Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Розрахунок і конструювання кутових підпірних стін



 

Розрахунок підпірної стіни включає в себе перевірку значень тиску на грунт під підошвою фундаментної плити; перевірку стійкості в експлуатаційному положенні (стійкість проти перекидання та зсуву стінки); розрахунок міцності та тріщиностійкості елементів стінки.

На стінку діють навантаження: власна вага стінки, вага ґрунту, бічний тиск ґрунту, тимчасове навантаження на поверхні ґрунту та стіни.

Ширина фундаментної плити приймається в межах , її товщина – (рис. 2.2). Товщина вертикальної плити приймається в межах . Величина переднього виступу фундаментної плити призначається . У монолітних підпірних стінах товщина вертикальної плити приймається не менше 12 см.

 

 

Рис. 2.2. До визначення геометричних розмірів підпірної стіни

 

Вагу конструкцій і ґрунту в межах ширини підошви фундаментної плити визначають геометрично на 1 м довжини стінки (рис. 2.3).

(2.1)

Розрахункове граничне значення зусиль визначають при коефіцієнті надійності за навантаженням .

Тимчасове навантаження на поверхні грунту (при його наявності) приводиться до еквівалентного шару ґрунту висотою:

, (2.2)

де – об’ємна вага ґрунту.

 

 

Рис. 2.3. До розрахунку підпірної стіни

 

 

У випадку відсутності тимчасового навантаження на поверхні грунту розрахункове експлуатаційне значення бічного тиску грунту на стінку має вигляд трикутної епюри (рис. 2.3). Її максимальна ордината на рівні низу стінки дорівнює

, (2.3)

де – коефіцієнт бічного тиску.

Рівнодіюча від такого бічного тиску грунту на 1 м довжини стіни становить

(2.4)

і прикладена на відстані .

Якщо на поверхні є тимчасове навантаження, то трикутну епюру бічного тиску грунту розглядають як епюру у вигляді трапеції з ординатою зверху (див. рис. 2.3):

(2.5)

і знизу:

. (2.6)

Значення рівнодіючої бічного тиску ґрунту в цьому випадку становить

.

Розрахункові граничні значення тиску отримуємо при коефіцієнті надійності за навантаженням .

Реактивний опір ґрунту під підошвою фундаментної плити (рис. 2.3) визначають за виразом:

, (2.7)

де – розрахункове експлуатаційне значення вертикального навантаження;

– площа підошви фундаментної плити;

– момент опору плити;

– розрахункове експлуатаційне значення згинального моменту від дії усіх сил відносно точки Б – центру ваги фундаменту.

При цьому повинні виконуватись умови:

; ; ,

де – розрахунковий опір ґрунту.

Умова стійкості стінки проти зсуву має вигляд:

, (2.8)

де – розрахункові експлуатаційне зусилля від усіх вертикальних навантажень на підпірну стіну;

(2.9)

де

– коефіцієнт тертя бетону об грунт, приймається в межах 0,25...0,6.

Підпірну стінку перевіряють також на стійкість проти перекидання за умовою

, (2.10)

(2.11)

де – момент відносно точки О, який утримує стінку від перекидання, визначають із коефіцієнтом надійності навантаження без урахування тимчасових навантажень;

– розрахунковий момент відносно точки О, який викликає перекидання стінки.

Розрахункова схема вертикальної плити кутової підпірної стіни – консольна балка прямокутного поперечного перерізу шириною 1м, яка жорстко защемлена в фундаментній плиті і завантажена активним горизонтальним тиском від ґрунту. Розрахунок міцності плити виконують за максимальним значенням згинального моменту. Робочу арматури розміщують вертикально з боку внутрішньої поверхні підпірної стіни і надійно анкерують у фундаментній плиті (рис. 2.4).

Розрахунок фундаментної плити складається з розрахунку окремих її частин: зовнішнього та внутрішнього виступів, які розглядають як консолі, жорстко защемлені у вертикальній плиті. Внутрішня консоль підпірної стіни завантажена реактивним тиском ґрунту знизу і тиском сипучого зверху. Зовнішня консоль завантажена тільки реактивним тиском грунту знизу. Робоча арматура зовнішнього та внутрішнього виступів фундаментної плити розміщується відповідно в нижній і верхній зонах з надійним її анкетуванням за гранями вертикальної плити (рис. 2.4).

Для залізобетонних підпірних стін застосовують важкий бетон класу не нижче В15, а робочу арматуру класу А240, А400, А400С (збірні конструкції). Армування виконують окремими стержнями, зварними сітками, просторовими каркасами. Найчастіше стержні об’єднують у сітки за допомогою монтажної арматури. З метою економії сталі частину стержнів можна обривати (не більше 30%), залишаючи їх у зоні максимальних моментів. Для вертикальних плит підпірних стін з м і товщиною мм застосовують подвійне армування (рис. 2.4. – сітка С-4 конструктивна). Відстань між робочими стержнями приймається не більше мм при товщині стінки мм і не більше ніж при мм. Площу поперечного перерізу розподільчої арматури приймаємо , а крок мм.

 

 

 

Рис. 2.4. Схема армування кутової підпірної стіни

Для зведення залізобетонних підпірних стін застосовують важкий бетон класу не нижче В15, а робочу арматуру класу А240, А400, А400С (збірні конструкції). Армування здійснюють окремими стержнями, зварними сітками, просторовими каркасами. Найчастіше стержні об’єднують у сітки за допомогою монтажної арматури. З метою економії сталі частину стержнів можна обривати (не більше 30%), залишаючи їх у зоні максимальних моментів. Для вертикальних плит підпірних стін з м і товщиною мм застосовують подвійне армування (рис. 2.4. – сітка С-4, а також сітки С-5 і С-6 - конструктивні). Відстань між робочими стержнями приймається не більше мм при товщині стінки мм і не більше ніж при мм. Площу поперечного перерізу розподільчої арматури приймаємо , а крок мм.

 

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.