На відміну від інших деліктних інститутів, за шкоду, заподіяну ДПН, відповідає володілець джерела, незалежно від своєї вини, тобто це цивільно-правовий інститут відповідальності без вини.
Джерело підвищеної небезпеки – це певний вид небезпечної діяльності. Зміст поняття ДПН становлять два елементи:
1. діяльність, яка може заподіяти шкоду;
2. матеріальний носій (або об’єкт), з яким пов’язана ця діяльність.
ЦКУ до матеріальних об’єктів, пов’язаних з підвищеною небезпекою, віднесено:
1. транспортні засоби,
2. механізми та обладнання,
3. хімічні, радіоактивні, вибухо- і вогненебезпечні та інші речовини,
4. диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо (ст. 1187).
Цей перелік не є і не може бути вичерпним, оскільки розвиток науки та техніки неминуче зведе будь-який перелік нанівець.
Загальними ознаками ДПН вважають:
1. наявність шкідливих властивостей;
2. непідконтрольність людині.
Класифікації ДПН за формами енергії, яку в свій час запропонували російські вчені:
b. електричні (електростанції, енергосистема, щитові);
c. теплові (устаткування гарячих металургійних цехів, мар тенівські печі);
2. фізично-хімічні:
a. промислові об’єкти, експлуатація яких може створювати небезпеку радіоактивного забруднення (атомні електростанції, двигуни на атомному паливі);
b. науково-дослідні установки цієї ж категорії;
3. хімічні:
a. отруйні (отрути);
b. вибухові (боєприпаси, вибухівка та її складові);
c. вогненебезпечні (бензин, керосин, денатурат, ефір);
4. біологічні:
a. зоологічні (дикі тварини, собаки службових порід, птахи, плазуни);
b. мікробіологічні (штами мікроорганізмів, віруси, бактерії).
Шкода, завдана ДПН, відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки. Володільцем ДПН може виступати як фізична, так і юридична особа, яка на відповідній правовій основі (є власником, наймачем, орендарем, підрядником, перевізником, зберігачем тощо) володіє матеріальним об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не визнається володільцем ДПН і не відповідає безпосередньо перед потерпілим особа, яка управляла ДПН в силу виконання своїх трудових обов’язків (водій трамвайно-тролейбусного управління, автотранспортного підприємства, капітан повітряного чи морського судна, машиніст потягу та ін.).
Особливістю відповідальності за шкоду, заподіяну ДПН, є настання відповідальності без вини, тобто за наявності трьох умов:
1. протиправність дій заподіювача шкоди;
2. наявність заподіяної шкоди;
3. причинний зв’язок між протиправною дією та шкодою, що настала.
Від відповідальності володільця ДПН безумовно звільняють дві обставини:
1. непереборна сила;
2. умисел потерпілого
Факультативною умовою звільнення володільця від відповідальності є протиправне заволодіння ДПН іншою особою. Особа, яка неправомірно заволоділа небезпечним ДПН і завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язана відшкодовувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість його власника (володільця), шкода, завдана діяльністю, пов’язаною з його використанням, зберіганням або утриманням, відшкодовується ними спільно у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох ДПН, відшкодовується на загальних підставах з урахуванням вини кожного володільця ДПН.
ЛЕКЦІЯ 8
ТЕМА : Договір купівлі продажу
1. Поняття договору купівлі-продажу. Альтернатива реальності чи консенсуальності договору купівлі-продажу та деяких інших видів договорів як новела ЦКУ
2. Елементи договірного зобов’язання купівлі-продажу