Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ДЕМОКРАТІЯ ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ



Демократія в перекладі з грецької — «влада народу», «народовладдя» (demos — народ і krattion — влада­рювання). Ознакою демократії є визнання за всіма грома­дянами права на участь у формуванні органів державної влади, контроль за діяльністю цих органів, вплив на прий­няття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права та здійснення цього права у про­цесі виборів, референдумів тощо.

Поняття демократії

У Давній Греції в ранньому періоді її існування де­мократію визначали як особливу форму, різновид організа­ції держави, за якої всі громадяни мають владу й користу­ються рівними правами в управлінні державою. За монархії, тиранії, владу має одна особа, за аристократії, олігархії — група осіб. Нагадаємо, що й Платон, й Аристотель скептич­но ставилися до демократії, зараховуючи її до «неправильної форми» правління.

У сучасній політичній мові термін «демократія» — один із найпоширеніших і багатозначних. Насамперед термін «де­мократія» вживається для визначення типу держави й полі­тичної системи загалом, як «тоталітаризм», «авторитаризм» тощо. Демократія — форма політичної організації суспіль­ства, що ґрунтуються на визнанні народу як джерела влади, на його праві брати участь у здійсненні державних справ, і наділяє громадян достатньо широким колом прав і свобод.

Інший зміст поняття «демократія» використовується для визначення форми побудови будь-якої організації, заснова-

hoi на засадах рівноправності її членів, періодичності ви­борів органів управління, прийняття рішень у них більшістю голосів. У такому випадку йдеться про партійні, профспілкові, виробничі демократії.

У третьому значенні термін «демократія» застосовується до ідеалу суспільного устрою, заснованого на відповідних цінностях (свободі, рівності, правах людини, народному су­веренітеті, участі громадян в управлінні державою).

Четверте значення пов'язане з соціальними рухами за відповідні світоглядні цінності: соціал-демократи, християн­ські демократи, ліберали.

З давніх часів склалося два підходи до розуміння демо­кратії: нормативний та описово-емпіричний (дескриптний). Перший передбачає конструювання ідеальної моделі демок­ратії, обґрунтування її переваг порівняно з іншими форма­ми правління, аналіз шляхів здійснення демократичного іде­алу. Описово-емпіричний підхід аналізує демократію в тому вигляді, в якому вона існує насправді. На такому підході Грунтується, зокрема, теорія елітарної демократії.

Ці підходи взаємопов'язані, їхній взаємозв'язок випли­ває з первинного розуміння демократії як устрою держави, всієї політичної системи у формі народовладдя.

Чи реальне народовладдя? Демократія як народовладдя насправді є утопічним ідеалом. Проте зберігає важливе нор­мативне значення як орієнтир, мета суспільно-політичного розвитку суспільства. Реальна демократія в кращому разі — влада більшості над меншістю, в гіршому — панування доб­ре організованої меншості, що спирається на економічну, а також інформаційну владу й соціальні привілеї, над біль­шістю за формальної згоди останньої.

Демократичні держави — як сучасні, так і ті, що колись існували в історії, — мають істотні відмінності. Проте є й спільні риси: визнання народу як джерела влади й суверена в державі; рівноправність громадян, рівність їхніх виборчих прав; підкорення вимогам більшості при ухваленні рішень і їх виконанні; виборність головних органів держави.

Зазначимо, що демократія — це не тільки вільні вибори та верховенство народу, не тільки плюралізм політичних інтересів, а й жорстка система державної субординації з чітким розподілом повноважень, яких дотримуються не лише завдяки декретам і постановам, а й через силові структу­ри вищих органів, обраних і підтримуваних народом. На цих засадничих принципах будуються усі демократичні держави.

Сучасні демократії, засновані на цінностях лібералізму, доповнюють ці принципи принципом пріоритету прав лю­дини над правами держави, поваги до права меншості мати свою думку та обстоювати її, верховенства закону, поділом функцій різних гілок влади тощо.

Для того, щоб розібратися в різноманітних демократич­них теоріях, треба визначити критерії, за якими їх можна класифікувати. Одним із них є визнання народу верховним джерелом і контролером влади.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.