На рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2015р

Апеляційний суд Вінницької області

21050 м. Вінниця вул. Соборна, 6

Сторони : Яворович Максим Юрійович

21012 м. Вінниця, вул. Д.Нечая,

буд.77а, кв.57

тел. 380974999555

Павлюк Олександр Анатолійович

м. Вінниця, вул. Острожського 39, кв. 63

суддя-доповідач Чорний В.І.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2015р.

В проваджені суду знаходиться цивільна справа за позовом Яворовича М.Ю. до Павлюка О.А. про стягнення заборгованості за договором позики.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2015р. позовні вимоги Яворовича М.Ю. до Павлюка О.А. були задоволені частково.

Стягнуто з Павлюка 273245,50 грн суму основного боргу та 273245,50 грн пені .

Павлюком була подана апеляційна скарга в якій він посилаючись на неповне і не всебічне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду в цілому хоча абсолютно не зазначає нічого за правильність визначення судом стягнення як основного боргу так і частки пені.

Вважаю, рішення суду в частині визначення розміру основного боргу та пені законним та огбрунтованим.

Як вбачається с п.4 апеляційної скарги, щодо порушення кримінального провадження, апелянт зазначає, що йому було відмовлено, але немає жодних відомостей, обставин та осіб щодо до кого ним були написані заяви до міліції, також немає жодних доказів які пітверджували б ці обставини, спосіб доказування лежить на стороні апелянта та його представника.

Щодо п.4 ч.3 апеляційної скарги в посиланнях про відмову у клопотанні про витребування доказів немає жодного зв’язку який повязував би ці два спори, маючи юридичну обізнаність представник мав би враховувати такі обставини.

Щодо п.5 апеляційної скарги в посиланнях про те, що суд проігнорував начебто його заяву, є хибними та ґрунтуються на міркуваннях з огляду на наступне, а не матеріалами справи, а не звукозаписом ці обставини не пітверджуются також має місце той факт, що апелянт заперечує сам собі, в нього начебто були матеріали а він їх витребовував. Також чому представником не було заявлено, що ця заява вносила начебто нові відомості.

Також хочу наголосити увагу на тому, що ні Павлком а ні його представником не заперечуєься той факт, що він отримував ці кошти за договором позики, та ним було підписано його. Хочу зазначити, що свідчення відповідачем та його представником міняються в залежності від обставин, а тому це вже привід не вважати їх достовірними.

Щодо виклику свідків то відповідно до постанови пленуму №9 від 06 листопада 2009 року свідки не можуть підтверджувати факт підписання та укладення договорів позики.

Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На необхідність дотримання вимог про законність судового рішення також звертає увагу і ВСУ в постанові Пленуму ВСУ «Про судове рішення» від 18.12.2009р. №14 в якій зазначено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Постановою пленуму ВСУ «Про судове рішення» від 18.12.2009р. №14 визначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ст. 3 ЦК України визначає, що завданнями цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Отже ухваллючи рішення в частині відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції було прийняте законне та обгрунтоване судове рішення на підставі наявних доказів в матеріалах справи з урахуванням висновків суду касаційної інстанції.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ч. 1 ст. 308 ЦПК Укрїани апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 298, 303, 307, 308 ЦПК України

Відмовити Павлюку О.А. у задоволені апеляційної скарги і залишити рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2015р. без змін.

Поиск по сайту: