МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИКОНАННЯ практичнОЇ ЧАСТИНИ

При оформленні індивідуальної роботи студентам необхідно звернути увагу на те, що в змісті не слід вказувати сторінки через дефіс, тобто, від - до, а тільки ту сторінку, з яким починаються назви питань. Крім того, відповідно до змісту по тексту обов'язково необхідно дати назву питання, а потім викласти його зміст.

При виконанні роботи студент може самостійно використовувати запропоновані й інші літературні джерела видань останніх років, крім зазначених у списку літератури, що рекомендується. При висвітленні питань студентам варто виділяти ключові моменти, указувати на практичну значимість із указівкою сторінок при обов'язковому ссиланні на першоджерела.

Варто усвідомити, що при написанні розділу «Вступ» необхідно розкрити актуальність теми і сформулировать ціль роботи.

З метою якісного виконання розрахункової (практичної) частини індивідуальної роботи студентам необхідно вивчити нижче приведений порядок розрахунку показників, що характеризують фінансовий стан підприємства. Аналіз даних, відбитих у фінансовій звітності, дозволить усвідомити поточний фінансовий стан підприємства, оцінити співвідношення між заборгованістю підприємства і його активами, визначити структуру активів, достатність величини матеріально-виробничих запасів, величину дебіторської заборгованості і т.д.

Варто знати, щоб при проведенні аналізу фінансового стану підприємства застосовуються такі методи, як: аналіз за допомогою коефіцієнтів, аналіз на підставі порівняння результатів минулих років, аналіз на підставі даних галузевих показників.

Необхідно усвідомити, що аналізза допомогою коефіцієнтів дозволяє вивчити такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як: ліквідність, платоспроможність, рентабельність, положення на ринку цінних паперів. Метод заснований на оцінці величини зазначених показників, що роблять за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі даних, приведених у формах фінансової звітності.

Аналіз фінансово-господарської діяльності містить у собі наступні оцінки:

аналіз майнового стану;

аналіз грошового потоку;

аналіз ліквідності балансу;

аналіз фінансової стійкості;

оцінка ділової активності;

оцінка рентабельності;

аналіз прибутку;

діагностика банкрутства.

Фінансовий стан підприємства в короткостроковий період оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, що характеризують можливість своєчасного і повного добутку розрахунків по короткострокових зобов'язаннях з контрагентами.

Аналіз ліквідності полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступеню їх ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованих по термінах їх погашення і розміщеними в порядку зростання термінів.

Всі активи підприємства залежно від ступеня ліквідності можна умовно розділити на наступні групи.

1. Найбільш ліквідні активи (А1) - суми після всіх статей засобів, які можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

Л1 = стр.220 ф.1 + стр.230 ф.1 + стр.240 ф.1 (2.1)

2. Швидкореалізуємі активи (А2) – активи, для звернення яких в грошову форму потрібний триваліший час. У цю групу можна включити готову продукцію, дебіторську заборгованість, векселі отримані, інші оборотні активи.

Л2 = стр.130 ф.1 + стр.140 ф.1 + стр.150 ф.1 + стр.160 ф.1 + стр.170 ф.1 + стр.180 ф.1 + стр.190 ф.1 + стр.200 ф.1 + стр.210 ф.1 (2.2)

3. Повільнонореалізуємі активи (А3) - найменьш ліквідні активи: запаси, дебіторська заборгованість (платежі які очікується більш ніж через 12 місяців після звітної дати), ПДВ по придбаних цінностях.

Л3 = стр.100 ф.1 + стр.110 ф.1 + стр.120 ф.1 + стр.250 ф.1 +

стр.270 ф.1 (2.3)

4. Важкореалізовані активи (А4) – активи, які призначені для використання в господарській діяльності впродовж тривалого періоду часу. До цієї групи входять необоротні активи.

Л4 = стр.080 ф.1 (2.4)

Пасиви балансу по ступеню зростання термінів погашення зобов'язань групуються у такий спосіб.

Найбільш термінові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики не погашені в строк.

П1 = стр.530 ф.1 (2.5)

2. Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити банків, інші позики, які підлягають погашенню впродовж 12 місяців після звітної дати.

П2 = стр.640 ф.1 - стр.380 ф.1 - стр.480 ф.1 - стр.530 ф.1- стр.430 ф.1 (2.6)

3. Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити і інші довгострокові пасиви – статті 3-го розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов'язання».

П3 = стр.480 ф.1 + стр.430 ф.1 + стр.630 ф.1 (2.7)

4. Постійні пасиви (П4) – статті 1-го розділу пасиву балансу «Власний капітал», 2-го «Забезпечення майбутніх виплат і платежів» і 5-го «Доходи майбутніх періодів».

П4 = стр.380 ф.1 (2.8)

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти показники групп по активах та по пасивах. Баланс вважається ліквідним, якщо виконуються наступні нерівнення:

Л1 П1

Л2 П2

Л3 П3

Л4 П4

Проведений аналіз є первинним, та більш детальним є аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів.

У вітчизняної практики, як правило використовують три коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує в якому ступені наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах від одиниці до двох.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається таким чином.

,

. (2.9)

Коефіцієнт швидкої ліквідності (інше найменування цього коефіцієнта- коефіцієнт „лакмусового папірця”) вважається більш твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів – повільно реалізовані активи - виробничі запаси і незавершене будівництво.

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається по наступній формулі:

,

. (2.10)

В сучасних умовах економіки достатнім визнається його значення, рівне 0,7 - 0,8.

Очевидно, що найбільш надійної є оцінка ліквідності тільки по показниках першої групи активів - коштів і поточних фінансових інвестицій. Тому в українській практиці розраховують коефіцієнт абсолютної ліквідності. Оптимальне його значення визнається на рівні 0,2-0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, тому що надлишок коштів свідчить про неефективне їхнє використання.

Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має наступний вид:

,

. (2.11)

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства – стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов’язана, перш за все, з фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та дебіторів.

Тому наступний крок в аналізі фінансового стану підприємства – це аналіз фінансової стійкості підприємства, що характеризується співвідношенням джерел фінансування. Аналіз динаміки джерел фінансування проводиться за допомогою насткупних коефіцієнтів:

1. коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел фінансових ресурсів;

2. коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позиції витрат, зв'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел притягнутих засобів.

Серед коефіцієнтів капіталізації найбільш істотними є наступні.

Коефіцієнт фінансової автономії,що характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Розрахунок коефіцієнта фінансової стійкості здійснюється по формулі:

,

. (2.1)

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше і більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії – 0,5.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується по формулі:

(2.2)

Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства, а, отже, і утрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство.

Наступний коефіцієнт, що буде використаний, служить для визначення капіталізації підприємства що аналізується - коефіцієнт фінансового ризику. По своєму економічному значенню він поєднує в собі два попередніх коефіцієнти і показує співвідношення залучених і власних коштів. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

(2.3)

Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має досить просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць притягнутих засобів приходиться на кожну одиницю власних. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта 0,5, критичне значення – 1.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинний бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. Формула розрахунку цього коефіцієнта має наступний вид:

(2.4)

Тепер перейдемо до розгляду коефіцієнтів покриття. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів і інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

(2.5)

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел є коефіцієнтами структури довгострокових джерел фінансування. Ці два взаємозалежних коефіцієнти показують, яким буде фінансовий стан підприємства в майбутньому, тобто, чи зміниться залежність підприємства від зовнішніх інвесторів чи ні.

(2.6)

(2.7)

Щодо співвідношення цих показників у закордонній і вітчизняній практиці існують різні думки. Найбільш поширена думка, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел фінансування ( ) повинна бути досить велика, при цьому нижня межа вказується на рівні 0,6 (60 %).

Важливе значення при аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства має рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

За допомогою коефіцієнту оборотності активів (коефіцієнта трансформації) оцінюється ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів не залежно від джерел їхнього залучення. Розрахунок цього коефіцієнта виробляється по формулі:

(2.8)

Коефіцієнт трансформації показує, скільки разів за звітний період відбувається повний цикл виробництва чи скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів.

За коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості (інша назва цього коефіцієнта – коефіцієнт оборотності за розрахунками, або коефіцієнт інкасації) судять у скільки разів у середньому за звітний період дебіторська заборгованість перетворилася в кошти.

(2.9)

Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості використовується також показник тривалості обороту дебіторської заборгованості. Його часто називають терміном кредитування. Період оборотності дебіторської заборгованості в днях можна одержати таким чином:

. (2.10)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості доповнює попередній коефіцієнт. Коефіцієнт показує, скільки оборотів необхідно компанії для оплати наявної заборгованості

(2.11)

Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості використовують показник періоду обороту кредиторської заборгованості:

. (2.12)

Деякі аналітики для оцінки платоспроможності і фінансової стійкості не тільки розглядають співвідношення між поточними активами і поточними зобов'язаннями, але і відокремлюють також їхню різницю.

Різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями складає чистий робочий капітал підприємства (Рк), що також можна використовувати як міру платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки оплатити поточні борги, - воно має у своєму розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій. Приведемо формулу визначення чистого робочого капіталу, що розраховується на підставі даних Балансу:

Оптимальний розмір чистого робочого капіталу залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку. Для оцінки достатності чистого робочого капіталу можна провести його порівняння з аналогічним показником інших підприємств.

(2.13)

Для характеристики ефективності керування запасами використовуються коефіцієнт оборотності запасів і показник тривалості обороту.

(2.14)

Показник показує скількох оборотів за рік зробили запаси, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на готові вироби.

Показник тривалості обороту запасів можна розрахувати таким чином:

. (2.15)

Цей показник характеризує період, протягом якого запаси перетворюються в реалізовані товари. У цілому, чим вище коефіцієнт оборотності запасів, а отже, менше період обороту запасів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні кошти, і тем стійкіше фінансовий стан підприємства.

Показник тривалості операційного циклу показує, скільки днів у цілому потрібно для виробництва, продажі й оплати продукції підприємства. Розраховується цей період таким чином:

(2.16)

Логіка розрахунку показник тривалості обороту оборотного капіталу зводиться до наступного: якщо його значення позитивне, то підприємство відчує потребу в коштах; негативне значення показника свідчить про те, що підприємство має в безкоштовному користуванні чужі гроші.

(2.17)

Крім розглянутих основних коефіцієнтів ділової активності, часто розраховується також коефіцієнт оборотності основних засобів (чи фондовіддачу).

(2.18)

Підвищення фондовіддачі, крім збільшення обсягу реалізованої продукції, може бути досягнуте як за рахунок невисокої питомої ваги основних засобів, так і за рахунок їхній більш високого технологічного рівня. Її велич коливається в залежності від особливостей галузі і її капіталомістькості. Однак загальні закономірності тут такі: чим вище фондовіддача, тим нижче витрати. Дані для розрахунку показників ділової активності отримують з «Звіту про фінансові результати» і «Балансу».

Рентабельність -це відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами і ресурсами, використаними для його досягнення.

Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з який залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. У залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, виділяють дві групи показників рентабельності:

рентабельність капіталу;

рентабельність продажів.

У групі рентабельність капіталу розраховується два основних показники: рентабельність активів і рентабельність власного капіталу.

Показник рентабельності активів характеризує наскільки ефективне підприємство використовує свої активи для одержання прибутку, тобто який прибуток приносить кожна одиниця коштів, вкладений в активи підприємства. Він розраховується таким чином:

(2.19)

Рентабельність власного капіталу розраховується по формулі:

(2.20)

Цей коефіцієнт показує, який прибуток приносить кожна інвестована грошова одиниця капіталу. Він є основним показником, що використовується для характеристики ефективності вкладення в діяльністі того чи іншого виду підприємств.

При оцінці рентабельності продажів у залежності від показників прибутку (валовий, операційної і чистий) розраховується ряд коефіцієнтів рентабельності.

Валова рентабельність продаж показує ефективність виробничої діяльності і політики ціноутворення, що проводиться на підприємстві. Він розраховується таким чином:

(2.21)

Операційна рентабельність продаж є одним із кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства отримувати прибуток від діяльності до відрахування витрат, що не відносяться до операційної діяльності.

(2.22)

При оцінки рентабельності продаж у вітчизняній практиці найчастіше використовується показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

(2.23)

Зниження показника чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових витрат на виробництво і реалізацію продукції, або про збільшення суми сплачених податкових платежів. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

При аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільш широке поширення одержала факторна модель «DuPont» (рис. 2.1). Призначення моделі - визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства й оцінити їхній вплив. Оскільки існує багато показників рентабельності, аналітиками цієї фірми був обраний один найбільш значимий - рентабельність власного капіталу.

Рис. 2.1. Модифікована модель факторного аналізу фірми "DuPont"

В основу приведеної схеми аналізу закладена наступна детерминированная модель:

(2.24)

У представленій моделі охоплені усі фактори, що впливають на рентабельність власного капіталу. Вибраність цих показників обумовлена тим, що вони деякою мірою узагальнюють усі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства: перший фактор узагальнює звіт про фінансові результати, другий - актив балансу, третій - пасив балансу. Для проведення факторного аналізу рентабельності підприємства використовують метод абсолютних різниц.

Загальна зміна рентабельності власного капіталу склала -0,26 процентних пунктів.

Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни показника чистої рентабельності продажів визначається по наступній формулі:

(2.25)

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни показника ресурсовіддачи:

(2.26)

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни коефіцієнта фінансової залежності:

(2.27)

Склавши значення зміни показників рентабельності власного капіталу за рахунок кожного фактора одержимо загальне значення коефіцієнта:

(2.28)

Випадку вплив факторних показників на прибуток можна представити у вигляді адаптивної моделі:

ЧП=В-С-А-З-О+Ід-Ір-ПНП (2.29)

Як відомо, розмір виторгу залежить від наступних факторів – ціна продукції, доля кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації, та кількість реалізованої продукції.

, де (2.30)

УД – показник структури реалізованої продукції,

N – обсяг реалізованої продукції,

Ц - ціна одиниці продукції.

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити в наступному вигляді:

, де (2.31)

УД – показник структури реалізованої продукції,

N – обсяг реалізованої продукції,

Вт - витрати на виробництво одиниці продукції.

При проведені факторного аналізу прибутку будемо виходити з припущення, що обсяг та структура реалізованої продукції не змінилися, а також не змінилися витрати на виробництво продукції. Будемо вважати що на обсяг чистого прибутку вказує вплив індекс цін, обсяг виробленої та реалізованої продукції.

Таким чином загальна зміна виторгу від реалізації знаходиться по формулі:

. (2.32)

Така зміна є результатом впливу двох факторів- ціни та обсягу реалізації. Розрахунок впливу ціх факторів можна здійснити наступним шляхом:

, (2.33)

. (2.34)

Аналогічно розраховується вплив факторів на зміну собівартості продукції.

. (2.35)

, (2.36)

. (2.37)

Таким чином, зміна цін вплинула на зміну прибутку в складі виторгу, та в складі собівартості, але цей вплив різного напрямку. Підвищення цін в складі собівартості зменшує прибуток, а підвищення цін в складі виторгу від реалізації підвищує прибуток.

Таким чином, сумарний вплив зміни цін на прибуток буде розраховуватися за формулою:

(2.38)

Діагностика банкрутства проводиться відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнанні його банкрутом» від 14.05.92 р. [67]. Під банкрутством розуміють визнану судом нездатність підприємства відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тільки через застосування ліквідаційної процедури. При діагностиці банкрутства українських підприємств використовують Методичні рекомендації з виявленню ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій по прихованню банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Мінекономіки України від 17.01.2005р. № 10.

Методичні рекомендації розрізняють три ступені неплатоспроможності підприємства: поточну, критичну і сверхкритичну.

Для того, щоб визначити, ознаки якої неплатоспроможності, характеризують фінансовий стан підприємства, розраховують ряд показників.

Показник поточної платоспроможності:

(2.39)

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами, характеризує наявність власних оборотних коштів підприємства, необхідних для його фінансової стійкості:

. (2.40)

Нормативним коефіцієнтом забезпечення є 0,1.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів:

,

(2.41)

Нормативне значення цього коефіцієнта - 1,5.

Алгоритм виявлення ступеня платоспроможності приведено в табл.. 2.9.

Таблиця 2.9.

Алгоритм виявлення ступеня неплатоспроможності

Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу в прибутково працюючого підприємства, яким є підприємство здатної в перспективі привести до появи ознак неплатоспроможності, необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Такий аналіз проводиться за допомогою коефіцієнта Бивера.

(2.42)

Значення коефіцієнта, що рекомендується, знаходиться в інтервалі 0,17-0,4.

Додатковим тестом при діагностиці банкрутства підприємства може служити п'ятифакторна Z-модель Альтмана. Порядок розрахунку цього показника наступний.

(2.43)

де інтегральний показник рівня погрози банкрутства;

відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

рівень прибутковості активів;

коефіцієнт фінансового ризику;

коефіцієнт оборотності активів.

Таким чином, формулу розрахунку інтегрального показника можна представити в такий спосіб:

(2.44)

Відповідно світовому досвіду, значення Z-показника Альтмана, можна трактовати наступним чином (табл. 2.12)

Таблиця 2.12

Інтерпретація показника Альтмана

Поиск по сайту: