Іслам як одна з світових релігій

Європейський університет

Наукова робота

З дисциплiни «РелiгiЄзнавство»

На тему: «Вiровчення iсламу.Коран»

Виконала:

Студентка 023(б)групи

Бiзнес-коледжу

Пчелiнська Карiна

Київ 2011

Основні положення віровчення ісламу ви кладені у Священній книзі — Корані (араб. аль-Куран — читання, точніше, декламація вголос підготовленого тексту, подібно до словосполучень "читати лекцію", "читати вірші", "читати нотацію").

Коран

За мусульманським переказом, Коран зберігався на небесах біля престолу Аллаха, а його зміст було повідано засновнику ісламу в його одкровеннях.

Насправді, позаяк зміст Корану мав виняткове релігійне і законодавче значення для мусульманської громади, його було укладено впродовж кількох десятиліть після смерті Пророка Мухаммада на основі його проповідей. Відомо дві основні редакції Корану.

• Перша редакція була складена за часів одного з наступників Пророка - Омара(634—644). Протягом кількох років були зібрані і звірені записи, що робилися особистим секретарем Мухаммада (посланник Аллаха так і лишався все життя неписьменним) та іншими наближеними до Пророка особами. Були записані також розповіді сучасників Мухаммада, тих, хто запам’ятав і зберігу своїй пам’яті все побачене і почуте від Пророка.

• Друга, остаточна редакція була здійснена при халіфі (букв, заступник Пророка) Османі (644-656). Для цього були відібрані всі записи "одкровень Аллаха", що знаходилися в руках приватних осіб. Звіривши конфісковані тексти з першою редакцією Корана, прийнявши або спростувавши той або інший запис, укладачі Корану знищили всі оригінали. Замість цього нова редакція тексту Корану, переписана в чотирьох примірниках, була розіслана в найважливіші центри Халіфату — Мекку, Дамаск, Куфу і Басру. Надалі в текст вносилися в основному технічні виправлення.

Найдавніші списки Корану, що збереглися до нашого часу, датуються VII—VIII ст. Один з таких списків зберігається всередині мусульманської святині — Кааби.

Текст Корана написаний римованою прозою і складається з 114 сур (глав) і більш 6200 віршів — айатів, що дорівнює, для порівняння, приблизно І/3 обсягу Нового Заповіту. За змістом Священна книга мусульман схожа на Священні Писання багатьох народів, крім віро-навчальних настанов і культових розпоряджень, вона регламентує сімейні, май нові та інші відносини.

Разом з тим, має Коран і свої особливості. На відміну, скажімо, від Біблії, у ньому практично не помітно слідів наступної редакційно-літературної обробки. Сури за невеликим винятком розташовані не одна за одною, а за довжиною: довші - ближче до початку, коротші — ближче до кінця. Кожна сура неодмінно починається ритуальною фразою "Бісмаллах!" — "В ім’я всемилостивого, всемилосердного Бога". Для зручності користування текстом Корану кожна сура має власну назву — як правило, за найбільш значимим словом або фразою. Відкривається Коран сурою "Фатіха" ("Відкриваюча"), яка містить найкоротші формулювання основних ідей ісламу і складає основу мусульманської молитви:

· Хвала Аллаху, що Володар світів,

· Милостивий та милосердний тільки Він один...

Друга сура має 286 айатів, третя — 200 і т.д. Останні сури налічують усього по кілька айатів. Таке компонування Корану можна пояснити тим, що його укладачі не зважилися вносити в пророчі одкровення Корану порядок, що не походив би від самого Пророка. Сам Пророк,не маючи систематичної ос віти, до кінця життя так і не подбав про це.

Хоча в сурах помітне прагнення не відхилятися від основної теми, вони містять багато суперечностей. Те саме повторюється багаторазово в різних сурах. Розпорядження і заборони чергуються з погрозами пекла й прославлянням могутності Аллаха - це й не дивно, адже відкривалися вони Пророку в різний час і за різних цілком конкретних обставин. У результаті подальшої тлумачної практики в Корані було виявлено 225 суперечностей у 40 сурах (приблизно 1/3 загального тексту). Деякі айати навіть вважаються офіційно скасованими, причому й обґрунтування інституту "скасованих айатів" шукають знову ж таки у Корані (2:100). Це теж являє собою одну з найцікавіших особливостей Священного Писання мусульман (див. текст8.1).

Нарешті, мусульманські богослови вбачають перевагу Корану в тому, що він написаний живою розмовною мовою — "мовою арабською, ясною" (26:195), тоді як священні тексти інших релігій використовували особливі літературні мови, наприклад, індуїсти — санскрит. Зрозуміла мова Корану заохочує простих мусульман здобувати освіту, щоб мати можливість звертатися до текстів своєї Священної книги і шукати в них відповіді як на мотиви своїх учинків, так і на принципові питання життя всього арабського суспільства.

Сторінки Корану

Аналогом Священного Переказу в ісламі є Суна (араб, звичай, приклад). С^на — це збірка священних переказів (хадисіє) прожиття, чудеса та повчання Пророка Мухаммада. Вона була в основному складена в IX ст. мусульманськими богословами. Дотепер не всі мусульмани визнають авторитет Суни, а ті, хто її вшановує, запевняють: якщо Суна може обійтися без Корану, то Коран не може обійтися без Суни.

В Корані чітко названі основні положення мусульманського віровчення і перераховані п’ять "стовпів" культової практики ісламу (2:285; 4:135). З погляду ісламських богословів, мусульманином цілком може вважатися той, хто наділі доводить свою покірність Творцеві, дотримуючись основних обрядово-культових розпоряджень. Однак тільки людина, яка виконує всі п’ять "стовпів" культової практики ісламу через щиру віру в Аллаха, його посланників та ін., є справжнім віруючим. Цікаве підтвердження цьому знаходимо в Корані, що рекомендує новонаверненим мусульманам не запевняти, буцімто вони увірували, а казати тільки: "Ми скорилися!" (49:14).

Помітний пріоритет релігійного культу легко пояснюється у світлі особливостей виникнення ісламу. Він формувався у не дуже розвинутому суспільстві (разом з тим, сприяючи швидкому піднесенню цього суспільства у всіх сферах життя). Хіба можна було пояснити неосвіченому кочівнику складні богословські догмати, на зразок тон кошів співвідношень між усіма членами християнської Трійці? Звичайно, ні. Замість цього можна було переконати його, що "немає ніякого Бога, крім Аллаха, а Мухаммад — Посланець Аллаха", і примусити за відповідним сигналом кілька разів на день робити цьому Богові ритуальні поклоніння і коритися його представникові на землі.

Термін "іслам" означає "підпорядкування" (волі Бога), а того, хто підкоряється, називають "муслім", (звідси – мусульманин). Релігію ісламу можна розділити на віровчення й накази.

Аллах означає Бог арабською

Основне віровчення ісламу:

Бог. Центральний догмат ісламу полягає у тому, що Бог – один. Сказавши, що в Бога є інші, рівні йому особи, ви вчините гpix ішрака, і такій людині, за словами Корану, немає прощення (Сура 4:51). Очевидно, що цей догмат ісламу робить вчення про Трійцю неприйнятним для мусульман.

Ангели. Проміжне положення між богом Корану й людством займає ієрархія ангелів. Архангел Джабраїл володіє найвищим рангом, всі інші ангели займають більш скромне становище. До кожної людини приставлено два ангели: один записує добрі справи, інший – погані. У нижчих рядах цієї ієрархії знаходяться джини (відповідне нашому – "геній"). Мусульмани вірять, що рід джинів був створений з вогню, що вони зазвичай злі, і можуть панувати над людьми.

Божі пророки. Згідно вчення Корану, кожному народові Бог послав пророка з вісткою про те, що є лише один Бог. Усього, за переказом, було послано 124 000 пророків. Більшість з них – невідомі, але багато з них були персонажами Біблії: Адам, Ной, Авраам, Мойсей, Давид, Соломон, Йона, Іван Хреститель та Ісус. Кожному пророку було призначене своє особисте століття, і лише Мухаммед був пророком на усі часи. Bін вважається "Печаткою пророків".

Священні книги. Чотирьом найбільшим пророкам були дані книги божественного відкриття. Серед них: Мойсей, якому відкрито книгу Таврат (Тора), Давиду даровані Забур (Псалми), Ісус отримав Інджил (Євангеліє) та Мухаммед – Коран. 3 цих чотирьох книг, на думку мусульман, тільки Коран зберігся в неспотвореному вигляді.

Судний день. Бог Корану проголосив, що прийде день, коли усі стануть перед його судом. У цей день справи кожної людини будуть зважені на вагах. Ti, чиї добрі справи переважать погані, одержать у нагороду рай; a ті, чиї злі справи виявляться тяжчими, будуть приречені до мук у пеклі. Але відповідь на запитання, яких справ у нашому житті більше, – суб'єктивна, і відома лише Богові. Через це жоден мусульманин не знає напевно, чи прийме його Бог.

Обов’язки кожного мусульманина:

Ø Вимовити шахаду.

Слово шахада означає "свідчити". Під час цього ритуалу людина промовляє: "Свідчу, що немає іншого Бога, крім Аллаха, й що Мухаммед – пророк його". Щиро вимовити шахаду – усе, що потрібно людині, щоб стати мусульманином.

Ø Молитися (саляти).

Мусульманин кожного дня повинен промовити сімнадцять канонічних молитов – ракатів. Молитви промовляються п'ять разів на добу: під час сходу сонця, опівдні, у 3-4 годині дня, під час заходу й через 2 години після заходу. Ракати читаються під час кожної молитви. Мусульмани можуть молитися як поодинці, так і групами. Перед молитвою кожен мусульманин зобов'язаний зробити ритуальне обмивання, яке називається гусл.

Ø Під час молитви обличчя мусульманина має бута повернене до Мекки.

Ø Поститися (саум).

У пам'ять про те, що Мухаммед одержав Коран у дев'ятий місяць місячного календаря (рамадан), мусульмани зобов'язані поститися в денні години протягом усього цього місяця. Під час посту вони утримуються від їжі, питва, паління й статевих стосунків. Після заходу сонця все це дозволяється, проте, лише до світанку.

Ø Подавати милостиню (закаят).

Мусульмани зобов'язані віддавати одну сорокову частину (2,5%) свого прибутку бідним і нужденним.

Ø Звершити паломництво (хадж).

Кожен мусульманин хоча би раз у житті зобов'язаний піти до Мекки, якщо тільки йому дозволяють здоров'я та фінанси. Усі прочани одягають білий одяг охрам, який скасовує будь-які соціальні й класові розходження між ними. Процедура відвідування декількох святих місць, зазвичай, займає більше тижня. Після паломництва кожен отримує звання хаджі.

Іслам як одна з світових релігій.

Іслам - наймолодша зі світових релігій, вона існує з 580 р. н. е. (зелений прапор є символом молодості та вічності цієї релігії). Це друга за чисельністю після християнства світова монотеїстична релігія.

За даними всесвітньої ісламської ліги, 1990 р. в різних країнах налічувалося понад 900 млн. послідовників ісламу.

Мусульмани живуть більш як у 120 країнах світу. В 35 країнах вони становлять 95 – 99% населення, в 13 країнах – впливову меншість, у 28 країнах іслам є державною релігією ( Іран, Пакистан, Мавританія та ін.).

Іслам виник на початку 7 ст. н. е. в Західній Аравії на перехресті культур і цивілізацій Сходу і Заходу, в період розпаду родоплемінного ладу і формування там центральної класичної арабської держави, епоху переходу від первіснообщинного до феодального ладу в арабів. Формування феодалізму вимагало відповідної ідеології – монотеїстичної релігії, яка об’єднала б арабські племена – кочівників – скотарів (бедуїнів), серед яких панував племінний політеїзм. Попередником ісламу був ханіфізм. Халіфи називали себе пророками та боролися за об’єднання арабських племен і встановлення єдинобожжя.

Термін «іслам» у перекладі з арабської означає «покірність», а того, хто прийняв цю релігію називають відданим (з араб.: мусульманин). Звідси – друга назва цієї релігії: мусульманство. У Європі її називають ще «магометанство» (від зміненого імені Мухаммед – Магомет).

З Аравії іслам поширився на сусідні країни Середнього Сходу, Єгипту, Північну Африку, Індію, Індонезію, Середню та Малу Азію, Закавказзя, Європу. Нині іслам є найпоширенішою після християнства релігією у світі.

Як і всі релігії, іслам має кілька течій, найпоширенішими з яких є сунітська та шиїтська, що відрізняються одна від одної деякими догматами і обрядами. Важливим стимулом для розвитку ідеології Ісламу виявився його розкол на ці дві течії. Після оформлення 4 богословсько - юридичних толків (мазхабів) в суннізмі і виробленні ісламського догматизму (10 вік) було визнано неможливим подальший розвиток теології, права, моралі, соціальних встановлень. Така позиція, що зберігалася до 20 століття, не могла не зробити негативного впливу на розвиток економіки і культури районів традиційного розповсюдження ісламу. В наші дні багато мусульманських богословів визнають украй шкідливу дію цієї концепції на все суспільне життя народів Сходу, заявляють, що соціальні структури можуть бути змінні людьми. Разом з тим більшість богословів з країн, що знаходяться в капіталістичній системі господарства, або закликають правовірних відродити порядки мусульманської общини часів пророка Мухаммеда, або бачать єдино можливий шлях до процвітаючого суспільства через введення шаріатськіх норм права і моралі. Теологи, виступаючі з подібними концепціями, нерідко приходять на позиції антикомунізму.

Основні визначення ісламу викладено у «святій» книзі мусульман – Корані (у перекладі з араб. Означає «читання»), який, згідно мусульманському переказу, був посланий Аллахом пророку Мухаммеду через ангела Джебраїла (Гавриіла). Вони покояться на семи догматах: вірі в єдиного бога - Аллаха, в ангелів, у всі книги божі, всіх посланників Аллаха, в кінець світу, визначення, воскресіння мертвих. Відповідно до віровчення Ісламу все суще в світі створене Аллахом і всі явища і події, які відбулися і відбудуться у Всесвіті аж до кінця світу і дня страшного суду, зумовлені їм і відбуваються по його волі. Культ Ісламу спирається на п'ять «стовпів віри»: сповідання віри - вимовляння формули «Немає божества окрім Аллаха, і Мухаммед - посланник божий», щоденна п'ятикратна молитва, пост в місяць рамадан (ураза), обов'язкова добродійність (закят), паломництво до Мекки (хадж). На ряду із стародавніми релігійними обрядами і ритуалами, а так само ісламськими святами (курбан - байрам, ураза - байрам, мавлюд) «стовпи віри» мають велике значення для збереження і зміцнення впливу релігії на віруючих. Другим після Корану джерелом віри мусульман – сунітів є Сунна (араб.: поведінка, приклад) збірка розповідей (хадісов) про вислови і дії Мухаммеда. У Корані й Сунні поряд з релігійними догматами і переказами про весілля Аллаха містяться різні моральні повчання, викладено принципи взаємостосунків з іншими народами, ставлення до жінки, до власності тощо. Положення Корану і Сунни покладено в основу феодального мусульманського права – шаріату, в якому чітко виявлено суть ісламу.

Варто звернути увагу на такі особливості віровчення ісламу:

· Віра в одного Бога Аллаха і його посланців – Мухаммеда і Алі. Аллах – один, невіддільний і єдиний. «Доповнюють» Аллаха пророки, ангели, демони, які також шануються як боги;

· Шанування «священного писання» (Корану).

· Шанування «священного письма» (Сунни) – зведення оповідей про діяння, вчинки Мухаммеда, його висловлювання з різних приводів, його автобіографії. Сунна є основою фікха – мусульманського правознавства – і шаріату – зведення мусульман;

Масджид аль Набаві (Мечеть Пророка) в Медіна, Саудівська Аравія, могила Мухаммеда.

Перша сура в рукопису Корана Гаттат Азіза Ефенді

Іслам (араб. الإسلام, буквально означає підкорення, покірність) — одне з декількох світових (нарівні з християнством, буддизмом) віровчень, які сповідують віру у єдиного Бога. Прихильники ісламу нині живуть у всьому глобальному суспільстві, на всіх континентах і в більшості локальних суспільств країн світу.

Символ Віри (шахада) в ісламі звучить як "Немає бога крім Бога і Мухаммад - пророк його" або на староруській (мові, якою користувались білоруські татари - перші мусульмани на старій Русі - "«Нямаш іншага, толькі адзіни Пан Бог, і Мухаммад – Пасол Божи»")

Іслам також називають мусульманством, магометанством, а людей, що її сповідують — мусульманами, магометанами. В українській мові також збереглися такі нині маловживані форми як басурманин— запозичена через тюркські мови, агарянин та ізмаїлтянин - тобто людина з племені нащадків Агарі і її спільного з Авраамом сина Ізмаїла.

Мусульмани складають переважну більшість населення багатьох країн Азії й Африки. Ісламське віровчення відіграє помітну роль у сучасному політичному житті глобального суспільства.

На руських землях, зокрема в Україні про ісламське віровчення стало відомо практично після його появи, оскільки з тих часів збереглися згадки про арабських купців з Арабського халіфату, які відвідували Русь. Іслам також мав значний вплив у Волзькій Булгарії — сусідові Русі. Значення ісламу підтверджується також тим, що серед віровчень, серед яких Володимир Великий обирав офіційне державне віровчення для своєї держави нарівні з грецькими і латинськими християнськими віровченнями знаходимо також іудаїзм й іслам — тобто основні чотири напрямки єдинобожжя у тогочасному світі.

У XIV ст. на Русі, яка тоді входила до Великого Князівства Руського і Литовського при князівських замках виникають спільноти служилих русько- і тюркомовних людей, які сповідували іслам і яких, незважаючи на їхнє походження, об'єднували під назвами «татари» або «козаки». У їхньому середовищі здобули значне поширення кітаби — книги релігійного змісту, написані староруською мовою, але за допомогою арабської абетки. В 1350 році Литовський князь запросив «татар» (в ті часи так часто називали всіх мусульман, не лише тюркомовних) приєднатися до його війська. Кількість татар була настільки великою, що в 1591 році їхня кількість становила близько 100 000 і вони мали близько 400 мечетей у Західній Україні, Польщі і Білорусі.

Всі ці факти дають підстави розглядати Русь, а пізніше Україну як важливий центр розвитку і поширення єдинобожжя у Європі і світі, оскільки всі основні його напрямки — християнство, іудаїзм, а також іслам мають в Україні давні традиції і коріння.

Іслам — це монотеістична Авраамічна релігія походить від вчення Мухаммаду, арабського релігійного і політичного діяча 7-го століття. Термін Іслам має на увазі «підпорядкування», або повну віддачу себе Богу (Арабська: الله, Allāh).[1]Прихильники ісламу відомі, як мусульмани, маючи на увазі «той хто представляє Бога».[2][3] Зараз кількість мусульман між 1,1 мільярдами і 1,8 мільярдами, роблячи іслам, другою світовою релігією після християнства.[4]

Мусульмани вважають, що Бог зробив одкровення в Корані Мухаммаду, Бог навернув пророка, і беруть до уваги Коран і сунна (слова і справи Мухаммада) як фундаментальні джерела ісламу.[5]Вони не розцінюють Мухаммеда як засновника нової релігії, але як реставратор оригінальної монотеїстичної віри Авраама, Мойсея, Ісуса, і інших пророків. Мусульманська традиція вважає, що юдеї і християни спотворили одкровення, Бог надав цим пророкам змінений текст, вводячи різновид брехні.[6]

Іслам включає багато релігійних фундацій. Загалом потрібно, щоб прихильники виконували П'ять фундацій ісламу, які є п'ятьма обов'язками, які об'єднують мусульман в суспільстві.[7] На додаток до П'яти фундацій, ісламський закон розвинув традицію управлінь, які торкаються фактично всіх аспектів життя і суспільства. Ця традиція містить у собі все від практичних питань від регламентації їжі, шлюбних зносин й банківської справи до джихаду.[8]

Майже всі мусульмани належать до однієї з двох головних течій, Сунізму і Шиїзму. Єресь розвивалася наприкінці 7-го сторіччя, через розбіжності в керівництві ісламського суспільства в релігійних і політичних питаннях.

Сьогодні в світі приблизно 85% сунітів і 15% — шиїтів. Іслам — домінуюча релігія на Близькому Сході, також як і в деяких місцевостях в Африці і Азії. Велика ісламська громада є в Китаї, на Балканському півострові у Східній Європі і Росії. Є також великі ісламські громади серед іммігрантів в інших частинах світу, як наприклад у Західній Європі. Близько 20% мусульман живуть у країнах арабського світу

Поиск по сайту: