Степень выраженности конфликтного противостояния предполагает выделение скрытых и открытых конфликтов

Питання 2

Алетична модальність - це виражена в судженні в термінах необхідності-випадковості або можливості-неможливості інформація про логічну чи фактичну детермінованість (обумовленості) судження.

Істинність або хибність суджень повинна бути обгрунтована. Підставами можуть бути або структурно-логічні характеристики суджень, або їх співвідношення з дійсністю. У відповідності з цим розрізняють: 1) логічну модальність і 2) фактичну модальність.

1) ЛОГІЧНА МОДАЛЬНІСТЬ

Логічна модальність - це логічна детермінованість судження, істинність або хибність якого визначається структурою, чи формою судження.

До логічно істинним (L-і) відносяться судження, що виражають закони логіки; до логічно помилковим (L-л) - внутрішньо суперечливі судження. Наприклад, судження є логічно істинним, якщо воно виражає закон виключеного третього (рVр) - яке б судження не було підставлено замість р, вираз рVр завжди буде істинним висловлюванням. Відповідно, завжди помилковим буде судження (р→р) як суперечить закону тотожності.

Логічно істинні судження разом з логічно помилковими (L-і V L-л) утворюють клас логічно детермінованих суджень. Всі інші судження, істинність або хибність яких не може бути визначена, виходячи з їх структури, складають клас фактично детермінованих суджень: F-і V F-л.

2) ФАКТИЧНА МОДАЛЬНІСТЬ

Фактична модальність пов'язана з об'єктивною, або фізичної, детерминированностью суджень, коли їх істинність і хибність визначаються співвідношенням з реальною дійсністю.

До фактично істинним (F-і) відносяться судження, в яких зв'язок між термінами відповідає реальним відносинам між предметами. Приклад такого судження: «Ейфелева вежа знаходиться в Парижі». До фактично помилковим (F-л) відносяться судження, в яких зв'язок між термінами не відповідає дійсності. Наприклад: «Жоден ссавець не живе у воді».

Об'єктивна стійкість реальних зв'язків між предметами і їх ознаками знаходить своє вираження у фактичній модальності суджень за допомогою алетичних модальних понять необхідності і випадковості.

Необхідність-випадковість. Фактично необхідними є судження, в яких міститься інформація про закони науки. Наприклад: «Сума внутрішніх кутів трикутника дорівнює 180°». У природній мові такі судження нерідко виражають за допомогою слів «необхідно», «обов'язково», «неодмінно» та ін У логіці для суджень необхідності прийнято вираз: «S необхідно є (не є) Р». У символічному мовою для поняття необхідності загальноприйнятий знак □, який називають оператором необхідності.

Судження необхідності можуть бути істинними, наприклад: «Кисень необхідний для підтримки життя» (□p), але можуть бути і помилковими, наприклад: «Вода не кипить при 100°С в нормальних умовах» (□p). Разом вони складають клас фактично необхідних суджень (□p V □p). Всі інші фактичні судження відносяться до випадкових.

Алетична модальність - це виражена в судженні в термінах необхідності-випадковості або можливості-неможливості інформація про логічну чи фактичну детермінованість (обумовленості) судження.

Істинність або хибність суджень повинна бути обгрунтована. Підставами можуть бути або структурно-логічні характеристики суджень, або їх співвідношення з дійсністю. У відповідності з цим розрізняють: 1) логічну модальність і 2) фактичну модальність.

1) ЛОГІЧНА МОДАЛЬНІСТЬ

Логічна модальність - це логічна детермінованість судження, істинність або хибність якого визначається структурою, чи формою судження.

До логічно істинним (L-і) відносяться судження, що виражають закони логіки; до логічно помилковим (L-л) - внутрішньо суперечливі судження. Наприклад, судження є логічно істинним, якщо воно виражає закон виключеного третього (рVр) - яке б судження не було підставлено замість р, вираз рVр завжди буде істинним висловлюванням. Відповідно, завжди помилковим буде судження (р→р) як суперечить закону тотожності.

Логічно істинні судження разом з логічно помилковими (L-і V L-л) утворюють клас логічно детермінованих суджень. Всі інші судження, істинність або хибність яких не може бути визначена, виходячи з їх структури, складають клас фактично детермінованих суджень: F-і V F-л.

2) ФАКТИЧНА МОДАЛЬНІСТЬ

Фактична модальність пов'язана з об'єктивною, або фізичної, детерминированностью суджень, коли їх істинність і хибність визначаються співвідношенням з реальною дійсністю.

До фактично істинним (F-і) відносяться судження, в яких зв'язок між термінами відповідає реальним відносинам між предметами. Приклад такого судження: «Ейфелева вежа знаходиться в Парижі». До фактично помилковим (F-л) відносяться судження, в яких зв'язок між термінами не відповідає дійсності. Наприклад: «Жоден ссавець не живе у воді».

Об'єктивна стійкість реальних зв'язків між предметами і їх ознаками знаходить своє вираження у фактичній модальності суджень за допомогою алетичних модальних понять необхідності і випадковості.

Необхідність-випадковість. Фактично необхідними є судження, в яких міститься інформація про закони науки. Наприклад: «Сума внутрішніх кутів трикутника дорівнює 180°». У природній мові такі судження нерідко виражають за допомогою слів «необхідно», «обов'язково», «неодмінно» та ін У логіці для суджень необхідності прийнято вираз: «S необхідно є (не є) Р». У символічному мовою для поняття необхідності загальноприйнятий знак □, який називають оператором необхідності.

Судження необхідності можуть бути істинними, наприклад: «Кисень необхідний для підтримки життя» (□p), але можуть бути і помилковими, наприклад: «Вода не кипить при 100°С в нормальних умовах» (□p). Разом вони складають клас фактично необхідних суджень (□p V □p). Всі інші фактичні судження відносяться до випадкових.

Питання 3

Існує багато видів професійної діяльності, що безпосередньо стосуються людини, але є серед них професії лікаря, юриста, педагога, які впливають на її долю. Ось чому кожна з цих професій повинна бути не лише діяльністю, а й покликанням.
Викладач великій кількості людей дає можливість не лише багато чого дізнатися, а й відчути ту особливу емоцію доторку до науки, до пізнання, до педагогічної творчості, що по суті має ту саму природу. Що й зіткнення з художньою творчістю на концертах і виставах за участю великих майстрів.
Важко переоцінити значення цієї емоції у розвитку особистості молодої людини, її смаків, пристрастей і всього того, що можна було б назвати інтелектуальним, естетичним і кінець-кінцем просто духовним багатством. Лекції у студентському житті становлять лише момент, але цього досить для того щоб залишити в їхній пам'яті глибокі сліди. Тому значення особистості педагога в педагогічному процесі накладає на нього велику відповідальність і вимагає великої постійної роботи над собою. Педагог обов'язково повинен багато працювати для вдосконалення себе як викладача.
Щоб досягти довершеності, йому потрібно повсякчас не лише вивчати свій предмет, його історію, філософію, а й вдосконалити техніку свого викладання. У цьому відношенні діяльність викладача дуже близька до діяльності актора.
Історія науки знає багато прикладів, коли видатні вчені були водночас і блиску-чими лекторами, М.В.Ломоносов, Д.1.Менделєєв, К.А.Тімірязєв, Н.Н.Лузін, О.Ю.Шмідт - цей список можна було б продовжити. На жаль, не всім педагогічний талант дається від народження, і якщо його немає, його обов'язково потрібно виховувати, розвивати в собі. О.С.Макаренко сподівався, що прийде час, коли майбутніх педагогів будуть навчати тому, як увійти в аудиторію, де і як стояти, як привітати, як посміхнутись і навіть як подивитись на своїх вихованців. В останнє десятиліття проблема педагогічної майстерності досліджувалась багатома вченими. У їхніх роботах досліджується проблема підготовки викладача творчого що має яскраву індивідуальність, здатного до безперервного самовиховання і самоосвіти.
Педагогічна майстерність - це професійне вміння оптимізувати всі види навчально-виховної діяльності, спрямувати їх на всебічний розвиток та удосконалення особистості, що забезпечує високу організацію педагогічного процесу. Вона хаарктеризується високим рівнем розвитку спеціальних узагальнених вмінь, і, звичайно, суть його - в особистості викладача, його позиції, здатності керуваати діяльністю на високому рівні. Велике значення у цьому контексті має володіння викладачем педагогічною технікою.
При будь-якому підході до визначення змісту педагогічної техніки постійно зберігається ряд елементів, а саме:
- культура спілкування викладача зі студентами,
- саморегуляція технічної діяльності (самоконтроль, витримка), управління внутріш-нім самопочуттям,
- оволодіння увагою аудиторії,
- виразний показ почуттів і відношень (міміка, пантоміміка, зовнішній вигляд педагога),
- володіння мовою (голос, дихання, дикція, грамотність, інтонаційна гнучкість, емоційна виразність, тощо).
Складовою педагогічної майстерності вчителя є його мовлення. Це інструмент професійної діяльності педагога, за допомогою якого можна розв’язати різні педагогічні завдання: створити щиру атмосферу спілкування у класі, встановити контакт з учнями, зробити складну тему уроку цікавою, а процес її вивчення – привабливим.
Мовлення вчителя є показником його педагогічної культури, засобом самовираження і самоутвердження його особистості.
Володінню мовленням як засобом професійної діяльності потрібно вчитися. А.С. Макаренко зазначав, що вчитель повинен так говорити, щоб діти відчули в його словах волю, культуру, особистість. Мовлення вчителя – це мовлення, пристосоване для розв’язання специфічних завдань, що виникають у педагогічній діяльності, спілкуванні.
Мовлення вчителя буває у двох різновидах – у монолозі (монологічне мовлення).

Питання 4

Для правильного понимания и толкования конфликтов, их сущности, особенностей, функций и последствий важное значение имеет типологизация, т.е. выделение основных типов конфликтов на основе выявления сходства и различия, надежных способов идентификации конфликтов с общностью существенных признаков и отличий.

Для выбора адекватного метода воздействия и управления соответствующим конфликтом целесообразно проводить классификацию в зависимости от основных признаков: способу решения; сферы проявления; направленности воздействия; степени выраженности; количества участников; нарушенных потребностей.

На основе классификации определяют виды и разновидности конфликтов . Вид конфликта - вариант конфликтного взаимодействия, выделен по определенному признаку.

Способ разрешения конфликтов предполагает их деление на антагонистичные (насильственные) конфликты и компромиссные (ненасильственные).

Насильственные (антагонистичные) конфликты представляют собой способы разрешения противоречий путем разрушения структур всех конфликтующих сторон или отказа всех сторон, кроме одной, от участия в конфликте. Эта сторона и выигрывает. Например: полное поражение противника в споре ( выборы органов власти и т. д.).

Компромиссные конфликты допускают несколько вариантов их решения за счет взаимного изменения целей участников конфликта, сроков, условий взаимодействия. Например: поставщик не отправляет производителю заказанное сырье в указанный срок. Производитель имеет право требовать выполнения графика поставок, но сроки поставок груза изменились по причине отсутствия средств для транспортировки из-за неплатежей. По взаимной заинтересованности достичь компромисса возможно путем проведения переговоров, изменения графика поставок.

Сферы проявления конфликтов крайне разнообразны: политика, экономика, социальные отношения, взгляды и убеждения людей. Выделяют политические, социальные, экономические, организационные конфликты.

Политические конфликты - столкновение по поводу распределения властных полномочий, формы борьбы за власть.

Социальный конфликт представляет собой противоречия в системе отношений людей (групп), которые характеризуются усилением противоположных интересов, тенденций социальных сообществ и индивидов. Разновидностью социальных конфликтов считаются конфликты трудовые и социально-трудовые, т.е. в сфере трудовой деятельности. Это большая группа конфликтов, который возникают очень часто в виде забастовок, пикетов, выступлений больших групп работников.

Экономические конфликты представляют собой широкий спектр конфликтов, в основе которых лежат противоречия между экономическими интересами отдельных личностей, групп. Это борьба за определенные ресурсы, льготы, сферы экономического влияния, распределение собственности и т.д. Указанные виды конфликтов распространены в разных уровнях управления .

Организационные конфликты являются следствием иерархических отношений, регламентирования деятельности человека, применение распределительных отношений в организации: использование должностных инструкций, функционального закрепления за работником прав и обязанностей; внедрения формальных структур управления; наличия положений по оплате и оценки труда, премирования сотрудников.

По направленности воздействия выделяют вертикальные и горизонтальные конфликты. Характерной чертой их является распределение объема власти, который находится в оппонентов на момент начала конфликтных взаимодействий.

В вертикальных конфликтах объем власти уменьшается по вертикали сверху вниз, что и определяет разные стартовые условия для участников конфликта: начальник - подчиненный, высшая организация - предприятие, основатель - малое предприятие.

В горизонтальных конфликтах происходит взаимодействие равноценных по объему имеющейся власти или иерархическим уровнем субъектов: руководители одного уровня, специалисты между собой, поставщики - потребители.

Степень выраженности конфликтного противостояния предполагает выделение скрытых и открытых конфликтов.

Открытые конфликты характеризуются явно выраженным столкновением оппонентов: ссоры, споры, столкновение. Взаимодействие регулируется нормами, соответствующими ситуации и статусу участников конфликта.

В случае скрытого конфликта отсутствуют внешние агрессивные действия между конфликтующими сторонами , но при этом используются косвенные способы воздействия. Это происходит при условии, что один из участников конфликтного взаимодействия опасается другого, или же у него нет достаточной власти и сил для открытой борьбы.

Количество участников конфликтного взаимодействия позволяет разделять их на внутриличностные, межличностные, межгрупповые .

Внутриличностные конфликты - представляют собой столкновение внутри личности равных по силе, но противоположно направленных мотивов, потребностей, интересов. Особенностью данного вида конфликта есть выбор между желанием и возможностями, между необходимостью выполнять и соблюдением необходимых норм.

Межгрупповые конфликты - конфликты между различными группами, подразделениями, в которых затрагиваются интересы людей, объединенных в период конфликта в единые сплоченные сообщества.

Поиск по сайту: