Особливості проектування ФО та СС для інвалідів

Вибір варіанту технології та визначення потужності операційної системи

1) скільки необхідно виробничих об’єктів;

2) яку потужність (пропускну спроможність вони повинні мати).

Підходи до вирішення цих питань:

централізація – створення невеликої кількості великих підприєммств, де виробляється велика кількість продуктів/послуг;

- децентралізація;

- комбінований підхід (підприємтсво з філіалами).

Планування операційної системи – проектування споруд.

Проектування споруди підприємства передбачає визначення конфігурації підприємства, тобто розміру, форми побудови та розташування виробничих ресурсів усередині самого підприємства, та включає наступні етапи проектування споруди:

1. Збір вихідних даних щодо будівельних норм та будь-яких інших нормативних актів, що регламентують вимоги щодо техніки безпеки, охорони праці, захисту навколишнього середовища.

2. Визначення кількості та типів виробничих ресурсів, що потрібні для забезпечення заданої пропускної спроможності.

3. Визначення площі, що потрібна для кожного місця виробництва (виробничої ділянки, операційного місця) (якщо для розташування одного тренажера потрібна площа 4 кв.м., то яка виробнича площа є необхідною з урахуванням проходів, місць відпочинку тощо).

4. Аналіз зв’язків між різними ділянками, який включає визначення того, які з них треба розташувати ближче одна до одної, а які можна або потрібно рознести. Може виявитися, що дві ділянки слід розташувати поруч, наприклад, споживач, згідно діючих в Україні норм, у спортивному одязі має з роздягальні прямо потрапляти до місця тренування без перетинання додаткових приміщень, що сполучаються з входом. В той час, як деякі ділянки доводиться розносити, що робиться, як правило, з міркувань технологічних чи екологічних вимог або техніки безпеки тощо.

5. Розробка генеральної компоновки із зазначенням усіх розмірів та місця розташування кожної виробничої та допоміжної ділянок. При цьому, як правило, опрацьовують кілька можливих варіантів.

6. Чітке визначення точного місця кожної одиниці обладнання, меблів та інших виробничих ресурсів на кожній ділянці.

Розглянемо кожний з етапів.

1. Збір вихідних даних щодо будівельних норм та будь-яких інших нормативних актів, що регламентують вимоги щодо техніки безпеки, охорони праці, захисту навколишнього середовища.

В Україні Мінбудом запроваджено у проектну практику:

- ДБН «Будинки та споруди навчальних закладів»;

- ДБН «Громадські будинки і споруди. Основні положення»;

- зміни до ДБН «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»;

- ДБН «Підприємства побутового обслуговування»;

- ДБН «Заклади охорони здоров'я»;

- посібник до ДБН «Проектування середовища життєдіяльності для маломобільних груп населення»;

- рекомендації з архітектурно-планувальних рішень нових типів будинків учбово-виховного та лікувально-оздоровчого призначення для дітей-інвалідів, сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків;

- нормалі планувальних елементів, в т.ч. будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів.

- ДБН «Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів»;

- ДБН «Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди»;

- ДБН «Житлові будинки. Основні положення».

- ДБН «Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади».

Вимоги зазначених нормативних документів та положення методичних рекомендацій зобов'язують місцеві архітектурно-містобудівні органи, служби замовників, проектні організації при розробленні проектної документації на забудову населених пунктів враховувати вимоги щодо забезпечення інвалідів стоянками для автотранспорту, спеціальними пристроями для переходу та переїзду вулиць, передбачати благоустрій територій з урахуванням інтересів інвалідів, влаштування при забудові спеціального житла для сімей з інвалідами та здійснення комплексу заходів щодо безперешкодного доступу інвалідів до об'єктів громадського призначення та комфортних умов їх перебування у цих закладах та надання відповідних послуг.

Зазначені норми встановлюють загальні та спеціалізовані вимоги до споруди, які включають:

- вимоги до території;

- вимоги до складу споруд споруди;

- технічні вимоги до споруд;

- вимоги до обладнання та інвентарю.

Споруди, які входять до складу споруди як об’єкта громадського користування, мають відповідати затвердженим державним нормам, а саме об’ємно-планувальним та конструктивним вимогам до спортивних споруд, вимогам до природного освітлення, акустики, водопроводу та каналізації, опалення і вентиляції, електропостачання та електричних систем, систем зв’язку, протипожежним вимогам [42; 47; 48].

Слід додати, що будівництво нових споруд ведеться незначним чином. Переважно здійснюється перепроектування існуючої споруди, спортивної, або призначеної для інших цілей. Спеціалізовані споруди - колишні спортшколи, відомчі спорткомплекси, спортзали - як правило, давно “розібрані”. Тому клуби відкривають зараз найчастіше на перших поверхах офісів і житлових будинків. Розроблений проект, реконструкції, перепланування приміщення й зміни фасаду потрібно буде погодити в архітектурному управлінні й управлінні з благоустрою держадміністрації району (міста), органах пожежного нагляду, а також у санепідемстанції. Крім того, ще до початку функціонування спортклубу орендареві потрібно буде укласти договори з ЖЕО, міськими водо- і енергопостачальними організаціями - міськводоканалом і міськенерго.

2-4. На подальших етапах проектування споруди підприємств, як вже було зазначено, здійснюється визначення кількості та типів виробничих ресурсів, що потрібні для забезпечення заданої пропускної спроможності, визначення площі, що потрібна для кожного місця виробництва, аналізуються зв’язки між різними ділянками.

Фізкультурно-спортивна споруда – будівля, споруда, приміщення інші об’єкти нерухомості (стадіон, плавальний басейн, велотрек тощо), призначені для оздоровчих та навчально-тренувальних занять, проведення змагань та інших спортивно-видовищних заходів;

Розглядаючи зазначені етапи, слід, в першу чергу, відзначити, спортивні споруди відрізняються великою розмаїтістю. Багато які з них використовуються для одночасних або почергових занять різними видами спорту. Тому класифікація спортивних споруд, що має велике значення для впорядкування й проектування й будівництва, надзвичайно ускладнена.

Класифікацію спортивних споруд доцільно засновувати на наступних ознаках: цільовому призначенні, складності об'єктів, часу використання й розміщенні в структурі населеного місця (міста, робочого й сільського селища й т.п.) [7; 56].

Класифікація за цільовим призначенням (або характеру використання). Спортивні споруди за цільовим призначенням підрозділяються на учбово-тренувальні, демонстраційні (змагання плюс глядачі) і активного відпочинку.

Учбово-тренувальні споруди - це спортивні споруди навчальних закладів всіх рангів (школи, технікуми, коледжі, ВНЗ й ін.), також центри підготовки спортсменів вищих розрядів (центри й школи Олімпійського резерву й ін.).

Демонстраційні споруди - у своїй структурі мають спеціальні місця для глядачів. До цих споруд ставляться - стадіони, Палаци спорту, універсальні площадки, велотреки, лижні й гірськолижні стадіони й інші спортивні споруди , що мають трибуни, ослони, стільці, місця для стояння.

Споруди для активного відпочинку являють собою споруди відпочинку, розташовані в лісових масивах, у природних і штучних водойм і в інших місцях і призначені для проведення фізкультурно-оздоровчої роботи з населенням. Крім того, існують також спортивні споруди спеціального призначення для занять спортом з дітьми, а також для лікувально-оздоровчих цілей.

Слід зазначити, що в справжній класифікації мається на увазі основне призначення споруди, тому що у вільне від змагань час демонстраційні споруди використовуються звичайно для учбово-тренувальних занять або для активного відпочинку, а учбово-тренувальні іноді використовуються для змагань.

Класифікація за складністю об'єктів. Спортивні споруди за складністю підрозділяються на прості, складні й комбіновані. У свою чергу прості споруди можуть бути площинними й об'ємними, складні - також площинними й об'ємними й комбіновані - об'ємними й площинними (або комплексними) (рис.4.1).

Прості (спеціалізовані або окремі) споруди призначені для одного виду спорту (боксерський зал, волейбольна площадка й ін.) або для декількох за умови трансформації встаткування (багатоцільовий зал для ігрових видів спорту й гімнастики, крижаний поле для хокею й фігурного катання).

СПОРТИВНІ СПОРУДИ

Рис. 4.1. Класифікація спортивних споруд за складністю об'єктів

Складні (або комплексні) споруди складаються з декількох простих (або окремих), об'єднаних спільністю території або розміщених в одному будинку (спортивне ядро, що включає футбольне поле із круговою біговою доріжкою й ін.).

Комбіновані споруди являють собою різні сполучення декількох залів (так звані багато залові спортивні корпуси), відкритих або критих ванн басейнів і окремих спортивних площадок і ін. Перспективним напрямком у розвитку цього виду споруд є застосування конструкцій огороджень, що трансформуються, (покриттів, стін), що наближає умови занять на них у літню пору до умов занять на відкритому повітрі.

До об'ємних відносяться всі криті спортивні споруди: спортивні зали, палаци спорту, криті манежі й басейни.

Площинними спортивними спорудами ми називаються сплановані земельні ділянки або ділянки підлоги, що мають необхідні покриття й спеціальне обладнання для проведення занять з загально фізичної підготовки, тренувань і змагань по різних видах спорту.

Повсюдно, як у містах, так і в сільських районах площинні споруди одержали найбільше поширення. Їх можна розділити на наступні чотири групи:

1- площадки для гри у волейбол, баскетбол, гандбол, бадмінтон, настільний теніс, крикет; для занять гімнастикою, боксом, боротьбою, акробатикою, фехтуванням, важкою атлетикою, фігурним катанням на ковзанах, хокею із шайбою;

2- поля для гри у футбол, бейсбол, регбі, кінного спорту, хокею з м'ячем, трав'яного хокею, гольфа;

3- легкоатлетичні бігові доріжки й сектори, ковзанярські доріжки, поля для метання молота й диска;

4- лижні, санні й гірськолижні траси, дистанції для орієнтування на місцевості.

Споруди всіх перерахованих груп можуть розташовуватися в приміщеннях (криті споруди), на повітрі під відкритим небом (відкриті споруди), під навісом. Вони можуть бути також комбінованими, відкритими лише в теплу пору року, а в зимовий час їх "закривають" знімними, розсувними й пересувними конструкціями (наприклад, тентовими й ін.).

Так само, як і всі спортивні споруди, площинні (криті й відкриті) за призначенням підрозділяються на учбово-тренувальні, демонстраційні, для активного відпочинку населення й спеціальні, призначені для занять спортом з дітьми й лікувально-оздоровчими цілей (розташовуваних, як правило, у зелених зонах).

З урахуванням потужності (пропускної здатності) площинні споруди розділяються на окремі - для занять одним видом спорту (площадки для волейболу, баскетболу, тенісу, футбольні поля, легкоатлетичні доріжки й т.п.) і комплексні, що включають кілька окремих споруд на одній земельній ділянці. Комплексні споруди можуть складатися з набору відкритих площадок або критих об'єктів.

Окремі й комплексні споруди можуть бути не тільки спеціалізованими, призначеними для занять одним видом спорту, але й універсальними, розміри й обладнання яких придатні для проведення тренувань і змагань по 2-3 видам спорту й більше.

Класифікація за часом використання. Залежно від пори року спортивні споруди бувають сезонного й цілорічного використання. Сезонні споруди можуть бути літніми й зимовими, відкритими й критими. Споруди цілорічного користування можуть бути також відкритими й критими (рис.4.2).

СПОРТИВНІ СПОРУДИ

Рис. 4.2. Класифікація спортивних споруд за часом використання

Сезонні спортивні споруди, як правило, використовуються в певну пору року (улітку й узимку), причому кількість їх приймається залежно від конкретних географічних і природно-кліматичних умов.

Цілорічні спортивні споруди експлуатуються протягом усього річного циклу незалежно від пори року. Більшість таких споруд - криті, але вони можуть бути й відкритими (наприклад, басейни з підігрівом води на відкритому повітрі й ін.).

Відкриті спортивні споруди - це споруди, у яких учбово-тренувальні заняття й змагання проводяться поза приміщеннями, на відкритому повітрі. Вони можуть бути літніми й зимовими.

Літні відкриті споруди - це спортивне ядро для легкої атлетики й футболу; площадки й поля для рухливих і спортивних ігор (волейболу, баскетболу, гандболу, тенісу, футболу й ін.), спеціальної й загально фізичної підготовки (ОФП), окремих видів легкої атлетики (стрибків, метань, штовхання ядра) і кінного спорту, катання на роликах і скейтборде й ін.; доріжки й траси для бігу, ходьби, кінного й велоспорту, легкоатлетичних і велокросів; штучні траси для лижного, гірськолижного спорту, водного слалому, скейтборда й ін.; велотреки; тири для кульової стрілянини й стрілково-мисливські стенди; обладнані маршрути для пішого, вело- і водного туризму; обладнані ділянки існуючих водойм для спортивної й оздоровчого плавання й купання, різних видів гребли, вітрильного спорту, водного слалому, воднолижного спорту й ін.; відкриті ванни з підігрівом або без підігріву води для спортивної і оздоровчого плавання й купання, водного порожно, стрибків у воду й ін.; штучні канали для веслування.

Зимові відкриті споруди - це поля й площадки із природним або штучним льодом для масового й фігурного катання на ковзанах, хокею, хокею з м'ячем, керлинга й ін.; доріжки із природним або штучним льодом для швидкісного бігу на ковзанах; траси для лижного, гірськолижного, санного спорту, біатлону й ін.; трампліни для стрибків на лижах; штучні траси для санного спорту; тири для біатлону; обладнані ділянки акваторії для буєрного спорту; обладнані маршрути для лижного туризму.

Криті спортивні споруди - це споруди , у яких учбово-тренувальні заняття, змагання проводяться в критих залах, манежах, басейнах, Палацах спорту й т.п. До них ставляться - спортивні зали (спеціалізовані або універсальні) для рухливих і спортивних ігор (волейболу, баскетболу, гандболу, бадмінтону, тенісу, футболу й ін. акробатики, спортивної, художньої й ритмічної гімнастики, хореографії, ОФП, легкої й важкої атлетики, боксу, боротьби, різного виду тренажерів і ін.; ванни з підігрівом води (спеціалізовані або універсальні) для спортивної й оздоровчого плавання й купання, водного порожно, стрибків у воду, водно-лижного, гребного спорту й ін., площадки, поля й доріжки зі штучним льодом (спеціалізовані або універсальні) для масового й фігурного катання на ковзанах, хокею, хокею з м'ячем, швидкісного бігу на ковзанах, керлинга й ін.; велотреки; тири для кульової стрілянини; манежі для кінного спорту.

Класифікація за розміщенням в структурі забудови. Залежно від планувальної структури населеного місця спортивні споруди класифікуються відповідно до планувальним елементам: за місцем проживання (у групах житлових будинків), у мікрорайонах, у житлових районах, міжрайонні (планувальний район), загальноміські.

Аналізуючи окремі приміщення споруди та зв’язки між ними, слід відзначити, що оскільки основою всіх розглянутих вище класифікацій є спортивне приміщення, то очевидно представляється необхідним дати його визначення й розкрити внутрішній зміст. Спортивна споруда, з цієї точки зору, - це комплекс приміщень, полів, площадок для проведення учбово-тренувальних занять і змагань по різних видах спорту, допоміжних і службових приміщень, а також спеціальних пристроїв і пристосувань для глядачів. Таким чином, як видно з визначення, спортивне споруди являє собою досить складну штучну систему з відповідними також складними підсистемами.

Спортивне приміщення виконує дві функції: учбово-тренувальні й демонстраційну, причому найпростіші споруди можуть служити лише для учбово-тренувальних занять, а більше складні - виконують обидві функції. Оскільки більша частина споруд призначена для проведення тренувань і змагань, то вони включають місця для глядачів або у формі встаткування, що трансформується, або стаціонарні трибуни.

Учбово-тренувальні споруди - призначені для проведення головним чином процесів навчання початківців і тренувань спортсменів різного ступеня підготовленості по різних видах спорту.

Демонстраційні споруди - як правило, служать для проведення змагань по різних видах спорту в присутності глядачів, для яких улаштовуються спеціальні місця (трибуни й ін.)

Учбово-тренувальні й демонстраційні споруди є основними в спортивних спорудах (комплексах), склад яких надзвичайно різноманітний і рухливий. Починають культивуватися нові види спорту, модернізуються старі й відповідно з'являються нові спортивні споруди . Так, наприклад, за останні десятиліття крім класичних видів спорту, одержали поширення хокей на траві, жіночий футбол, бейсбол, оздоровчий біг, аеробіка, армрестлінг, скейтборд, шорттрек і ін. Під впливом технічного прогресу з'являються нові типи спортивних споруд (боулінг, ванни з піднімальним дном, штучними хвилями й плинами й ін.). Відповідно підвищуються й вимоги до місць занять, що приводить до змін габаритів і встаткування споруд.

Об'ємно-планувальні розміри, конструкції покриттів, розмітка й обладнання споруд повинні відповідати діючим державним нормативним документам, правилам змагань і діючих табелів спортивної встаткування й інвентарю.

Допоміжні приміщення, споруди й пристрої - призначені для обслуговування що займаються, учасників змагань і глядачів; забезпечення експлуатації спортивної споруди. До них відносяься - навчальні, медико-відбудовні приміщення; споруди, пристрої й місця для глядачів; інженерно-технічні служби й пристрої; адміністративно-господарські приміщення й інформаційно-технічні пристрої.

Навчальні приміщення - призначені для проведення учбово-тренувального процесу з початківцями й спортсменами. До них ставляться - навчальні й методичні кабінети з наочними приладдя, кімнати тренерсько-викладацького складу, приміщення - снарядні й інвентарні й ін.

Медико-відновлювальні приміщення - забезпечують медичний контроль під час проведення тренувань і змагань, а також проведення реабілітаційних заходів для що займаються й спортсменів. До них ставляться - лікарські кабінети, медичні пункти, масажні, сауни, кабінети фізіотерапії, душові й інші різні реабілітаційні приміщення.

Приміщення й пристрої для глядачів - призначені для обслуговування глядачів під час проведення змагань, а також для батьків при навчанні дітей (дитячі басейни й ін.). До них ставляться - вестибюлі, фойє, гардеробні, санвузли, буфети, трибуни, лави, стільці, крісла, блитчери й т.п.

Інженерно-технічні приміщення й споруди - призначені для забезпечення нормальної експлуатації спортивних споруджень. До них відносяться - приміщення водо-, тепло- і електропостачання, водоочищення й дезінфекції, холодильні установки, пристрої механізації, ліфти, підйомники й інші технічні пристрої.

Адміністративні й господарські приміщення - забезпечують керування й функціонування всіх структурних елементів спортивної споруди . До них ставляться - кабінети дирекції й інженерно-технічного персоналу, кинолекторий, прес-центри, інвентарні, склади, гаражі, майстерні, котельні й ін.

Інформаційно-технічні приміщення й пристрої - призначені для забезпечення інформації для глядачів і спортсменів, а також передачі інформації за межі спортивної споруди . До них ставляться - інформаційні й пристрої, що реєструють: світлові табло й стенди, електронні стартові й фінішні пристрої, приміщення для радіозв'язку й телефонних станцій, місця для установки телевізійних камер і пересувних телевізійних станцій, стенди з результатами змагань і правилами поведінки глядачів, а також різні елементи оформлення місць змагань [61].

Особливу увагу викликає раціональний склад приміщень. Він формується в залежності від основної спрямованості центрів, але можна виявити певні особливості. Спробуємо зробити це на основі аналізу складу приміщень 16-ти японських, 7-ми французьких, 2-х фінських спортивно-оздоровчих центрів представлено в табл.4.2.

Таблиця 4.2.

Склад приміщень спортивно-оздоровчих центрів

Споруди для скалолазання, міні-басейн з каскадами, зал для більярду, кегельбан, косметичний салон, перукарня та дитяча кімната передбачені у трьох центрах. Дитячі кімнати обладнано для самостійний ігор дітей, а також находження дітей ясельного віку під наглядом персоналу центру. Магазин спортивних товарів існує у 8 клубах з 16, прокат спортивної форми та інвентарю пропонують 14 з 17 клубів. Ресторани й кафе передбачено у 4 центрах з 6.

Приміщення для відпочинку, перегляду відеокасет, засідань є у всіх центрах. Японські спортивно-оздоровчі центри обладнано системами відеоконтролю: у кімнатах відпочинку, вестибюлі, службових приміщеннях по декільком моніторам можна спостерігати за заняттями в залах і басейнах.

В публікаціях зарубіжних фахівців велика увага приділяється раціональній організації інфраструктури спортивно-оздоровчих центрів і спортивних споруд [8; 23; 67; 68; 69; 70]. Ця тенденція ілюструється матеріалами робіт англійських, американських і скандинавських авторів - Г.Торкільдсен, Р.Шеппард, Я.Шиверс та ін.

У роботі Р.Паттон розглядаються проблеми розвитку й управління засобами з покращання здоров'я ї фізичної підготовленості в США, зокрема норми територій, відведених для різних служб в оздоровчих центрах великих спортивних споруд. Акцентуємо увагу на нормах планування територій, що відводяться для різних структурнихоб'єктів великих спортивних споруд (табл.4.3.).

Слід відзначити, що значні спортивні споруди США включають у свійсклад - навідміну від багатьох українських та російських споруд - дитячі кімнати, пральні, велику кількість роздягалень та кімнат відпочинку для клієнтів [28].

Таблиця 4.3.

Території, відведені для різних служб у великих оздоровчих центрах площа в футах / процент від загальної площі)

Особливості проектування ФО та СС для інвалідів

При розгляді проектування споруд особливу увагу слід звернути на їх облаштування для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Така вимога відповідає чільній світовій тенденції в проектуванні, будівництві та експлуатації споруд – створенні умов, при яких інваліди можуть використовувати спортивні споруди нарівні зі здоровими спортсменами. Зазначена вимога має під собою теоретичне підґрунтя й обумовлена такими факторами:

- морально-етичним – можливістю вільного вибору та доступу до занять спортом осіб з фізичними вадами;

- соціально-психологічним - можливістю соціалізації осіб з фізичними вадами, відчувати себе повноцінним членом суспільства, відсутністю обмеження в спілкуванні зі здоровими людьми, з одного боку, та рівним ставленням здорових людей до осіб з обмеженими фізичними можливостями в умовах їх безпосереднього контакту;

- економічним – з підвищенням функціональності споруди досягається відносне скорочення робочої й загальної площі, а також будівельного, ремонтного обсягу за рахунок зменшення потреби в площі й обсязі приміщень допоміжного й технічного призначення порівняно із сумарними показниками окремо розташованих спортивних споруд. Спрямованість діяльності бази на надання послуг, як здоровим людьми, так і людьми з обмеженими фізичними можливостями, сприяє зниженню вартості будівництва, скороченню експлуатаційних витрат і підвищенню за рахунок цього показників прибутку.

Як показують дослідження, мінімальна площа, на якій можна розмістити клуб, становить 150-220 кв.м. З них 80-100 кв.м займе тренажерний зал, 30 кв.м - зал аеробіки, 40-60 кв.м - роздягальні, душові, туалет, 10 кв.м - масажний кабінет, 15-20 кв.м - кабінет директора й бухгалтера.

Головне, про що обов'язково потрібно пам'ятати при плануванні приміщень, - у клубі не повинне бути тісно. Якщо місця мало, краще відмовитися від якоїсь із послуг, наприклад пожертвувати масажним кабінетом. Інвестори часто хочуть розмістити багато всього в явно маленькому для цього “усього” приміщенні, переконати їх на етапі реконструкції й дорогого ремонту не вдається. В результаті в практиці був випадок, коли масажний кабінет переробляли у роздягальню вже через два місяці після відкриття клубу, коли клієнт у тісні приміщення просто не пішов.

План-проспект лекції

Підготувала

Поиск по сайту: