Державні нормативні документи, які є джерелами змісту освіти в школі

Зміст освіти визначається такими документами: навчальними планами, навчальними програмами, підручниками, посібниками. Вони спрямовані на виконання тих завдань, які ставить перед школою держава.

Навчальний план – нормативний документ, затверджений Міністерством освіти і науки України, який визначає:

- тривалість навчального року для різних класів;

- перелік навчальних предметів, розподіл їх за роками із визначенням кількості годин (уроків), які відводяться на вивчення кожного предмета в тиждень;

- максимально обов’язкове тижневе навчальне навантаження для учнів, включаючи кількість навчальних годин, які відводяться на обов’язкові предмети та за вибором

Включення тої чи іншої дисципліни в навчальний план визначається її функціями у змісті освіти і замовленням суспільства. З урахуванням цього в навчальний план введено нові предмети: основи інформатики, етика, екологія.

Навчаль­ний предмет - це дидактично обґрунтована система знань, умінь та навичок, відібраних з відповідної галузі науки чи мистецтва для вивчення у навчаль­ному закладі.

У практиці загальної середньої освіти використовується декілька типів навчальних планів: базовий, типовий і навчальний планшколи.

Навчальна програма - це державний документ, в якому розкривається зміст освіти з кожного предмета.

Навчальні програми затверджуються вищим державним органом (Міністерством освіти і науки України). Вони містять загальну характеристику змісту матеріалу з кожної дисципліни, розподіляють його за роками навчання і темами. Будь-яка навчальна програма передбачає такі розділи:

1) пояснювальну записку, в якій визначені основні завдання навчального предмета, його виховні можливості, провідні наукові ідеї, які покладено в основу навчального предмета;

Базовий навчальний план.

2) зміст програми (обсяг знань, умінь і навичок з даного предмета): тематичний план, зміст тем, завдання їх вивчення, основні поняття, уміння, навички, можливі види занять;

3) методичні рекомендації педагогу з організації і проведення занять, перелік дидактичних матеріалів, норми оцінки знань, умінь, навичок.

4) пояснювальною запискою до навчальної програми – обов’язок вчителя.

Навчальні програми часто зазнають змін: їх удосконалюють, розвантажують від другорядного і надто складного матеріалу, підвищують їх науковий рівень, забезпечують реалізацію міжпредметних зв’язків.

На сучасному етапі існують такі використовують такі способи побудови навчальних програм:

1.Лінійна – безперервна послідовність матеріалу від простого до складного у відповідності з принципами послідовності, систематичності, доступності (нове будується на основі вже відомого і в тісному зв’язку з ним). Лінійний принцип побудови програм дає економічність, оскільки унеможливлює надлишкове дублювання матеріалу.

2.Спіральна – неперервне розширення і поглиблення знань з певної проблеми.

3.Концентрична – повторне, в більш ускладненому вигляді вивчення певних розділів, тем на ступенях навчання з метою більш глибокого проникнення в сутність явищ та процесів .

4.Мішана– комбінація різних систем викладу.

Подальша конкретизація змісту освіти здійснюється в шкільних підручниках, які є основним джерелом знань і організації самостійної роботи учнів.

Підручник – навчальна книга, що містить основи наукових знань з певного навчального предмета у відповідності з цілями навчання, встановленими програмою і вимогами дидактики.

Шкільний підручник за своїм змістом і структурою обов'язково відповідає навчальній програмі з предмета. Структура підручника містить у собі текст як головний компонент і позатекстові, допоміжні компоненти: апарат орга­нізації засвоєння навчального матеріалу (запитання і завдання, пам'ятки або інструктивні матеріали, таблиці і шрифтові виділення); ілюстрації (образна та схематична наочність); апарат орієнтування (передмову, примітки, додат­ки, бібліографію, зміст, покажчики).

В підручнику втілюються важливі компоненти змісту освіти: знання про природу, суспільство, техніку, людину, способи діяльності, закони тощо. Окрім цього в підручнику є завдання, вказівки і методичні рекомендації.

Вимоги до підручників: висока науковість, доступність, точність, ясність і яскравість викладення, практична спрямованість, міжпредметні зв’язки. Підручник повинен бути одночасно стабільним і мобільним (введення нових елементів знань без порушення основи).

Сучасний підручник виконує такі основні функції:

1.Освітню – функція підручника, що полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягу систематизованих знань стосовно до сучасного рівня розвитку конкретної науки, формуванні в учнів пізнавальних умінь та навичок.

2. Розвивальну – функція підручника, яка сприяє розвитку учня, формує його перцептивні, мнемонічні, розумові, мовні та інші здібності.

3.Виховну – функція підручника, яка полягає в його здатності впливати на світогляд учня, його моральні, естетичні почуття, ставлення до праці, навчання, формувати й удосконалювати певні риси особистості школяра.

4.Управлінську – функція підручника, яка полягає в програмуванні певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях.

5.Дослідницьку – функція підручника, яка полягає в спонуканні учня до самостійного розв’язування проблеми.

Основні функції підручника пов’язані із системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності і послідовності, всебічності, зв’язку з життям та ін.

Позатекстові компоненти підручника:

· апарат організації засвоєння – запитання і завдання, інструктивні матеріали (пам’ятки, зразки розв’язків задач, прикладів), таблиці, надписи-пояснення до ілюстрованого матеріалу;

· ілюстративний матеріал;

· апарат орієнтування – вступ, зміст, бібліографію.

Всі запитання і завдання підручників за ступенем пізнавальної самостійності учнів можна поділити на репродуктивні і продуктивні.

Питання і завдання, які вимагають від учнів відтворення знань без істотних змін – репродуктивні.

Питання і завдання, які передбачають трансформацію знань, істотні зміни в структурі засвоєння знань або пошук нових знань – продуктивні.

Зміст навчання розкривається не лише у підручниках, але й у різного ро­ду навчальних посібниках: хрестоматіях з літератури й історії; збірниках за­дач з математики, фізики, хімії; картах, атласах з географії, біології; словни­ках; довідниках; збірниках вправ з мов і т.д. Навчальні посібники розширю­ють зміст підручників, подають додаткову, довідкову інформацію.

В національній школі мають місце інтеграційні процеси, велика варіативність програм і підручників. Особлива увага приділяється комп’ютерній грамотності, оволодінню учнями такими способами діяльності як алгоритмізація, програмування і розв’язування завдань за допомогою ЕОМ. Важливим завданням у нових програмах є перерозподіл навчального матеріалу між класами у зв’язку з реформуванням середньої загальноосвітньої школи, її переходом до 12-річного циклу навчання. Водночас автори сучасних підручників і посібників не завжди враховують основні вимоги до організації засвоєння їх змісту, ігнорують положення теорії і методики навчання, висвітлюють в диспропорції теоретичні, емпіричні і практичні компоненти змісту, розкривають його в одній стандартній логіці. Такі підручники і посібники не допомагають, а заважають учителю використовувати розроблені дидактикою і методикою різні типи уроків, не забезпечують в достатній ступені розвиток таких психічних процесів як усвідомлення матеріалу, осмислення зв’язків між його елементами, формування вмінь застосовувати знання в стандартних і змінених умовах. У зв’язку із відсутністю у підручниках і посібниках названих аспектів великий тягар лягає на розум і професійне обдарування вчителя: він має компенсувати всі вади підручника, який мав би допомагати йому без додаткових затрат часу і зусиль планувати й організовувати проведення уроку.

Поиск по сайту: