Австрійська школа маржиналізму

Австрійська школа маржиналізму являла собою одне з найбільш розгорнутих і зрілих викладень фундаментальних основ суб'єктивно-психологічної теорії граничної корисності.

К. Менгер-засновник Австрійської школи

Головні праці: "Основи політичної економії" (1871), "Дослідження про метод и соціальних наук і політичної економії зокрема" (1883).

Теоретичний внесок К. Менгера:

- полягає в розробці основ теорії граничної корисності;

- визначенні її суті та факторів, що на неї впливають;

- обґрунтуванні закону спадної граничної корисності;

- дослідженні взаємозалежності граничної корисності та ринкової ціни.

Менгер виходив із обґрунтування суб'єктивної природи цінності, а також із визначення цінності корисністю блага.

Суть граничної корисності в інтерпретації Менгера: граничною вважається корисність останнього блага з наявної кількості благ, яка за величиною є мінімальною.

Фактори цінності блага, за Менгером:

Ø корисність блага - тобто його споживчий ефект та здатність приносити споживачеві певне задоволення від його споживання; вона прямо пропорційно пов'язана з цінністю блага;

Ø інтенсивність потреби в ньому - прямо пропорційно впливає на цінність блага; чим менше задоволена певна потреба споживача, чим більш вона нагальна, тим вища гранична корисність і цінність блага;

Ø також кількість або рідкість благ даного виду - заходиться у зворотній пропорційній залежності від цінності блага: чим більша кількість ринкових благ, тим менша їх гранична корисність, а тому і цінність.

Урахування фактору кількісної обмеженості благ дало можливість Менгеру провести різницю між загальною та граничною корисністю благ. На цій основі Менгер зміг розв'язати славнозвісний парадокс Сміта (вода і діаманти) на користь споживної вартості товару: діаманти - обмежене благо, вода - кількісно необмежене благо.

Ф. фон Візер:"Походження й основні закони господарської цінності" (1884), "Природна цінність" (1889).

Ø Візер ввів поняття граничної корисності, яке надалі закріпилось в економічній науці.

Ø Учений дослідив вплив граничної корисності на величину ринкового попиту, розвинув методологію суб'єктивно-психологічного аналізу, продовжив вивчення фактору рідкості ринкових благ та його впливу на попит.

Ø Візер розробив категорію альтернативних витрат або витрат втрачених можливостей. Вони полягають у врахуванні у величині витрат виробництва інших, альтернативних, можливостей їх виробничого використання.

Науково вагомою є також розроблена Ф.Візером мультиплікативна теоріявизначення загальноїкорисності благ, згідно з якою величина загальної корисності обчислюється шляхом множення граничної корисності на кількість благ: TU = MU х n , де TU -загальна корисність благ, MU - гранична корисність, n -кількість благ.

Е. Бем-Баверк "Основи теорії цінності" (1889), "Теорія Карла Маркса та її критики" (1896).

Ø Здійснений ним розвиток маржинальної теорії полягав у дослідженні суб'єктивної (індивідуальної) та об'єктивної (ринкової, рівноважної, конкурентної) цінностей, теорії "приписування" граничної корисності продуктивним благам.

Ø Е.Бем-Баверк, на відміну від Менгера, вважав, що величини граничних корисностей благ можуть бути не тільки ранжовані в порядку зростання або спадання, але й кількісно виміряні.

Ø Е. Бем-Баверком була розроблена адитивна теоріявизначення загальної корисності, згідно з якою вона розраховується шляхом послідовного додавання величин граничної корисності всіх наявних благ: TU = åMU.

Ø Теоретично важливим було також розкриття вченим взаємозв'язку граничної корисності та механізму ринкового ціноутворення. Величини граничної корисності, на його думку, впливають на формування рівнів індивідуального попиту окремих споживачів. З них утворюється загальний ринковий попит та у взаємодії з пропозицією визначаються ринкові ціни.

Ø Бем-Баверк був першим, хто врахував вплив фактору часу на цінність ринкових благ, що дало йому можливість обґрунтувати різницю вцінності "теперішніх благ" та "благ майбутніх". Австрійським вченим було введено поняття дисконтування - оцінки в теперішній період майбутньої цінності (FV) ринкових благ. Цей підхід був використаний Бем-Баверком в теорії банківського проценту.

Поиск по сайту: