Міфологія та магія у свідомості первісної людини

Тема 3. Первісна культура людства

Поняття про первісне суспільство.

Міфологія та магія у свідомості первісної людини.

Мистецтво первісного суспільства.

Поняття про первісне суспільство.

Формування людини як такої, виокремлення її зі світу дикої природи, початок створення ноосфери — сфери розуму, тобто цивілізації в найширшому сенсі слова, відбувалися під час первісного ладу, через який пройшли всі народи світу.

Історію первісного ладу поділяють на кам'яний, бронзовий та залізний віки. Зокрема, кам'яний вік складається з палеоліту, мезоліту та неоліту.

Палеоліт (давньокам'яний вік) — період, що охоплює величезний проміжок часу від 3 млн. до 10 тис. рр. до н.е.; характеризується використанням грубо обробленого кам'яного знаряддя (поряд з кістяним та дерев'яним). Люди займалися тоді мисливством, збирали дари природи, але вже навчилися добувати вогонь, споруджувати примітивне житло, виготовляти одяг. Духовне життя людини палеоліту доволі різноманітне, про що свідчить високий рівень виробів, які нерідко поєднують утилітарні та магічні функції. Людину цього періоду сьогодні характеризують як Homo babilis — людина вміла.

Мезоліт (середньокам'яний вік) — 10‑6 тис. рр. до н.е. — збігається зі встановленням на земній кулі сучасної геологічної епохи після танення льодовиків. У житті людського суспільства відбулися великі зміни. Було винайдено лук і стріли, що полегшувало полювання, з'явились плетені зі стебел рослин кошики та торбини. Людина навчилася виготовляти рибальські сіті, змайструвала човен — перший засіб пересування. Вправнішими стали руки, зіркішими очі, що не могло не вплинути на рівень техніки та мистецтва.

Неоліт (неокам'яний вік) — VI‑II тис. до н.е. Людина від полювання та збирання плодів переходить до скотарства та землеробства, починає вести осілий спосіб життя. До цього часу рівень культури в різних регіонах був приблизно однаковим; тепер у кожній місцевості з'являються свої особливості.

Люди навчаються випалювати глину, розвивається гончарна справа. До цього часу людина використовувала те, що вже в готовому вигляді знаходила в природі, в період неоліту починає сама створювати новий матеріал.

Період мезоліту та неоліту сумарно характеризують як неолітичну революцію, зумовлену значними змінами в житті людей (перехід до землеробства, приручення тварин тощо).

Бронзовий вік – II тис. до н.е. У житті людини все більшу роль починає відігравати метал. З'являється бронза — сплав олова та міді, — яку використовують для створення знарядь праці. Це час піднесення авторитету коваля, який володіє таємницями перетворення руди на метал (недарма ж коваль у міфологіях багатьох народів уподібнений до чаклуна). З відкриттям властивостей золота та срібла особливим видом мистецтва стає їх художнє оброблення: кування, лиття, карбування, гравірування. З'являються металеві прикраси: браслети, каблучки, кульчики та ін., які часто використовують як еталон грошей.

Залізним віком називають епоху від початку І тис. до н.е. до VIII‑VII ст. до н.е., коли люди навчилися виготовляти новий, більш міцний матеріал — залізо, яке повністю витісняє кам'яне й частково бронзове знаряддя. Розвивається, ускладнюється духовна культура, в суспільстві виокремлюються співаки, оповідачі, художники; посилюється індивідуальне начало у творчості.

Міфологія та магія у свідомості первісної людини

Відомо, що первісній людині властиве міфологічне, дологічне мислення. Вона не знала різниці між логічним та емоційним і створювала образ буття в поетико-міфологічній формі, яка поєднувала елементи науки, магії, мистецтва, соціального ритуалу та закону тощо.

Міф — це вигадка і водночас спроба узагальнити характерні риси явища. Наприклад, для сьогоднішнього австралійського дикуна райдуга — це змія, що випиває воду з ріки. Цей образ ґрунтується не лише на подібності райдуги до зміїного тіла, а й на спостереженні за водяною парою, що після дощу підіймається над водоймою. Отож, у міфі алогічно-поетичне поєднується з тонким спостереженням за явищами природи. Уявлення про богів та демонів виникають саме звідси.

Первісна свідомість будується на символізмі: в речах спостерігається подібність, і використання такої подібності, за уявою людини кам'яного віку, дає бажані результати. Наприклад, краплі дощу дрібно й часто падають на землю, тому магічний танець, під час якого людина намагається так само дріботіти ногами по ґрунту, мусить обов'язково викликати дощ реальний. Подібність речей, належність частини до цілого дають психологічні підстави оперувати з предметами або їхніми частинами, аби здобути владу над ними. Наприклад, чаклун ворожить над слідом ворога, над його волоссям або одягом, вважаючи, що матиме у своїй владі всю людину. Тому міфологічні уявлення органічно переростають у магію, яка, в свою чергу, закріплюється в системі ритуалів.

Міф і магія нерозривно пов'язані в дії, яка, за уявленням первісної людини, забезпечує практичну ефективність міфу. Можна сказати, що міф «живе» лише тоді, коли його постійно підтримують ритуальним дійством, яке часто містить елементи мистецтва.

У первісних віруваннях обожнені сили природи, якою люди захоплювалися і якої боялися водночас. Формується політеїзм, віра у численних богів та демонів, які втілюють у собі сили природи. Часом вони поєднують риси звіра чи рослини з людськими, що є ознакою «надлюдськості», божественності.

Обожнення деяких представників тваринного та рослинного світу (тотемізм) породжує промисловий культ — вшанування звіра, який був не просто «м'ясом», поживою, але й викликав жах і захоплення недоступними людині можливостями, та аграрний культ — вшанування родючості та плідності землі.

Іноді святині оточувалися аурою недоторканості, заборонності — наприклад, деякі священні імена не можна було й вимовляти. В первісних суспільствах існувало табу (заборона) щодо тієї чи іншої їжі, доторкання до речей вождя, заборонялися контакти між хлопцями та дівчатами до посвячення в дорослі, спілкування між зятем та тещею тощо.

Велику роль у первісних віруваннях відігравало мистецтво виготовлення ляльок та портретів; вважали, що в них втілюється чиясь душа. Особливого значення набуло слово, наприклад, шамани стверджували, якщо прокляття висловити у віршах, то воно обов'язково досягне мети. Велику популярність мали численні амулети і талісмани, які виконували роль оберегів.

Загалом первісну людину цікавило те, як виник наш світ; особливе враження на людей справляло небо з його світилами, а також родюча сила землі. Часто в міфах первісних народів згадується подружня пара, від якої народжується світ.

Життя і смерть також були загадкою. Люди палеоліту, очевидно, вже уявляли собі посмертне буття й намагалися забезпечити його. Дещо їм підказували спостереження за рослинністю, яка щороку восени вмирає і навесні воскресає — безперервність життя давала надію на вічне існування. Водночас у людини з'являється психологічна потреба приносити жертви: в давньому суспільстві жертви (аж до людських включно) складали божеству часто й охоче з метою подяки, вибачення.

Здебільшого політеїстичний пантеон богів було породжено страхом людини перед суворою природою, й боги (демони, духи) уособлювали або сили природи, або психологічний стан людини.

Поиск по сайту: