Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Підземні канали і тунелі



 

Підземні канали і тунелі на територіях промислових і цивільних об’єктів виконують переважно неглибокого закладання. Підземні канали служать для прокладання різного роду комунікацій, тепло-, газо-, паро-, нафто-, маслопроводів, а також для мереж водопостачання, каналізації, стиснутого повітря, електрокабелів.

Канали можуть бути непрохідними та напівпрохідними. Канали непрохідні приймають з внутрішньою висотою до 120см, напівпрохідні – 140...160 см, прохідні – висотою не менше 180см.

Перекриття підземних каналів і тунелів розміщують нижче поверхні землі не менше, ніж на 70 см, а при наявності дорожнього покриття не менше, ніж на 50 см. Вдовж каналів влаштовують деформаційні шви в місцях примикання їх до камер і компенсаційних ніш, а також на межі різкої зміни ґрунтових умов і не рідше, ніж через 50 м.

Найменші матеріальні витрати мають залізобетоні канали (в порівнянні з цегляними і бетонними), а найменші трудозатрати і терміни зведення - збірні залізобетоні.

Для скорочення числа типорозмірів лотків канали (рис. 2.10 а, б) приймають висотою 30, 45, 60 см і шириною 60, 90, 120, 150, 210 см. Конструктивна довжина збірних лотків встановлена 297 см (найменша – 300 см).

Конструкції непрохідних каналів із плоских плит показані на рис. 2.11. Їх розміри по висоті становлять 90, 120 см і по ширині 90, 120, 150, 210 см. Плити стін і днища, а також плити перекриття односекційних каналів приймають довжиною 300 см. Довжина плит днища двохсекційних каналів вдвічі менша. Стінові панелі жорстко закріплюються в пазах днища.

Конструктивні схеми напівпровідних каналів можуть бути такими ж, як показані на рис. 2.11. Але в будівельній практиці використовуються і інші конструктивні рішення (рис. 2.12), у яких використовують ребристі плити покриття, стінові блоки з опорною плитою, Г–подібні блоки (рис. 2.12, г). У цьому випадку плити днища з опорними плитами стінових блоків з’єднуються за допомогою петлевих випусків арматури, всередині яких розміщують поперечні арматурні стержні (рис. 2.12, а). У двосекційних каналах вздовж осі встановлюють проміжні панелі з отворами або стійки (рис. 2.12 б, г).

Прохідні канали – тунелі мають розміри в просвіті по ширині 150, 180, 210, 240, 300, 360, 420 см і по висоті 210, 240, 300 см. Конструктивні рішення типових уніфікованих збірних тунелей показано на рис. 2.13 в, г.

 

 

Рис. 2.10. Непрохідні канали із лотків

а – односекційні; б – двосекційні; в – односекційні із двох лотків; г – армування збірного лотка; д – армування збірної плити

1 – лоток; 2 – плита покриття; 3 – цементний розчин; 4 – піщана підготовка; 5- зазор між лотками, який заповнюється піском; 6 – стальна прокладка; 7 – робочі стержні; 8 – монтажні стержні; 9 – монтажні петлі

 

Рис. 2.11. Напівпрохідні канали з плоских плит:

а) односекційні; б) двохсекційні

1 – стінова плита; 2 – плита днища; 3 – плита покриття; 4 – заповнення паза бетоном; 5 – цементний розчин; 6 – піщана підготовка; 7 – проміжна стінова плита

 

 

Рис. 2.12. Напівпрохідні канали зі збірних елементів:

а – односекційний шириною до 2,5 м; б – односекційний шириною 2,4-3,2 м; в, г – двочарункові; 1 – плити покриття; 2 – стінові блоки; 3 – плити днища; 4 – проміжний стіновий блок; 5 – блок Г-подібної форми; 6 – проміжні стійки; 7 – петлеві випуски арматури; 8 – монолітні ділянки днища; 9 – піщано-щебенева основа

 

Рис. 2.13. Конструктивні схеми тунелів

а – малого розміру зі збірних елементів трьох типорозмірів; б – теж одного типорозміру (замкнутих рам); в – великого розміру односекційних; г – теж двохсекційний; 1 – стінові блоки; 2 – плита днища; 3 – панель покриття; 4 – монолітна ділянка днища; 5 – вирівнюючий шар; 6 – бетонна підготовка; 7 – збірний блок; 8 – колона; 9 – балка; 10 – монолітне днище; 11 – бетонна підготовка

 

Збірні елементи каналів і тунелів виконують із бетону класу В–25, армують зварними сітками із арматури класу А–400С і звичайного дроту ВР–І.

Канали і тунелі неглибокого закладання зводять відкритим методом. У цьому випадку розрахункове навантаження від ґрунту на перекриття і стіни – вертикальне і горизонтальне (рис. 2.14) – визначають за формулами:

; , (2.14)

де - коефіцієнт надійності за навантаженням;

- питома вага ґрунту (кН/м3);

- відстань від поверхні ґрунту до перекриття каналу (м);

- кут внутрішнього тертя ґрунту.

 

Рис. 2.14. Схеми навантажень на підземні канали і тонелі:

а – вертикальний і горизонтальний тиск від грунту; б – вертикальний тиск від тимчасового навантаження на поверхні землі (при h<1,2м); в – горизонтальний тиск від тимчасового навантаження на поверхні землі (при h<1,2м); г – вертикальний і горизонтальний тиск від автотранспорту при (при h>1,2м)

 

У розрахунках конструкцій каналів і тунелів враховують тимчасове навантаження на поверхні ґрунту від автотранспорту. Для інженерних комунікацій магістрального значення приймається навантаження від двох колон трьохосних автомобілів з максимальним тиском на вісь =120 кН, (рис. 2.15, а), немагістрального значення – навантаження від колони двохосних автомобілів із максимальним характеристичним тиском на вісь =95 кН, (рис. 2.15, б). При визначенні розрахункового граничного навантаження коефіцієнт надійності за навантаження приймається . Таким чином розрахункове навантаження від коліс .

 

Рис. 2.15. Схеми навантажень від автотранспорту:

а – розміщення вісей і навантаження на вісь у автопричепах для доріг інженерних комунікацій магістрального значення; б – розміщення вісей і навантаження на вісь у автомобілях для інженерних комунікацій для доріг не магістрального значення; в – відстань між колесами автомобілів в поперечному напрямку; г – розподіл тиску від опорної площадки колеса автомобіля; д – тимчасове навантаження на канал при заглибленні верху конструкції покриття на h≥1,2м

 

Відстань між колесами автомобілів у поперечному напрямку каналів і тунелей приймають по рис.2.15, а, б. Опорна ділянка від одного колеса приймається рівною 0,2 м у повздовжньому і 0,6 м у поперечному напрямках (рис. 2.15, г).

Зосереджені навантаження на поверхні ґрунту розподіляються в ґрунті під кутом 30º до вертикалі, а в межах шару дорожнього покриття – під кутом 45º.

Вертикальний тиск на глибині від поверхні ґрунту в межах до 1,2 м визначають за формулою , де і - розміри площі тиску на глибині (рис. 2.14, б і 2.15, г). На більшій глибині при 1,2 м (рис. 2.15, г) розрахунковий вертикальний тиск приймають кН/м2. Горизонтальний тиск ґрунту від навантажень на поверхні обох випадках визначають за другою формулою (2.1) з епюрами, показаними на рис. 2.14в,г.

У підземних спорудах усе вертикальне навантаження від перекриття і стін врівноважується реактивним відпором ґрунту, який вважають рівномірно розподіленим по підошві днища.

Плити покриття каналів і тунелів розраховують за однопролітною балковою схемою з шарнірним опиранням. Стіни жорстко з’єднані з днищем у односекційних каналах і тунелях за схемами (рис. 2.10, а; рис. 2.11, а; рис. 2.12, а; рис. 2.13, а, в) розраховують як П-подібну перевернуту раму з розпіркою (рис. 2.16, а). Якщо перекриття знято (в період будівництва і ремонту), раму розраховують без верхньої розпірки. Інші типи каналів і тунелів розраховують аналогічно з урахуванням особливостей кожного конструктивного рішення.

 

 

 

Рис. 2.16. До розрахунку конструкцій каналів і тунелів:

а – П-подібна перевернута рама з розпіркою;

б – П-подібна перевернута рама без розпір

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.