Інституціоналізм - провідний напрям економічної думки ХХ ст.
Його зародження та становлення відбулось на межі ХІХ-ХХ ст. в економічній теорії США та ряду країн Європи (Англія, Німеччина).
Традиційний американський інституціоналізм виник і сформувався в якості ідейної та наукової альтернативи неокласичній теорії.
Теоретичні джерела інституціоналізму:
n історичний напрям в німецькій економічній теорії,
n вплив європейського соціал-реформізму,
n ідеї соціал-дарвінізму та ін.
Особливості методології інституціоналізму
Інституціональний підхід означав передусім істотне розширення предмету економічної теорії.
Предметом дослідження інституціоналістів стала економіка як сукупність економічних та неекономічних інституцій. Звідти походить і назва напряму.
Під інституціями розумілась сукупність норм, правил, рамкових обмежень взаємодії та поведінки.
В предмет дослідження включались інституції неформальні (неофіційні – традиції, звичаї) та формальні, тобто такі, що отримали правове та організаційне оформлення у вигляді законів та установ.
Методологічні принципи інституціоналізму:
1. інституційний метод дослідження;
2. філософія соціального позитивізму та прагматизму; визнання суспільних інституцій такими, що піддаються реформуванню та вдосконаленню; визнання ідеї керованої еволюції;
3. історизм, еволюціонізм; розробка факторів та етапів суспільного розвитку;
4. перевага емпірично-описових методів; скептичне ставлення до абстрактного методу;
5. широкий міждисциплінарний підхід до пізнання суспільних процесів; врахування досягнень інших суспільних дисциплін, соціальних факторів; заперечення на цій основі "чистої" неокласичної економічної теорії;
6. принцип технократичного детермінізму - визнання в якості фактору економічного розвитку прогресу науки, техніки.
Основні течії традиційного американського інституціоналізму
Структура традиційного американського інституціоналізмупредставлена трьома основними течіями:
n соціально-психологічна (технократична) течія на чолі з Т. Вебленом;
n соціально-правова (юридична) течія на чолі з Дж. Коммонсом;
n кон'юнктурно-статистична (емпірико-прогностична) течія на чолі з У. Мітчеллом.