Діяльнісно-рольові компоненти професійної компетентності

4.1.1. Професійні знання педагога характеризуються: комплексністю, яка передбачає синтез знань з різних сфер науки і практики; системністю, яка забезпечує цілісність і єдність розвитку особистісного і професійного компонентів; дієвістю, що передбачає здатність їх переведення в практичну діяльність. Виділяють такі компоненти: - терміни і поняття, що застосовують для позначення об'єктів та предметів педагогічної діяльності; - педагогічні факти, що є базою, основою всіх інших знань, вони відображають безпосередню реальну дійсність; - педагогічні закони; - педагогічні теорії, що охоплюють значну сукупність фактів і законів, вносять систему в уявлення особистості, дають змогу підводити під загальне значний класс конкретних явищ, пояснюючи їх і допомагаючи осмислити; - методологічні знання, що демонструють способи діяльності за допомогою знань, що засвоєні і полегшують пізнанння способів застосування знань; - оцінні знання, що харакеризують норми ставлення до тих або інших об’єктів, їхнє значення.

4.1.1.1. Психологічні знання: чіткі уявлення про специфічну психічну реальність, які супроводжуються позитивним афективним тоном, пов'язані з ненаситним інтересом до неї і готовністю контактувати з нею в особистісному спілкуванні, «загострене відчуття одухотвореності» людей, а не просто вербальні та концептуальні знання. Це знання про особливості засвоєння навчального матеріалу відповідно з індивідуальними та віковими характеристиками; соціально-психологічні - знання про особливості навчально-пізнавальної і комунікативної діяльності навчальної групи і конкретної особистості в ній, про особливості людських стосункыв та спілкування; аутопсихологічний - знання про позитивні та негативні сторони своєї професійної діяльності, особливості своєї особистості і її характерні якості.

4.1.1.2. Педагогічні знання про хід і результати процесу навчання, встановлювати на цій основі закономірності, які діють в освітній сфері, методи, організаційні форми і засоби навчання, найбільш ефективні для здійснення якісної підготовки фахівців. Знання повинні бути сформовані зразу ж на всіх рівнях: методологічному (знання закономірностей розвитку загальнофілософського ряду, зумовленість цілей виховання, навчання і розвиток тощо); теоретичному (закони, принципи та правила педагогіки та психології, основні форми діяльності тощо); методичному (рівень конструювання освіти); технологічному (рівень вирішення практичних завдань розвитку навчання і виховання в конкретних умовах); Психолого-педагогічні знання відображають операційної структур школи, психолого-методологічних основ педагогіки; закономірностей соціалізації та розвитку особистості; сутності, цілей і технологій виховання і навчання; законів вікового, анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва.

4.1.1.3. Конкретно-предметні знання (спеціальні) (планування залежно від спеціальності).

4.1.2. Професійні уміння

4.1.2.1. Вміння «переводити» зміст об'єктивного процесу освіти у конкретні педагогічні задачі: дослідження особистості і класу з метою визначення рівня готовності до активного оволодіння знаннями і проектування на цій основі процесу розвитку; виділення комплексу освітніх, розвивальних і виховних завдань і визначення домінуючої задачі.

4.1.2.2. Уміння створити і привести в рух логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування освітніх завдань; обгрунтований відбір змісту освітнього процесу; оптимальний вибір форм, методів і засобів його реалізації.

4.1.2.3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між складовими освіти, приводити їх в дію: створення необхідних умов; активізація особистості учня, розвиток його діяльності, перетворюючої його на суб'єкт виховання; організація і розвиток уважності; забезпечення зв'язку з навколишнім середовищем, регуляція зовнішніх непрограмованих впливів.

4.1.2.4. Уміння враховувати і оцінювати результати педагогічної діяльності: самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності педагога; визначення нового комплексу головних і супідрядних.

4.1.2.5. Теоретичні уміння. Теоретична готовність педагога у його професійної компетентності нерідко розуміється лише як певна сукупність психолого-педагогічних і спеціальних знань. Але формування знань, як зазначалось, не самоціль. Знання, які у структурі досвіду педагога є мертвим капіталом, який був при цьому зведеними до системи, залишаються нікому невідомим надбанням. Ось чому потрібно звернення до форм прояву теоретичної готовності. Такою є теоретична діяльність, що виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, в конструктивних і гностичних уміннях, які належать до групи внутрішніх (ідеальних) умінь: - аналітичні, через які проявляється узагальнене вміння педагогічно думати: діагностувати педагогічні явища, аналізувати їх складові (умови, причини, мотиви, засоби, форми та інше); осмислювати кожне педагогічне явище у взаємозв'язку з усіма компонентами педагогічного процесу; знаходити способи оптимального вирішення педагогічних проблем тощо. - прогностичні проявляються в прогнозуванні педагогічного процесу, розвитку особистості і її соціальних відношень, зокрема є і освітній, завжди передбачає орієнтацію на чітко поданий у свідомості суб'єкта управління кінцевий результат (передбачувана мета). Прогнозування діяльності педагога як процес одержання випереджувальної інформації про результати дій будується з урахуванням знання суті, доповнень і логіки педагогічного процесу, закономірностей вікового і індивідуального розвитку учнів. Це дозволяє передбачити, що учнями може бути неправильно зрозуміло, який сенс можуть вкласти у ті чи інші педагогічні дії; які можуть бути помилки при сприйнятті матеріалу. Педагогічне прогнозування передбачає також бачення тих якостей учнів і особливості колективу, які можна сформовані за той чи інший проміжок часу. Склад прогностичних умінь: висування педагогічних цілей і завдань; відбір способів досягнення педагогічних цілей; передбачення результату, можливих відхилень і небажаних явищ; визначення етапів (чи стадій) педагогічного процесу; розподіл часу; планування життєдіяльності школярів. Залежно від спрямованості педагогічної завдання прогностичні вміння можна поєднати у три групи: - вміння прогнозувати розвиток колективу; динаміку його структури, розвиток системи взаємовідносин і т.п.; - вміння прогнозувати розвиток особистості: її якостей, почуттів, волі і поведінки, можливих відхилень у розвитку, негараздів у встановленні взаємовідносин із однолітками і т.п.; - вміння прогнозувати хід педагогічного процесу. Вміння педагогічного прогнозування вимагає від педагога оволодіння такими методами інтелектуальної діяльності, як моделювання, висування гіпотез, уявний експеримент та ін. - проективні: полягають вони у конкретизації педагогічного прогнозування в планах навчання, виховання і розвитку, обґрунтування способів і етапів їх реалізації: підборі змісту педагогічного процесу; визначенні основних видів діяльності тощо. Тріада " аналіз – прогноз - проект "передбачає виділення спеціальної групи умінь, які є матеріалізацією результатів педагогічного прогнозування у конкретних планах навчання дітей і виховання. Склад проективних умінь: - переводити цілі й зміст освіти у конкретні педагогічні задачі; - враховувати в визначенні педагогічних завдань і відборі змісту діяльності учнів їхні потреби й інтереси, можливості матеріальної бази, свій досвід минулого і особистісно-ділові якості; - визначати комплекс головних і підпорядкованих завдань кожного етапу педагогічного процесу; - відбирати види діяльності, адекватні поставленим завданням і планувати систему спільних творчих справ; - планувати індивідуальну роботи з учнями з метою подолання наявних недоліків, і розвитку в них здібностей, творчих зусиль і здібностей; - відбирати зміст, вибирати форми, методи і засоби педагогічного процесу у їх оптимальному співвідношенні; - планувати систему прийомів стимулювання активності школярів та стримування негативних проявів у їх поведінці; - планувати способи створення особистісно розвиваючого середовища і підтримки зв'язку з батьками та громадськістю. - рефлексивні: що проявляються в уміннях педагога аналізувати свою професійну діяльність: правильність постановки мети і завдань; адекватність змісту педагогічного процесу поставленим завданням; відповідність форм, методів, засобів індивідуальним і віковим особливостям тощо. Рефлексія - це не просто знання чи розуміння себе суб'єктом педагогічної діяльності, а й з'ясування того, як інші (учні, колеги, батьки) знають і розуміють "рефлексуючого", його особистісні особливості, емоційні реакції і когнітивні (пов'язані з пізнанням) уявлення.

4.1.3. Практичні вміннях: - мобілізаційні: розвиток інтересу, формування мотивації до навчального процесу; стимулювання до саморозвитку і творчості; забезпечення умов для ефективної самореалізації особистості тощо; - інформаційні: вміння отримувати, систематизувати знання і адаптувати їх до педагогічного процесу; організація їх чіткої і ефективної передачі; - розвивальні: організація процесу взаємодії з метою створення умов для усестороннього розвитку особистості (психічних процесів, властивостей); - орієнтаційні спрямовані на формування ціннісних установок особистості, її світогляду: стимулювання стійкого інтересу до майбутньої професійної діяльності, відповідно до індивідуально-психологічних особливостей: організація діяльності з метою прояву і закріплення соціально значущих якостей; - перцептивні: проявляються в загальному вмінні розуміти партнерів по взаємодії: всесторонньо сприймати партнерів по спілкуванню; адекватно інтерпретувати поведінку; протистояти стереотипам сприймання ; - комунікативні спрямовані на організацію педагогічного спілкування, встановлення психологічного контакту, корекцію і управління процесом, налагодження зворотнього зв’язку, володіння комунікативною культурою. Рівні сформованості вмінь: - первісне вміння (студент знає зміст даного виду - діяльності і при необхідності може відтворити визначену поступовість або систему дій при незначній допомозі наставника); - низький рівень (педагог самостійно виконує відому їй поступовість дій, але закована нею; відсутній перенос на інший вид діяльності); - середній рівень (педагог вільно володіє відомою їй системорю дій, але важко перенести її на інший вид діяльності); - високий рівень (самостійний вибір необхідної системи дій в різних ситуаціях, але при значних зусиллях); - досконале вміння (вільне володіння різними системами дій, широкий їх перенос на інші види діяльності; легкість виконання діяльності).

4.1.4. Інтегральні педагогічні вміння. 1) уміння побачити в педагогічній ситуації проблему і переформулювати її в педагогічне (навчальне, виховне, розвивальне) завдання; добирати засоби та способи їх реалізації, виявляючи творчість, оперативність, конструктивність, педагогічне мислення, до цієї групи належать також уміння змоделювати ситуацію педагогічної взаємодії, проаналізувати чинники розв'язання завдання, передбачити очікувані результати; 2) уміння працювати зі змістом навчального матеріалу (знання концепцій і технологій навчання), виокремлювати головні ідеї навчального предмету, оновлювати його зміст (чого навчати); інтерпретувати інформацію з різних джерел; формувати у школярів навчальні і спеціальні уміння і навички; встановлювати міжпредметні зв'язки тощо; уміння вивчати стан окремих психічних функцій (пам'яті, мислення, уваги, мови та ін.), цілісних характеристик видів діяльності (навчальної, трудової, образотворчої, спортивної), навченості, вихованості та розвинутості школярів, їхні навчальні можливості, розрізняти успішність і особистісні якості; виявляти не тільки наявний рівень, але й перспективу найближчого розвитку учнів, умови переходу з одного рівня розвитку на інший, передбачати потенційні і враховувати типові труднощі; виходити з мотивації учнів у плануванні й організації освітнього процесу; проектувати і формувати у школярів відсутні у них рівні діяльності; розширювати поле самоорганізації учнів; працювати зі слабкими і з обдарованими дітьми, створюючи для них індивідуальні програми; добирати і застосовувати прийоми і форми навчання, виховання та розвитку, враховувати затрати сил і часу; порівнювати й узагальнювати педагогічні ситуації, їх поєднання, застосовувати диференційований та індивідуальний підходи до школярів, організовувати їх самостійну навчальну діяльність тощо; 3) уміння використовувати психолого-педагогічні знання, передовий педагогічний досвід; хронометрувати, фіксувати, реєструвати процес і результати своєї праці; співвідносити труднощі учнів з недоліками у своїй роботі; бачити сильні і слабкі сторони своєї праці, оцінювати власний індивідуальний стиль, аналізувати й узагальнювати досвід, співвідносити його з досвідом інших учителів; складати плани розвитку своєї педагогічної діяльності та ін.; 4) уміння діяти в різноманітних комунікативних ситуаціях, створювати умови, які б сприяли збереженню психологічного здоров'я і реалізації внутрішніх резервів партнера по спілкуванню, добирати адекватні вербальні та невербальні засоби спілкування; попереджувати конфлікти і конструктивно розв'язувати їх; підтримувати і керувати міжособистісними стосунками тощо; 5) уміння використовувати прийоми з метою досягнення високих рівнів спілкування. Воно розкривається у здатності зрозуміти позицію іншого, виявити інтерес до нього; збагнути внутрішній стан людини за зовнішніми ознаками, поведінкою; володінні засобами невербального спілкування (міміка, жести); вмінні ставити себе на місце учня («децентрація» вчителя); створенні атмосфери довіри, терпимості до іншої людини; наданні переваги організуючим впливам порівняно з оцінними, дисциплінуючими; використанні демократичного стилю керівництва; володінні різними ролями як засобом попередження конфліктів у спілкуванні; готовності подякувати учневі, за необхідності вибачитися перед ним; однаковому ставленні до всіх дітей; відмові від стереотипу «учитель завжди має рацію»; ставленні з гумором до окремих аспектів педагогічної ситуації; вмінні слухати і чути учня, не перериваючи його мовлення і навчальних дій; впливати на учня опосередковано, через створення умов для появи в нього бажаної якості; не боятися зворотного зв'язку з учнями; 6) уміння займати стійку професійну позицію педагога, який розуміє значущість своєї професії, здатний протистояти труднощам; реалізовувати і розвивати свої педагогічні здібності; керувати своїми емоційними станами, надавати їм конструктивного характеру; сприймати можливості своїх учнів і тим самим сприяти зміцненню своєї позитивної Я-концепції; опановувати еталони праці (педагогічна майстерність); здійснювати творчий пошук; 7) уміння усвідомлювати перспективу свого професійного розвитку, визначати особливості власного індивідуального стилю, використовуючи позитивне зі своїх природних даних; зміцнювати власні сильні сильні сторони, нейтралізувати слабкі, використовувати компенсаторні ланки здібностей; бути відкритим для пошуку нового, переходити від рівня майстерності до творчого, новаторського рівня; 8) уміння визначати характеристики знань учнів на початку і наприкінці навчального року; установлювати рівень оволодіння діяльністю, уміннями та навичками, видами самоконтролю і самооцінки в навчальній діяльності; виявляти окремі показники навченості (активність, орієнтування, обсяг допомоги, необхідної певному учневі для поступу у розв'язуванні завдання), визначати причини відставання; поетапно відпрацьовувати усі компоненти навченості стимулювати готовність до самонавчання і безперервної освіти; 9) уміння оцінювати стан вихованості і виховуваності школярів; бачити особистість учня у взаємозв'язку того, що він говорить, думає, за що переживає і як поводиться; створювати умови для стимуляції слаборозвинених рис особистості окремих учнів (наприклад, стимулювати активність в одного учня, зниження тривожності - у іншого, прагнення до лідерства - у третього тощо).

Поиск по сайту: