МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШОВИХ ЗАСОБІВ З УРАХУВАННЯМ ФАКТОРА ІНФЛЯЦІЇ

В інвестиційній практиці постійно приходиться враховувати фактор інфляції, яка через певний проміжок часу обезцінює вартість грошових коштів. Це пов’язано з тим, що ріст інфляції (індексу середніх цін) викликає відповідне зниження купівельної спроможності грошей.

Концепція врахування впливу фактора інфляції в керуванні різними аспектами підприємства полягає в необхідності реального відображення вартості його інвестиційних активів і грошових потоків, а також у забезпеченні відшкодування втрат інвестиційних доходів, що викликані інфляційними процесами, при здійсненні різних інвестиційних операцій.

При розрахунках, які пов’язані з коректуванням грошових потоків в процесі інвестування з врахуванням інфляції, прийнято використовувати два основних поняття – номінальна та реальна сума грошових коштів.

Номінальна сума грошових коштів представляє собою оцінку її величини без врахування змін купівельної спроможності грошей.

Реальна сума грошових коштів представляє собою оцінку її величини з врахуванням змін купівельної спроможності грошей у зв’язку з процесом інфляції. Така оцінка може проводитися при визначенні як теперішньої, так і майбутньої вартості грошових коштів.

Якщо оцінка доходів і витрат відбувається при вільному інвестуванні за умов впливу ринкових процесів, то доцільно використовувати реальні виміри грошових потоків. Проте, коли інвестування відбувається за довгостроковими контрактами, оцінку грошових потоків більш коректно здійснювати в номінальних значеннях.

Перетворення номінальних грошових потоків на реальні можливе через використання відповідного індексу інфляції.

При оцінці в умовах інфляції вартість не повинна залежати від того, чи в номінальних, чи в реальних величинах її визначають. Об'єктивність оцінки досягається через застосування відповідної ставки дисконтування. Якщо потоки розглядаються в номінальних величинах, для їх оцінки має застосовуватись номінальна ставка. У випадку з реальними грошовими потоками оцінка відбувається через реальну ставку дисконтування.

Методичний інструментарій формування реальної процентної ставки з урахуванням фактора інфляції ґрунтується на прогнозованому номінальному її рівні на інвестиційному ринку (результати такого прогнозу відбиті звичайно в цінах ф'ючерсних і опціонних контрактів, що укладаються на фондовій біржі) і результатах прогнозу річних темпів інфляції. В основі розрахунку реальної процентної ставки з урахуванням фактора інфляції лежить Модель Фішера:

Ip = (I ­ TI) / (1 + TI), де:

Ір – реальна процентна ставка у визначеному періоді (десятковий дріб);

І – номінальна процентна ставка у визначеному періоді (десятковий дріб);

ТІ – темп інфляції у визначеному періоді (десятковий дріб).

Методичний інструментарій оцінки вартості грошових коштів з урахуванням фактора інфляції дозволяє здійснювати розрахунки як майбутньої, так і теперішньої їх вартості з відповідною "інфляційною складовою". В основі цих розрахунків лежить сформована реальна процентна ставка.

1. При оцінці майбутньої вартості грошових коштів з урахуванням інфляції використовується формула, що являє собою модифікацію розглянутої раніше Моделі Фішера:

FIH = Р * [(1 + Ір) х (1 + ТІ)]t , де

FIH – номінальна майбутня вартість внеску (грошових коштів), що враховує інфляцію;

Р – первісна сума внеску;

Ір – реальна процентна ставка (десятковий дріб);

І – прогнозований темп інфляції (десятковий дріб);

t – кількість інтервалів, за якими здійснюються процентні платежі.

В інвестиційних розрахунках важливо врахувати вплив на цінність проекту інфляції. Якщо в умовах інфляції номінальну ставку відсотка розглядати як складну, то її можна умовно поділити на дві складові – реальну ставку і поправку на інфляцію, яку прийнятоназивати "інфляційною премією". Саме ця складова має забезпечити відшкодування інвестору втрат, що спричинені інфляцією, і отримання цільового розміру інвестиційного прибутку в реальному вимірі. Розмір даної премії, необхідний для компенсування втрат реальної суми доходу інвестора від інфляції, і розраховується по формулі:

Пі = Dp х Ti, де

Пі - сума інфляційної премії;

Dp - реальний середньо ринковий рівень доходу від інвестицій;

Ti – річний темп інфляції.

Слід зазначити, що прогнозування темпів інфляції являє собою досить складний і трудомісткий ймовірнісний процес, який значною мірою зазнає впливу суб'єктивних факторів. Тому в практиці інвестиційного менеджменту може бути використаний більш простий спосіб обліку фактора інфляції. З цією метою вартість грошових коштів при їх наступному нарощенні та розмір необхідного доходу при наступному його дисконтуванні перераховується заздалегідь з національної валюти в одну з "сильних" (тобто найменше підвладнийінфляції) вільно конвертованих валют. Процес нарощення і дисконтування вартості здійснюється потім по реальній процентній ставці (мінімальній реальній нормі прибутку на капітал). Такий спосіб оцінки дійсної чи майбутньої вартості необхідного доходу дозволяє взагалі виключити з її розрахунків фактор інфляції всередині країни.

ВИСНОВКИ

У цей час стратегічний аналіз є однієї з основних дисциплін, які необхідно знати будь-якому менеджерові. Стратегічний аналіз, як наука, дозволяє підприємцеві так спланувати діяльність підприємства в коротко – середньо- і довгостроковому періодах, щоб забезпечити одержання підприємством максимально можливого прибутку з мінімальними витратами в умовах мінливості стану ринку. Звичайно, це пов'язане з неминучим фінансовим ризиком, особливо в сучасних умовах, але правильно проведене стратегічне планування й аналіз дозволить звести ризик до мінімуму.

Кошти підприємства є центральною ланкою в його діяльності. Так, при формуванні власного капіталу частина статутного капіталу формується за рахунок грошових активів, кредити банків надходять у вигляді грошових активів, повернення кредитів здійснюється через відтік грошових активів, так саме як і погашення кредиторської заборгованості, збільшення дебіторської заборгованості викликає відтік грошових активів, її повернення – приплив і т.д.

Як відомо, грошові кошти є дуже мобільним та нестабільним ресурсом та їх вартість сьогодні більша ніж у майбутньому, а отже цьому необхідно приділяти відповідну увагу здійснюючи господарську діяльність підприємства.

Основними причинами втрачання вартості грошей є: інфляція, наявність ризику і віддання підприємцями переваги наявним грошам.

Інфляція пов'язана із загальним підвищенням цін у країні. Коли зростають ціни, падає вартість грошової одиниці. Враховуючи те, що в майбутньому ціни зростатимуть, вартість грошової одиниці в наступні роки буде ще нижчою, ніж в попередні. Таким чмном, купівельна спроможність грошової одиниці сьогодні вища, ніж буде завтра.

Ризик або невпевненість у майбутньому також зменшують вартість грошей. Через невпевненість у майбутньому ризик з часом зростає. Більшість підприємців хоче уникнути ризику, тому вище цінує гроші, які є сьогодні, аніж ті, що мають бути в майбутньому.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Завдання:1.Підприємець хоче покласти на депозит в банк 100 гр.одиниць одноразово під 5% річних на 5 років. Яку суму грошей матиме підприємець наприкінці пятого року?

2.Підприємець хоче класти на депозит на трьохрічний строк по 100 гр.од. в кінці кожного року під 5% річних. Яку суму він матиме по закінченні 3 років?

3. Скільки часу знадобиться, щоб інвестиція в розмірі 2000 гр.од. зросла до 3000 гр.од. за умови нарахування складних відсотків з 10%-ною ставкою?

Приклад 1.

Підприємець хоче покласти на депозит в банк 100 гр.одиниць одноразово під 5% річних на 5 років. Яку суму грошей матиме підприємець наприкінці першого року і який буде результат через 5 років?

PV = 100 гр.одиниць

і = 0,05.

I = 100 гр.од. х 0, 05 = 5 гр.од. - грошовий вираз відсотка, який отримає підприємець наприкінці 1 року.

n = 1; n = 5.

Таким чином , для n = 1 :

FVn = FV1 = PV + I = PV + PV(i) = PV (1+ i) = 100 гр.од. х (1 + 0,05) = 100 гр. од. х (1,05) = 105 гр.од.

Тобто наприкінці першого року підприємець матиме 105 гр.одиниць. Підприємець заробив за перший рік 100 гр.од. х 0,05 = 5 гр.од, тому по закінченні першого року сума внеску дорівнювала вже 100 гр.од + 5 гр.од. = 105 гр.од.

Другий рік почався вже з цієї суми, відсоток склав 5,25 гр.од.. Відсоток за другий рік більше відсотку за перший тому, що підприємець заробив вже відсоток на відсоток першого року внеску: 5 гр.од. х 0,05 = 0,25 гр.од. Цей процес продовжується, і внаслідок того, що кожного разу початкова сума вище попередньої, річний відсоток виростає. Загальний зароблений відсоток 5,00+5,25+5,51+5,79+6,08=27,63 гр.од.,

Вартість наприкінці 2 року:

FV2 = FV1 (1+ i) = PV (1+ i)(1+ i) = PV (1+ i)2 = 100 гр.од. х (1,05)2 = 110,25гр.од.

Кінцевий результат третього року внеску: FV3= FV2 (1+ i) = PV(1+i)3 = 100 гр.од х (1,05)3 = 115,76 гр.од.

Таким чином, FV5 = 100 гр.од. х (1,05)5 = 127,63 гр.од.

Всі ці розрахунки можна звести до вищевикладеного рівняння (4.3.):

FVn= PV (1+ i)n,

Таке рівняння можна вирішити за допомогою таблиць визначення майбутньої вартості грошей, які можна знайти в будь-якому підручнику з фінансового менеджменту. В таблицях підраховано фактор майбутньої вартості відсотку для і та n (FVIFi,n), тобто визначена майбутня вартість 1 грошової одиниці, залишеної на рахунку на n періодів під і відсоткову ставку.

Оскільки (1+ і)n = FVIFi,n; рівняння (4.3.) може бути переписане таким чином: (4.6.)

FVn = PV x (FVIFi,n).

В нашому випадку в таблиці можна знайти FVIF для 5 років з 5% ставкою цифру, яка знаходиться на перехрещені стовпчику для періоду 5, і стовпчику для 5%. Бачимо, що FVIF = 1,2763 . Звідси FVn = PV x (FVIFi,n)= 100 гр.од. х (1,2763) = 127,63гр.од.

Приклад 2.

Підприємець хоче класти на депозит на трьохрічний строк по 100 гр.од. в кінці кожного року під 5% річних. Яку суму він матиме по закінченні 3 років?

Цей приклад відрізняється від попереднього тим, що загальний вклад зроблено не одноразово на певний термін, а серією рівних вкладів, тобто рентою або анюїтетами.

Для розв”язання задачі ми повинні розрахувати майбутню вартість анюїтетів або ренти, FVAn.

Здійснюється нарахування платежа на платіж до n-го періоду. Сума цих платежів і є майбутньою вартістю анюїтету, FVАn.

Кожний потік грошових коштів компаундирується для того, щоб отримати FVAn.

FVAn = PMT(1+ i)0 + PMT (1+ i)1+ PMT (1+ i)2 + ...+ +PMT(1+ i)n-1= PMТSt=1 (1+і) n-1 = PMT (1+і)n - 1

і

Рішення за допомогою таблиць передбачає використання фактору відсотку майбутньої вартості анюїтетів (FVIFAi,n) - фактор відсотку FV для анюїтету за n- періодів з і- процентною ставкою.

Значення FVIFA вже обчислено для різних комбінацій і та n, багато з яких внесено до відповідних таблиць в підручники з фінансового менеджменту.

Для того, щоб знайти відповідь (в нашому прикладі, для 100гр.од. трьохрічна рента), слід в таблиці визначення майбутньої вартості анюїтетів продивитися стовпчик для 5% для третього періоду FVIFA = 3,1525. FVAn = PMT x (FVIFAi,n).

Таким чином, майбутня вартість ренти в 100 гр.од. буде 100 гр.од х 3,1525 = 315,25 гр.од..

Якщо б три платежі по 100 гр.од. кожний були здійсненні на початку кожного року, тоді анюїтет (рента) став би вексельною рентою. Кожний платіж буде зміщений вліво на 1 рік, тому на кожний платіж будуть нараховувати проценти додатково за 1 додатковий рік.

За допомогою таблиць:

FVAn = PMT (FVIFAi,n) = 100 гр.од. х (3,1525) х 1,05 = 331,01

Оскільки платежі здійснюються раніше, тому більше заробляється процентів, внаслідок чого FV вексельної ренти більше - 331,01 гр. од. у порівнянні з 315,25 гр.од. для звичайного анюїтету.

Приріст від вкладання водночас більший, ніж частками. Це підтверджує теорію, що із зростанням ризику зростає компенсація - винагорода за ризик.

Приклад. Скільки часу знадобиться, щоб інвестиція в розмірі 2000 гр. од. зросла до 3000 гр. од. за умови нарахування склад­них відсотків з 10%-ною ставкою?

Оскільки нам відома майбутня і приведена вартість даної інвестиції, застосуємо рівнянням (3.5):

S = Р0 (k ) , 3000 = 2000 (k10% ).

n 0 v i,n' ' v 10%,n'

Тоді k10%n = 3000/2000 = 1,5.

Скористаємося даними табл. 3.3, знайдемо стовпчик, що відпо­відає 10% і підберемо коефіцієнт майбутньої вартості, найближчий до обчисленого значення - 1,5. Це значення 1,464, дещо менше ніж 1,5 і стосується 4-річного періоду. Порівнюючи ці показники, дійдемо висновку, що кількість періодів нарахування відсотків в ана­лізованій ситуації насправді повинна бути дещо більше 4 років.

ВИСНОВКИ

http://proces.biz/Fin/Book/I1/L4.htm

Поиск по сайту: