Диспут на тему: «Що ж важливіше: книга чи комп’ютер?»
1 співрозмовник: На сьогоднішній час дуже актуальним є питання: що важливіше, книга чи комп’ютер? Цікаво, хто його придумав? Я щиро обурююсь – як можна порівнювати непорівнюване! – при всій повазі до людини, яка підняла, насправді, дуже актуальну проблему, але зробила це не зовсім грамотно й коректно.
У кожної людини є своє бачення відповіді на це питання. Хтось каже, що комп’ютер і книга однаково важливі, ну, а були й такі, які вперто відстоювали думку, що книга вічна, а комп’ютер – просто чергове віяння моди, яке скоро витісниться чимось іншим. А є ще такі, які вважають, що книги давно вийшли з моди і краще комп’ютера немає нічого. А що ви думаєте з цього питання?
2 співрозмовник: Так, дійсно, скільки людей – стільки й думок стосовно цього питання. Але я завжди стараюсь поважати точку зору іншої людини. Хоча в даному випадку я просто не можу витримати, щоб не сказати – перепрошую, що досить грубо й, мабуть, не зовсім ввічливо – те, що я думаю стосовно цієї теми.
Як можна порівнювати автомобіль і гвинтик, книгу і сторінку, гітару і струну? Це абсурд! Тим більше якщо згадати, що комп’ютер – це не тільки досить компактний пристрій, що стоїть у нас на столі, а й мікросхема у нашому годиннику, у кожному побутовому приладі! А що вже говорити про електронне устаткування, про масштабні і складні розрахунки? Уявімо чисто гіпотетично, що в один прекрасний день усі комп’ютери зникнуть. Та життя перетвориться на суцільний хаос! Зупиняться заводи і фабрики, перестануть працювати банки та офіси, люди, що живуть далеко один від одного, не зможуть часто спілкуватися, ми не зможемо зручним способом знаходити інформацію та користуватися нею. Вся налагоджена і чітка система, що значно полегшує працю людини, перестане існувати. Хіба можна після цього казати, що комп’ютери не такі вже й важливі в нашому житті?
1 співрозмовник: Так, згодна, я вас ще не переконала. Адже я не сказала нічого на захист персонального комп’ютера, а з ним пов’язано найбільше хибних думок та стереотипів.
Наприклад: комп’ютер – це лише зло, він спричиняє фізичну та духовну деградацію людини. А на молодь він взагалі згубно впливає! А саме молоді люди проводять за ним найбільше часу, який можна витратити на щось корисніше. Комп’ютер не потрібен дітям!
2 співрозмовник:Ну що ж, контраргументи знайти не так уже й важко. Дійсно, якщо довго сидіти перед екраном монітора, можна погіршити зір. Але з таким самим успіхом його можна погіршити і читаючи книгу або передивляючись телевізійну програму. Висновок один: як кажуть наші сусіди поляки, що занадто – то не здраво. Якщо довго сидіти за комп’ютером, можна захворіти на гіподинамію. З іншого боку, на неї можна захворіти, якщо просто довго сидіти – неважливо, де… Та що я не бачу причин вважати комп’ютер злом. І якщо використовувати його з розумом, то можна знайти у ньому дуже багато плюсів.
1 співрозмовник: Можливо ви маєте рацію. Але ж є багато людей, у яких комп’ютер асоціюється лише з іграми. А отже, це насильство, пуста трата часу, звикання, трата грошей без причини, усамітнення, зменшення комунікативних зв’язків… - логічний ланцюжок можна продовжувати. Дійсно, сучасні, так би мовити, дитячі комп’ютерні ігри часто пропагують насилля, жорстокість і призводять до деградації індивідуума. Але хіба, якщо вже батьки так добре ставляться до комп’ютера, вибір іграшок для своїх дітей не повинен бути проблемою батьків?
2 співрозмовник:Звичайноповинен, без цього теж ніяк. Інакше діти почнуть й справді деградатувати… Тут важливо зрозуміти одне: персональний комп’ютер – це не просто пристрій, за допомогою якого можна грати в ігри чи слухати музику. Це – багатоопераційна система, яка дозволяє нам працювати з інформацією: знаходити її, аналізувати, створювати або переробляти, одержувати й відправляти. А інформація може бути різноманітною: у вигляді звукових, графічних, текстових, системних та багатьох інших файлів. Ось ми і дійшли до найголовнішого. Що таке текстовий файл? Це може бути твір, вірш, стаття, рецензія, і, врешті-решт, книга. Отже, книга може міститися у пам’яті комп’ютера у вигляді текстового файлу. Можна провести паралель: книга може так само лежати на полиці в шафі. Отже, комп’ютер – це теж своєрідна шафа, у якій лежить наша книга, але не тільки. Тут може зберігатися величезна кількість інформації – зовсім неоднорідної. Її можна не лише переглядати, але й у багатьох випадках редагувати. Тож хіба не смішно питати, що важливіше: шафа чи книга? Комп’ютер чи книга?
Універсальна та унікальна можливість комп’ютера – підтримувати зв’язок із Всесвітньою мережею Інтернет. Молодь від неї в захопленні, старше покоління вважає Інтернет шкідливим, мовляв, знову ж таки, насилля, бруд і таке інше. Але чому люди дивляться на це так однобоко? Наш світ далеко не ідеальний – у ньому є як добро, так і зло. І тільки ми вирішуємо, якими бути і що творити. Віртуальний світ теж має світлу і темну сторону. І ми вибираємо ту, яка нам прийнятна.
1 співрозмовник: Частіше за все непотрібність і шкоду комп’ютера доводять люди, які не знають і не хочуть знати, що ж то воно за чудернацька штука така - комп’ютер. Мені таких щиро шкода: живуть у визначній інформаційній епосі і не хочуть познайомитися ближче з найуніверсальнішим її винаходом, не приймають його. Але кожен з нас, навіть якщо він «на ви» з технікою, просто повинен знати комп’ютер. Адже це необхідно. За цим фактом ми можемо прослідкувати навіть у цьому році. Майже усіх людей, де б вони не працювали, змусили вивчати комп’ютер. Їх посилали на курси, а потім, по закінченню, влаштовували перевірку знань.
2 співрозмовник:Дійсно, я чула про таке запровадження. І я вважаю, що це зробили дуже доречно, адже багатьом людям, які до цього часу боялися навіть підходити до
комп’ютер, він сподобався і вони захотіли й далі працювати на ньому. Для мене комп’ютер – це не просто іграшка, як для дітей. А це справді гарний пристрій для спілкування з друзями, з родичами, які далеко і яким немає змоги зателефонувати, а тим більше з якими не можна зустрітися. Це гарний істочник інформації в усіх галузях знань. Я не уявляю своє життя без комп’ютера. Хоча звісно, що і без книги теж не можна. У цьому ви праві. Книга – це теж невід’ємлена частина людського життя.
1 співрозмовник: А я дійсно, поміркувавши, після ваших слів зрозуміла, що комп’ютер на сучасному етапі дуже необхідний. Завдяки йому можна подивитися книги, яких немає в міських бібліотеках або навіть у країні.
2 співрозмовник:Можна ще багато говорити, доводити, сперечатися… Та чи варто? Набагато легше запам’ятати дві прості речі: ніколи не бійтеся нового і не порівнюйте непорівнюване.