Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Правове регулювання рекламної діяльності



Правове регулювання рекламної діяльності є невід’ємною частиною економічної системи суспільства [7, 23].Регулювання рекламної діяльності можна розглядати з трьох позицій: державного регулювання, регулювання зі сторони великого бізнесу та саморегулювання. Проте, в ході дослідження даного питання виявлено позиції авторів, які виділяють дві сфери правового регулювання: державне та саморегулювання, оскільки останнє здійснюється міжнародними організаціями, які протягом багатьох років рекламної практики розробляють та розвивають етичні норми та правила [97, 311].

Можна виділити три напрямки взаємовідносин державної сфери регулювання та саморегулювання рекламної діяльності. У випадку регулювання тільки лише державними органами влади здійснюється видання загальнообов’язкових нормативно-правових актів і контролю за їх реалізацією. Учасники рекламних відносин втрачають права регламентувати свою діяльність шляхом затвердження власних нормативних документів.

У випадку, коли рекламні відносини упорядковують тільки їх учасники відбувається об’єднання організації з громадського регулювання реклами, органи саморегулювання розробляють правила, що регламентують рекламну діяльність, і добровільно переймають на себе зобов’язання дотримуватись і виконувати їх.

У випадку існування в регулюванні рекламної діяльності свого роду розподілу праці між органами державної влади і організаціями саморегулювання відповідні нормативні акти і контрольні акції виходять від держави, але, крім того, деякі нормотворчі та контрольні функції виконують самі організації саморегулювання. Цей варіант використовується в переважній більшості держав [21].

Серед основних міжнародних документів у сфері рекламної діяльності можна назвати такі: Міжнародний кодекс рекламної практики прийнятий Міжнародною торговельною палатою 02 грудня 1986 року (ратифікований Україною) [65], Угода про співробітництво держав-учасниць СНД у сфері регулювання рекламної діяльності від 19 грудня 2003 року (ратифікована Україною) [114], Рекомендація Ради Європи №R (84) З “Про принципи телевізійної реклами” від 23 лютого 1984 року (ратифікована Україною) [88], Рекомендація Ради Європи № 1276 “Про силу візуальних образів” від 12 квітня 1995 року (ратифікована Україною) [89], Директива Ради ЄЕС 84/450/ ЄЕС “Щодо наближення законів, постанов та адміністративних положень держав-членів стосовно реклами, яка вводить в оману” від 10 вересня 1984 року [28], Директива Ради ЄЕС №79/112/ про зближення законів держав-членів ЄЕС щодо маркування, представлення і реклами харчових продуктів, призначених для продажу кінцевому споживачу від 18 грудня 1978 року [27] та інші нормативні акти.

Основним базовим нормативно-правовим актом у сфері рекламної діяльності в Україні є Закон України “Про рекламу”, прийнятий у 1996 році [40], мав своєю метою створити загальну правову базу для регулювання рекламної діяльності в Україні. І ця мета була досягнута. З 90-х років ринкові відносини в Україні розвивалися бурхливими темпами нерозривно пов’язані з вибухом науково-технічного прогресу. На сьогодні ринкова економіка у будь-яких національних та транснаціональних масштабах передбачає велику кількість специфічних, по різним критеріям, ринків, а тому і рекламна діяльність в усіх цих сегментах(секторах) як спосіб просування товарів та послуг потребує урахування комплексної специфіки реальних умов функціонування ринкової економіки.

Отже, враховуючи цю специфіку різних сфер, необхідно констатувати, що чинний Закон України “Про рекламу” є занадто загальним і в цьому сенсі не відповідає вимогам часу. Законодавець розуміє проблеми необхідності постійного вдосконалення та врахування специфіки суспільних відносин на ринках товарів та послуг, що постійно формуються та розвиваються. Але слід наголосити, що часткові доповнення, зміни, зокрема вдосконалення, які стосуються врахування специфіки рекламної діяльності в окремих сферах будуть і далі накопичуватися. Це об’єктивний процес пов’язаний з поглибленням і розширенням предмету регулювання господарських відносин як таких. Таким чином проблема виникає в наданні Закону України “Про рекламу”, який необхідно зберегти як єдиний базовий, в певному сенсі кодифікований нормативно-правовий акт, нової, відповідної його сучасної ролі в структурі.

В цьому сенсі, як заначає Р. В. Ваксман, необхідно запровадити нову структуру, яка відповідатиме кодифікаційній техніці, а саме розподілити нормативний матеріал цього закону на загальну та особливу частину [13, 85].

Сферу рекламної діяльності в Україні врегульовують й інші закони, окремі статті яких стосуються регулювання комунікаційної діяльності (а саме, реклами). Окремі положення про рекламу містять: Закон України “Про інформацію” (ст. ч. 3 ст. 14) [37], Закон України “Про авторське право і суміжні права” (ч. 2 ст. 8) [32], Закон України “Про видавничу справу” (ст. 17, ст. 22, ст. 28) [33], Закон України “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні” (ст. 6) [34], Закон України “Про телебачення та радіомовлення” (ст. 19, ч. 3 ст. 44, ст. 53, ч. 1 ст. 70) [41], Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” (ст. 17) [35], Закон України “Про лікарські засоби” (ч. 3 ст. 26) [38], Закон України “Про захист прав споживачів” (ст. 15) [36], Господарський кодекс України (ст. 33, ч. 2 ст. 160, ст. 254) [20], Податковий кодекс України (п. г ст. 138.10.3, ст. 139.113, ст. 160.7) [79], Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст. 156³) [50] та інші.

Крім законодавчих актів, сферу рекламної діяльності врегульовує численна кількість підзаконних нормативно-правових актів. Зокрема, постанови Кабінету Міністрів України: “Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів” №1135 від 05 грудня 2012 року [83], “Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами” №2067 від 29 грудня 2003 року [84],“Про затвердження порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів” №238 від 07 березня 2012 року (абз. 6 п. 4) [81], “Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу” №693 від 26 травня 2004 року [82].

Важливу роль у врегулювання сфери рекламної діяльності відіграють нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. Як приклад, можна навести Наказ Міністерства охорони здоров’я України “Про затвердження нормативних актів з питань реклами лікарських засобів” №177 від 10 червня 1997 року [71]. Цим нормативним актом затверджений: Порядок погодження інформації, яка може міститися в рекламі лікарських засобів для дітей і підлітків, та видачі дозволу на рекламування лікарських засобів для дітей і підлітків та Порядок реклами лікарських засобів, призначеної для медичних закладів і лікарів.

Крім цього, порядок здійснення рекламної діяльності врегульовують нормативні акти органів місцевого самоврядування. Так, наприклад, рішення Черкаської міської ради “Про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства процедури розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси” №4-1190 від 04 червня 2009 року [93], та рішення “Про затвердження Програми розвитку дизайну міського середовища та зовнішньої реклами у м. Черкаси на 2013-2015 роки” №3-1416 від 13 грудня 2012 року [92].

Варто відзначити, що крім законодавчої, у світі значно поширена практика саморегулювання. На жаль, у пострадянських країнах, зокрема в Україні, система саморегулювання тільки починає розвиватися. Складність викликана ще й національними особливостями, наслідками планової економіки.

Систему саморегулювання комунікаційної діяльності в Україні представляють наступні організації: Українська асоціація прямого продажу (УАПП) – недержавне, добровiльне, неприбуткове договірне об’єднання підприємств, що здiйснює дiяльнiсть у галузi прямого продажу товарiв та послуг в Українi [75]; Всеукраїнська громадська організація “Українська асоціація маркетингу” (ВГО “УАМ”) створена у 1997 році за фаховою ознакою, і не має на меті отримання прибутку. Асоціація зовнішньої реклами України, яка існує з 2003 року, основні свої завдання визначає таким чином:

1) сприяти розвитку сфери зовнішньої реклами України:

– шляхом забезпечення всіх зацікавлених осіб практично необхідною й корисною інформацією, пов’язаною із зовнішньою рекламою;

– відстоювати інтереси компаній і людей, які працюють у рекламі, у ситуаціях, коли порушені або можуть бути порушені їхні права як суб’єктів ринку зовнішньої реклами.

2) поліпшувати комунікацію між різними учасниками ринку зовнішньої реклами;

3) оптимізувати ставлення населення, різноманітних груп інтересів до зовнішньої реклами [74].

Всеукраїнська громадська організація “Всеукраїнська рекламна коаліція” була створена в 1997 році з метою розвитку рекламного ринку України.

Місія організації: сприяти розвитку рекламної галузі України шляхом: забезпечення всіх зацікавлених осіб практично необхідною й корисною інформацією, пов’язаною з рекламою; відстоювання інтереси компаній і людей, що працюють у рекламі, у ситуаціях, коли обмежуються або можуть бути обмежені їхні права як суб’єктів рекламного ринку. Організація поєднує більше 130 індивідуальних і колективних членів [7, 25].

Варто також відзначити, що оголошений курс України на європейську інтеграцію вимагає докладання зусиль щодо реформування національного законодавства до законодавства Європейського Союзу. Так, наприклад, негайного вдосконалення потребує порядок розміщення реклами на автомобільних дорогах. Велика кількістю рекламоносіїв на автомобільних дорогах загального користування та дорогах і вулицях населених пунктів, негативно впливає на сприйняття водіями дорожньої обстановки та відволікає від керування транспортними засобами, створює передумови до виникнення дорожньо-транспортних пригод.

Досвід розвинених країн Європи свідчить про те, що відсутність на автомобільних дорогах та вулицях рекламоносіїв та реклами забезпечує зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод.

На сьогодні також діє “Европейское соглашение о международных автомагистралях” № 537 від 15 листопада 1975 року, до якої Українська РСР приєдналася відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 9 листопада 1982 року, згідно з вимогами якого (розділ VII Ландшафт) забороняється розміщення рекламних щитів по сторонах автомобільних доріг міжнародного значення.

На засіданні робочої групи з безпеки дорожнього руху Економічної і Соціальної Ради Організації Об’єднаних Націй, що відбулося 19-22 жовтня 2007 року, прийнято “Правила, обусловленные типом дороги”, де вказано у пункті i) Автомагистрали и скоростные дороги – “За пределами населенных пунктов размещение рекламоносителей и рекламных вывесок должно быть запрещено с обеих сторон автомагистрали или скоростной дороги на расстоянии менее (200) метров, измеренном от наружного края проезжей части” [86].

Крім цього, необхідно внести зміни в ст. 22 Закону України “Про рекламу” в частині встановлення заборони спонсорування теле-, радіопередач у період з 6 години до 23 години, театрально-концертних, спортивних та інших заходів з використанням знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої.

Таким чином, правове регулювання рекламної діяльності характеризується значною кількістю нормативно-правових актів різної юридичної сили. Рекламна діяльністю є предметом регулювання нормативних актів Європейського Союзу та країн-учасниць СНД.

Основним спеціальним нормативно-правовим актом в Україні у сфері рекламної діяльності є Закон України “Про рекламу”. Крім цього, норми про рекламну діяльність містяться в інших законах. Підзаконні нормативно-правові акти є також частиною системи правового регулювання рекламної діяльності. Мова йде про постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств та рішення органів місцевого самоврядування. Останні, врегульовують сферу рекламної діяльності на місцевому рівні.

Незважаючи на численну кількість нормативних актів, які врегульовують досліджувану сферу правовідносин, необхідно здійснювати заходи щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері реклами та реалізовувати кроки щодо адаптації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу.

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ

Одним із засобів за допомогою якого можна здійснити вплив на свідомість суспільства є реклама. В сучасній літературі налічується близько 2000 визначень поняття “реклама”. Рекламу можна розглядати як будь-яку форму повідомлень, яку використовує фірма, для інформування, переконання або нагадування людям про свої товари, послуги, ідеї суспільної діяльності.

Рекламу можна також визначити як цілеспрямований вплив на споживача за допомогою засобів інформації для просування товарів на ринку збуту. Реклама знайомить споживача з товарами або послугами, що їх пропонує підприємство, організація фірма.

В Україні існує нормативне визначення поняття “реклами”. Відповідно до нього реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Закон України “Про рекламу” є спеціальним нормативно-правовим актом в Україні, який врегульовує правовідносини у сфері рекламної діяльності. Змістом рекламної діяльності є виробництво, розповсюдження та споживання реклами.

Крім того, що цей нормативно-правовий акт закріплює поняття “реклами” він також містить вимоги, які ставляться до неї та закріплює визначення суб’єктів рекламної діяльності: рекламодавця, виробника реклами, та її розповсюджувача.

Систему правового регулювання рекламної діяльності складають документи світових об’єднань (акти країн-учасниць СНД, Європейського Союзу) та нормативні акти вітчизняного законодавства, серед яких: закони та підзаконні нормативно-правові акти (постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств та акти органів місцевого самоврядування).

.

РОЗДІЛ 2

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.