Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх

Злочинність неповнолітніх має свою специфіку, що зумовлюється соціально-психологічними особливостями цієї категорії осіб та їх статусом у суспільстві. Тому і кримінальне законодавство України містить окремі норми, що передбачають відповідальність і покарання осіб у віці від 14 до 18 років.

Поряд із поняттям "злочинність неповнолітніх" у науковій літературі зустрічається термін "підліткова злочинність". Але це не виправдано, оскільки підліток — це дівчинка чи хлопчик у віці від 12 до 16 років². За підлітковим віком настає юність, проте поняття "юнацька злочинність" теж буде неточним, оскільки юнацький вік не закінчується у 18 років. Іноді застосовують термін "дитяча злочинність". Однак таким поняттям можна умовно позначити діяння осіб у віці до 15-16 років, бо злочини, які вчиняють особи у 17—18 років, аж ніяк не назвеш дитячими.

Порівнюючи кількісні показники злочинності неповнолітніх із дорослою, слід виходити з того, що перша охоплює усього чотирирічний період людського життя, а друга — десятиліття, починаючи від 18 років. Відрізняються вони і якісно. Скажімо, неповнолітні не вчиняють посадові злочини у сфері економіки тощо.

Для злочинності неповнолітніх властива підвищена латентність, оскільки багато їх діянь сприймаються як пустощі, викликані недостатньою соціальною зрілістю (крадіжки у сім'ї, сусідів, навчальному закладі; хуліганські бійки, відбирання грошей та речей у молодших тощо). Про такі вчинки, як правило, не повідомляють до органів внутрішніх справ. Тому реальнішим є облік тяжких насильницьких і насильницько-корисливих злочинів, які скоюють неповнолітні —убивства, тяжкі тілесні ушкодження, звалтування, злісне хуліганство, грабежі та розбійні напади.

Особи, які вчиняють протиправні дії у ранньому віці, пізніше важче піддаються виправленню і в результаті складають основний резерв для рецидивної злочинності. І, навпаки, як найраніше вжиття профілактичних заходів до підлітків, які вчиняють дрібні правопору-•ріення, значною мірою дозволяє не допустити формування у них Кримінальної спрямованості.

Стан злочинності неповнолітніх багато в чому залежить від Якості боротьби з нею усіх суб'єктів профілактики злочинів. Тому у схожих за багатьма показниками регіонах можуть бути значні розбіжності у рівні такої злочинності. У злочинності різних груп неповнолітніх теж є певні відмінності. Так, злочини осіб у віці 14 — 15 ро-., Ків відрізняються від 16 — 17-річних. f ' У структурі злочинності неповнолітніх переважають крадіжки I^і тіриватного майна (45 %), крадіжки державного і колективного май-I^і на (26 %), грабежі (6 %), розбійні напади (2 %), злісне хуліганство (6 %). Чимало також убивств, тілесних ушкоджень і звалтувань. [, Майже 10 % злочинів пов'язані з незаконним вживанням нарко-' тиків.

Частка злочинів неповнолітніх у загальній злочинності стано-

¹ вить 10 %. Жіноча злочинність неповнолітніх співвідноситься із чо-

І ловічою у пропорції 1:15, міська до сільської — 3:1, молодшої ві-

кової групи (14 — 15 років) до старшої (16 — 17 років) — 1:3. Гру-

І фові злочини серед неповнолітніх становлять 60 — 70 %; 15 % усіх

І ^лочинів вчиняється у стані алкогольного чи наркотичного сп'янін-

ня. 80 % злочинів неповнолітні вчинюють неподалік від свого місця

І дроживання, навчання чи роботи.

₍ Зазначимо, що частка осіб чоловічої статі серед неповнолітніх

¹ ^лочинців перевищує її питому вагу серед населення цієї вікової гру-

ї ри. Частка дівчат-злочинців, навпаки, значно менша. Суттєвим є і

Xe, що питома вага осіб жіночої статі в злочинності неповнолітніх у

З — 4 рази менша порівняно з аналогічними показниками дорослої

, жіночої злочинності.

І] . Вкажемо на негативні тенденції у сучасній злочинності неповно-

1) її кількісні показники зростали в середині 90-х років минулого століття, потім намітилася стабілізація;

,, 2) спостерігається все більша орієнтація на корисливі та корисливо-насильницькі злочини (крадіжки, грабежі, розбійницькі Напади);

3) збільшення кількості злочинів, що потребують кримінальної "кваліфікації" (квартирні крадіжки, викрадання авгомототранспор-ту, рекет та ін.;

4) подальше "омолодження" злочинності. Так, '/5 злочинів вчиняються підлітками, які не досягли 14-річного віку, тобто не є суб'єктами злочину;

5) зростання питомої ваги дівчат серед злочинців, їх участі у тяжких злочинах (розбійницьких нападах, звалтуваннях і, навіть, убивствах);

6) вчинення тяжких злочинів з незначних приводів, а то й взагалі без приводу, їх виняткова жорстокість і зухвалість;

7) поява "нетрадиційних" для неповнолітніх злочинів (ритуальних убивств, самозахоплень, вандалізму тощо);

8) збільшення так званих "фонових" проявів (вживання наркотиків, пияцтво, токсикоманія, проституція, небажання займатися суспільне корисною працею, поширення венеричних хвороб та СНІДу);

9) зростання кількості осіб, що мають психічні відхилення від норми, перебувають у пограничному з неосудністю стані;

10) часті випадки злиття неповнолітніх злочинців з дорослими, які виступають у ролі організаторів злочинів;

11) посилення групового характеру злочинності неповнолітніх, яка набуває дедалі більшої організованості.

На останньому пункті зупинимося докладніше. Злочинні групи створюються, як правило, не одразу. Спочатку вони мають перед-кримінальний характер, культивуючи аморалізм та його прояви. В цьому разі йдеться про групи кримінального ризику, члени яких балансують на грані злочинів. На відміну від попередніх років, такі групи мають в основному корисливу спрямованість. Члени цих груп усю свою поведінку підкоряють інтересам, де і як дістати гроші, вживають наркотики, спиртне, займаються груповим сексом, цинічно ставляться до людей, у тому числі своїх близьких. Вони намагаються будь-якою ціною довести свою зверхність над іншими, найчастіше шляхом приниження людської гідності та фізичної розправи.

Щодо кримінологічної характеристики осіб неповнолітніх злочинців, то можна сказати, що їм властиві певні біологічні та психологічні особливості. До них належать: відсутність життєвого досвіду, незавершеність формування соціальних установок; підвищена навіюваність, високий рівень конформізму; орієнтація на неформальну групу, прагнення у ній самоутвердитися; демонстрування своєї незалежності; підкреслено зневажливе ставлення до моральних і правових норм; злочинна "романтика", готовність "взяти на

себе" чужу провину; плазування перед авторитетом рецидивістів; втрата почуття відповідальності за свої вчинки; орієнтування на хвилинну втіху.

У кримінологічній літературі виокремлюють такі основні типи неповнолітніх злочинців:

1) особи, які в цілому мають позитивну спрямованість і вчинюють злочини через легковажність, непідготовленість до правильного виходу зі складної ситуації, а також через випадковий збіг обставин;

2) особи, яких до злочину приводить ситуація, але які характеризуються нестійкою соціальною спрямованістю;

3) особи з негативною спрямованістю, що не досягла рівня усталення, і з передкримінальним досвідом;

4) особи, що характеризуються сформованою, антисоціальною спрямованістю і мають кримінальний досвід.

Поиск по сайту: