На таємницю про стан здоров’я

За Цивільним кодексом України фізична особа має право на та-

ємницю про стан свого здоров’я; на таємницю про факт звернення

за медичною допомогою; на таємницю про діагноз; на таємницю

про відомості, одержані при її медичному обстеженні (ч. 1 ст. 286).

Подібна норма міститься і в ч. 1 ст. 391 Основ законодавства Укра-

їни про охорону здоров’я, яка надає пацієнту право на таємницю

про стан свого здоров’я; факт звернення за медичною допомогою;

діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному об-

стеженні. У цій частині закон зазначає, що таке право має кожний

пацієнт, і не робить жодних обмежень щодо віку, статі, соціаль-

ного становища тощо.

27

Законом України «Про запобігання захворюванню на синдром

набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення»

фізичній особі надається право на анонімний медичний огляд. Під

анонімним консультуванням та тестуванням розуміється консуль-

тування та тестування без визначення відомостей щодо ідентифікації

особи (паспортні дані: прізвище, ім’я, по батькові; дата народження;

місце проживання, роботи або навчання тощо). У такому разі добро-

вільне консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію провадиться

з використанням коду, який надається пацієнту для проходження

консультування та тестування з отриманням його результатів.

На виконання зазначеної норми п. 3 Правил медичного огляду

з метою виявлення ВІЛ-інфекції, обліку ВІЛ-інфікованих і хворих

на СНІД та медичного нагляду за ними, що затверджені постановою

Кабінету Міністрів України від 18.12.98 р. № 2026 «Питання запобі-

гання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД», встановлює,

що за бажанням особи, яка звернулася до закладу охорони здоров’я

для проведення медичного огляду, такий огляд може бути проведено

анонімно у кабінетах довіри чи за направленням медичного праців-

ника, до якого звернулась особа, яка потребує медичного огляду.

Медичний працівник зобов’язаний проконсультувати особу, яка

обстежується, стосовно процедури обстеження, його ймовірних ре-

зультатів, шляхів поширення ВІЛ-інфекції та засобів індивідуаль-

ної профілактики.

Основи законодавства України про охорону здоров’я містять за-

гальну норму (ч. 1 ст. 40), відповідно до якої інформація про хво-

робу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну

сторони життя громадянина, що стала відома медичним працівникам

та іншим особам у зв’язку з виконанням професійних або службо-

вих обов’язків, є лікарською таємницею. Ці відомості не можуть бути

розголошені, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Згідно зі спеціальною нормою ч. 2 ст. 8 Закону України «Про

запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту

(СНІД) та соціальний захист населення» відомості про результати

медичного огляду, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи,

яка пройшла медичний огляд, є конфіденційними та становлять лі-

карську таємницю.

Конфіденційною є інформація, яка стала відома консультанту

чи особі, яка проводила тестування, під час надання послуг ДКТ

28

(факт звернення особи, зміст отриманих послуг, дані про особисте

життя пацієнта, контактні реквізити, результати тесту тощо).

Перед- та післятестове консультування, а також повідомлення

про результат тесту слід здійснювати з дотриманням конфіденцій-

ності. Розголошення службовою особою лікувального закладу, до-

поміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або

медичним працівником відомостей про проведення медичного огля-

ду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини

або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та

його результати, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням служ-

бових або професійних обов’язків, тягне за собою кримінальну від-

повідальність.

Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони

стосуються, а у випадках, передбачених законами України, також

законним представникам цієї особи, закладам охорони здоров’я,

органам прокуратури, слідства, дізнання та суду.

Розглянемо випадки передачі відомостей про результати ме-

дичного огляду, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка

пройшла медичний огляд.

1) Особі, в якої за даними медичного огляду виявлено ВІЛ-

інфекцію, повідомляє про це працівник закладу охорони здоров’я,

в якому проведено огляд, з урахуванням вимог закону щодо конфі-

денційності зазначеної інформації. Особі видається офіційний ви-

сновок про результати медичного огляду за формою, встановленою

МОЗ України. Одночасно ВІЛ-інфікованому повідомляється про

необхідність дотримання профілактичних заходів, спрямованих на

недопущення поширення ВІЛ-інфекції, про гарантії дотримання

прав і свобод ВІЛ-інфікованих, а також про кримінальну відпо-

відальність за умисне поставлення в небезпеку зараження та за-

раження інших осіб вірусом імунодефіциту людини (ст. 9 Закону

України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого

імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення»).

2) Батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники мають право

на отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного

на підставі ч. 2 ст. 39 Основ законодавства України про охорону

здоров’я. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про запобігання

захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та со-

ціальний захист населення» у разі виявлення ВІЛ-інфекції у не29

повнолітніх віком до 18 років, а також в осіб, визнаних у встанов-

леному законом порядку недієздатними, працівник закладу охоро-

ни здоров’я, в якому проведено медичний огляд, повідомляє про це

батьків або інших законних представників зазначених осіб.

3) Заклади охорони здоров’я отримують відомості про результа-

ти медичного огляду, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в осо-

би, яка пройшла медичний огляд, на підставі Основ законодавства

України про охорону здоров’я, зокрема, ст. 16, відповідних статей

розділу IV «Забезпечення здорових і безпечних умов життя» і Роз-

ділу V «Лікувально-профілактична допомога».

4) Органи прокуратури, слідства, дізнання та суду мають право

отримати зазначені вище відомості в інтересах слідства і на підставі

відповідних статей Кримінально-процесуального кодексу України.

Однак законодавство України містить нормативно-правовий до-

кумент, який цей перелік неправомірно розширює. Йдеться про

наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Мі-

ністерства охорони здоров’я України від 28.09.2006 р. № 3297/645

(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.10.2006 р. за

№ 1136/13010)18, яким затверджено Порядок медичного обслуго-

вування дітей у притулках для неповнолітніх служби у справах не-

повнолітніх, центрах соціально-психологічної реабілітації дітей та

схеми обстеження їх у лікувально-профілактичних закладах. Діти,

які перебувають у закладах соціального захисту і в лікувально-

профілактичних закладах, підлягають лабораторному обстеженню,

яке включає в себе, серед іншого, аналіз крові на ВІЛ-інфекцію.

Після проведення медичного огляду згідно з п. 7 Порядку інфор-

мація про медичне обслуговування дітей у закладах соціального

захисту та його результати обов’язково доводяться до відома педа-

гогічного персоналу цього закладу.

Забезпечення конфіденційності інформації, пов’язаної із про-

веденням ДКТ, є обов’язковим для закладів, установ та організацій

(далі – організації), що надають ці послуги. Розголошення служ-

бовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником,

який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником

відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення

зараження вірусом імунодефіциту людини або захворювання на

синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що

18 Офіційний вісник України. – 2006. – № 43. – Ст. 2914.

30

стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професій-

них обов’язків, тягне за собою кримінальну відповідальність.

Зазначенні вище працівники повинні дотримуватись правил

оформлення, користування та зберігання документації, що міс-

тить конфіденційну інформацію, враховувати, що законом за-

боронена персоніфікація ВІЛ-інфікованої особи при складанні

державних, відомчих та інших звітів, інформацій щодо ВІЛ-

інфекції/СНІДу, виступах в ЗМІ тощо, а також використання

інших характеристик, за якими цю особу можна ідентифікувати.

Керівники установ, закладів та організацій, де проводиться

консультування, несуть відповідальність за дотримання вимог

конфіденційності службової інформації та здійснюють контроль

за забезпеченням режиму конфіденційності.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про захист населення від

інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III19 особи, хворі на

інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом, підлягають

обов’язковому лікуванню (за їх бажанням – анонімно).

Відомості про зараження особи інфекційною хворобою, що пе-

редається статевим шляхом, проведені медичні огляди та обстежен-

ня з цього приводу, дані інтимного характеру, отримані у зв’язку

з виконанням професійних обов’язків посадовими особами та ме-

дичними працівниками закладів охорони здоров’я, становлять лі-

карську таємницю. Надання таких відомостей дозволяється у ви-

падках, передбачених законами України.

Поиск по сайту: