Тема 7. Історія психології епохи Просвітництва

1. Напрямки розвитку психологічної думки.

2. Асоціанізм Д.Гартлі.

3. Вчення Х.Вольфа та Г.Е.Лессінга. *

4. Тема виховання у психології Просвітництва.

5.Поглиблення механіцизму у працях П.Кабаніса.

У 18 ст. у Європі наступає епоха Просвітництва, яку визначають як період віри в розум людини і здібності, що дозволять перебудувати суспільство, як ера перемоги науки над Середньовіччям. Просвітники вважали, що сааме шляхом просвіти можна підняти суспільство на вищий ступінь розвитку. Для цього необхідно позбавитися від стереотипів, релігійного фанатизму. Орієнтація на розум, природу людини та її досвід. Ідеї просвітників носили революційний характер.

Психологічна думка розвивалася в наступних напрямках:

1) емпіризм (родоначальником якого був Дж.Локк) визначав досвід як основний фактор розвитку людини і вивчав механізми його надбання, а також питання пріоритету досвіду над розумом;

2) сенсуалізм як вчення про домінування чуттєвого пізнання над раціональним.

Обидва напрямки заперечували існування вроджених і незмінних ідей та здібностей, доводили їх досвідне походження і можливість прижиттєвого розвитку.

3) асоціанізмяк напрямок ідеалістичного вчення про душу. Асоціація як механізм формування і набуття досвіду.

2. Асоціанізм Д.Гартлі(1705 – 1757), англ.лікар і священник. Засновник асоціативної психології, в основі теорії – ідея про досвідний характер знання Дж.Локка, а також принципи механіки Ньютона. У структурі психіки виділяє дві підструктури, два кола – велике і мале. Велике проходить від органів чуття через мозок до м’язів і є фактично рефлекторною дугою, яка визначає поведінку людини. Мале коло психіки, розташоване у білій речовині мозку, є основою душевного життя, основою процесів пізнання і навчання. Вважав, що вібрація ділянок мозку великого кола викликає відповідну вібрацію у малому колі. Ці вібрації є основою уявлень, пам’яті, почуттів. Основою психічних процесів є асоціації. В основі мислення – асоціації образів предметів зі словами, в основі волі – асоціації слова і руху.

Можливості виховання безмежні, майбутнє дитини залежить від матеріалу для асоціацій, який надають їй оточуючі. Одним із перших вказав на необхідність використання педагогами знань законів психічного життя. Вважав, що рефлекс, підкріплений позитивним почуттям, буде більш стійким, а негативне сприяє забуванню рефлексу. Таким чином можливо формувати соціально схвалені форми поведінки та формування ідеально моральної людини.

3. Психологічні погляди французьких просвітників. Об'єднались навколо 35-томної “Енциклопедії, чи Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел” (1751 – 1780), який освітлював нові досягнення знань. Тому їх ще називали енциклопедистами. Пропагандистами досвідного знання, критиками метафізики і схоластики були Марі Франсуа Аруе Вольтер (1694 – 1778) і Етьєн Бонно де Конділ'як (1715 – 1780).

Для французьких мислителів Людина – вінець природи, у кожного невичерпні можливості вдосконалення. Дана теорія «природної людини» викликала дискусію про співвідношення між природними схильностями індивіда і вихованням. Французькі матеріалісти стверджували провідну роль виховання і законів у формуванні людини. Відповідно обов’язки по вдосконаленню суспільства покладалися на вихователів і законодавців.

Концепція виховання Ж.Ж.Руссо(1712 - 1778). Необхідним є слідування природному розвитку самої дитини, існують спільні для всіх дітей закономірності психічного розвитку, які змінюються на кожному віковому етапі. Створив першу розгорнуту періодизацію розвитку, проте критерії були не науковими (власні теоретичні погляди).

Перший етап - від 0 до 2 р., головне завдання – фізичний розвиток дитини.

Другий етап – з 2 до 12 р., завдання – розвиток сенсорних здібностей дитини, в першу чергу відчуттів, так як сааме відчуття є основою формування мислення. Системне навчання повинне починатися після 12 р., «коли закінчиться сон розуму».

Третій етап – з 12 до 15 років – цілеспрямоване навчання точні і природничі науки, а не гуманітарні, так як моральний розвиток відбувається пізніше.

Четвертий період – з 15 років до повноліття – основний для формування цінностей, норм, понять, так як активно формується чуттєва сфера в результаті накопичення життєвого досвіду.

Також в теоріях французьких енциклопедистів розроблювалася проблема співвідношення біологічного та соціального влюдині. Вплив середовища і спадковості на розвиток дитини вперше розглянуто в працях Клода Адріана Гельвеція (1715 – 1771) и Дені Дідро (1713 – 1784).

4. Поглиблення механіцизму у працях П’єра-Жана Кабаніса (1757 – 1808, лікар, філософ), завершальний період розвитку французького матеріалізму.Мислення як функція мозку. До зовнішніх продуктів мозкової діяльності він відносив вираз думки словами і жестами, за самою ж думкою – прихований невідомий нервовий процес.

Таким чином, в епоху Просвітництва отримали подальший розвиток основні напрямки пояснення психічного: матеріалістична та ідеалістична. Були запропоновані різні підходи до розуміння природи людини і її душі, розроблені моделі організації психіки людини.

Поиск по сайту: