Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Робітники сфери торгівлі та побутових послуг



До цього розділу належать професії, що передбачають знання, необхідні для надання послуг чи для торгівлі в крамницях та на
ринках.

Професійні завдання охоплюють забезпечення послугами, пов’яза­ними з поїздками, побутом, харчуванням, обслуговуванням, охороною, підтриманням правопорядку чи торгівлею тощо.

Більша частина професій, вміщених до цього розділу, вимагає повної загальної середньої та професійної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві. Винятком є професія гримера-пастижера (на роботах високої кваліфікації), що вимагає освітнього рівня молодшого спеціаліста.

6. Кваліфіковані робітники сільського та лісового
господарств, риборозведення та рибальства

Цей розділ вміщує професії, що передбачають знання, необхідні для сільськогосподарського виробництва, лісового господарства, риборозведення та рибного промислу.

Професійні завдання полягають у вирощуванні врожаю; розведенні тварин або полюванні; добуванні риби чи її розведенні; збереженні та експлуатації лісів з орієнтацією, головним чином, на ринок і реалізацію продукції організаціям збуту, торговельним підприємствам чи окремим покупцям.

До цього розділу належать професії, що вимагають повної загальної середньої та професійної освіти або повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.

Кваліфіковані робітники з інструментом

Цей розділ вміщує професії, що передбачають знання, необхідні для вибору способів використання матеріалів та інструментів, визначення стадій робочого процесу, характеристик та призначення кінцевої продукції.

До цього розділу належать професії, пов’язані з видобутком корисних копалин, будівництвом чи виробленням різної продукції.

Ці професії вимагають повної загальної середньої та професійної освіти або повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.

Для деяких професій, пов’язаних з виконанням робіт високої кваліфікації, потрібна кваліфікація молодшого спеціаліста.

Більшість професій, що належать до цього розділу, пов’язані з виконанням робіт середньої кваліфікації та потребують професійної освіти чи професійної підготовки на виробництві.

Оператори та складальники устаткування і машин

Цей розділ охоплює професії, що потребують знань, необхідних для експлуатації та нагляду за роботою устаткування чи машин, у тому числі високоавтоматизованих, а також для їх складання.

Професійні завдання передбачають розроблення корисних копалин чи нагляд за їх видобутком, ведення робочого процесу та виробництво продукції на устаткуванні чи машинах, керування транспортними засобами чи пересувними установками, складання виробів із деталей та вузлів.

Для деяких професій, пов’язаних з виконанням робіт високої кваліфікації, потрібна кваліфікація молодшого спеціаліста.

Професії, пов’язані з виконанням робіт середньої кваліфікації, вимагають повної загальної середньої та професійної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на вироб-
ництві.

Для професій, пов’язаних з виконанням робіт низької кваліфікації, достатньо неповної середньої освіти та мінімальної професійної підготовки на виробництві чи інструктажу.

Найпростіші професії

Цей розділ охоплює найпростіші професії (роботи), що потребують знань з виконання простих завдань з використанням ручних інструментів, у деяких випадках зі значними фізичними зусиллями.

Професійні завдання пов’язані з продажем товарів на вулиці, збереженням та охороною майна, прибиранням, чищенням, пранням, прасуванням та виконанням низькокваліфікованих робіт у видобувній, сільськогосподарській, риболовній, будівельній та промисловій галузях тощо.

Для виконання професійних завдань достатньо неповної середньої освіти та мінімальної професійної підготовки на виробництві чи інструктажу.

 

 

 
 


 
 

Додаток 2

ПРИКЛАДИ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК
ДЛЯ РІЗНИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ

Електромонтер з ремонту та обслуговування
електроустаткування 3-й розряд

Завдання та обов’язки. Виконує нескладні роботи на відомчих електростанціях, трансформаторних електропідстанціях з повним їх вимиканням від напруги оперативних перемикань у електромережі, ревізією трансформаторів, вимикачів, роз’єднувачів і приводів до них без розбирання конструктивних елементів. Регулює навантаження електроустаткування, установленого на обслуговуваній дільниці. Ремонтує, заряджає і встановлює вибухобезпечну арматуру. Обробляє, зрощує, ізолює і паяє проводи напругою понад 1000 В. Обслуговує і ремонтує сонячні й вітрові енергетичні установки потужністю понад 50 кВт. Бере участь у ремонті, оглядах і технічному обслуговуванні електроустаткування з виконанням робіт з розбирання, складання, налагодження й обслуговування електричних приладів, електромагнітних, магнітоелектричних і електродинамічних систем. Ремонтує трансформатори, пере­микачі, реостати, пости управління, магнітні пускачі, контактори та іншу нескладну апаратуру. Виконує окремі складні ремонтні роботи під керівництвом електромонтерів більш високої кваліфікації. Виконує такелажні операції із застосуванням кранів та інших вантажопідйомних машин. Бере участь у прокладанні трас і проводки. Заряджає акумуляторні батареї. Фарбує зовнішні частини приладів і устаткування. Реконструює електроустаткування. Обробляє за кресленням ізоляційні матеріали: текстоліт, гетинакс, фібру тощо. Перевіряє маркування простих монтажних і принципових схем. Виявляє та усуває відмовлення, несправності і пошкодження електроустаткування з простими схемами вмикання.

Повинен знати: основи електротехніки; основні положення про постійний і змінний струм в обсязі виконуваної роботи; принцип дії та будову обслуговуваних електродвигунів, генераторів, апаратури розподільних пристроїв, електромережі та електроприладів, масляних вимикачів, запобіжників, контакторів, акумуляторів, контролерів, ртутних кремнієвих випрямлячів та іншої електроапаратури й електроприладів; конструкцію та призначення пускових і регулюючих пристроїв; прийоми і способи заміни, зрощування та паяння проводу високої напруги; безпечні прийоми роботи, послідовність розбирання, ремонту і монтажу електроустаткування, позначення виводів обмоток електричних машин; припої і флюси; провідникові електроізоляційні матеріали та їх основні характеристики і класифікації; будову і призначення простого та середньої складності контрольно-вимірювального інструменту та пристроїв; способи замірювання електричних величин; прийоми виявлення й усунення несправностей у електромережах; правила прокладання кабелів у приміщеннях, під землею та підвісних тросів; правила техніки безпеки в обсязі кваліфікаційної групи III.

Кваліфікаційні вимоги. Повна або базова загальна середня освіта. Професійно-технічна освіта без вимог до стажу роботи або одержання професії безпосередньо на виробництві, підвищення кваліфікації і стаж роботи за професією 2-го розряду не менше одного року.

Приклади робіт:

1. Амперметри і вольтметри електромагнітної та магнітоелектричної систем — перевірка у спеціальних умовах.

2. Апарати гальмівні та кінцеві вимикачі — ремонт і встановлення.

3. Апаратура пускова магнітних станцій прокатних станів — розбирання, ремонт і складання.

4. Апаратура пускорегулювальна: реостати, магнітні пускачі, пускові ящики тощо — розбирання, ремонт і складання із зачищенням підгорілих контактів, щіток або зміна їх.

5. Випрямлячі селенові — перевірка і ремонт.

6. Воронки, кінцеві муфти — розроблення і монтаж на кабелі.

7. Гірлянди з електроламп — виготовлення з паралельним і послідовним включенням.

8. Деталі складної конфігурації для електроапаратури: фіксатори, рубильники, пальці та ящики опору — виготовлення.

9. Електродвигуни асинхронні з фазовим ротором потужністю до 500 кВт — розбирання та складання.

10. Електродвигуни вибухобезпечного виконання потужністю до 50 кВт — розбирання, ремонтування та складання.

11. Електродвигуни короткозамкнені потужністю до 1000 кВт — розбирання та складання.

12. Електроінструмент — розбирання, ремонтування та складання.

13. Кабелі — перевірка стану ізоляції мегометром.

14. Контролери станцій управління бурової установки — перевірка, ремонт, складання і встановлення.

15. Крани портальні, контейнерні перевантажувачі — розбирання, ремонтування, складання контакторів, командоапаратів, реле, рубильників, вимикачів.

16. Навантажувачі спеціальні, трюмні, вилочні й складські машини — розбирання, ремонтування і складання контролерів, контакторів, вимикачів, пускових опорів, приладів освітлення та сигналізації.

17. Підшипники ковзання електродвигунів — заміна, заливання.

18. Потенціометри електронні автоматики регулювання температури прожарювальних печей та сушильного устаткування — монтаж, ремонт із заміною.

19. Прилади автоматичного вимірювання температури й опору — усунення простих несправностей, заміна датчиків.

20. Проводи кабелів електроживлення — підвід до верстата у газо-
вій трубі.

21. Реле проміжного авторегулятора — перевірка й заміна.

22. Реклама світлова — монтаж.

23. Рубильник, роз’єднувачі — регулювання контактів на одночасне вмикання та вимикання.

24. Центрифуга — ревізія з чищенням тарілок.

25. Щити силової або освітлювальної мережі зі складною схемою (більше восьми груп) — виготовлення і встановлення.

26. Якорі, магнітні котушки, щітко-тримачі електромашин — ремонт та заміна.

Економіст з праці

Завдання та обов’язки. Розроблює програми зростання продуктивності праці та соціального розвитку. Розраховує фонди заробітної плати і чисельності працівників з урахуванням необхідності найраціональнішого використання трудових ресурсів, бере участь у визначенні потреби в робочій силі, плануванні підготовки кваліфікованих кадрів, доводить установлені показники до підрозділів підприємства. Вивчає ефективність застосування чинних форм і систем заробітної плати, матеріального і морального заохочення, готує пропозиції щодо їх удосконалення. Розробляє положення про преміювання працівників, умови матеріального стимулювання багатоверстатного обслуговування, сполучення професій і посад, збільшення зон обслуговування й обсяг виконуваних робіт з метою поліпшення використання устаткування, трудових ресурсів і робочого часу. Бере участь у складанні програм соціального розвитку підприємства, у розробленні та здійсненні заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, скорочення плинності кадрів, посилення контролю за використанням робочого часу і додержанням правил внутрішнього трудового розпорядку. Складає штатні розклади згідно із затвердженою структурою управління, схемами посадових окладів, фондами заробітної плати і чинними нормативами. Визначає на основі чинних положень розміри премій. Здійснює контроль за додержанням штатної дисципліни, витрачанням фонду заробітної плати, за правильністю встановлення найменувань професій, застосуванням тарифних ставок, розцінок, посадових окладів, доплат, надбавок і коефіцієнтів до заробітної плати, за тарифікацією робіт і встановленням відповідно до кваліфікаційних довідників розрядів і категорій, а також за додержанням режимів праці та відпочинку, норм трудового законодавства. Бере участь у підготовці проекту колективного договору і контролює виконання прийнятих зобов’язань. Веде облік показників з праці і заробітної плати, аналізує їх і складає звітність у зазначені строки і за встановленими формами.

Повинен знати: постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали з організації праці і заробітної плати, трудове законодавство; економіку праці; економіку й організацію виробництва; порядок розроблення програм зростання продуктивності праці, соціального розвитку, кошторисів використання фондів економічного стимулювання; форми і системи заробітної плати і матеріального стимулювання; методи визначення чисельності робітників; відповідні випуски Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників; порядок тарифікації робіт і робітників та встановлення посадових окладів керівникам, професіоналам, фахівцям, технічним службовцям, доплат, надбавок і коефіцієнтів до заробітної плати, розрахунку премій; методи обліку й аналізу показників з праці і заробітної плати; основи технології виробництва; правила експлуатації обчислювальної техніки.

Кваліфікаційні вимоги

Провідний економіст з праці: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст) та підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією економіста з праці І категорії не менше двох років.

Економіст з праці І категорії: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст або бакалавр) та підвищення кваліфікації; для магістра — без вимог до стажу роботи, спеціаліста — стаж роботи за професією економіста з праці II категорії не менше двох років, для бакалавра — не менше трьох років.

Економіст з праці II категорії: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст або бакалавр) та підвищення кваліфікації; для спеціаліста — без вимог до стажу роботи, для бакалавра стаж роботи за професією економіста з праці не менше двох років.

Економіст з праці: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст або бакалавр) без вимог до стажу роботи.

 

 

       
 
 
   



Додаток 3

КРИТЕРІЇ ДЛЯ ОЦІНКИ УМОВ ПРАЦІ
(витяг 3 класифікації умов і характеру праці за ступенями шкідливості
і небезпечності, важкості і напруженості)

№ з/п Фактори виробничого середовища і трудового процесу III клас — шкідливі і небезпечні умови і характер праці
1 ступінь 2 ступінь 3 ступінь
1 Шкідливі хімічні речовини: Перевищення гранично-допустимої концентрації (ГДК)
1 клас небезпеки до 2 разів 2,1—4 рази > 4 разів
2 клас небезпеки до 3 разів 3,1—5 разів > 5 разів
3— 4 класи небезпеки до 4 разів 4,1—6 разів > 6 разів
Пил переважно фіброгенної дії Перевищення ГДК
до 2 разів 2,1—5 разів > 5 разів
Вібрація (загальна і локальна) Перевищення гранично-допустимого рівня (ГДР)
до 3 дБ 3,1—6 дБ > 6 дБ
Шум Перевищення ГДР
до 10 дБА 10—15 дБА > 15 дБА
Інфразвук вище ГДР
6 Ультразвук вище ГДР

Продовження дод. 3

№ з/п Фактори виробничого середовища і трудового процесу III клас — шкідливі і небезпечні умови і характер праці
1 ступінь 2 ступінь 3 ступінь
Неіонізуюче випроміню­вання:      
— радіочастотний діапазон, вище ГДР
— діапазон промислової частоти, вище ГДР
— оптичний діапазон (лазерне випромінювання) вище ГДР
Мікроклімат у приміщенні:      
— температура повітря, °С Вище гранично допустимих значень у теплий період або нижче мінімально допустимих значень у холодний період
до 4° 4,1—8° Вище 8°
— швидкість руху повітря, м/сек. Вище рівня допустимих величин у холодний і теплий періоди року або нижче мінімально допустимих у теплий період року
до 3 разів більше 3 разів
— відносна вологість повітря, % Перевищення рівнів допустимих санітарними нормативами в теплий період року
до 25 % більше 25 %
— інфрачервоне випромінювання, Вт/м2 141—350 Вт/м2 351—2800 Вт/м2 понад 2800 Вт/м2
Температура зовнішнього повітря (при роботі на відкритому повітрі), °С      
Улітку до 32 32,1—40 вище 40
Взимку – (10—14) – (15—20) нижче – 20
Атмосферний тиск      
— підвищений, атм 1,3—1,8 1,9—3,0 понад 3
— знижений (м над рівнем моря) 1100—2000 2100—4000 вище 4000
Біологічні фактори      
Мікроорганізми: Перевищення ГДК
1 клас небезпеки до 2 разів 2,1—4 > 4
2 клас небезпеки до 3 разів 3,1—6 > 6
3—4 класи небезпеки до 5 разів 5,1—10 > 10
Білкові препарати: Перевищення ГДК
1 клас небезпеки до 2 разів 3,1—5 > 5
2 клас небезпеки до 5 разів 5,1—10 > 10
3—4 класи небезпеки до 10 разів 10,1—20 > 20
Природні компоненти організму (амінокисло- ти, вітаміни тощо): Перевищення ГДК
1 клас небезпеки до 5 разів 5,1—10 > 10

Продовження дод. 3

№ з/п Фактори виробничого середовища і трудового процесу III клас — шкідливі і небезпечні умови і характер праці
1 ступінь 2 ступінь 3 ступінь
2 клас небезпеки до 7 разів 7,1—15 > 15
3—4 класи небезпеки до 10 разів 10,1—20 > 20
12 Важкість праці      
Динамічна робота      
— потужність зовнішньої роботи (Вт) при роботі з участю м’язів нижніх кінцівок і тулуба чол. 90
жін. 63
— те саме при роботі за переважною участю м’язів плечового поясу чол. 45
жін. 30,5
— маса піднімання і переміщення вантажу, кг чол. 31—35  
жін. 11—15
— дрібні стереотипні рухи кистей і пальців рук (кількість за зміну) 40001—60000 60001—80000 > 80000
Статичне навантаження      
— величина навантаження за зміну, (кг · с) під час тримання вантажу:      
· однією рукою 43001—97000 Понад 97000
· двома руками 97001—208000 Понад 208000
· за участю м’язів тулуба і ніг 130001—260000 Понад 260000  
13 Робоча поза Перебування в нахиленому положенні до 30° 26—50 % тривалості зміни Перебування в нахиленому положенні за 30° понад 50 % тривалості зміни
  Перебування у вимушеному положенні (на колінах, напочіпки і т.п.) до 25 % тривалості зміни Перебування у виму­шеному положенні (на колінах, напочіпки і т.п.) понад 25 % тривалості зміни
Нахили тулуба Вимушені нахили понад 30° 101— 300 разів за зміну Вимушені нахили понад 30° і більше 300 разів за зміну
Переміщення в просторі (переходи, обумовлені технологічним процесом) 10,1—17 км за зміну Понад 17 км за зміну  
Напруженість праці      
Увага:      
— тривалість зосередження, % до тривалості зміни Вище 75
— щільність сигналів у середньому за годину Вище 300
Напруженість аналізаторних функцій:      

Продовження дод. 3

№ з/п Фактори виробничого середовища і трудового процесу III клас — шкідливі і небезпечні умови і характер праці
1 ступінь 2 ступінь 3 ступінь
— зору (категорія зорових робіт за СНиП 11-4-79) Високоточна Особливо точ­на — з застосуванням оптичних приладів
— слуху (за виробничої потреби сприйняття мови або диференціювання сигналів) Розбірливість слів і сигналів менше 70 %
Емоційна й інтелектуальна напруженість Розв’язання важких завдань в умовах дефіциту часу й інфор­мації з підвищеною відповідальністю Особливий ризик, небезпека, відпові- дальність за безпеку інших осіб
Одноманітність:      
— кількість елементів у багаторазово повторюваних операціях 3—2
— тривалість виконання повторюваних операцій, за секунду 19—2
— час спостереження за ходом виробничого процесу без активних дій, % до тривалості зміни 96 і більше
Змінність Нерегулярна змінність з роботою в нічну зміну    

А

Акцизи — непрямі податки, які виплачуються споживачем у вигляді надбавки до ціни товару, розрахованої як процент від ціни.

Атестація службовців — процедура установлення відповідності працівника посаді, яку обіймає, і визначення розміру оплати праці.

Б

Безробітні у визначенні МОП — це особи у віці 15—70 років (як зареєстровані так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття); шукають роботу або намагаються організувати власну справу; готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленням служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Безробітні (за українським законодавством) — працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді шукають роботу та здатні приступити до праці.

Безробіття — складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної зайнятості працездатного населення.

Бригада — це організаційно-технологічне і соціально-економічне об’єд­нання працівників однакових або різних професій на базі відповідних виробництв, устаткування, інструменту, оснащення, сировини і матеріалів, для виконання виробничого завдання з випуску високоякісної продукції певної кількості з найменшими матеріальними і трудовими витратами на основі колективної матеріальної заінтересованості і відповідальності.

В

Валовий внутрішній продукт (ВВП)— сукупна ринкова вартість всього обсягу товарів і послуг в усіх сферах економіки країни, незалежно від форм власності підприємств, розташованих на її території.

Валовий національний дохід (ВНД) — загальний обсяг первинних доходів по країні за певний період.

Вартість робочої сили — це сукупність витрат підприємця, пов’язаних з використанням робочої сили, забезпеченням необхідного її відтворення. Вона визначається обсягом життєвих благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім’ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

Вторинна зайнятість — додаткова трудова діяльність поза основним місцем роботи.

Виробіток — це показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю виробленої продукції (робіт, послуг) за одиницю часу, або кількістю продукції (робіт, послуг), яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць.

Д

Державний бюджет — централізований фонд грошових коштів дер­жави.

Децільний коефіцієнт диференціації доходів — співвідношення середньодушових грошових доходів, вище і нижче яких знаходяться десяті частки найбільш і найменш забезпеченого населення.

Дивіденд — дохід за акціями, що виплачується акціонерним товариством залежно від наявності і розміру прибутку.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників — систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які наведені у класифікаторі професій; він складається із випусків і розділів випусків, які згруповані за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт.

Доходи населення — сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Формування їх здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства й індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел.

Е

Економічно активне населення — частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих
і безробітних, які на даний момент не мають роботи, але
бажають її одержати.

Економічно неактивне населення — частина населення, яка не входить до ресурсів праці. До них належать: учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах; особи, які одержують пенсію за віком, або на пільгових умовах; особи, які одержують пенсію у зв’язку з інвалідністю; особи, які ведуть домашнє господарство, здійснюють догляд за дітьми, хворими, родичами; особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати; інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.

З

Зайняті економічною діяльністю у визначенні МОП — особи у ві-
ці 15—70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі.

Зайнятість населення — діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту; вона відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Заробітна плата (за українським законодавством) — винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата додаткова — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона охоплює доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Заробітна плата основна — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців.

Заробітна плата мінімальна — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не входять доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, основою для визначення державних тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат.

Здоров’я — характеристика якості робочої сили, котра відбиває стан фізичного, розумового і соціального самопочуття. Розрізняють три рівні здоров’я: біологічний, соціальний та особистий.

І

Індекс споживчих цін — зміна вартості основних товарів і послуг за певний період, виражена у відсотках.

Індексація доходів населення — повне або часткове відшкодування збитків у доходах унаслідок зростання цін на товари і тарифів на послуги; одна із форм державного регулювання рівня і диференціації доходів і заробітної плати, а також забезпечення соціальної захищеності громадян.

Індикатори якості життя — показники, що характеризують ступінь досягнення соціальних результатів економічного розвитку.

Індикатори рівня життя — показники, що характеризують задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб громадян.

Інтенсивність праці — характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму.

Інтенсивність праці нормальна — означає такі затрати життєвої енергії протягом робочого часу, які забезпечують необхідні умови для повного функціонування організму й повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня.

Інтерес — конкретне вираження усвідомлених потреб.

Інфляція — знецінення паперових грошей, зумовлене зростанням цін.

К

Кваліфікація — сукупність виробничих знань, умінь, певних практичних навичок. Вона виражає ступінь здатності виконувати певні завдання та обов’язки.

Класифікатор професій (КП) — це складова державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Колективний договір — правовий акт, інструмент колективно-договір­ного регулювання трудових відносин між працівниками організації і роботодавцями, який визначає узгоджені позиції сторін щодо вирішення важливих питань умов і оплати праці, соціальних виплат і компенсацій, соціального забезпечення і страхування та інших аспектів життя трудового колективу.

Кон’юнктура ринку праці — це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної пла-
ти на конкретні види праці та рівень зайнятості населення. Виокремлюють три типи кон’юнктури: 1) трудодефіцітна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції пра­ці; 2) трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці; 3) рівно­важна, коли попит на працю відповідає її пропозиції. Кожний із типів ринкової кон’юнктури може належати до того чи іншого регіону або сфери прикладання праці, утворюючи в сукупності загальний ринок праці в країні.

Кооперація — це організована виробнича взаємодія між окреми-
ми працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту.

Л

Людський капітал — сукупність природжених здібностей, загальної і спеціальної освіти, професійного досвіду, творчого потенціалу, фізичного і морально-психологічного здоров’я, що забезпечують можливість давати дохід.

М

Міжнародна організація праці (МОП) — спеціалізована установа (нині працює при Організації Об’єднаних Націй (ООН)), утворена
в 1919 р., яка проголосила своєю метою вивчення умов праці та життя трудящих і їх поліпшення через вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства. Місце перебування — Женева.

Мінімальний споживчий бюджет (МСБ) — забезпечує нормальне відтворення робочої сили працездатних і нормальну життє-
діяльність непрацездатних громадян. Цей показник відобра­жає нижчу межу ціни робочої сили, що дає змогу підтримувати здоров’я і працездатність людини на нормальному рівні, котрий відповідає вимогам фізіології.

Мотив — спонукання до активності в діяльності особи, соціальної групи, спільності людей, пов’язане із прагненням задовольнити свої потреби.

Мотивація — вплив на поведінку людини для досягнення суспільних, групових і особистих цілей через матеріальні і моральні спонукальні заходи, а також організаційні (адміністративні) заходи.

Н

Населення — сукупність людей, що проживають на певній території (країні, області, місті, районі, селі тощо), є джерелом ресурсів для праці, споживачем, що формує попит.

Номінальна заробітна плата — сума коштів, яку отримує найманий працівник за свою працю.

Номінальні доходи населення — вся сума кінцевих доходів населення.

Норма виробітку — кількість продукції, або обсяг роботи, які мають бути виконані за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників.

Норма керованості (кількості підлеглих) — кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

Норма обслуговування — кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним
робітником або бригадою.

Нормоване завдання — визначає необхідний асортимент і обсяг ро-
біт, що мають бути виконані одним працівником або
групою (бригадою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання установлюється не тільки
в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-
гривнях.

Норма часу — визначає кількість робочого часу, потрібного для виконання одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт. Розрізняють норми підготовчо-завершального часу, основного, допоміжного, оперативного, часу обслуговування робочого місця, часу на відпочинок та особисті потреби, на регламентовані перерви з організаційно-технічних причин, штучно-калькуляційного часу.

Нормування праці — це вид діяльності з управління виробництвом, по­в’язаний з визначенням необхідних затрат праці та її результатів, контролем за мірою праці.

О

Організація праці — це спосіб сполучення безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-еконо­мічних результатів. Організація праці є об’єктивною необхідністю і невід’ємною частиною трудової діяльності людини, яка забезпечує вдосконалення всіх процесів праці для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.

П

Пенсія — щомісячна грошова виплата громадянам за досягненням уста­новленого законом пенсійного віку, настання інвалідності, втрати годувальника.

Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку про-
дуктивних сил і виробничих відносин.

Продуктивність — це ефективність використання ресурсів-праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона виражає взаємозв’язок між кількістю і якістю вироблених товарів або нада­них послуг і ресурсами, які були витрачені на їх ви-
робництво.

Продуктивність праці — це плодотворність, ефективність витрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої в одиницю часу, або в економії робочого часу, затраченого на одиницю продукції.

Прожитковий мінімум — це показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення.
Проте цей показник призначається для певного періоду подолання кризового стану економіки.

Пропозиція робочої сили — характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації на ринку праці та ін.

Персоніфікація — це наявність у кожної особи персонального рахунку, на якому відображається внесення страхових платежів.

Політика доходів і заробітної плати — сукупність установлених дер­жавою норм і правил, які впливають на рівень доходів,
інфляцію і ціни.

Поділ праці на підприємстві — це спеціалізація окремих працівників на виконанні певної частини спільної роботи. Існують такі основні види поділу праці: технологічний, поопераційний, функціональний, професійний, кваліфікаційний.

Попит на робочу силу індивідуальний — це ринковий попит окремого роботодавця (підприємця, фірми, організації).

Попит на робочу силу сукупний — це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.

Поріг індексації — індекс споживчих цін, при досягненні якого підвищується заробітна плата.

Р

Реальна заробітна плата — заробітна плата, виражена в матеріальних благах і послугах, які працівник може фактично придбати за свою номінальну (грошову) заробітну плату.

Реальні доходи — загальна сума грошових доходів, скоригована з урахуванням зміни споживчих цін.

Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів. Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах.

Ринок праці — це система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила»; це також сфера формування попиту й пропозиції на робочу силу; механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Робоча сила індивідуальна — це сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.

Робоче місце — це зона трудової діяльності працівника або групи працівників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас — це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

С

Соціальні трансферти або трансфертні платежі — це цілеспрямована операція перерозподільного характеру, що полягає в переданні ресурсів у грошовій і натуральній формах державними і некомерційними організаціями (професіональними, релігійними, благодійними тощо) населенню.

Соціальна допомога — форма грошових виплат, регулярних або одноразових, у передбачених законодавством випадках часткової або повної непрацездатності, скрутного матеріаль-
ного становища, підтримки сімей з дітьми, смерті ро-
дичів.

Сегментація ринку праці — це поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками.

Споживчий кошик — мінімальний набір продуктів споживання, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров’я людини і забезпечення його життєдіяльності.

Стимул — спонукання до дії, причиною якого є інтерес як форма реалізації потреб.

Т

Тарифна сітка — це шкала кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Вона слугує для диференціації розміру заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації, визначення співвідношення в оплаті праці працівників, які виконують роботи різної складності.

Тарифна ставка — визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи. Тарифна ставка І-го розряду — це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, установлення якої залежить від економічного стану підприємства, його фінансових можливостей на період дії колективного договору, державної, галузевої і регіональної гарантії мінімальної заробітної плати.

Тарифна система — це сукупність нормативів, що регулюють основну частину заробітної плати працівників. Вона використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, диференціації розмірів заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації, відповідальності, умов праці (тобто її шкідливості, важкості, інтенсивності, привабливості тощо), її кількості та результатів. За допомогою тарифної системи установлюються співвідношення між низько- і високооплачува­ними категоріями працівників.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності. До трудових ресурсів належить населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах.

Трудовий потенціал — це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей і можливостей трудоактивного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин.

Трудомісткість — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (обернена величина виробітку). Розрізняють технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування виробництва, виробничу трудомісткість, трудомісткість управління виробництвом, повну трудомісткість.

У

Умови праці — це сукупність взаємозв’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства; визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини.

Ф

Фактори підвищення продуктивності — це рушійна сила, суттєва причина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності. Розрізняють дві основні групи факторів продуктивності: зовнішні та внутрішні. Фактори, які визначають підвищення продуктивності праці: матеріально-технічні, організаційно-економічні, соціально-психологічні.

Фонд нагромадження — частина національного доходу, що використовується на розширене відтворення, збільшення невиробничих фондів, створення державних резервів і запасів.

Фонд споживання — частина національного доходу, що використовується для задоволення невиробничих потреб (особистих і суспільних), а також на утримання організацій невиробничої сфери.

Ц

Ціна робочої сили — це сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.

Ш

Штатний розпис — нормативний документ підприємства, в якому подається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисельність працівників згідно з цими посадами, розміри їхніх місячних посадових окладів.

Я

Якість робочої сили — це сукупність властивостей людини, які проявляються в процесі праці і включають кваліфікацію й особисті характеристики працівника (фізіологічні і соціально-психологічні особливості), адаптованість.


 

 


1. Закон України «Про зайнятість населення» / Законодавство Украї­ни про працю станом на 25 травня 1999 р. — К.: Істина, 1999.

2. Закон України «Про колективні договори і угоди» / Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. — К.: Істина,
1999.

3. Закон України «Про оплату праці» / Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. — К.: Істина, 1999.

4. Кодекс законів України про працю // Кодекси України: В 4 т. — К.: Право, 1997. — Т. 4 станом на вересень 1997 р.

5. Конвенція МОП № 131 «Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються» від 3 червня
1970 р.

6. Конвенція МОП № 142 «Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів» від 23 червня
1975 р.

7. Конвенція МОП № 168 «Про сприяння зайнятості і захист від безробіття» від 21 червня 1988 р.

8. Абрамов В. М., Данюк В. М., Гриненко А. М., Колот А. М., Чер-
нов В. І.
Нормування праці. — К., 1995.

9. Абрамов В. М., Данюк В. М., Колот А. М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. — Одеса, 1995.

10. Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социология труда: Учебник. — М.: ЮНИТИ, 1999.

11. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. — К.: Знання-Прес, 2000.

12. Гангслі Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. — К.: Основа, 1995.

13. Завіновська Г. Т. Економіка праці. — К.: КНЕУ, 2000.

14. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч.-метод. посібник — К.: КНЕУ, 2001.

15. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. — К: Праця, 1997.

16. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. — К.: КНЕУ, 1998.

17. Лукъянченко Н. Д. Управление трудом в промышленных предприя­тиях. — Донецк, 1996.

18. Марцинкевич В. И., Соболева И. В. Экономика человека: Учеб. пособие. — М.: Аспект Пресс, 1995.

19. Петти В., Смит А., Ринардо Д. Антология экономической мысли. — М., 1993.

20. Рофе А. И., Збышко Б. Г., Ишин В. В. Рынок труда, занятость насе­ления, экономика ресурсов для труда: Учеб. пособие / Под ред. А. И. Ро­фе. — М.: ЛИСК, 1997.

21. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г. Г. Мельникова, Р. П. Колосовой. — М.: Изд-во Моск. ун-та: Изд-во ЧЕРО, 1996.

22. Эрэнберг Р. Д., Смит Р. С. Современная экономика труда. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996.

23. Современная экономика труда. / Под ред. В. В. Куликова —
М., 2001.

 

 

 
 

 


[1] Дані Держкомстату України.

1 Економика труда и социально-трудовые отношения / Под ред Г. Г. Мешовяна, Р. П. Колосовой. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996.

1 Рекомендации о защите трудящихся от профессионального риска, вызываемого загрязнением воздуха, шумом и вибрацией на рабочих местах. МБТ. — Женева, 1991.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.