Принципи ліберальної економічної політики

► Недоторканість приватної власності

► Свобода підприємництва

► Вільна ринкова конкуренція

► Невтручання держави в економіку

► Вільна зовнішня торгівля – фритредерство

Ідеологія ринкового лібералізму надалі домінувала в економічній ортодоксії упродовж ХІХ ст. - до 30-х рр. ХХ ст.

У ХХ-ХХІ ст. вона зберегла своє значення в якості ідейного основи сучасних течій неокласичної теорії - неолібералізму, неоконсерватизму

44. Розвиток англійської класичної політекономії в першій половині ХІХ ст.

Наступний, третій, етап еволюції класичної політекономії припадає на першу половину ХІХ ст.

Цей період був відзначений рядом нових історичних умов капіталістичного розвитку:

1) перетворення капіталістичних ринкових відносин та підприємництва у переважаючі;

2) входження в епоху промислової революції, що була означена як техніко-технологічними зрушеннями у вигляді поширення машинного виробництва, так і глибоким та необоротним структуруванням суспільства на два основні класи - найманих робітників та капіталістів;

3) поширення таких соціально-економічних наслідків промислової революції, як пролетаризація більшості виробничого населення, виникнення безробіття, зростаючого зубожіння чисельних верст суспільства;

4) прояв і загострення системи економічних та соціальних суперечностей класичного капіталізму;

Зазначений етап еволюції класичної школи характеризується найбільш широким та чисельним колом послідовників А.Сміта, популяризацією його наукових ідей, їх подальшим теоретичним розвитком. Цей етап представлений в Англії працями Д.Рікардо та прихильниками рікардіанства, Т.Р.Мальтуса, В.Н.Сеніора, у (питання 45-46)

Прикладом подальшої теоретичної еволюції класичної школи є наукова спадщина англійського економіста У.Н.Сеніора (1790-1864). Ознаками новітніх підходів стали дослідження корисності як фактору ринкової цінності блага, її спадного характеру, ролі ринкової пропозиції та попиту. В працях Сеніора почав розроблятися перспективний суб'єктивно-психологічний підхіддо інтерпретації витрат виробництва (теорія "утримання"). Його вчення відзначено переважанням позитивного аналізу ринкових процесів, конкурентних сил та монополізації, проблем грошового обігу та стабільності грошової системи.

Підсумком вивчення теми є ознайомлення з поглядами завершувача класичної школи політичної економії Дж.С.Мілля (1806-1873), який очолив останній, четвертий, етап її еволюції.

Основні наукові твори: "Досліди з деяких невирішених питань політичної економії" (1844), "Принципи політичної економії" (1848).

Праця Дж.С.Мілля 1848р. стала найбільш авторитетним системним викладенням класичної теоретичної спадщини. В другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. вона також була визнаним навчальним джерелом з класичної політекономії. На її основі в означений період була побудована базова економічна освіта в Україні.

Основний науковий внесок Дж.С.Мілля полягає в систематизації, узагальненні та об'єднанні теоретичної спадщини представників класичної школи в єдине цілісне вчення. В роботі "Принципи політичної економії" він здійснив синтез основних класичних теоретичних підходів: ідей ринкового лібералізму та елементів теоретичної системи Сміта, теорію народонаселення Мальтуса, теорію реалізації та ринків Сея, теорію ренти та міжнародної торгівлі Рікардо та ін. Мілль органічно поєднує класичний ринковий лібералізм з елементами економічного реформізму. Відносини виробництва, підприємництва та ринковий механізм Мілль вважав сферою панування природного економічного порядку, а тому недоторканими для свідомого втручання. Об’єктом реформування він вважав відносини розподілу, виступав за вдосконалення системи оподаткування, державне сприяння науково-технічному розвитку, впровадження соціального забезпечення громадян. В програму демократичних реформ включав розвиток кооперативного руху, співучасть робітників у прибутках, колективне співволодіння та співуправління власністю, систему демократичних соціально-політичних та правових перетворень.

Дж.С.Мілль на століття випередив та в основних рисах передбачив ті напрями реформування ринкової системи, що отримали практичне втілення в розвинутих країнах у другій половині ХХ ст. Його реформаторські підходи виявились по своїй суті подібними моделі соціально-ринкової економіки, скандинавській моделі, перерозподільчим функціям сучасної соціальної політики держави.

Поиск по сайту: