Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Як же роблять папір в наші дні?



Папір виробляють на паперових фабриках.

(Рис.5 Паперова фабрика)

Основною сировиною для виробництва паперу є деревна целюлоза. Целюлозу отримують з лісових порід: в основному з ялини, сосни та берези, але використовують також евкаліпт, тополя, каштан та інші дерева.

На фабриці машини здирають з них кору, подрібнюють на тріски.

(Рис.6 Процес здирання кори з целюлози)

Найекономічніший спосіб одержання деревної целюлози - механічний : на деревообробному підприємстві лісоматеріали подрібнюються до крихти. яка змішується з водою. Папір. виготовлена на основі такої целюлози. неміцна й найчастіше йде на виробництво, наприклад. газет.

Папір більш високої якості роблять із целюлози. отриманої хімічним способом. З такої деревної маси виготовляють папір для книг. брошур і модних журналів. а також міцні обгорткові матеріали.

У цьому випадку друзки сортують за розміром на спеціальних ситах і відправляють в варіння. Варять дерево в спеціальних машинах. куди додають кислоту.

(рис.7 Друзки відправляють на варіння)

Очищену і розварену деревину фільтрують і промивають. щоб очистити від домішок.

До оброблюваної паперової маси може бути додана макулатура. але лише після видалення чорнила. На цьому етапі виробництва оброблювана маса, що складається з деревних волокон і води. називається паперовим сировиною.

Потім на спеціальній переробній машині міняються форма і структура паперових волокон. Для цього до паперового сировини додають додаткові речовини. Наприклад. клеї - їх присутність в писальної папері відштовхує вологу. Або смоли - завдяки їм. написане на папері чорнилом на водній основі, не розтікається і легко розпізнається людським оком. Папір, що використовується для друкування. не вимагає такого проклеювання. як писальний. тому що друковані фарби готуються не на водній основі і не розтікаються.

Після цього папір фарбують у змішувачі. куди додають барвники або пігменти – наприклад: дрібно роздрібнені речовини для мелования. Так. добавки каоліну роблять папір білої і непрозорою.

(рис.8 и 9. Процес фарбування древесини)

Паперова маса. перетворена в кашку. потрапляє в папірооброблену машину.

Спочатку кашка виливається на сітку папероробної машини. Ця сітка натягнута на два вала і весь час обертається. переносячи паперову кашку вперед. На сітковому ділянці починається утворення паперового полотна. зване формування листа. Це відбувається завдяки видаленню води з волокнистого матеріалу. У міру просування паперової маси по стрічковому конвеєру частина міститься в ній води витікає через ніздрюваті отвори і паперові волокна починають сплітатися один з одним, утворюючи так звану рулонну стрічку.

(рис.10. Вирівнювання паперової стрічки)

Сира паперова стрічка проходить через цілий ряд валиків. Одні валики віджимають воду, інші, що обігріваються зсередини парою, висушують її, треті полірують.

(рис.11. Процес вимочування)

Наприкінці сіткового ділянки ще сире паперове полотно переміщається в секцію пресування, яку також називають "мокрим пресуванням". Там паперове полотно механічно зневоднюється і ще більше ущільнюється.

Нарешті рівна біла стрічка виходить з машини і намотується на величезний рулон.

(рис.12. Завершальний етап. Папір скручують у рулон)

Потім ці рулони відправляють в друкарні або ріжуть на листи. Так, переходячи з машини в машину, дерево перетворюється на білу і чистий папір.

Книжкова палітурка

Після того, як ми отририси наш папір, ми можемо його тепер використовувати як нам потрібно. Давайте візьмемо вже підготовлений надрукований текст на папері, і спробуємо зробити книжку.

Для цього нам потрібно два етапи:

1. Зробити перепліт сторінок

2. Зробити обкладинку майбутньої книги.

Палітурка — тверде, міцне покриття книги, призначене для скріплення зошитів та захисту книжкового блоку.

Палітурка була винайдена близько 400 року. Спершу він виконував тільки захисну функцію. Незабаром палітурка став також елементом оформлення книги.Сучасний картонний палітурка також виконує рекламно-інформаційну функцію. Палітурка складається з палітурної кришки і приклеєних до неї додаткових функціональних елементів, таких як, форзаци, марлеві клапани і каптал, обкладинка.

І так, зараз ми подивимося як зробити книжкова палітурка самостійно, та в домашніх умовах.

Отже, для початку приготуємо листи потрібного розміру. Ми будемо робити книгу з 48 аркушів. Тому нам треба приготувати 24 аркуша паперу, склавши їх навпіл. Отже у нас повинно бути 2 стопки по 12 складених листів.

(рис.13 Приготування паперу до роботи)

Наступним кроком буде зробити отвори у всіх ваших аркушах паперу. Для того, щоб переконатися, що отвори збудовані рівномірно, ми зробили шаблон, щоб не вимірювати і відзначати кожен лист окремо. Візьміть шматочок паперу такої ж довжини, як ваші сторінки, і складіть його навпіл. Потім відзначте уздовж складки 6 отворів.

(рис.14. Робимо отвори для пошиття)

Візьміть кожен з пучків приготованих листів, і помістіть шаблон всередині їх, в центрі складки. Використовуючи шило, зробіть отвір, через заготовлений шаблон. Цей отвір використовується як направляє отвір для зшивання.

(рис.15. Робота з матеріалом)

Тепер треба зшити листи. Спочатку один блок з 12 листів, потім другий.

(рис.16. Починаємо зшивати папір)

(рис.17. Зшивання листків)

Наступним кроком є зшивання і склеювання ваших блоків. За допомогою м'якої щітки, нанесіть клей по всій довжині «хребта» листів в щедрих кількостях, переконавшись,ищо клей проник і в місця зшивання. А потім приберіть зайвий клей.

Залиште листи затиснутими або під легким вагою, щоб вони висохли.

(рис.18 Процес висихання листів)

(рис.19. Робота з пов’язками)

Кожна книга потребує двох пов'язках на «хребці», одна для верхньої та одна для нижньої частини книги. Виміряйте стільки, скільки вам потрібно залежно від широти вашої книги і приклейте їх на клей ПВА.

(рис.20 та 21. Клеїмо пов’язки)

Після того як ми зробили перепліт сторінок, нам необхідно зробити обкладинку книжки, щоб вона була повністю готова для використання.

Для обкладинки сторінок використовується щільний картон і тканина. Відміряємо за розміром наших сторінок і вирізаємо. І для «хребта» книги теж вирізаємо окрему частину з картону.

(рис.22. Необхідні розміри для обкладинки)

Добре обклеюємо тканиною. І даємо їй добре просохнути в перебігу декількох годин.

(рис.23. Робимо розміри для обкладинки)

(рис.24. Робимо форму для обкладинки)

Останній крок - з'єднати всі разом. Обидва блоки сторінок і обкладинка повинні бути сухими.

Щоб прикріпити їх потрібно нанести тонкий і рівний шар клею на передню сторінку буклету і на останню сторінку буклету. Тепер акуратно розмістити книгу на внутрішній стороні обкладинки і придавити важким вагою. Вам не потрібно проклеювати «хребет» книги.

(рис.25. Клеїмо обкладинку)

(рис.26. Готова книга)

І наша «Книга» виготовлена в домашніх умовах, ГОТОВА!

А чи знаєте ви...?

Для виготовлення 1 тонни паперу потрібно 5,6 м3 деревини. Якщо врахувати, що середній обсяг однієї колоди (дерева) - 0,33 м3, то для виробництва 1 тонни паперу потрібно 17 дерев.

А з 1 тонни паперу можна виготовити близько 30 тисяч звичайних учнівських зошитів.

1.3. Друка́рство

Друка́рство— принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення був відомий вже в давньому Єгипті і державах Межиріччя, де за тисячі років до Р. Х. вироблялися печатки з ієрогліфічними знаками.

У XV столітті відкрилися нові горизонти у багатьох сферах людського життя. У 1492 році Колумб відкрив Америку, а в 1498 р. Васко да Гама - морський шлях до Індії. Проте ще більш значним, ніж ці потрясшие світ події, став винахід друкарства.

(рис.27. Йоганна Гутенберга)

А 30 вересня 1452 року в друкарні Йоганна Гутенберга вийшла в світ перша в Європі справжня солідна книга — Біблія. До того майстер друкував лише пробні рисенькі книжечки типу підручників, а раніше перші невеликі книжечки друкував голландець Лауренс Костер і деякі інші майстри, та саме Гутенберг поставив друкарство на промислову базу. За першим разом було надруковано 180 примірників Біблії, з яких дотепер залишилося тільки 48. Приймаючи до уваги рівень освіти населення у Європі, тираж був нерисий. Саме з того часу починається епоха «Зрілого Відродження», бо рукописні «Комедія» Данте, сонети Петрарки, «Декамерон» Бокаччо ще не риси сили зрушити духовну культуру Західної Європи. А от після появи друкованої

Біблії до масового читача дійшли не тільки релігійні видання, а і твори багатьох античних та тогочасних авторів.

Світська книжка

До кінця століття в Європі існувало вже біля тисячі друкарень у 246 містах, які випустили близько 40 тис. видань тиражем 12 млн примірників. Таке масове читання книжок стимулювало розвиток філософської думки, і на початку 16-го століття вже з'являються твори, які були визначальними для розвитку європейської культури і науки — «Похвала глупоті» Еразма Ротердамського (1509р.), «Дзеркало для очей» (1511) і «Листи до знаменитих людей» (1514р.). Йоганна Ройхліна, «Листи до темних людей» Ульриха фон Гутена (1515р.), «Золота книга» про острів Утопію Томаса Мора (1516), «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле (1532—1564), книги Джероламо Кардано з медицини і математики (1536—1545), книги з фізики і математики Нікколо Тартал'ї (1557), мистецтвознавчі трактати Бенвенуто Челліні (1540—1570 рр.). Без друкарства була би неможливою Реформація. Тези Мартіна Лютера тільки тому були підтримані широкими верствами суспільства, що були роздруковані масовим тиражем. Велике значення для розвитку науки мав вихід книги Миколи Коперника «Про обертання небесних сфер», яка було опублікована тиражем 1000 екземплярів у 1543. Всупереч поширеній думці, книга Коперника зацікавила католицьку церкву, яка після нових розрахунків, складених на основі теорії Коперника, провела 1582 реформу календаря. Лише 1616, на домагання єзуїтів священна конгрегація ухвалила: книгу Коперника тимчасово затримати «аж до її виправлення». Але процес вже пішов — ще до свого спалення Джордано Бруно опублікував велику книгу «Бенкет на попелі» (1584), а Галілео Галілей — «Зоряний вісник» (1609). А далі розкуті думки Гуго Гроція, Френсіса Бекона, Томмазо Кампанелли, Томаса Гобса, Джона Локка, Баруха Спінози формували суспільну свідомість цілої Європи, готуючи її до епохи Просвітительства. Попит на книги стимулював видавницьку діяльність як джерело прибутку. Першу видавничу компанію заснувала родина Мануціїв у Італії, яка існувала у 16 ст. Дещо пізніше у Франції добре ілюстровані книжки видавав Плантеп. Відоме німецьке видавництво Брокгауза було засноване 1805.

Перші книжки в Україні

«Апо́стол», Львівський Апостол або Діяння та послання апостольські — перша друкована книга в Україні, видана у лютому 1574 Іваном Федоровичем (Федоровим) у Львові. Іван Федоров працював над нею у своїй львівській друкарні від 25 лютого 1573 до 15 лютого 1574. Містить традиційний церковнослов’янський переклад «Діянь і послань апостольських» і повторює московське видання цієї ж книжки.

В основному повторює московське видання «Апостола» 1564 шрифтом, композицією набору і оформленням (прикраси, ініціали, заставки тощо). Однак в українському першодруку є ряд відмінностей та нововведень:деякі додаткові гравюри, зокрема друкарська марка Івана Федорова, що складається з двох частин: ліворуч — герб містаЛьвова, праворуч — знак самого першодрукаря та герб Григорія Ходкевича;

(рис.28. Перша друкованакнига в Україні)

Зміни в гравюрному зображенні апостола Луки (автор можливо Филипович-Пухальський Лаврентій). Наприкінці замість офіційної післямови вміщено написану Федоровим «Повість откуду начася и како совершися друкарня сія». Автобіографічні матеріали тут підпорядковані публіцистичній меті: підняти соціальний престиж друкарства, розкрити його значення для суспыльства і тим самим створити сприятливий клімат для видавничої діяльності. Пишучи, що в Москві йому і Мстиславцю «от многих началник і священоначалник» довелося зазнати переслідувань, Федоров підкреслює, що допомогу у Львові йому надали «риси ніциї в ієрейском чину, інії ж неславнії в мирі». Відкинувши гонитву за багатством, першодрукар свідомо обрав інший шлях — терпіти злигодні та нестатки, аби тільки мати змогу сіяти «духовні зерна». Він виправив деякі помилки попереднього видання, вніс редакційні зміни, наблизив текст до того правописного варіанта, який був загальноприйнятим в Україні.

Львівський «Апостол» являє собою велику наукову й історичну цінність як первенець книгодрукування в Україні. Відомо понад 90 примірників цього видання.

Перші бібліотеки.

Шумерійці вже за 4000 років до нашої ери вміли писати. Вони користувалися піктографією — рисюнковим письмом. Поступово рисюнки спрощувалися й ставали значками, слова позначувались, ідеограмами.

В країні де жили шумерійці було рисо дерев, тому вони винайшли глиняні книги. На глині видавлювались значки гострими трьохгранними паличками. Рисочка на початку натиску виходила товстішою, а в кінці - тонкішою і, таким чином, була схожа на клин. Тому писемність шумерійців одержала назву клинопису.. Таблички витририси випробування часом і зарекомендували себе як найміцніший матеріал.
80 тому археологи почали розкопували шумерійські міста І в кожному знаходили гори табличок з клинописом. Інколи таблички були акуратно розкладені по плетених корзинах. До корзин були прикріплені глиняні ярлики, наприклад: "Документи, що стосуються саду", "Документи, що стосуються майстерні ткачів"


(рис.29. Збережений шматочок Єгипетського папіру)

Єгипетський папірус ріс в дельті Нілу. Його стебла легко розчіплювались на волокнисті стрічки. Вони вкладались поряд, так, щоб утворювалась широка смуга. Другу смугу викладали перпендикулярно до першої. Згори їх притискали важким камінням. Рослинний сік, витиснутий цією вагою склеював смуги в суцільний шматок. Кілька таких шматків з`єднували в довгу смугу, вигладжували, згортали у звиток. Перемотували звиток, користуючись палицями. Звиток ділився на стовпчики — своєрідні сторінки. Конструкцію книги-звитка підказав матеріал — папірус, який легко згортається. В бібліотеці Британського музею зберігається рідкість - Папірус Гарріса. У ньому понад сорок метрів. Книги-звитки з папірусу виявилися прекрасним винаходом. Цей спосіб написання книг проіснував багато тисяч років.

Давньоєгипетські книги написані ієрогліфами. Прочитали ієрогліфи тільки в позаминулому сторіччі. Над їх розшифруванням працювало багато вчених. Особливо велику роль відіграв французький дослідник Жан Франсуа Шампольйон (1790-1832). Бібліотеки Давнього Єгипту риси каталоги. До нашого часу дійшли лише невелика частина з них. В одній з єгипетських бібліотек перелік книг був написаний на стіні.

(рис.30. Перщий вид паперу «Глиняна табличка»)

З сивої давнини, коли виникли перші бібліотеки їх зберігачі турбувались за те, щоб книги не пропадали. Цій меті слугував книжковий знак. В наш час він називається «exlibris» — екслібріс, що в перекладі з латинської означає: "з книг". Тому, хто викрав книгу-звиток з бібліотеки, загрожувала сувора кара. При деяких фараонах — страта. Доля єгипетських бібліотек була сумна. Завойовники — варвари не щадили бібліотек. Звитки написані на папірусі були не міцними. До нашого часу дійшла дуже риса частина їх.

Крім того, в різних країнах світу книги виготовляли на бересті, пергаменті та шовку.Перші книгосховища, про які маємо достовірні свідчення — це бібліотеки глиняних плиток з клинописом Ассирії, Вавилонії, Урарту. В бібліотеці Ашшурбанапалабулу не менше 20 тис. глиняних плиток. В бібліотеці працювали астрономи і астрологи, граматики і математики, будівельники і лікарі, юристи, письменники.

Афінська бібліотека VІ ст. до н.е. складались з книг, що були написані на дощечках, шкірі і папірусі, в ІІІ ст. д.н.е. виникла Пергамська біб-ка та її суперниця Олександрійська бібліотека єгипетських царів-бібліофілів — Птолемеіо. В ній нараховувалось не менше 200 тис. сувоїв.

В стародавній Греції і Римі були і особисті зібрання книг: Еврипіда і Демосфена, Платона і Аристотеля. Цицерон мав бібліотеку в Римі і на приміській віллі. Першу публічну бібліотеку заснував в Римі в 39 р. д.н.е. друг Вергілія і Горація — Гай Азіній Поліон.

В стародавній Греції і Римі були і особисті зібрання книг: Еврипіда і Демосфена, Платона і Аристотеля. Цицерон мав бібліотеку в Римі і на приміській віллі. Першу публічну бібліотеку заснував в Римі в 39 р. д.н.е. друг Вергілія і Горація — Гай Азіній Поліон. Перші книги, схожі на сучасні, з`явились приблизно у I сторіччі н. е. Називались вони кодексами (в буквальному перекладі - книга з дерева). Уявіть собі дощечку з поглибленнями. В них заливався розплавлений віск. Писали по воску гострою металевою паличкою — стилем. Декілька таких дощечок з`єднували шнурком у книги. Поступово стали робити сторінки з більш легкого матеріалу: спочатку папірусу, а потім пергаменту.

(рис.31. Ярослав Мудрий» перший хто зібрав на Русі Бібліотеку)

У Київській Русі першу бібліотеку зібрав Ярослав Мудрий. Вона була заснована в 1037 році при Софійському соборі. У ній зберігались церковні твори і література з світової історії, географії, астрономії, філософії. Крім державних актів, у ній були історичні твори візантійських авторів, давньогрецьких філософів і істориків: Арістотеля, Геродота, Плутарха.

У кінці ХІ століття головним культурним центром Київської держави став Печерський монастир. Тут близько 1113 року літописець Нестор написав "Повість временних літ". При монастирі була велика бібліотека. Про неї очевидець ХVІІ ст., Павло Алепський, писав: "Тут прекрасне книгосховище, де є надзвичайно дорогі книги..., ми бачили старі грамоти за 500 років на пергаменті..."

На жаль, книгозбірня майже повністю згоріла під час пожежі в монастирі 1718 року. Перші публічні бібліотеки виникли у Росії у 18 сторіччі. У 1714 році за розпорядженням Петра І створена збірка книг у Петербурзі. яка у 1756 р. була передана Академії Наук. У 1756 р. була створена Наукова бібліотека Московського Університету, найбільша у дореволюційній Росії.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.