Система цивільно – процесуального законодавства України

Цивільне процесуальне право — це сукупність і система правових норм, предметом регулювання яких є суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя у цивільних справах загальними судами загальної юрисдикції. Такі відносини визначають процесуальний порядок провадження у цивільних справах, встановлений ЦПК та іншими законами України. Цей порядок складається з провадження по розгляду і вирішенню справ у спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових та інших правовідносин, і справ наказного і окремого провадження, тобто з провадження в цивільних справах.

Джерелами цивільного процесуального права є:

1. Конституція України — закріплює найважливіші принципи судочинства. Конституційні норми мають пріоритет при нормотворчості й правозастосуванні.

2. Цивільний процесуальний кодекс України, що є основним джерелом норм цивільного процесуального права.

3. Інші закони України, що містять процесуальні норми («Про судоустрій і статус суддів», «Про міжнародне приватне право», «Про прокуратуру», «Про міжнародний комерційний арбітраж «, «Про місцеве самоврядування в Україні»).

4. Укази Президента України й акти Уряду України.

5. Рішення Конституційного Суду України. Згідно зі статтею 150 Конституції України, Конституційний Суд України постановляє рішення, які обов'язкові до виконання на території України, остаточні й не можуть бути оскаржені.

6. Міжнародні угоди і договори, що визначають взаємну правову допомогу держав по цивільних справах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (наприклад, Гаазька конвенція з питань цивільного процесу 1954 року).

До принципів цивільного процесуального права, які закріплені Конституцією України, належать засади, основні з яких — здійснення правосуддя виключно судами (стаття 124); принцип територіальності і спеціалізації побудови системи судів загальної юрисдикції (стаття 125); здійснення правосуддя суддеюодноособово, колегією суддів, а також за участю народних засідателів (ч. 2 статті 129); незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки законові (ч. 1 статті 126, ч. 1 статті 129); законність (п. 1 статті 129); рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (п. 2 статті 129); змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 статті 129); гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (п. 7 статті 129); державна мова судочинства (стаття 10) тощо.

До принципів цивільного процесуального права, закріплених законодавством про цивільне судочинство, належать наступні:

· диспозитивність

· процесуальна рівноправність сторін

· раціональна процесуальна форма

· усність

· безпосередність

· оперативність судового процесу

Система цивільного процесуального права — це сукупність норм та інститутів галузі права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначається структурою ЦПК України та складається з двох частин — загальної і особливої.

Загальна об'єднує норми й інститути цивільного процесуального права, що мають значення для всієї галузі, всіх видів провадження і стадій цивільного процесу (розділ І ЦПК України). До особливої частини включені норми та інститути, які врегульовують порядок розгляду і вирішення справ за стадіями судочинства (розділи ІІ-Х ЦПК України).

Цивільному процесуальному праву належить значна роль в управлінні суспільством, у забезпеченні соціально-економічних і політичних перетворень у країні, оскільки ним закріплений процесуальний порядок захисту соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян та їх інтересів, гарантованих Конституцією України та іншими законами, а також прав і охоронюваних законом інтересів приватних, колективних, державних підприємств, установ, організацій і держави. Цивільне процесуальне право забезпечує зміцнення законності, запобігання цивільним правопорушенням і формування в правовій свідомості громадян та посадових осіб принципу справедливості.

Поиск по сайту: