Професійно важливі якості психолога, що займається тренінговою діяльністю

Аналіз вищезазначених позицій дозволяє нам виділити такі спільні професійно важливі якості, визначені авторами, які є важливими ознаками особистості тренера: рефлексивність, емпатія та сензитивність, саморегуляція, харизматичність, уміння налагоджувати контакт та ефективно спілкуватися (комунікативні якості), здатність організувати групу та зорієнтувати на роботу (організаційні якості), урівноваженість, терпимість, багата уява та вміння бути творчою особистістю . В таблиці представлено авторську модель професійно важливих якостей психолога, що займається тренінговою діяльністю, яка включає в себе наступні блоки: (див. табл. 1)

1) рефлексивних якостей на скільки людина здатна виходити за рамки власного «Я», обдумувати, вивчати, аналізувати за допомогою порівняння образу свого Я з певними подіями, особистостями

2) комунікативних якостей сукупність істотних, відносно стійких властивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації

3) організаційних та лідерських якостей здібності до організаторської діяльності; включають комунікативні здібності, практичний розум, здатність заражати і активізувати інших, критичність, тактовність, ініціативність, вимогливість до себе та інших, самовладання, здатність організувати інших

4) емоційної саморегуляції та самоконтролю здатність людини керувати емоціями, промовою при спілкуванні з іншими людьми), саморегуляції ( здатність людини самостійно себе регулювати, виправляти і навіть удосконалювати

5) емпатії та сенситивності співпереживання, схильність до емоційного відклику на хвилювання інших, в процесі мотивації виявлення допомоги іншій людині грає велику роль

6) креативності здатність творити свою індивідуальність

Таблиця 1

Теоретична модель ПВЯ психолога, що займається тренінговою діяльністю

Для формування професіонала саме ці характеристики мають важливе значення. Вони є визначальними для цієї професії, забезпечують успішне виконання того чи іншого виду діяльності ( В.Д. Шадриков. Ю.П. Поваренко, Є.О. Климов та ін..) 130

Майбутнє ж залишається за особами із сформованим комплексом необхідних професійно важливих якостей.

Формувати та розвивати професійно важливі якості майбутнього психолога, що займається тренінговою діяльністю необхідно починаючи з ВНЗ, але і тут є суттєві проблеми. В.Д.Щадриков стверджує, українській освіті необхідна модернізація психолого-педагогічної сфери та формування людини з розвиненими професійно важливими якостями, пристосовану до соціальних явищ [32].

На думку Л.В. Мови, проблема формування професійно важливих якостей майбутнього фахівця, професіонала європейського рівня, в умовах ВНЗ потребує новітнього підходу [12].

Автор стверджує, що однією з провідних проблем є побудова такої системи навчально-виховного процесу, яка оптимальним чином враховувала особливості та закономірності не тільки особистісного розвитку студента, але і його професійне становлення як фахівця [5].

За словами Г.О. Хомича, такою системою являється побудова практико-орієнтованої освіти як нової парадигми формування психолого - педагогічних кадрів із сформованими професійно важливими якостями необхідними для успіху в майбутній професійній діяльності [50]. Вона передбачає включення у систему комплексної стандартизації якості вищої освіти таких новоутворень, як конкурентоспроможність і конкурентноздатність, які за сутністю виступають освітньо-професійними та особистісними індикаторами визначення ступеня готовності випускника до професійно-особистісної конкуренції в умовах ринку праці [59].

Практико-орієнтована освіта – це формування професійно важливих якостей необхідних майбутньому психологу-тренеру в практичній діяльності, бачення соціальних процесів з погляду можливих напрямів, форм і способів їх оптимізації, вироблення вмінь оцінювати передбачувані результати і наслідки, приймати рішення за мінімізації ймовірних помилок []. Практико-орієнтована освіта в умовах безперервної мінливості соціального середовища здатна допомогти кожному суб'єкту знайти надію і забезпечити спроможність досягти спочатку ззовні поставленої, а потім і власно мотивованої професіональної мети [].

На думку А.Г.Асмолова, у створених практичних умовах студент формується як активний громадянин, виявляє творчу ініціативу [6].

Н.О. Євдокимова стверджує, що побудова саме такої освіти дає студентам як розвиток так і саморозвиток в процесі засвоєння знань і творення себе як професіонала, взаємодію людини із стихійними і доцільно створюваними практичними ситуаціями [].

За останні 15 років тренінг став досить поширеною формою психологічної практики, проте у вищій школі застосовується переважно поза навчальним процесом [259].

За Ю. М. Швалбом фрагментарне застосування тренінгу не дає можливості здійснити системну детермінацію змін у галузі вищої освіти, оскільки принципово неможливо у межах однієї дисципліни сформувати особистість конкурентоспроможного професіонала, здатного не тільки до власного (індивідуального) професійного розвитку, а й до розвитку власної професії ( соціокультурного розвитку) [260].

Тому, на думку науковця, традиційні та інноваційні форми організації навчання повинні бути спрямовані на активізацію пошуку у вирішенні проблемних питань, розвитку внутрішнього діалогу студента та формування здатності до самостійного вибору на основі усвідомлення можливих суперечливих рішень як необхідної умови розвитку творчого мислення [260 ].

Впровадження таких форм навчальних робіт як: соціально-психологічних та навчальних тренінгів, волонтерської діяльності являються ефективними, адже, вони

спрямовані на формування професійно важливих психологічних вмінь та навичок професійної діяльності.

Ю.М. Швалб на основі ґрунтованого аналізу розвитку і становлення професійної освіти робить висновок про те, що тренінгові технології повинні стати одним із провідних засобів професійного навчання, завдяки спрямованості на формування особистісної та професійної компетенції [7].

Н.О. Євдокимова зазначає, що навчальні тренінги спрямовані на формування навичок, умінь та способів дій у конкретних практично-професійних ситуаціях, розвиток важливих професійно значущих якостей студентів [279].

В. О. Лефтеров підкреслює, що професійно-орієнтовані тренінги «…дозволяють ефективно розвивати професійно значущі якості особистості фахівця”» [183, с. 87].

Л. І. Мороз наголошує, що «цінність тренінгових занять полягає насамперед у можливості подолати обмеження, які властиві традиційним методам навчання професійній діяльності [212, с. 64].

Навчальний тренінг, створюючи ігрову реальність, знімає бар’єри на шляху креативності мислення, страх помилки (адже ситуація несправжня) і дозволяє вирішувати цілком реальні проблеми, пов’язані з майбутньою професійною діяльністю [276].

Використання навчального тренінгу як форми роботи активізує студентів як суб’єктів учбово-професійної діяльності, стимулює їх креативність, розвиває дивергентне мислення, що у подальшому сприяє створенню власної концепції й побудові траєкторії освіти впродовж життя [270].

Н.О. Євдокимова переконує, що саме навчальний тренінг є тією технологією, котра дозволяє реалізувати у навчальному процесі вищої школи суб’єкт-суб’єктну взаємодію, організувати процес отримання студентами особистісних знань та компетенцій, формувати майбутніх фахівців на сучасному рівні вимог ринку праці [203].

Отже, застосування навчальних тренінгів у практиці дозволяє студентам розширити особистісний репертуар способів дій у практичних ситуаціях, сформувати готовність до професійної діяльності [273].

Психологічна служба, на думку науковця, ні якою мірою не повинна підміняти навчальний процес, проте ефективний соціально-психологічний супровід разом з ефективною учбово-професійною діяльністю дає потужний розвивальний ефект, слугує формуванню смислових контекстів професійної освіти та професіоґенези особистості [279].

За словами Н.О.Євдокимової Психологічна служба покликана забезпечити реалізацію особистісного, професійного, творчого потенціалу особистості, творити умови для самореалізації особистості, надавати психологічну підтримку всім суб’єктам освітньої діяльності [283].

Н.О. Євдокимова стверджує, що основною метою діяльності Психологічної служби Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського є підвищення ефективності навчально-виховного процесу, створення умов для повноцінного суб’єктного та особистісного розвитку, позитивної соціалізації, професійного становлення та життєвого самовизначення для формування психологічної та фізичної готовності фахівця працювати за обраним фахом на якісно новому рівні.

Введення цього елементу в освітній простір розширює освітній діапазон простору за рахунок поєднання формальної і неформальної освіти, що сприяє формуванню психологічної готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності, розвитку адаптивності, ініціативності, креативності [280].

В рамках діяльності психологічної служби для формування професійно важливих якостей існують такі ефективні технології як соціально-психологічний тренінг та волонтерська діяльність.

За словами Н.О. Євдокимової , соціально-психологічний тренінг - це форма спеціально організованого спілкування, психологічний вплив якого базується на активних методах групової роботи [289].

Соціально-психологічний тренінг, вказує Н.О. Євдокимова, насамперед розвиває вміння підтримувати спілкування, психологічно стимулювати активність партнера;

максимально використовувати соціально-психологічні характеристики комунікативної ситуації для реалізації своєї стратегічної лінії; прогнозувати можливі шляхи розвитку комунікативної ситуації, у рамках якої розгортається спілкування; психологічно налаштовуватись на емоційний тон партнерів по спілкуванню [290].

Зміна установок, стверджуе Н.О. Євдокимова, стереотипів і поведінки дозволяє перенести засвоєні у тренінгу способи дій у реальність. Н.О. Євдокимова вважає, що стереотипи, утруднюючи успішне спілкування, заважають професійній діяльності психолога. При цьому виробляються і корегуються норми особистісної поведінки та міжособистісної взаємодії, а також розвивається здатність гнучко реагувати на ситуацію, швидко змінюватись в різних умовах і різних групах [292].

Розвиток практичної психології потребує від психолога опанування різноманітними діагностичними методами а також методами психологічного впливу і навчання, стверджує Л.П. Шумакова [292].

До цих методів можна віднести також і волонтерство.

О. Карпенко вважає, що волонтерство – це добровільна, активна, спільна або особиста участь громадянина в житті людських спільнот для реалізації його основних людських потреб та покращення якості життя, економічного і соціального розвитку [142].

О. Яременко констатує, що сьогодні необхідність в роботі волонтерів зросла як ніколи. Волонтерська робота сприяє соціалізації особистості, забезпечує засвоєння майбутніми фахівцями соціальної дійсності, нових соціальних ролей, норм і суспільних поведінкових стереотипів; допомагає особистісному росту, самореалізації; по-новому осмислити значення загальнолюдських цінностей, у тому числі співчуття, милосердя, їхню роль у гуманізації міжлюдських стосунків; ознайомлює із загальною культурою та специфічними субкультурами соціуму [6].

Волонтерська робота, за словами автора, забезпечує природне входження студентів у суспільство, включення у соціальні зв'язки, інтеграцію у різні типи соціальних спільнот, оволодіння студентською субкультурою через організовану діяльність та особистісно орієнтоване виховання, унаслідок чого відбувається становлення соціальності індивіда.

Волонтерська робота як частина процесу соціалізації дає можливість майбутньому професіоналу включитися до всієї сукупності соціальних ролей, норм і поведінкових стереотипів суспільства; ознайомлює із загальною культурою й специфічними субкультурами соціуму [9].

За словами З. Зайцева, вона сприяє розвитку різних специфічних соціальних ролей шляхом примірювання їх на себе, порівнювання, вибору: [18].

І.Н. Гаврилова стверджує, що моделювання власної волонтерської роботи сприяє опануванню професійного досвіду, особистісному зростанню, успішній соціалізації, залученню до милосердних гуманістичних традицій українського народу; елементів світогляду. Волонтерська робота, на думку автора, спонукає людину до активної взаємодії із соціальним середовищем, до становлення тривалих взаємин із представниками різних соціальних груп суспільства, що сприяє засвоєнню соціального досвіду [17].

Е.С. Азарова відносить волонтерську роботу до таких видів соціальної діяльності, де професійні якості волонтерів значною мірою визначають ефективність та успішність їхньої роботи [63].

С.А. Кулаков вказує, що навчання на досвіді передбачає і супервізія.Початок супервізорскої діяльності було покладено З. Фрейдом, якому в процесі становлення та розвитку психоаналізу доводилося виступати не тільки в якості лікаря, який здійснює лікування нервово хворих, а й в ролі наставника, супервізора, який надає допомогу в психотерапевтичній та виховній діяльності інших людей [11].

Словник « Практичної психології» розкриває поняття супервізія–це спостереження більш досвідченого колеги за роботою психолога, викладача, обговорення сильних і слабких сторін, виправлення виниклих помилок. У цьому випадку супервізію можна розглядати як систему професійної підтримки фахівця [134].

A. Хес стверджує, що людина, яка вибирає професію, повинна розуміти і опрацьовувати власні проблеми, а також зобов'язана періодично звертатися за допомогою до своїх коллег [3].

T. Скоухолд вказує, що Супервізія надає можливість:

- краще розуміти інших;

- усвідомлювати власні почуття по відношенню до інших і свої реакції на них;
- шляхом аналізу того, що відбувається між людьми у процесі взаємодії та того, що відбувається між супервізором і тим хто перейма фаховий досвід в процесі супервізії розбиратися в тонких відтінках терапевтичних відносин;

- краще побачити ступінь ефективності використання власних психологічних інтервенцій, наскільки вони застосовуються своєчасно, у відповідному місці і відповідним чином, який вплив чинять на психологічні відносини і просування майбутнього фахівця до поставлених цілей;

- структурувати психологічні взаємодії як протягом окремої сесії, так і в процесі ахової роботи в цілому;

- знаходити і краще використовувати свої потенційні можливості під час виконання професійних задач [12].

Усвідомлення майбутнім психологом місця і ролі волонтерської роботи для суспільства та як засобу особистісного розвитку та самореалізації, самовизначення та самоствердження, як способу надання допомоги людям, які її потребують, є шляхом не тільки саморозвитку, а й професійного становлення [6].

………………………………………………………………………..

Література :

1. Євдокимова Н.О. Компетентність як універсальна психологічна передумова професійної підготовки у ВНЗ, 2008. – С. 237-242.

2.Максименко С.Д. Психологічні засади взаємозв’язку професійного навчання і розвитку особистості майбутнього фахівця, 2003. – С. 691-811.

3.Макшанов С.И. Методическая подготовка специалистов в области тренинга. Уч.пособ. / С.И. Макшанов – СПб.: Институт тренинга, 2000. – 301 с.

4.Швалб Ю.М. Методологічні засади розробки системи професійної освіти у вищому навчальному закладі, 2010. – С. 298 – 306.

Поиск по сайту: