Кримінологічна характеристика наркоманії

Наркоманія— це хворобливий потяг до наркотичних засобів. |0ряд з наркотиками, останнім часом все більше поширюється не-вдичне вживання психотропних і сильнодіючих речовин, хворобли-йй потяг до яких називається токсикоманією.

У лютому 1995 року були прийняті два закони: "Про обіг в Ук-аїні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і пре-урсорів" і "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних за-5ів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", створили надійну правову базу для боротьби з наркоманією і ксикоманією. У цих законах наводиться поняття наркоманії як %аробливого психічного стану, зумовленого зловживанням нар-утичними засобами, і такого, що характеризується психічною фізичною залежністю від них. Наркоман — це особа, якій ме-Іним закладом у визначеному порядку встановлено діагноз "нар-данія". Аналогічним є поняття "токсикоман" і "токсикоманія". Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і Прекурсорівзатверджується Кабінетом Міністрів України за по-шям Міністерства охорони здоров'я і публікується в офіційних цаннях.

Обіг деяких наркотичних засобів, психотропних речовин і пре-зсорів дозволяється лише в медичних, науково-дослідних або вчальних цілях. Він здійснюється підприємствами державної і ko-ріальної форм власності за наявності у них відповідних ліцензій, ізація громадянам наркотичних чи психотропних речовин може їводитися тільки за рецептом лікаря через аптечні заклади, у їх є дозвіл на цей вид діяльності.

До найпоширеніших наркотиків належать: анаша, гашиш, мари-*а, морфій, героїн, кокаїн. Все більшого розповсюдження набу->ть наркотики на синтетичній основі — ЛСД: амфетаміни, мета-гаміни тощо, що за своїм впливом конкурують з наркотиками, этовленими з природної сировини. Наймодніший метамфетамін —"екстазі" — має до 40 різновидів. Серед сильнодіючих засобів токсикомани вживають лікарські препарати, які належать до снотворних або транквілізаторів — седуксен, реланіум, клофелін, нозепам, похідні барбітурової кислоти. Крім того, вони використовують хімічні речовини й реактиви — ефіри, ацетон, діхлоретан, хлороформ, бензин, антифриз, толуол, а також побутові хімічні засоби — пля-мовивідники, туалетну воду, клеї, розчинники фарб, рідини для чистки одягу, аерозолі тощо.

Наркотичні й психотропні речовини вживаються шляхом їх введення в організм за допомогою шприца, паління, ковтання, нюхання. Сенс вживання цих речовин полягає у тому, що вони викликають ейфорію, яка на деякий час наділяє людину незвичайними почуттями, аж до бачення галюцинацій. Після цього настає стан прострації (наркотичного сну), а потім збудження змінюється пригніченням центральної нервової системи (синдром абстиненції). За короткий термін вживання наркотиків (інколи — кількох тижнів) особа стає хворою на наркоманію.

Небезпека цієї хвороби полягає в тому, що вона дуже швидко й безповоротно руйнує фізичне і моральне здоров'я людини. Смерть здебільшого настає через кілька років інтенсивного вживання наркотиків, але їй передує повна деградація особи (відмова від соціальне корисної праці, психічна нестійкість, порушення у статевій сфері, втрата пам'яті, тероризування рідних і знайомих тощо). Звідси і випливає нерозривний зв'язок наркоманії зі злочинністю, який проявляється у:

1) злочинах, вчинених під безпосереднім впливом наркотиків на організм: убивства, тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганство тощо;

2) вчиненні злочинів з метою заволодіння грошима або речами для придбання наркотиків. Сьогодні частка таких злочинів становить понад 10 % від усієї сукупності крадіжок, розбоїв, грабежів і вимагань;

3) протиправних діях, пов'язаних із виготовленням та збутом наркотиків, найнебезпечніші з яких відносяться до наркобізнесу і мають ознаки організованої злочинності. Так, у 1999 році в Україні виявлено 42,6 тис. злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків, що удвічі більше, ніж у 1994 році.

Крім того, немедичне вживання наркотиків призводить до численних самогубств, побутового й виробничого травматизму, смертей від передозування вживаних засобів (так званий "золотий постріл"). Практично всі наркомани, які вживають опіати, хворі на гепатит, значна кількість — на СНІД і венеричні хвороби.

Сьогодні у світі зареєстровано майже LOO млн наркоманів. В Ук-їі їх офіційно налічується близько 90 тис.; за день на облік ста-

ться до 50 осіб. 90 % наркоманів — це особи віком до ЗО років. азначимо, що за оцінками експертів, реальна кількість наркоманів

/Країні сягає 1 млн осіб. На жаль, прогнози щодо розвитку наркомі' не втішні, оскільки спостерігаються такі тенденції:

1) наркоманія омолоджується та фемінізується. Соціологічні Цитування показують, що значна частина студентів і учнів середніх Іальних закладів так чи інакше причетна до вживання нарко-ів;

2) зростає питома вага тяжких форм наркоманії, у тому числі по-аркоманії;

3) виник ринок "важких" наркотиків (героїн, кокаїн);

4) з'являються нові види токсикоманії серед неповнолітніх і mo-ці (вдихання парів оргрозчинників, групові форми вживання пси-sthbhhx препаратів тощо);

б) поширюється немедичне вживання наркотиків у всіх соціаль-групах (робітники, службовці, безробітні та, навіть, бізнесме-

я);

6) основна маса наркоманів і наркоділків (близько трьох четвер-а) — це особи, які полишили суспільне корисну працю і прагнуть 5ити на людській біді.

Чим це можна пояснити? В глобальному плані XX століття — небачених потрясінь у соціальній сфері. Дві світові війни, що не аналогів в історії людства, кровопролитні революції, мільйони гв репресій. Це один бік проблеми. Другий — страх перед ею масового знищення, поширенням невиліковних хвороб, орга-їваною злочинністю тощо. Ці та низка інших чинників зумовили що частина людей втратила психологічну стійкість, забажала бу-від лякаючої дійсності, знаходячи порятунок у наркотизмі ^алкоголізмі. В Україні до того ж наклалася глибока соціально-яомічна криза на зламі XX і XXI століть.

Серед різних категорій населення виникли духовна порожнеча, особистих сподівань (фрустрація). У молоді, яка краще адапту-до сучасних умов, водночас відсутні життєві плани через не-аначеність у багатьох питаннях близького і далекого майбутнього. це відбувається на фоні різкого зниження життєвого рівня пе-шої більшості громадян. Як наслідок, маємо низьку загальну ьтуру населення і, передусім, молоді. Звідси — споживацьке яення до життя, незацікавленість у духовному зростанні, потяг званої масової культури, що ігнорує моральні цінності, наса-порнографію і насильство. Саморуйнуюча поведінка (в тому

числі вживання наркотиків) є невід'ємним елементом цієї субкуль-тури. Сказане зумовлює конформізм, нездатність подолати вплив референтної групи, де вживають наркотики, легковажність в оцінці ситуації, прагнення до миттєвої утіхи, "все спробувати у житті".

Варто зазначити, що проблема наркоманії довгий час у нас замовчувалася. Домінував погляд, що вона можлива лише в капіталістичних країнах, тому й не було дієвих заходів антинаркотичної пропаганди, не створено громадської думки, що засуджувала б вживання наркотиків. Та й зараз не маємо належних засобів боротьби з наркоманією, насамперед у міністерствах охорони здоров'я та внутрішніх справ. Не вистачає кваліфікованих лікарів-наркологів і психіатрів, спеціалістів з протидії наркобізнесу. Методи лікування в ЛІТІ, що функціонували донедавна в системі MBC, були неефективні. Реально виліковувалися лише кілька відсотків з тих, хто там перебував.

Негативним чинником є і те, що Україна має велику сировинну базу наркотиків. А можливість здобути злочинним шляхом доходи, які чесною працею заробити не можна, штовхає сільських мешканців на культивування снотворного маку. Щорічно в Україні виявляється і ліквідується його посівів на площі 1300 км². Щодоби реєструється понад 100 злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів. Як показують дослідження, злочинцями в основному є особи у віці до ЗО років, серед яких майже 90 % — безробітні. Споживачами є особи без певних занять — 80,9 %; робітники — 12,7 %; учні профтехучилищ і шкіл — 1,9 %; студенти — 1,7 %; інші — 2,8 %. Щодоби з нелегального обігу вилучається понад 100 кг наркотиків і наркотичної сировини, але (за світовим досвідом) це не більше 1/10 її реальної маси.

Важливо зауважити, що жодний вид злочинної діяльності не може зрівнятися з наркобізнесом за рівнем прибутків. Ось чому кри-міналітет невпинно активізується і в Україні. З появою стабільної гривні сюди почали завозитися важкі наркотики. А відмити "брудні" гроші у нас не становить будь-яких труднощів, бо системи контролю за джерелами походження капіталів практично не існує. Чимало наркоділків самі є наркоманами, а що стосується дрібних споживачів, то вони досить активно втягують у вживання наркотиків осіб зі свого оточення.

Зазначимо також, що сьогодні наша митна служба не має достатньої кількості фахівців і технічних засобів, що могли б контролювати весь товаропотік через Україну. Це сприяє контрабанді наркотичних засобів. Як показує світовий досвід, частина транзитного товару завжди осідає у тих країнах, через які він переправляється,

Зна тим більша, чим більшим є потік. Враховуючи те, що Україна ранзитною державою між Сходом і Заходом, можна зробити від-ійіідний висновок.

§ 3. Попередження наркоманії* і наркобизнесу

За ініціативою України ООН оголосила останнє десятиріччя століття "Десятирічкою боротьби з наркоманією". Світове спів-ариство здійснює боротьбу з поширеиням наркотиків у таких Ірямках:

1. Широка профілактична діяльність, спрямована на недопущен-втягнення молоді у вживання наркотиків. З цією метою застосо-

шться найновіші досягнення медицини, психіатрії, педагогіки, загається широка громадськість. Вважається, що цей напрямок му-

Іть бути пріоритетним у кожній державі.

2. Силова боротьба з наркобізнесом із залученням спеціалізова-«X установ, військової техніки, фахово підготовлених працівників, ІМїтроль за відмиванням "брудних" грошей, захоплення наркокур'є-Йв і вихід через них на лідерів наркокартелів. " 3. "Лібералізація" наркотичної проблеми, тобто перехід до ле-Іьної реалізації наркотиків через аптеки та інші торговельні закла-(йдеться щодо "легких" наркотиків). Це дає можливість контр-эвати ринок збуту наркотиків та проводити повний облік лікуван-наркоманів. .Але практика показує, що депеналізація споживання |ркотиків (Голландія, Швеція) не призводить до бажаних результати. У наркоманів лишається потяг до "важких" наркотиків. На наш ІІґЛяд, такий напрямок боротьби з наркоманією не може бути прий-ятним для України, хоча в Києві, Одесі та деяких інших містах у імках проекту ВООЗ здійснюється видача наркоманам шприців,

гзервативів, дезрозчину тощо. ^{w J} B Україні існує також міжвідомчий банк даних осіб, причетних * 'незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, зрено єдиний реєстр хворих на наркоманію. У системі MBC Ікціонує Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотич-засобів. Воно має свої підрозділи у всіх територіальних і транс-гних підрозділах внутрішніх справ. Спецпідрозділи по боротьбі з шародною контрабандою наркотиків діють і в СБУ. Згідно з Ійнятим у лютому 1995 року Законом, у системі охорони здо-»'я створюються спеціалізовані закриті лікувальні заклади (для Ійовнолітніх у віці 16—18 років — лікувально-виховні заклади) примусового лікування хворих на наркоманію.

В числі економічних заходів профілактики є розробка нових зразків техніки для збирання наркотичних культур з метою зменшення втрат врожаю, виведення сортів конопель без канабіноїдних сполучень і снотворного маку з низьким вмістом алкалоїдів, зменшення площ посівів коноплі, збільшення плантацій для їх кращої охорони.

Важливим культурно-виховним заходом профілактики наркоманії є організація дозвілля молоді. Місцевій владі треба активніше створювати за місцем проживання і при навчальних закладах школи здоров'я, спортивні секції та інші гуртки, розширювати мережу клубів за інтересами, бібліотек, музичних і художніх шкіл, вирішити питання про їх відвідування на пільгових умовах.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення" здійснюється огляд осіб із груп ризику. Але в цілому форми надання допомоги хворим на наркоманію у медичних закладах як загального, так і закритого типу потребують удосконалення. Тут доцільно запозичити зарубіжні методи реабілітації наркоманів (за прикладами кооперативу Родольфо в Італії, общини Леві Петруса в Швеції, Делансі-стріт у США). Правда, дещо вже робиться в цьому плані у Львові та Одесі. Фахівці розробили антинаркотичні програми для учнів та батьків.

Серед правових заходів боротьби з наркоманією велике значення мають названі вище закони, що стали серйозним кроком уперед в регулюванні проблем, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків. Ці закони відповідають міжнародним стандартам і водночас враховують нинішню ситуацію в Україні. Прийняття Закону "Про обов'язкове лікування хворих на алкоголізм та наркоманію" дасть змогу значно покращити наркотичну ситуацію шляхом активізації профілактичних заходів. Серйозно посилена кримінально-правова боротьба з незаконним обігом наркотиків. До Кримінального кодексу введена низка спеціальних норм про відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, незаконне їх виготовлення та збут тощо.

Органи внутрішніх справ у своїй профілактичній роботі аналізують дані, що характеризують як злочинців, так і споживачів наркотиків, фактори, які обумовлюють порушення антинаркоманійного законодавства. Збиранням таких відомостей мають займатися всі служби міліції. Відповідна інформація має надходити і від органів охорони здоров'я, освіти, керівників трудових колективів, громадськості.

Індивідуальна профілактика наркоманії здійснюється щодо осіб, зловживають наркотиками і в діях яких відсутні ознаки злочину, де, виходячи з їхньої антисуспільної поведінки, є Імовірність його нинення. Наркомани "прогресують" поступово і зазвичай прохо-такі стадії:

1) нездорового інтересу до наркотиків, їх виготовлення і спожи-дння (група відносного ризику);

2) перебування у середовищі наркоманів, схвалення їх поведін-ijh, разові прийоми наркотиків (група підвищеного ризику);

3) вживання наркотиків більш-менш постійно, але ознаки нарко-ІЇ ще відсутні (група тих, хто зловживає наркотиками);

4) формування хворобливої психічної і фізичної залежності від аркотиків (група хворих на наркоманію).

Очевидно, що починати профілактику необхідно з представників рупи відносного ризику, оскільки вона буде найбільш ефективною. Профілактика має проводитись за планом з урахуванням реко-[ендацій лікаря-нарколога або з його безпосередньою участю. Щодо иявлених наркоманів, то першочерговим заходом мусить бути їх вправлення на лікування з подальшою профілактикою. Роботу з собами, які перебувають на профілактичному обліку, треба прово-ити диференційовано, враховуючи їх позитивні та негативні якості. ІІри цьому методи виховання мають поєднуватися із медичним і Правовим впливом. Індивідуально-профілактичні заходи передба-Чають:

1. Нагляд за поведінкою і способом життя особи, яка профілак-tyeTbCH, реагування на її правопорушення, пов'язані з наркотиками.

2. Вживання оперативно-профілактичних заходів щодо осіб з Найближчого оточення профілактованого, які провокують його на уживання наркотиків чи інших одурманюючих засобів або вчинення злочинів.

Запобігання наркоманії потребує ретельного аналізу оперативної Обстановки на території, де мають місце нелегальний обіг наркотиків та їх немедичне вживання. Вивчаються чинники, що обумовлю-toTb порушення антинаркоманійного законодавства та особи, які його порушують. Головним завданням при цьому є усунення цих чинників, або, принаймні, часткове перешкодження їх негативному впливу. Особливу увагу слід звернути на роботу з батьками, які Мають підлітків з ознаками вживання наркотиків (сліди уколів на тілі, поява шприців, різке схуднення, блиск очей, постійне ковтання слини тощо).

Варто регулярно здійснювати оперативні відпрацювання підприємств і організацій, діяльність яких пов'язана з виробництвом чи використанням наркотичних засобів, хімічних реагентів, де можливе виготовлення синтетичних наркотиків, а також жилого сектора, гуртожитків, місць дозвілля, де ймовірне немедичне вживання наркотиків. До профілактичної роботи треба ширше долучати електронні та друковані засоби масової інформації, щоб разом із журналістами постійно виступали лікарі, працівники міліції, прокуратури, педагоги. їж бесіди мають максимально враховувати аудиторію і бути спрямовані на розвінчення культу наркотиків, формувати негативне ставлення до осіб, які їх вживають і розповсюджують.

Практично в усіх заходах із запобігання наркоманії важлива участь представників громадськості та батьківського активу, а також тісна взаємодія органів внутрішніх справ і охорони здоров'я. Це, зокрема, стосується:

— міжвідомчих звірок облікових даних на осіб, які вживають наркотики;

— обміну інформації про стан наркотизації на конкретній території (об'єкті) та вивчення цього стану;

— спільних виступів перед населенням і в засобах масової інформації;

— обстеження у наркологів осіб, що підозрюються у вживанні наркотиків;

— індивідуально-профілактичної роботи з хворими після їх лікування та особами, які стоять на профілактичному обліку.

Окремих заходів запобігання потребує наркобізнес,який можна визначити як кримінально-карану корисливу діяльність у сфері незаконного обігу наркотиків у вигляді промислу.

Часто наркобізнесом займаються злочинні формування, які, отримуючи від нього величезні доходи, "відмивають" їх. У таких випадках наркобізнес набирає форми організованої злочинності, якій властиві ієрархічна структура, сувора дисципліна, розподіл ролей, наявність корупційних зв'язків тощо.

Наркобізнес складається з кількох взаємопов'язаних етапів:

1) виробництва, закупівлі чи викрадення наркотичних засобів;

2) доставления їх до місця реалізації;

3) збуту таких засобів споживачам.

Наркобізнес можна класифікувати за трьома видами. Перший з них характеризується:

— незаконним культивуванням наркотикомістких рослин;

— виготовленням з них наркотичної сировини;

— транспортуванням цієї сировини;

— її зберіганням;

— виготовленням наркотиків;

— забезпеченням клієнтури, утриманням наркопритонів;

— оптовою і роздрібною торгівлею наркотичними засобами.

Другий вид включає викрадення наркотичної сировини або готових маркопрепаратів з хімфармпідприєметв, аптек, лікувальних за-Ікладів та їх подальший збут оптовикам, які вже продають товар сво-1'sfM клієнтам. Третій вид характеризується викраденням хімічних ІІреагентів, з яких виготовляють синтетичні наркотики безпосередньо [на виробництві, в дослідних інститутах чи за місцем проживання злочинців.

Останнім часом має місце і чисто спекулятивна діяльність, коли наркотичні засоби доставляються з країн СНД або далекого зарубіжжя і перепродаються в Україні. Насамперед, це стосується "важких" наркотиків, оскільки знаходяться покупці, які платять за них значно вищу ціну, ніж у Західних країнах:

Як показують дослідження, наркобізнес у своєму розвитку проходить чотири стадії:

1) формування злочинного середовища;

2) створення групи, яка "готова до дії";

3) наявність групи, яка почала виконувати певні операції, спрямовані на збут наркотичних засобів;

4) наявність групи із закінченим циклом злочинної діяльності.

Профілактичні заходи, що вживаються на першій стадії, — це вплив на членів групи з метою викликати страх перед втратою здоров'я і життя, неминучістю покарання, а також дискредитація лідера. При цьому використовується допомога родичів, близьких людей, вихователів. На другій стадії підривається авторитет найактивніших членів групи, створюється атмосфера недовіри між її членами, викликаються сумніви у можливості успішної реалізації "справи", вилучаються знаряддя вчинення злочинів, посилюється охорона відповідних об'єктів тощо.

У третій і четвертій стадіях вживаються заходи, спрямовані на перетинання злочинної діяльності. Зокрема, це регламентована законом так звана контрольована поставка,коли правоохоронні органи, маючи дані про надходження наркотичних засобів з-за кордону або іншого регіону країни, контролюють їх транспортування і отримання співучасниками з подальшим затриманням злочинців у найбільш слушний для документування злочинної діяльності час¹.

Іншим методом припинення наркобізнесу є "оперативна закупка",коли переодягнені працівники міліції', видаючи себе за споживачів наркотиків, закуповують їх у оптових збувачів, водночас документуючи цю кримінальну діяльність.

У боротьбі з наркобізнесом ефективними є цільові оперативно-профілактичні операції, які щорічно проводяться у країні. Вони мають свої кодові назви і здійснюються на підставі типових планів з метою виявлення та перекриття каналів надходження наркотиків у нелегальний обіг. Наприклад, операція "Доіінг" проводиться для виявлення і знищення осередків наркотизації, вилучення наркотичних засобів, запобігання їх розкраданню з виробничих, дослідних, аптекарських і медичних об'єктів. Встановлюються також місця виготовлення наркотиків та фактори, що обумовлюють ці злочини.

На російському і білоруському кордонах проводяться спільні з силовими структурами цих країн оперативно-профілактичні операції, до яких залучаються працівники міліції, підрозділи внутрішніх військ і прикордонників, митна варта, служба безпеки, кінологи, їх завдання — перекрити канали надходження наркотиків та затримати наркокур'єрів. Позитивні результати дають і локальні заходи, скажімо, перевірки навчальних закладів, барів, казино, нічних клубів, дискотек, де найчастіше збуваються і вживаються наркотичні й психотропні речовини.

Проте, зрозуміло, головне значення тут мають економічні, соціальні, культурологічні, організаційно-управлінські та інші засоби загальної профілактики. Вони стосуються не тільки боротьби з наркобізнесом, а й із усією злочинністю, складовою частиною якої він є.

Поиск по сайту: