2. Яким чином може взяти участь у політиці пересічний громадянин України?
• Політика — це одна зі сфер суспільного життя, пов'язана з діяльністю держави, управлінням суспільними справами та використанням публічної влади.
В якості суб’єктів політики виступають:
- народ або суспільство загалом.
- представники певних частин суспільства, що займаються політичною діяльністю тимчасово;
- окремі люди, для яких політична діяльність є професійною.
- працівники владної верхівки, які дістали політичну владу як спадщину і тому змушені займатися політичною діяльністю професійно;
- представники всіх адміністративно-виконавчих органів державної влади.
Орієнтуючись на роль суб’єктів політики, її масштаби та спрямованість виділяють:
- Внутрішню політику
- Зовнішню політику
- Міжнародну політику
Отже, головна функція політики — регулятивна.
Політика регулює різні сфери суспільного життя; відповідно виділяють політику:
• економічну;
• соціальну;
• національну;
• військову і т. ін.
За масштабом спільнот, на які впливають політичні рішення, розрізняють політику:
• локальну;
• регіональну;
• міждержавну;
• світову.
Завдання
— Яка це політика?
• Рішення міської Ради народних депутатів.
• Указ Президента України.
• Постанова губернатора Донецької області.
• Національний проект «Освіта».
Політична система – сукупність суспільних інститутів, що здійснюють владні функції.
Структуру політичної системистановлять:
- політичні відносини;
- політична організація суспільства (державно-правові органи, політичні партії, політичні рухи, масові суспільні організації, трудові колективи та об´єднання);
- засоби масової інформації;
- політичні принципи й норми;
- політична свідомість і культура.
Типи політичних системи. Політична система України.
1. Залежно від політичного режиму розрізняють такі політичні системи:
· тоталітарні;
· авторитарні;
· демократичні.
2. За характером взаємодії з зовнішнім середовищем виділяють:
· відкриті системи;
· закриті системи.
Приклади закритої є політична система радянського типу, що склалася в СРСР, для якої було притаманно відсутність широких міжнародних економічних і культурно-інформаційних контактів.
3. В історичному аналізі використовується характеристика систем з позицій формаційного підходу.
Відповідно виділяються системи:
· рабовласницькі;
· феодальні;
· капіталістичні;
· командно-адміністративні.
Досить поширене виділення традиційних (до індустріальних) і модернізованих політичних систем. Для перших характерно нерозвинуте громадянське суспільство, підданська або патріархальна політична культура, влада у формі диктатури (прикладом виступає більшість країн, що розвиваються). У других системах існує розвинуте громадянське суспільство, раціональний спосіб обґрунтування влади, диференціація політичних ролей.
4. Виділяють політичні системи перехідного типу, які включають у себе елементи модернізованої системи, що народжується, і елементи старої системи.
Завдання: визначити тип політичної системи України.
Політичні партії. Опозиція. Лобізм.
Політична партія - це організована група громадян, що виражає інтереси тих чи інших соціальних верств і прагне до реалізації своєї мети шляхом боротьби за державну владу і її використання.
Що відрізняє партію від інших суспільно-політичних організацій і груп тиску?
1. Організаційна оформленість: стійкі внутрішньопартійні відносини і наявність розгалуженої структури на загальнонаціональному, регіональному і місцевому рівнях (виборні центральні органи і сітка регіональних відділень).
2. Відкрита налаштованість на владу. Ця ознака відрізняє партії не тільки від суспільних рухів, але й від груп тиску.
3. Пошук масової опори: безпосередньо активних членів і виборців. Це вимагає від партій проведення агітаційної роботи, пропаганди своїх доктрин.
4. Ідеологічність партійних доктрин.
5. Наявність програмної мети - певного проекту розвитку суспільства.
Функції партій:
· активізація і інтеграція великих суспільних верств;
· артикуляція, тобто перетворення розмитих думок людей у конкретні пакети вимог і їх озвучення інтересів, тобто погодження вимог певних верств населення, їх оформлення у політичні програми;
· політична соціалізація і формування суспільної думки;
· розробка політичної ідеології і програм розвитку суспільства;
· рекрутування у політичну еліту і висування лідерів; у багатьох державах уряди і представницькі органи формуються з членів великих політичних партій, а президенти і прем´єр міністри, як правило, очолюють правлячі партії;
· мобілізація виборців на виборах;
· участь у боротьбі за державну владу через вибори;
· здійснення державного управління з приходом до влади або контроль за діяльністю влади;
· рекрутування нових членів партії.
За своїми цілями та характером партії поділяються на консервативні, революційні, реформаторські, ліберальні, а за формою організації вони бувають відкритими й закритими.
Особливою формою реалізації інтересів груп громадян та окремих організацій є лобізм– цілеспрямований вплив окремих груп на законодавчі та виконавчі органи державної влади з метою реалізації своїх специфічних інтересів.