Агресивна дитина: що робити?

Чи ви замислювалися коли-небудь над тим, чому наші діти часом бувають агресивними? То вдома чіпляється до молодшої сестрички чи братика, то у дворі з ким-небуть поб’ється…

Причина дитячої агресії ховається саме в нас, батьках.

Ми рідко ховаємо свої емоції. Ми критикуємо їх за найменшу провину, часом навіть кричимо. Іноді саме на дітей виливаємо злість, роздратованість, і навіть іноді доходить до рукоприкладства, а потім самі ж потерпаємо від докорів сумління, розуміючи свою помилку. А як часто дитина чує від нас слова «ні», «неможна»?! Ми ж іноді забороняємо їм щось тільки заради нашого спокою, а не тому, що це небезпечно для дитини чи оточуючих. Багато поривів дитини ми просто пригнічуємо. І звісно, малюк сердиться, нервує, злиться. Авжеж ми маємо свої мотиви та пояснення нашої з вами поведінки (робота, дім, проблеми…), але, поклавши руку на серце, ми винуваті в тому, що наші діти, як то кажуть, «кидаються на оточуючих».

Виховання дитини потребує ювелірної роботи. Дитина, як губка, поглинає все навколо, а потім викидає накопичене. Вони вчаться вьому в нас, в дорослих. Найменша наша помилка травмує дитячу психіку.

Дитина розвивається, в її організмі відбуваються процеси, які впливають на поведінку, особливо у підлітковому періоді. З дитячою ж агресією треба боротися на початковій стадії, адже потім буде важче.

Для того, щоб заспокоїти агресивну дитину треба бути уважним до неї і з̕ясувати, що її непокоїть. Малюка іноді достатньо нагодувати, напоїти чи вкласти спати, і він знову буде задоволеним і спокійним. Іноді приступи гніва проявляються, якщо забрати в дитини цікавий предмет, хоча це було зроблено для того, щоб йому не загрожувала небезпека. Малюка можна відволікти якимось іншим заняттям, погратися з ним чи сконцентрувати його увагу на іншому цікавому предметі.

Після 5 років гра не допомагає в більшості випадків. Тут допомагають лише розмови з дитиною, і тільки наодинці, щоб вона не почувалася приниженою. Спілкування з дитиною, засноване на довірі – це те, чого варто домогатися.

Не зачіпаючи особистості дитини треба вказати на її помилки і, якщо знадобиться, переконати її вибачитися перед тим, кого вона образила. Можна пояснити їй, що емоціями і злістю можна і треба керувати. Звісно, хтось скаже: «Теоретично все можливо, а в житті все інакше». Так, згодна, але якщо ваша дитина вам довіряє, і ви часто розмовляєте з нею про її життя, то можна отримати непогані результати. Запропонуйте їй кілька методлів для зняття напруги. Наприклад, під час напливу злості вдихнути поглибше та відволікти свій гнів чимось іншим, чи уявити супротивника у кумедній ситуації. Нехай спробує, це іноді допомагає. Запишіть малюка до спортивної секції – нехай там витрачає свою енергію і виховує свою силу волі. Чи в художній кружок (малювання, танці, ліплення, гончарне мистецтво). Долучення дитини до краси робить її більш чутливою та розуміючою.

Важче за все боротися з підлітковою агресією. Особливо, якщо ця агресія пов’язана із сімейною обстановкою. Якщо в родині недостатньо любові та взаєморозуміння, дитина свою незадоволеність виносить на вулицю. А іноді причиною агресивної поведінки є надлишкова суворість до неї. Дитина може стати жорстокішою по відношенню до батьків з причини того, що від неї потребують більшого, ніж вона може. І якщо приступ гніву не проявиться вдома, то вона виплесне свою агресію на однолітків.

Занадто м̕яке виховання, розпещеність та все дозволеність також породжують в дитині агресію. Вона звикла до того, що її бажання виконуються, і потрапиши в іншу обстановку, звісно, відчуває дискомфорт та може озлитися. Висновок один: неможна занадто сильно опікуватись дитиною і балувати її.

Неможна не сказати й прро телебачення, яке напхане сценами насилля та вбивства. І батьки не завжди можуть контролювати перегляд дитиною програм та фільмів. А ігри на приставках та комп’ютері?Вбивати тварин і людей, йти напролом, щоб досягти мети! Дитина віртуальну реальність переносить на справжню. Треба слідкувати за тим, чим дитина захоплюється, що читає, що дивиться, в що грає, і ненав’язливо це виправляти.

В кожній родині свої відносини, своя атмосфера. І якщо малюк зростає в обстановці любові, взаєморозуміння, поваги, то він, звісно, ці якості проявлятиме і до оточуючих. Відкритий прояв любові зі сторони батьків вчить дитину любити світ, людей, природу. Цілуйте дітей, обіймайте частіше, гладьте по голові, пестіть, кажіть ніжні слова, хваліть, коли вони цього заслужили, і агресія зникне з їх життя.

У багатьох мам виникає питання, чому спокійна дитина раптом став агресивним, хоча явних причин для цього не було. Зараз ми спробуємо в цьому розібратися.

У більшості дітей в період між двома і чотирма роками удари, поштовхи і кусання є вираженням негативного стану або відношення. Наприклад, коли дитина сердиться або хоче отримати те, чим грає інша дитина, або те, чим не дозволяють грати дорослі. Також, у цьому віці відбувається активна соціалізація дитини, він починає активно грати з іншими дітьми і агресивність дитини виникає через бажання утвердитися у групі дітей, особливо мало знайомих. Таким чином, дитина хоче завоювати лідерські позиції. Не вміючи висловлювати свої бажання і прохання словами, діти часто вдаються до допомоги куркулів чи зубів.

Це природна стадія розвитку дитини, але подібна звичка вирішувати питання силовими методами може перетворитися на норму поведінки, якщо його не навчити висловлювати свої бажання і почуття більш прийнятними способами. Ви запитаєте якими? Кілька прикладів:

Кращий спосіб реагування на агресивна поведінка - це збереження спокою. Ви, напевно, подумали, легко сказати, адже я теж не залізна. Але тут важливо зробити вибір, піддатися своїм емоціям і тільки погіршити ситуацію або навпаки спробувати побороти дитячу агресію. Якщо у малюка поганий настрій, і він зганяє агресію на оточуючих, то різкий крик, погрози або фізична розправа ніяк не поліпшать ситуацію, такі дії дорослого свідчать лише про його безсиллі. До того ж це тільки погіршить ситуацію, оскільки дитина буде відчувати себе приниженим і не знайде альтернативи агресивної поведінки.

Якщо агресія дитини проявляється в грі з іншими дітьми, оголосіть дитині тайм-аут, тобто дитини потрібно вивести з гри, і, дивлячись йому в очі пояснити, що ви дуже засмучені його поведінкою і якщо він буде продовжувати битися чи кусатися ви будете змушені забрати його додому. Але, у жодному разі не давайте оцінку самій дитині, наприклад: «Ти дуже поганий хлопчик, подивися всі діти як діти, а ти ...», така оцінка лише провокуватиме дитину на агресивні дії. Краще дати оцінку дій дитини, це не буде зачіпати его особистість і таким чином реакція дитини буде адекватною. Наприклад, можна сказати: «Мені дуже неприємно, що ти вдарив Колю, битися погано, я засмучена такою поведінкою». Якщо після цього дитина буде продовжувати битися, його варто відвести додому, пояснивши, що ви йдете, тому що він б'ється. Наприклад: «Саша, ми йдемо додому, тому що ти б'єшся, це погано, я засмучена твоїм поведінкою». Таким чином, дитина зрозуміє, що якщо він буде битися, то піде додому. Ситуація може повторюватися до тих пір, поки дитина не усвідомлює причинно наслідкових зв'язків, тобто, якщо він починає битися, то він іде додому, і перестає грати з дітьми.

Коли дитина починає бійку через те, що хтось забирає його іграшку, потрібно прийти йому на допомогу, попросити Вашої дитини поділитися, дати на якийсь час пограти іншій дитині. Коли Ваша дитина віддає іграшку, потрібно його сильно похвалити: «Мені подобається, як ти зробив, ділитися добре». Таким чином, ви вчите дитину безконфліктно взаємодіяти з іншими дітьми. Не треба боятися, що тепер у дитини все будуть відбирати, і він повинен вміти за себе постояти, потрібно пам'ятати, що на силу, знайдеться сильніша сила. А якщо дитина навчитися ділитися і мінятися іграшками, він зможе і в дорослому житті обходити негативні ситуації, почне вибирати більш конструктивні способи їх вирішення.

Щоб утримати дитину від агресивних дій, можна застосовувати силу тільки в тому випадку, якщо агресія дитини загрожує його життю або життю інших. Якщо вам доводиться вдатися до сили, підійдіть до дитини і притисніть його до себе. При цьому не проявляйте агресивності до нього, що б дитина не відчув, що ви нападаєте на нього, він повинен відчувати, що ваші дії спрямовані лише на те, що б заспокоїти його.

Ми розглянули основні причини агресивності дітей і приклади боротьби з нею. Ми сподіваємося, що ця інформація допоможе вам зрозуміти ближче свого малюка і допомогти йому виробити конструктивну поведінку, яке стане йому вірним помічником протягом усього життя.

Література:

1. http://www.mama-tato.com.ua/article/a-342.html - електронний ресурс.
2. http://webversteg.org.ua/rozvytok-dytyny/shho-robyty-jakshho-vasha-dytyna-agresyvnyj.php - електронний ресурс.

Поиск по сайту: