Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Повнота, точність, об’єктивність



І вірогідність інформації

Кожному, хто має намір пройти тестування, необхідно запропо-

нувати перед- та післятестове консультування, під час якого нада-

ти інформацію про мету та процедуру тестування, шляхи передачі,

заходи та засоби профілактики ВІЛ-інфекції, можливі результати

тесту, можливості отримання медичної, психологічної та соціаль-

ної допомоги, що існують тощо.

Обсяг та форма представленої інформації мають бути достатніми

для прийняття усвідомленого рішення про доцільність та необхід-

ність тестування.

Пацієнтам як з позитивним, так і з негативним результатом тесту

під час повідомлення про результат тесту в державному або комуналь-

ному закладі охорони здоров’я та післятестового консультування не-

16 Офіційний вісник України. – 2006. – № 43. – Ст. 2914.

24

обхідно надати інформацію про служби медичної, психологічної, со-

ціальної та юридичної допомоги та в разі потреби направити до них.

Законодавчі основи

«економічної» доступності

Конституція України передбачає гарантування у наданні без-

оплатної медичної допомоги (ч. 3 ст. 49). Конституційний Суд

України надав офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 49 у Рі-

шенні від 29.05.2002 р. № 10-рп/2002, яким підтвердив конститу-

ційне право на отримання безоплатної медичної допомоги. Зако-

ном України «Про охорону дитинства» передбачається, що дітям

надається безоплатна медична допомога (ст. 6).

Законодавство не містить норм, які б пов’язували надання ме-

дичних послуг у державних та комунальних медичних закладах з

обов’язком внесення платежів. Проте ст. 18 Основ законодавства

України про охорону здоров’я та ст. 5 Закону України «Про запо-

бігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД)

та соціальний захист населення» передбачають право закладів охо-

рони здоров’я використовувати кошти, добровільно передані гро-

мадянами. З одного боку, ця норма надає можливості залучати до-

даткові кошти для фінансування закладів охорон здоров’я. З іншо-

го боку нею часто вимушено зловживають, враховуючи недостат-

ність бюджетного фінансування, що має наслідком отримування

«примусово-добровільних», «благодійних» пожертв від пацієнтів.

Відповідно до Протоколу ДКТ добровільне тестування повинне

бути безоплатним для всіх пацієнтів.

Згідно з Переліком платних послуг, що можуть надаватися в

державних та комунальних закладах охорони здоров’я, вищих

медичних навчальних закладах та науково-дослідних устано-

вах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від

17.09.96 р. № 1138, до платних послуг, серед іншого, належить і

анонімне обстеження та лікування хворих, заражених хворобами,

що передаються статевим шляхом, а також хворих на алкоголізм і

наркоманію (крім обстежень на ВІЛ та СНІД).

Законодавчі основи заборони дискримінації

Загальна заборона дискримінації закріплена в Конституції

України (ч. 2 ст. 24). Однак конституційний перелік ознак, за яки-

25

ми заборонено дискримінацію, не є вичерпним. Інакше кажучи,

цей перелік може бути розширено. Зокрема, причиною для дис-

кримінації не може бути соціальний стан особи або її вік.

Згідно з Основами законодавства України про охорону здоров’я

«кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що

передбачає: и) правовий захист від будь-яких незаконних форм

дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я» (ст. 6).

Відповідно до Протоколу ДКТ добровільне консультування і

тестування повинне бути доступним усім, хто його потребує, без

будь-якої дискримінації.

Питання боротьби із стигматизацією у сфері ВІЛ-інфекції сто-

ять поряд з проблемою захисту від дискримінації. Але україн-

ське законодавство не вживає терміна «стигматизація», і можна

з високою імовірністю припустити, що переважна більшість ме-

дичних працівників не зможуть відокремити дискримінацію від

стигматизації. Це, однак, не виключає необхідності боротьби із

цим явищем. Як свідчить практика, «в медичних установах має

місце стигматизація з боку персоналу через підозри щодо вжи-

вання ін’єкційних наркотиків і через підозри у залученні до

секс-бізнесу»17.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.