НАБРАННЯ ВИРОКОМ ЗАКОННОЇ СИЛИ І ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ ЙОГО ДО ВИКОНАННЯ

Необхідною умовою виконання вироку є на­брання ним законної сили. Це означає, що вирок у відповідності із законом є обов'язковим для всіх дер­жавних і громадських органів, підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягає вико­нанню на всій території України.

Вирок, на який може бути подана касаційна скарга або внесено касаційне подання прокурора, набирає закон­ної сили після закінчення строку на подання касаційної скарга чи внесення подання, в разі ж їх внесення —після розгляду їх касаційною інстанцією і оголошення каса­ційної ухвали, якщо нею вирок не буде скасовано. Вирок Верховного Суду України оскарженню в касаційному по­рядку не підлягає і на нього не може бути внесено касаційне подання прокурора. Він набирає законної сили з моменту його оголошення (ч. 5 ст. 347 КПК).

У випадку оскарження вироку чи внесення на нього касаційного подання прокурора лише в частині або щодо окремих засуджених, якщо їх декілька, він не набирає законної сили до моменту оголошення касаційної ухвали (ст. 401 КПК).

Виправдувальний вирок, а так само обвинувальний, але без призначення покарання, із звільненням засудже­ного від покарання, чи з призначенням покарання, не зв'язаного з позбавленням волі, частково приводиться до виконання негайно після проголошення вироку. У цих випадках підсудний, який знаходиться під вартою, звіль­няється з-під неї у залі судового засідання. Суд з ураху­ванням особистості та обставин справи вправі звільнити з-під варти також умовно засудженого до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці (ст. 342 КПК).

Ухвали суду першої інстанції і постанови судці наби­рають законної сили після закінчення строку на каса­ційне оскарження чи внесення прокурором окремого подання, а в разі подання на ш« окремої скарги чи внесення окремого подання прокурору — після зали­шення їх без задоволення касаційне інстанцією. Ті ж ухвали і постанови, які оскарженню не підлягають, на­бирають законної сили і виконуються негайно після їх винесення. Ухвали і постанови касаційної та наглядної інстанцій оскарженню не підлягають і законної сили набирають після їх оголошення (ст. 402 КПК).

Звернення вироку до виконання здійснює суд, який пос­тановив вирок. Відповідно до ст. 404 КПК не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили або повер­нення справи з касаційної інстанції суддя або толова суду направляє розпорядження про виконання обвинувально­го вироку разом з копією останнього органу, на який законом покладено обов'язок привести його до виконан­ня. У випадку зміни вироку касаційною або наглядною інстанцією до копії вироку додається також копія ухвали чи постанови названих контрольних інстанцій.[7]

Розпорядження про виконання вироку підписує суддя (голова суду чи його заступник), воно скріплюється гербовою печаткою суду і надсилається разом з копіями зазначених раніше судових документів до відповідного органу.

Якщо засудженому обрано міру покарання у вигляді позбавлення волі, то вирок звертається до виконанні! шляхом направлення названих документів начальнику місця ця попереднього ув'язнення, в якому утримується засуджений, що перебуває під вартою. Коли ж останній гад вартою не перебуває, то ці документи направляються органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого. На цей же орган покладається обов'язок привести: вирок до виконання, коли особа умовно засуджена дві позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці.[3]

У випадку засудження винного до виправних робіт без позбавлення волі розпорядження про виконання вироку направляється до інспекції виправних робіт районного!(міського) відділу внутрішніх справ.

Якщо мало місце умовне засудження до позбавлення волі чи виправних робіт (ст. 45 КК) або засудженому до позбавлення волі надана відстрочка виконання вироку (ст. 46^і КК), суд надсилає розпорядження і копію вироку органу внутрішніх справ, а щодо неповнолітнього - також і службі у справах неповнолітніх за місцем проживання засудженого для здійснення контролю за його поведінкою. Коли суд своїм вироком поклав обов'язок нагляду за засудженим і проведення з ним виховної роботи на відповідну громадську організацію або трудовий колектив за їх згодою або на їх клопотання, то останні також обов'язково надсилається копія вироку.

Звернення до виконання вироку, яким засудженому призначено покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, штрафу, громадської догани, конфіскації майна, позбавлення військового чи спеціального звання і позбавленні батьківських прав (останні три міри як додаткові покарання), детально регулюється Положенням про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не зв'язаний із заходами виправно-трудового впливу на засуджений, затвердженим Указом Президії Верховної Ради України від 22 червня 1984 р, і полягає у нижчевикладеному.

При призначенні покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяль­ністю як основного покарання або як додаткового пока­рання, не пов'язаного з позбавленням волі, чи при умов­ному засудженні або при наданні відстрочки виконання вироку, копія вироку надсилається судом адміністрації підприємства, установи, організації за місцем роботи за­судженою для виконання, а також органові внутрішніх справ за місцем проживання засудженого для здійснення контролю за виконанням зазначеної міри покарання. . Звернення до виконання вироку про призначення штра­фу полягає в тому, що суд, який постановив вирок, пропонує засудженому добровільно внести до ощадного банку суму штрафу протягом місяця і попереджає його, що в разі несплати штрафу його буде стягнуто в приму­совому порядку судовим виконавцем відповідно до ст. 362 Цивільного процесуального кодексу.[4]

Як уже зазначалося, покарання у вигляді громадської догани виконується безпосередньо судом, який поста­новив вирок, і полягає у публічному висловлюванні осуду засудженому від імені держави. Але якщо вироком перед­бачено довести громадську догану до відома громадсь­кості через пресу чи іншим способом, суд надсилає копію вироку органові преси для опублікування повідомлення або адміністрації підприємства, установи, організації, гро­мадській організації за місцем роботи, навчання чи про­живання засудженого для обговорення на зборах колек­тиву.

Звернення до виконання додаткового покарання у вигляді конфіскації майна полягає в тому, що суд над­силає виконавчий лист, копію опису майна (якщо опис було здійснено) і копію вироку для виконання до держав­ної виконавчої служби і сповіщає про це відповідному фінансовому відділу державної адміністрації або викон­кому міської і районної у місті Ради народних депутатів.

У випадку, коли засудженого вироком позбавлено вій­ськового або спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу (категорії), незалежно від того, ким вони були присвоєні, суд надсилає в п'ятиденний строк копію вироку органові, який присвоїв ці звання. Таким же чином вирішується питання і про рішення суду внести подання Президентові України про позбавлення засудже­ного державної нагороди України або почесного звання.

Якщо суд постановив позбавити засудженого батьків­ських прав, після набрання вироком законної сили його копія надсилається судом органу опіки і піклування за місцем проживання неповнолітньою (ці органи передба­чені ст. 129 Кодексу про шлюб та сім'ю), а також органу РАГСу за місцем його народження. Коли ж засудженому; позбавленому батьківських прав, Якщо засуджений за тяжкий злочин має наукові сту­пені або вчені звання, суд з огляду на міру дискредитації ним звання вченого може повідомити про засудження». Вищу атестаційну комісію України, Міністерство освіти України або Вчену раду установи, що присудила і присвоїла наукові ступені і звання, для вирішення ним питання про їх позбавлення засудженого, додавши № повідомлення копію вироку. Аналогічно має діяти суд при засудженні особи, що має почесне звання, присвоєну уповноваженим на це відомчим органом .

З виховною метою суд вправі направити копію вироку на підприємство, в установу та організацію за місцем роботи засудженого (ч. З ст. 404 КПК). В окремих випадках, коли суд визнає доцільним, він доводить вирок або його суть до відома громадськості через засоби масової інформації: пресу, телебачення, радіо.

РОЗДІЛ 2

Порядок звернення вироку, ухвали і постанови суду до виконання

Відповідно до вимог ст. 404 КПК вирок, що набрав законної сили, виконується, як вже було зазначено, проходячи три етапи виконання: звернення вироку до виконання; приведення вироку до виконання; відбування засудженим покарання. Суд здійснює контроль за кожним з етапів виконання вироку, ухвали, постанови суду.

Звернення вироку до виконання — діяльність суду першої інстан­ції з передачі вироку, що набрав законної сили, для його виконання органам та установам виконання покарань.
Вирок звертається до виконання судом, який постановив його, не пізніше як через три доби з набрання ним законної сили або повернен­ня справи з апеляційної чи касаційної інстанції.
Суддя, який розглядав кримінальну справу, або голова цього суду зобов' язані звернути своєчасно вирок до виконання після набрання ним законної сили. Суддя складає розпорядження про виконання обвину­вального вироку і надсилає його разом з копією вироку (не випискою з його резолютивної частини, як це іноді має місце в судовій практиці) тому органу, на який покладено обов'язок виконання вироку.
У необхідних випадках з метою забезпечення виховного впливу вироку суд надсилає його копію підприємству, установі, організації за місцем роботи засудженого.
У разі звільнення засудженого від відбування покарання з випро­буванням відповідно до статей 75 і 104 КК суд надсилає копію вироку органу виконання покарань за місцем проживання засудженого, а щодо неповнолітнього — також службі у справах неповнолітніх для здій­снення контролю за його поведінкою, а щодо засуджених військово­службовців — командирам військових частин, які відповідно до ч. 2 ст. 76 КК здійснюють контроль за поведінкою таких засуджених. 508

Якщо у виправданого або в особи, щодо якої справа закрита, були вилучені документи, цінності та інші предмети чи був накладений арешт на майно, копія вироку, що набрав законної сили, або ухвала апеляційної чи касаційної інстанції направляється відповідним органам для повернення вилучених документів, цінностей та інших предметів, а також для зняття арешту з майна.
Вирок не може бути звернено до виконання або виконуватися в частині засудження за діяння, караність якого була усунена нововида­ним кримінальним законом.
Відповідно до ч. 8 ст. 404 КПК органи, що виконують вирок, по­станову або ухвалу, зобов' язані повідомити суд, який їх постановив, про їх виконання. Види органів і установ виконання покарань визна­чаються Кримінально-виконавчим кодексом України (гл. 3).
Одержавши повідомлення установи, що виконує вирок, суд здій­снює контроль за виконанням вироку. Контроль суду має відповідну специфіку, яка полягає в такому. Суд здійснює контроль за виконанням вироку лише в зв'язку з необхідністю вирішення питань, які виникли в процесі фактичного виконання вироку, тобто в період виконання та відбування кримінальних покарань.

НАБРАННЯ ВИРОКОМ ЗАКОННОЇ СИЛИ І ЗВЕРНЕННЯ ЙОГО ДО ВИКОНАННЯ

Згідно зі ст. 401 КПК України виправдувальний вирок і вирок, що звільняє підсудного від покарання, вступають в законну силу і виконуються негайно після проголошення вироку. Якщо підсудний перебуває під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання.
Вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду — після закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення касаційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання.
У разі подавання апеляцій, касаційної скарги чи внесення касаційного подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У тих випадках, коли оскаржено або внесено подання тільки на частину вироку або коли засуджено декількох підсудних, а вирок оскаржено чи внесено подання щодо одного з них, вирок в інших частинах або щодо інших засуджених осіб законної сили не набирає до моменту винесення апеляційною чи касаційною інстанцією ухвали.
Обвинувальний вирок виконується після набрання ним законної сили.
До набрання вироком законної сили засуджений, який перебуває щц вартою, не може бути переведений у місця позбавлення волі, що знаходяться в іншій місцевості.
Ухвала і постанова суду першої інстанції набирають законної сили і виконуються після закінчення строку на подачу апеляцій, а ухвала і постанова міжобласного чи апеляційного суду — після закінчення строку на подання касаційної скарги, внесення касаційного подання. Якщо на них були подані апеляції, касаційні скарги чи внесено касаційне подання, вони набирають законної сили і виконуються після розгляду їх апеляційним чи касаційним судом, якщо їх не було скасовано.
Ухвали і постанови апеляційної і касаційної інстанцій набирають законної сили негайно після їх оголошення.
Ухвала і постанова суду, які не підлягають оскарженню, набирають сили і виконуються негайно після їх винесення.
Порядок звернення вироку до виконання. Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніш як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції.
Своєчасне звернення до виконання вироку, який набрав законної сили, покладається на суддю або голову відповідного суду, який постановив вирок.
Суд разом із своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку надсилає копію вироку тому органу, на який покладено обов'язок виконати вирок.
З метою забезпечення виховного впливу вироку суд надсилає його копію в необхідних випадках підприємству, установі, організації за місцем роботи засудженого.
Якщо у виправданого або в особи, щодо якої справа закрита, були вилучені документи, цінності та інші предмети чи був накладений арешт на майно, копія вироку, що набрав законної сюм, або ухвала апеляційної чи касаційної інстанції направляються відповідним органам для повернення вилучених документів, цінностей та інших предметів, а також для зняття арешту з майна.
Органи, що виконують вирок, постанову або ухвалу, повідомляють суд, який їх постановив про їх виконання.
Для забезпечення виконання вироку суд направляє органу, на який покладений обов'язок привести вирок до виконання, копію вироку з відповідними розпорядженнями.
Розпорядження про виконання вироку підписує суддя (голова суду чи його заступник), скріплюється печаткою суду і надсилається разом з копіями зазначених раніше судових документів до відповідного органу.
У випадку, коли засудженому обрано міру покарання у вигляді позбавлення волі, вирок звертається до виконання шляхом направлення названих документів начальнику місця попереднього ув'язнення, в якому утримується засуджений.
Звернення до виконання додаткового покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється через судового виконавця — суд надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання судовому виконавцеві і сповіщає про це відповідному фінансовому відділу виконавчої влади.
Законом України "Про виконавче провадження визначені умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню вироки, ухвали і постанови судів у кримшальних справах у частині майнових стягнень; вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю.
При здійсненні виконавчих дій судовий виконавець має право входити в помешкання, що займається боржником, і робити огляд усіх його сховищ (комори, погреби, сараї, шафи, ящики тощо). Відкриття й огляд помешкання і сховищ провадяться в присутності понятих.
Реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації', відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня судового ріїиення про це.
Виконання вироку про призначення штрафу здійснюється таким чином. Суд, який постановив вирок, пропонує засудженому добровільно внести до ощадного банку суму штрафу протягом місяця і попереджає його, що в разі несплати штрафу його буде
стягнуто в примусовому порядку судовим виконавцем. У разі несплати штрафу відповідна сума вилучається відповідно до ст. 362 цивільного процесуального кодексу і Закону України "Про виконавче провадження",
У випадку, коли засудженого вироком суду позбавлено військового або спеціального звання, урядових нагород або почесного звання, суд надсилає в п'ятиденний строк копію вироку органові, який присвоїв ці звання.
Покарання у вигляді громадської догани виконується шляхом публічного її висловлювання засудженому судом. Разом з тим якщо вироком передбачено доведення догани через пресу чи іншим способом, суд надсилає копіїо вироку органові преси для опублікування повідомлення або адміністрації підприємства, установи, організації, громадській організації за місцем роботи, навчання чи проживання засудженого для обговорення на зборах колективу.
Згідно зі ст. 404 КПК України вирок не може бути звернено до виконання або виконуватися в частиш засудження за діяння, караність якого була усунена нововиданим кримінальним законом.
При зверненні до виконання виправдувального вироку чи ухвали про закриття справи за реабілітуючими підставами суд зобов'язаний направити виправданому (реабілітованому), а у випадку його смерті — спадкоємцям та утриманцям спеціальне повідомлення про порядок відновлення його порушених прав і законних інтересів (ст. 53-1 КПК), прийняти необхідні ріїпення щодо відшкодування матеріальної та компенсації моральної шкоди.
Усі суперечки, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, що ухвалив вирок, а якщо вирок виконується в іншому місці — відповідним районним судом, що діє на даній території.

ВИСНОВОК

При розгляді протестів у порядку нагляду пов­ною мірою зберігає свою силу ревізійне начало: суд не зв'язаний доводами протесту і перевіряє справу в повно­му обсязі за наявними в ній і додатково поданими (ви­требуваними) матеріалами та щодо всіх засуджених, у тому числі і тих, щодо яких протест не принесено. Вста­новивши підстави для скасування або зміни вироку, суд наглядної інстанції зобов'язаний скасувати його або змі­нити щодо всіх засуджених, яких стосуються допущені порушення, незалежно від того, чи опротестовано щодо них вирок. Він може скасувати або змінити вирок, ухвалу чи постанову як на підставах, викладених у протесті, так і у зв'язку з допущеними у справі порушеннями, які не зазначені в протесті, але були виявлені самою наглядною інстанцією.

Проте повноваження наглядного суду обмежені дією заборони «повернення до гіршого, яка в даній стадії процесу проявляється в тому, що: 1) суд наглядної інс­танції не вправі прийняти рішення, яке погіршувало б становище засудженого в порівнянні з вироком або каса­ційною ухвалою. Він також позбавлений права посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий зло­чин; 2) наглядна інстанція не вправі прийняти рішення, Що погіршує становище засудженого (виправданого), щодо якого протест не було принесено; 3) суд наглядної інс­танції не може також винести постанову (ухвалу), що погіршує становище засудженого, виправданого або особи, справу щодо якої закрито з підстав, не зазначених у протесті; 4) при розгляді справи, в якій одну й ту саму особу за одним (чи кількома) законом було засуджено, а за іншим виправдано, за наявністю протесту лише на вирок суду в частині засудження суд наглядної інстанції позбавлений права, скасовуючи вирок в частиш засуд­ження такої особи, скасувати вирок і в частиш її виправ­дання; 5) перегляд у порядку нагляду обвинувального вироку, ухвали і постанови суду в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин, за м'я­кістю покарання або на інших підставах, які погіршують становище засудженого, а також виправдувального ви­року або ухвали чи постанови суду допускається лише протягом року після набрання ними законної сили (ст. 385 КПК).

Визнавши за відповідним протестом неправильним виправдання підсудного чи закриття справи в суді першої інстанції або призначення засудженому покарання, яке за своєю м'якістю не відповідає вчиненому, наглядна інстан­ція скасовує вирок чи ухвалу за умови, що з часу їх вступу в законну силу не пройшов рік, і направляє справу для нового розгляду відповідно до суду першої або касаційної інстанції. При поверненні справи до суду першої інс­танції суд наглядної інстанції має вказати стадію, з якої справа повертається на новий розгляд. Повернути справу на нове розслідування наглядна інстанція вправі лише при наявності підстав, зазначених в ст. 246 КПК.

Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК, коли безпідставне закриття справи або незаконне пом'якшення покарання засудженому відбулося при розгляді справи в порядку нагляду, вищестояща наглядна інстанція вправі скасувати ухвалу чи постанову нижчестоящої наглядної інстанції і залишити в силі вирок суду чи касаційну ухвалу зі зміною їх або без зміни.[4]

Направляючи справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, суд наглядної інстанції вправі дати вказівки про те, які обставини підлягають з'ясу­ванню, і процесуальні дії, які для цього необхідно ви­конати. Вони є обов'язковими для виконання. Проте він

не вправі: 1) встановлювати або вважати доведеними факти, які не були встановлені у вироку або відкинуті ним; 2) вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність того або іншого доказу або про переваги одних доказів над іншими, про застосування судом першої інс­танції того або іншого кримінального закону та міру покарання.

Скасовуючи касаційну ухвалу, суд не повинен визна­чати наперед висновки, які можуть бути зроблені касацій­ною інстанцією при повторному розгляді справи (ст. 395 КПК). Перелічені і подібні їм вказівки і висновки наглядної інстанції суперечать принципу оцінки доказів за внутрішнім переконанням суддів та правилу про те, що постановлений судом вирок має грунтуватися на доказах, які безпосередньо ним досліджені.

Повторне попереднє розслідування та розгляд справи після скасування вироку здійснюються в загальному по­рядку. Проте посилення покарання або застосування за­кону про більш тяжкий злочин після скасування вироку наглядною інстанцією допускається за умови, що перший вирок був скасований за м'якістю покарання, за необхід­ністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при новому розслідуванні будуть встановлені обста­вини, що свідчать про вчинення обвинуваченим більш тяжкого злочину.[2]

Постанова (ухвала) суду наглядної інстанції склада­ється з вступної, мотивувальної та резолютивної частин і має відповідати вимогам ст. 378 КПК. У разі виявлення наглядною інстанцією обставин, зазначених у ст. 23² КПК, вона вправі винести окрему ухвалу (постанову).

Поиск по сайту: