Етапи проведення ділової гри
Етап підготовки
(постановка мети,
аналіз проблеми,
обґрунтування
задач, плануван-
ня, загальний опис
процедури гри,
зміст ситуації та
характеристика
дійових осіб)
Розробка гри
розробка сценарію,
план ділової гри,
загальний опис гри,
зміст інструктажу,
підготовка матеріа-
льного забезпечен-
ня.
постановка пробле-
ми,
цілей, умови,
інструктаж, регла-
мент, правила, роз-
поділ ролей, фор-
мування груп, кон-
сультації.
Етап проведення
Входження в
гру
робота з джерелами
і тренінг,
мозковий штурм,
Групова робо-
та над за-
вданнями
виступ груп,
захист результатів,
дискусії,
робота експертів.
Етап аналізу та
Узагальнення
Міжгрупова
дискусія
вихід з гри,
аналіз, рефлексія,
оцінка та самооцін-
ка,
висновки та уза-
гальнення,
рекомендації.
В останній час у ВНЗ застосовуються комп’ютерні (інформаційні)
технології навчання, до яких відносять технології, що використовують
спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕВМ, аудіо, кіно, відео). Коли
комп’ютери стали широко використовуватись в освіті, з’явився термін
191
нові інформаційні технології навчання”. Ми схильні до думки вчених,
які вважають, що будь-яка педагогічна технологія – це інформаційна
технологія, оскільки основу технологічного процесу навчання складає
інформація та її рух (перетворення). Тому більш точним було б визна-
чення для цих технологій – технічні інформаційні технології.
Технічні інформаційні технології – це процеси підготовки і пере-
дачі інформації, засобом якої є комп’ютер та інші технічні засоби. Вони
розвивають ідею програмованого навчання і відкривають дійсно нові,
ще не досліджені варіанти навчання, пов’язані з унікальними можливо-
стями сучасних комп’ютерів і телекомунікацій.
Комп’ютерні технології спрямовані на: підготовку особистості ін-
формаційного суспільства; формування умінь працювати з інформаці-
єю; розвиток комунікативних здібностей; формування дослідницьких
умінь та умінь вибору оптимальних рішень; забезпечення великим
об’ємом якісної інформації.
Комп’ютерні технології можуть здійснюватися у таких трьох варі-
антах:
І – технологія як “проникнення” (застосування комп’ютерного на-
вчання з окремих тем розділах);
ІІ – як основна (застосування при вивченні базових тем);
ІІІ – як монотехнологія (коли весь процес навчання діагностика,
управління, моніторинг, провадиться за допомогою комп’ютера).
Концептуальними положеннями комп’ютерних технологій є такі:
навчання – спілкування з комп’ютером; пристосування комп’ютера до
індивідуальних особливостей студента (принцип адаптивності); діало-
говий характер навчання; керованість і корекція викладачем процесу
навчання; здійснення взаємодії студентів з комп’ютером за всіма ти-
пами: суб’єкт, об’єкт, суб’єкт-об’єкт, об’єкт-суб’єкт; оптимальне поєд-
нання індивідуальної і групової роботи; створення психологічного ком-
форту при спілкуванні з комп’ютером; необмежене навчання: зміст,
його інтерпретація і додатки; комп’ютерна технологія засновується на
використанні деякої формалізованої моделі змісту, котрий представ-
лений програмними засобами, записаними у пам’ять комп’ютера, і мо-
жливостями телекомунікаційної мережі.
Головною особливістю змісту освіти засобами комп’ютерних те-
хнологій є багатократне збільшення “підтримуючої інформації”, наяв-
ність інформаційного середовища.
Комп’ютерні засоби навчання називають інтерактивними, вони
мають здатність відчуватися на дії студентів і викладачів, вступати з
ними в діалог, що і складає головну особливість методик
комп’ютерного навчання.
192
Комп’ютер виконує функції: викладача (вчителя); джерела на-
вчальної інформації; наочності; індивідуального інформаційного прос-
тору; тренажера; засобу діагностики і контролю.
Комп’ютер виконує функції робочого інструменту, оскільки він
виступає в якості: засобу підготовки текстів та їх збереження; текстово-
го редактора; графічного редактора; обчислювальної машини; засобу
моделювання.
Функцію об’єкту навчання комп’ютер виконує при: програмуванні;
створенні програмних продуктів; застосуванні різних інформаційних
середовищ.
Викладач у комп’ютерній технології виконує такі функції: органі-
зація навчального процесу на рівні предмету, групи; організація ______внут-
рішньо-групової активності і координації; індивідуальне спостереження
за студентами, надання допомоги; індивідуальне навчання; підготовка
компонентів інформаційного середовища.
Інформатизація навчання вимагає від викладача і студентів
комп’ютерної грамотності, до структури комп’ютерної грамотності входять:
знання основних понять інформатики і обчислювальної техніки; знання су-
часних операційних систем та володіння їх основними командами; знання
сучасних оболонок та операційних засобів.
В останній час з’явилася нова технологія –технологія дистанцій-
ного навчання. Поява дистанційної освіти не випадкова – це закономі-
рний етап розвитку та адаптації освіти до сучасних умов. Виконати
соціальне замовлення суспільства шляхом збільшення асигнувань на
освіту, збільшенням кількості навчальних закладів та іншими традицій-
ними способами не в змозі навіть заможні країни. Тому поява дистан-
ційної освіти, питання „бути чи не бути” дистанційній освіті вже не є
актуальним. В усьому світі дистанційна освіта існує і займає свою соці-
ально-значущу нішу в освіті.
Наказом Міністра освіти і науки України № 293 від 07.07.2000 р.
створено структурний підрозділ Національного технічного університету
"Київський політехнічний інститут" Український центр дистанційної
освіти (УЦДО), головною метою діяльності якого є створення системи
дистанційної освіти України відповідно до завдань Національної про-
грами інформатизації.
Дистанційна освіта - особлива, досконала форма, яка поєднує
елементи очного, очно - заочного, заочного І вечірнього навчання на
основі нових інформаційних технологій та систем мультимедіа.
Дистанційна освіта - комплекс освітніх послуг, що надаються
широким колам населення в країні і за рубежем за допомогою спеціа-
лізованого інформаційного освітнього середовища, що базується на
193
засобах обміну навчальною інформацією на відстані (супутникове те-
лебачення, радіо, комп'ютерний зв'язок та ін.). Дистанційне навчання є
однією з форм безперервної освіти, що покликане реалізувати права
людини на освіту і отримання інформації.
Дистанційне навчання - нова організація освітнього процесу, що
базується на принципі самостійного навчання студента.
Дистанційне навчання - сукупність інформаційних технологій,
що забезпечують доставку студенту основного обсягу матеріалу; інте-
рактивну взаємодію студентів та викладачів в процесі навчання; на-
дання студентам можливості самостійної роботи по засвоєнню матері-
алу; а також оцінку їхніх знань та навиків в процесі навчання.
Дистанційне навчання - це нова форма організації освіти, що ос-
нована на використанні персональних комп'ютерів, електронних підру-
чників та засобів телекомунікацій, які становлять якісно нову техноло-
гію навчання. Для цієї технології характерна сильна пізнавальна моти-
вація, що створюється мережею Інтернет, та якість підготовки фахівця.
Це й робить дистанційне навчання технологією навчання ХХІ сторіччя.
Отже, характерними рисами дистанційної освіти є: гнучкість,
модульність. економічна ефективність, координаційна роль викладача,
спеціалізований коні роль якості освіти, використання спеціалізованих
технологій і засобів навчання.
Основними принципи дистанційного навчання є: гуманізм, пріо-
ритетність педагогічного підходу при проектуванні освітнього процесу в
дистанційному навчанні, педагогічна доцільність застосування нових
інформаційних технологій, вибір змісту освіти, відповідність технологій
до навчання, мобільність навчання, неантагоністичність існуючим фо-
рмам освіти.
Основними видами забезпечення дистанційного навчання є: ме-
тодичне, програмне, технічне, інформаційне, організаційне.
Перехід до інформаційного суспільства кардинально змінює по-
ложення системи освіти, її інституційний статус. Освіта стає не лише
інструментом взаємопроникнення знань і технологій в глобальному
масштабі, але й капіталу, засобом боротьби за ринок, рішення геополі-
тичних завдань. Сучасному суспільству необхідна масова якісна осві-
та, спроможна забезпечити зростаючі потреби споживача та виробни-
ка матеріальних і духовних благ.
Нові типи суспільних відносин обумовлюють розроблення і впро-
вадження інших підходів до професійної підготовки майбутніх фахівців,
інших систем навчання, що визначаються у загальному контексті євро-
пейської інтеграції з орієнтації на фундаментальні цінності загальнос-
вітової культури. Пропонується ввести у всіх національних системах
194
освіти обліку трудомісткості навчальної роботи у кредитах [Нині у сві-
товій системі вищої освіти найширше використовують такі системи
залікових одиниць: ЕСТS – європейська система, USCS – американсь-
ка система, САТS – британська система, UMAP – країн Азії і басейну
Тихого океану]. За основу пропонується взяти ЕСТS (European Community
Course Credit Transfer System), зробивши її накопичувальною
системою,, здатною працювати в рамках концепції "навчання протягом
усього життя". ЕСТS запропонували 1989 року в структурі ERASMUS
[ERASMUS – European Community Action Scheme for the Mobility of
University Students]. Схема дій Європейського співтовариства для роз-
витку мобільності студентів університетів (програма ЄС, розділ про-
грами академічної мобільності SOCRATES)]. Ця система допомагає
визначити періоди навчання за кордоном, збільшує якість і кількість
студентської мобільності в Європі. Нещодавно ЕСТS почала застосо-
вувати накопичувальну систему, яка виконується на інституціонально-
му, регіональному, національному та європейському рівнях. Це одне з
головних положень Болонської декларації. ЕСТS засновано на конвен-
ції про 60 кредитів за обсяг робіт студента за один академічний рік.
Обсяг робіт студентів за повний робочий час навчальної програми в
Європі становить переважно 36 – 40 тижнів на рік, у такому разі один
кредит становить від 24 до 30 робочих годин. Обсяг робіт визначається
часом, за який пересічний студент отримує необхідний результат на-
вчання.
Повний обсяг робіт, потрібний для закінчення першого рівня цик-
лу, становить 3-4 роки (тобто 180 – або 240 кредитів). Студентський
обсяг робіт в ЕСТS включає час перебування на лекціях, семінарах,
час для самостійних робіт, підготовки до іспитів, їх складання тощо.
Кредити поширюються на всі компоненти навчальної програми (моду-
лі, курси, дисертаційні роботи).
На часі розробка кредитної системи для освіти протягом всього
життя, основна мета якої – трансформація існуючої системи ЕСТS у
таку, яка б допомогла громадянам нагромаджувати кредити, одержані
в процесі формальної та неформальної освіти. Дослідні проекти вже
реалізовано у 2002 – 2003 роках. Реалізацію нової загальної схеми
кредитних систем для освіти протягом усього життя (ЕСТS Plus) за-
плановано на 2004 – 2005 роки.
Найбільшою перевагою Болонського процесу є визначення та
оцінка стандартів якості вищої освіти по всій Європі. Передбачається
створення акредитаційних агентств, незалежних від національних уря-
дів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на трива-
лості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що
195
набули випускники. Водночас будуть встановлені стандарти трансна-
ціональної освіти. Попередньою умовою є розроблення порівняльних
методів і критеріїв для встановлення якості досліджень та навчання.
1998 року Рада Європи порекомендувала розширити співпрацю у цій
галузі. Було створено Європейську мережу гарантії якості у вищій осві-
ті (ENQA). З 1999 року ENQA надавала інформацію про впроваджений
досвід разом із розробками та оцінками гарантії якості. На Болонських
семінарах в Амстердамі обговорювали результати дебатів про встано-
влення європейських стандартів якості для програм рівнів "бакалавр"
та "магістр". Пілотний проект "Регулювання освітніх структур в Європі"
надав критерії порівняння остаточних структур та викладацьких нова-
цій для сімох предметів (бізнес, освітні науки, геологія, історія, матема-
тика, хімія та фізика).
Наведені елементи впроваджуються в дію за допомогою інфор-
маційного пакета, анкети (заяви) і переліку оцінок дисциплін.
Європейська система перерахування кредитів (ЕСТS) розвива-
ється і вдосконалюється. Основні її недоліки – це неузгодженість на-
вчальних планів і програм, слабка кореляція між національними освіт-
німи системами, різні вимоги до освітніх стандартів та їх оцінювання.
Тому система ЕСТS нині трансформується у все європейську систему
нагромадження і зарахування кредитів (ЄСПК), де всі навчальні про-
грами виражаються в кредитах і визначається "номінальний загальний
час навчання", тобто середня кількість годин, яку студент може про-
слухати, щоб досягнути певного результату навчання, і таким чином
успішно здобути кредити. Крім того, у системі ЄСПК кредити даються
лише за успішні досягнення в навчанні. Тобто у кредитному процесі
поєднуються два підходи: час, необхідний для складання кредиту, і
рівень компетентності для зарахування кредиту.
Всеєвропейська система накопичення і зарахування кредитів
намагається врахувати різні рівні навчання (бакалавр, магістр), які
характеризують глибину, складність і творчість у навчанні, тобто вво-
дить різні рівні кредиту.
Істотним є завдання пов’язати кредити з механізмом контролю
якості, щоб забезпечити їх реальне застосування, а отже, і "конверто-
ваність" на території Європи.
Таким чином, європейські ______країни-учасниці Болонського процесу
працюють над тим, як перетворити кредит з єдиної міри навчального
навантаження студентів у механізм контролю за якістю їх навчання.
Якість освіти можна забезпечити, якщо національні механізми контро-
лю якості будуть суворими, відкритими, прозорими і ефективними.
196
Оскільки система ЕСТS не регулює змісту, структури чи відпові-
дності навчальних програм, а метою всеєвропейської системи накопи-
чення кредитів є захист своєрідності змісту й форми викладання освіт-
ніх програм, а отже, і національної, місцевої, регіональної та інститу-
ційної академічної автономії, маємо унікальну можливість, враховуючи
інваріантні вимоги системи ЕСТS, створити українську національну
навчальну систему.
Насамперед, потрібно усвідомити й визначити суть поняття
"кредит". Розглянемо різні підходи до використання кредиту як єдиної
міри навчального навантаження студента, і визначимо його роль порі-
вняно з навчальними системами різних країн. Розглянемо американсь-
ку і європейську моделі кредитних розрахунків навчального наванта-
ження.
У системі вищої освіти США один кредит становить 15 год______. ауди-
торного часу протягом семестру. Традиційно тут навчальний рік скла-
дається з двох повних 15-тижневих семестрів – весняного та осіннього,
а також 7-тижневої літньої сесії. Середньоамериканський студент про-
тягом семестру вивчає 5 навчальних дисциплін, на кожну з яких здебі-
льшого виділяється три тижні аудиторно-астрономічні години (хоча є
навчальні предмети з 2 – 4 аудиторними годинами в тиждень), що на-
зиваються кредитними годинами, або кредитами. Мінімальна кількість
кредитів, які має отримати студент денної форми навчання у США
протягом семестру, становить 12 кредитів. Якщо ж студент обрав для
навчання 5 навчальних дисциплін, то середня кількість кредитів стано-
витиме 15. Для присвоєння ступеня бакалавра студент США, як пра-
вило, повинен отримати в середньому 124 кредити, тобто граничний
термін навчання – 4 роки. Щоб одержати ступінь магістра, потрібно за
1 – 2 роки засвоїти ще 30 кредитів.
У США чітко регламентується співвідношення часу, який виділя-
ється на аудиторне навчання й самостійну роботу. В середньому спів-
відношення аудиторної і самостійної роботи становить 3: 5, тобто, на-
вчаючись протягом п’яти ______днів на тиждень по три астрономічні години в
аудиторіях, студент зобов’язаний щодня 5 год. навчатися самостійно
(читальні зали, комп’ютерні класи, лабораторії, майстерні тощо).
Кількість кредитних годин для кожної дисципліни визначає адмі-
ністрація навчального закладу. Студентам надається можливість са-
мостійно скласти свій навчальний план і відвідувати аудиторні заняття
на свій вибір у зручний час. Курс на максимальну індивідуалізацію на-
вчання ліквідовує звичні для нас уявлення про академічну групу, одно-
часне складання заліків та іспитів, фіксований термін навчання.
197
Таким чином, спостерігаються різні підходи до поняття кредиту в
європейській та американській системах вищої освіти. Якщо в євро-
пейських країнах кредит – це величина повного навчального наванта-
ження студента (аудиторне, самостійна робота, консультації, екзамени
тощо), то у США в кредитах визначається лише аудиторне навчання,
причому воно прив’язується до тижневого розрахунку. Тобто кількість
кредитних годин (кредитів) присвоюється навчальній дисципліні з ура-
хуванням 15 тижнів навчання у кожному семестрі.
Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм
і стандартів в освіті. Перед вищою освітою стоїть важливе завдання:
забезпечити перехід до кредитно-модульної та стимулюючої системи
навчання (ЕСТS), що є однією з умов входження національної системи
освіти до спільного європейського простору. Кредитно-модульна сис-
тема навчання спрямована на реалізацію положень Концепції розвитку
педагогічної освіти в Україні.
Вищі навчальні заклади України мають певні напрацювання з
упровадження елементів ЕСТS. За наказом Міністерства освіти і науки
України з 2003-2004 навчального року у вищих навчальних закладах
проводиться педагогічний експеримент щодо впровадження кредитно-
модульної системи організації навчального процесу. Розпочинаючи з
1992 року вищими навчальними закладами України розроблено струк-
турно-логічні схеми підготовки фахівців, освітньо-кваліфікаційні харак-
теристика та освітньо-професійні програми, введено систему кредит-
ного виміру навчальних дисциплін, реформовано порядок вступу до
вищих навчальних закладів, впроваджено модульно-рейтингову сис-
тему навчання, що є основою для реалізації європейської системи
залікових кредитів в Україні. Кредитно-модульна система організації
навчального процесу дає можливість формувати індивідуальну освіт-
ньо-професійну програму підготовки спеціалістів на підставі переліку
змістових модулів з урахуванням вимог замовників, побажань студен-
тів, пов’язаних з їхнім баченням перспектив майбутньої професійної
кар’єри, кон’юнктури, місця працевлаштування тощо.
Основними напрямами підготовки студентів в умовах кредитно-
модульної системи організації навчання є створення стандартів за
напрямами освіти, в яких домінував би діяльнісний аспект засвоєння
змісту з урахуванням загальноєвропейських та регіональних стандар-
тів; створення гнучких мовленнєвих модульних програм; використання
комунікативних форм і методів навчання, характерних для європейсь-
кої зони освіти; поліпшення медіа освітньої підготовки викладачів, які
мають проектувати освітнє та навчальне середовище з допомогою
інформаційних, комп’ютерних і педагогічних технологій.
198
Кредитно-модульна система підготовки фахівців передбачає оп-
тимізацію навчального процесу, посилення самостійної роботи студен-
тів, уможливлює встановлення чіткої індивідуальної траєкторії здобут-
тя вищої освіти, де враховуються всі навчальні досягнення під час
навчання в різних університетах, що є дієвим засобом підтримки сту-
дентської мобільності. Нагромаджені кредити дають можливість студе-
нтам робити перерви в навчанні або продовжити його в іншому навча-
льному закладі, за такої системи об’єктивно оцінюються досягнення
студентів, що певною мірою унеможливлює суб’єктивне ставлення до
нього викладача. Запровадження ЕСТS, як нагромаджу вальної систе-
ми кредитів, дасть змогу кожній людині ефективно працювати в рамках
концепції „навчання впродовж життя” сприятиме її саморозвитку, са-
мовдосконаленню і утвердженню як професіонала.
Поиск по сайту:
|