Непереборна сила, вина кредитора, крайня необхідність

Договірна і позадоговірна відповідальність

Другим важливим чинником для поділу цивільно-право­вої відповідальності на окре­мі види є підстави виникнення відповідальності. Відповідно до цього розрізняють договірну та позадоговірну відпові­дальності.Договірна відповідальністьзавжди являє собою санкцію за порушення договірного зобов'язання, тобто виникає на підставі цивільно-правового договору. Позадоговірна відпові­дальність настає у випадку, якщо санкція застосовується до правопорушника, котрий не має договірних відносин з особою, якій завдано шкоди. Наприклад, за недоліки проданої речі перед покупцем — фізичною особою, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» визнається споживачем, відповідають як її продавець, так і виготовлювач. Але продавець несе перед споживачем договірну відповідальність (підстава — договір купівлі-продажу речі), а виготовлювач — позадоговірну (підстава — Закон України «Про захист прав споживачів»).

Цей приклад ілюструє і юридичне значення розмежуван­ня відповідальності на договірну і позадоговірну. У першо­му випадку (договірна) форми й розмір відповідальності встановлюються як законом, так і договором. У другому (позадоговірна) —лише законом.

Звільнення від відповідальності

Законодавством передбачено деякі випадки, коли особа, яка завдала шкоди, звіль­няється від відповідальності. По-перше, слід наголосити, що той, хто діяв правомірно, не відповідає за завдану ним шкоду за винятком випадків, передбачених законом. Зокре­ма, не підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна в стані необхідної оборони.

По-друге, той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що вона заподіяна не з його вини. Особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише за наявності вини (умислу чи необережності), крім випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання. Тут слід зазначити, що випадкові дії, які на відміну від необе­режних або навмисних мають зовнішні ознаки правопору­шення, але позбавлені елемента вини, визнаються казусом і здебільшого не тягнуть за собою цивільно-правової відпові­дальності. Крім цього, у випадку, якщо виникненню або збільшенню шкоди сприяла груба необережність самого потерпілого, то залежно від ступеня його вини (а за вини заподіювача шкоди — і залежно від ступеня його вини) розмір відшкодування має бути зменшений або у відшкоду­ванні шкоди повинно бути відмовлено.

Відповідальність без вини, поняття джерела підвищеної небезпеки

Однак у деяких випадках законом передбачена цивіль­но-правова відповідальність без вини. Наприклад, юри­дичні та фізичні особи, діяльність яких зв'язана з підвище­ною небезпекою для оточення (транспортні та будівельні організації, промислові підприємства, власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виник­ла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто вони фактично несуть відповідальність без вини.

Під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність щодо використання, транспортування, зберігання предметів, речовин та інших об'єктів виробничого, господар­ського чи іншого призначення, які мають такі само властивості. До таких об'єктів належать насамперед автомобілі, інші транспортні засоби, небезпечні тварини тощо.

Наголосимо, що до цивільно-правової відповідальності притягається не водій (оператор) відповідного об'єкта, а його володар, тобто юридична особа або громадянин, які в силу права власності чи на інших законних підставах (право господарського відання, договору оренди, довіреності тощо) володіють об'єктом.

Непереборна сила, вина кредитора, крайня необхідність

Однією з обставин, що звільняє від відповідальнос­ті, визнається непереборна сила — надзвичайна і невід­воротна за даних умов подія (стихійне лихо, наприклад землетрус, повінь; суспільне явище, наприклад бойові дії, страйк). Іноді замість цього терміна застосовується ін­ший — форс-мажорні обставини. Оскільки непереборна сила є таким явищем, наслідки якого не можуть бути усу­нені особою, яка заподіяла шкоду, то вона звільняється від відповідальності. Тому навіть і тоді, коли закон покладає на боржника обов'язок відшкодувати шкоду, завдану не лише з його вини, а й без вини, у випадках дії непереборної сили боржник звільняється від відповідальності. Проте у світовій практиці навіть за наявності непереборної сили не звіль­няються від відповідальності за завдану шкоду організації, які здійснюють авіаційні перевезення. Своєрідну так звану абсолютну цивільно-правову відповідальність несуть і орга­нізації, які експлуатують атомні електростанції.

Ще одним випадком звільнення боржника від відпові­дальності є так звана вина кредитора. Суть цієї підстави полягає в тому, що коли невиконання або неналежне вико­нання зобов'язання обумовлено умислом або необережні­стю кредитора, боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом.

Окремі правила встановлені у випадку заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності. За загальним правилом така шкода має бути відшкодована особою, яка її заподіяла. Однак суд, враховуючи обставини, за яких вона була запо­діяна, може покласти обов'язок її відшкодування на третю особу, в інтересах якої діяла особа, котра заподіяла шкоду, або звільнити від відшкодування шкоди повністю чи частково як цю третю особу, так і того, хто заподіяв шкоду.

Поиск по сайту: