Споруди для водопостачання та каналізації

У населених пунктах, на промислових підприємствах, у сільському господарстві забезпечення водою набуває особливо важливого значення та потребує вирішення таких завдань:

· вибір джерела водопостачання;

· подача необхідної кількості води від джерела до кожного споживача;

· забезпечення споживачів водою заданої якості в потрібної кількості;

· відведення використаної, забрудненої води від споживачів.

Ці завдання вирішуються шляхом будівництва двох взаємопов'язаних систем споруд - водопроводу і каналізації.

І. Водопровід – це комплекс споруд, які призначені для подавання води з джерела (поверхневого або підземного) потрібної якості в необхідній кількості та з достатнім напором для виробничих потреб промислових підприємств, господарсько-питних потреб населення, а також для гасіння пожеж.

За призначенням системи водопостачання поділяють на господарсько-питні, виробничі та протипожежні.

Великі міста, як правило, постачаються водою комплексно за рахунок поверхневих і підземних джерел.

Сучасна водопровідна станція складається з будівлі для фільтрів, водовідстійників, резервуарів пітної води, машинних корпусів з насосами, реагентного господарства, трубопроводів великих діаметрів та приладів керування.

Схеми водопровідних мереж.Транспортування води від джерел до об'єктів постачання здійснюється за схемами водопостачання. Вибір схеми залежить від багатьох факторів, серед яких найголовнішими є: розміщення, потужність і якість води джерела водопостачання, рельєф місцевості та кратність використання води промисловими підприємствами.

При використанні поверхневих джерел водопостачання ця схема є такою:

1.Водоприймальні споруди.

2.Насосна станція першого підйому.

3.Очисні споруди.

4.Резервуари чистої води.

5.Насосна станція другого підйому.

6.Водоводи.

7.Водонапірна башта.

8.Магістральна водопровідна мережа.

При використанні підземних джерел водопостачання:

1.Трубчасті колодязі (свердловини), з'єднані з насосною станцією першого підйому.

2.Резервуари чистої води.

3.Всмоктувальні трубопроводи.

4.Насосна станція другого підйому

5.Магістральна водопровідна мережа.

6.Водонапірна башта.

Найдорожчою спорудою є водопровідна мережа. За конфігурацією водопровідні мережі в плані бувають тупиковими, кільцевими і комбінованими.

тупикова (глуха) мережа призначена для подачі води віддаленим споживачам.

Кільцеві мережі використовують, якщо є потреба в безперервному водопостачанні, що дає можливість двостороннього забезпечення водою будь-якого споживача.

У водопровідній мережі розрізняють магістральні (головні) та розподільні (другорядні) лінії. Розрахунки здійснюють тільки для магістральних ліній. Вони полягають у визначення діаметрів труб, витрат води і втрат напору.

Для влаштування зовнішнього водопроводу застосовують труби чавунні, стальні, азбестоцементні, залізобетонні, пластмасові тощо.

Глибина закладання водопровідних труб залежить від глибини промерзання ґрунту, температури води в трубах і режиму її подавання. Слід ураховувати, що глибина промерзання ґрунту неоднакова не тільки в різних районах, але й в одному й тому ж районі. Вона залежить від характеру ґрунту, наявності рослинності і ґрунтових вод, товщини снігового покриву та умов сонячного випромінювання.

Глибина закладання водопровідних труб повинна бути такою, щоб не допустити замерзання в них води.

Орієнтовно можна приймати таку глибину закладання водопровіднихтруб: у північних районах – від 3 до 3,5 м; у середній смузі - 2,5-3 м; у південних районах 1-1,5 м. Мінімальна глибина закладання труб, виходячи із зовнішніх навантажень — 0,5 м.

ІІ. Каналізація — це комплекс споруд для прийому стічної рідини або стічних вод (одного або декількох видів), транспортування їх на очисні споруди, очищення і знезараження або знешкодження та їх скидання у водоймища та водотоки.

Стічна рідина – це вода, яка була у виробничо-побутовому або сільськогосподарському використанні, а також та, що пройшла через забруднену територію, внаслідок чого відбулися зміни її хімічного складу або фізичних властивостей.

За походженням стічні води поділяють на побутові (господарсько-фекальні), виробничі (промислові) та атмосферні.

Каналізаційні мережі будують в основному самопливними. Тому їх прокладають відповідно до рельєфу місцевості, поділяючи всю територію населеного пункту на басейни каналізації, обмежені вододілами. З каналізованих басейнів стічна рідина потрапляє в колектори.

Матеріали, які застосовують для будівництва каналізаційної мережі, повинні бути міцними, водонепроникними, стійкими проти корозії та старіння, гладкими й дешевими. Цим вимогам відповідають керамічні, бетонні, залізобетонні та азбестоцементні труби.

Глибина закладання каналізаційних трубопроводів визначає їх вартість і терміни будівництва каналізаційної мережі з урахуванням:

· захисту стічних вод у трубах від замерзання;

· захисту труб від механічного пошкодження;

· можливості приєднання до вуличної мережі внутрішньоквартальних (дворових) мереж;

· температури стічних вод, що не знижується нижче +7°С навіть у найхолоднішу пору року.

Поиск по сайту: