Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Нормативні засади традиційної та партнерської сімей



Домінаторна (традиційна) сім'я Партнерська (егалітарна) сім'я
Нерівномірний розподіл влади, зловжи­вання нею Керівництво, базоване на силі Ригідність статевих ролей Статевотипізовані родинні обов'язки та статева сегрегація інтересів Суворі правила родинного житгя Деструктивний спосіб розв'язання кон­фліктів Невдачі та помилки приховуються, засу­джуються, зазнають обструкції, довго пригадуються Відсутність поваги до приватних справ, особистих таємниць, тотальна підконтрольність поведінки Почуття незахищеності, підпорядковано­сті, самотності, переживання почуття про­вини, тривожності, депресії Закритість сімейного життя, подружніх стосунків від суспільного життя Виховання дітей в умовах гіперконтролю, підпорядкованості, звітності, слухня­ності Авторитет кожного, кооперативне вико­ристання влади Керівництво, базоване на авторитеті Взаємозамінність статевих ролей Гнучкість розподілу сімейних обов'язків та видів діяльності, подільність діяльності з відповідним розмежуванням інтересів Лабільність правил родинного життя Конструктивний спосіб розв'язання су­перечок Невдачі та помилки не приховуються, обговорюються без дорікань, прощаю­ться, забуваються Повага до приватних справ, особистих таємниць, невтручання в інтимний світ без запрошення Сприйняття сім'ї як найбезпечнішого мі­сця, де набувається впевненість собі, зни­кають сумніви, тривожність, підвищуєть­ся настрій Відкритість сімейного життя для соціу­му, активне включення подружжя в суспільне життя Виховання в умовах розширення авто­номії дитини, її самовизначення, повноправної участі в прийнятті колектив­них рішень

 

Роль батька-матері є центральними гендерними ролями у процесі соціалізації дітей в традиційній сім'ї, в якій батько виконує інструментальні, а мати емоційно- експресивні ролі. Побуцова сімейних стосунків на засадах егалітарності вимагає від особистості високої психологічної культури—самодостатності, інтєрнальності локусу контролю, гендерної чуйності, здатності до рефлексії. Тому партнерська сім'я часто буває конфліктогеннішою, ніж традиційна, в якій ролі кожного чітко обумовлені.

Російський психолог Н. Шведова зазначає: "В контексті нових моральних цінностей, які обумовлені новими реаліями життя, незалежність, особистісний ріст, розвиток внутрішнього світу жінки і чоловіка стають поступово першочерговими цінностями..., оскільки свобода особистості може бути до­сягнута тільки шляхом саморозвитку, часом ціною відмови від загальноприй- нятної моралі, порушення стандартів і стереотипів в різних сферах життя. ... Серед принципових змін спостерігається послаблення соціальних обмежень в сфері сімейної поведінки і розширення рамок індивідуального вибору, а суспі­льні норми мають менш імперативний характер. Традиційна сім'я, яка базува­лася на обмеженні свободи індивіда, особливо жінок, поступово перестає бути однозначною моделлю для наслідування " [78].

Актуального звучання сьогодні набули ідеї, роздуми, педагогічні висновки А.С.Макаренка та В.О. Сухомлинського щодо соціального наслідування дити­ною психологічних властивостей батьків, історичної зумовленості соціальних та сімейних ролей чоловіків та жінок і пов'язаних з цим ціннісних орієнтацій, важли­вості материнського та батьківського впливу на становлення її гендерної ідентич­ності: "Справжнє кохання між батьком і матір'ю, пошана одного до одного, допомога і дбання, одверто припустимі вияви ніжності і ласки... служать могутнілі виховним фактором, неминуче збуджують у дітей уважність до таких серйозних і гарних взаємин між чоловіком і жінкою "[46].

Аналізуючи особливості виконання гендерних ролей чоловіками та жінками, вихованих на статевотипізованих моделях, психологи дійшли висновку про їхню непродуктивність для розкриття всіх граней індивідуальності людини, про їхню однобічність у процесі соціалізації і як наслідок — нереалізований потенціал соціальних ролей у жінок та батьківських — у чоловіків, бо найважливішою умовою самореалізації особистості є насамперед право бути собою.

Які кроки мають бути зроблені у напрямку зміни стереотипів про сильну та слабку стать? Це вироблення нових підходів до розуміння психології, мислення, взаємин статей. Це— здатність сприйняти багатомірність чоловічого та жіночо­го начала в особистості. У 70-х роках XX століття було покладено початок розви­тку нових моделей тендерної поведінки, яку пізніше назвали андрогінною (від лат. апйго — чоловік та %уп — жінка).

Андрогінність — це не протиставлення жіночості та мужності, а їхня інтегра­ція, їхня двоєдність. Це не "безстатеве" виховання, навпаки, максимум можливос­тей у розвитку позитивних "чоловічих" і "жіночих" якостей в особистісному зро­станні людини, що формує самодостатність людини, можливість адаптуватися до різних життєвих обставин, гнучкість поведінки, її асертивність.'Переважна біль­шість чоловіків і жінок різного віку, стажу подружнього життя орієнтована на пар­тнерські стосунки у шлюбі й поза ним, однак тільки одиницям вдалося вибудувати їх. Попри те, рольові очікування та розподіл ролей у сучасних сім'ях значно зміни­лися порівняно з традиційною моделлю. І все-таки егалітаризація сімейних ро­лей значно відстає від зростаючої активності жінок у соціальній сфери

Якщо прихильники традиційного виховання спираються на тезу, яка ствер­джує, що "немає просто людини, а є тільки чоловік і жінка", то прихильники егалітарного дотримуються принципу, згідно з яким "немає тільки жінки чи чо­ловіка. а є просто людина, особистість". На їхнє переконання, творення міжособистісних стосунків у сім'ї має відбуватися на засадах психологічної рівності особистостей чоловіка і жінки. Це означає, що за домашні, побутові справи береться у сім'ї той, хто на даний момент є менш зайнятим. Статева належність не має значення. Як свідчать дослідження, і молодь, і дорослі, і літні люди орієнто­вані на партнерство статей у шлюбі й поза ним. Отже, основою егалітарної генде­рної поведінки є взаємозамінність статей у реалізації господарських, побутових, виховних функцій сім'ї.

Виховання па традиційних статевотипізованих гендерних взірцях розвиває однобічні соціальні вміння та навички, які ускладнюють повноцінну реалізацію особистості. Батьківська сім'я в більшості не є для дітей прикладом побудови егалітарних стосунків статей і формує настановлення на диференціацію норма­тивів статеворольової поведінки та поділ сфер діяльності чоловіків та жінок.'

Диференціація вимог до поведінки хлопчиків та дівчаток, а пізніше чоловіків та жінок призводить до того, що головними винуватцями депривованих дітей, соціальних сиріт вважають матерів. Між тим формула депривованого дитинства складається з двох доданків: девіантне материнство+девіантне батьківство.

Чимало дискусій точаться навколо того, що має зробити українське суспільст­во, щоб вивільнити жінку для виконання своєї основної ролі — материнства: ско­ротити її робочий день, доплачувати батьку, впровадити гнучкий графік виконання і професійних обов'язків тощо. Чи не криється в такій одностатевій відповідальності половина проблем депривованих дітей, які можна було б успішно розв'язати за рахунок розвитку психологічної готовності до материнства і майбутніх татусів?

Зазначимо, що поступово зникає відомий комплекс чоловічо-жіночих сте­реотипів, нав'язаних патріархальним суспільством, мовляв, материнство — це виключно жіноча справа; і жінка в першу чергу несе відповідальність за виховання дитини, оскільки материнство їй дано самою природою. Не випадково в законодавстві про сім'ю підкреслюється, що обидвоє батьків однаковою мірою відповідальні за дитину. Причому юридична рівність батька й матері дитини не залежить від того, які стосунки склалися між ними. Таке положення різко контра­стує з тією увагою до особи батька, яка йому приділяється у випадках девіантного материнства, відмови жінки від своєї дитини після її народження та в процесі подальшого догляду за нею.

У Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї і а жінок (схвалено Постановою Верховної Ради України від 5.03.1999 р.) наголо­шується: "Держава гарантує та забезпечує рівні права і можливості жінкам і чоловікам відповідно до основних прав та свобод людини; Держава захищає пра­ва сім'ї як основної ланки суспільства; Держава захищає материнство та дитинс­тво і визнає пріоритетність інтересів матері та дитини в суспільстві; Держава забезпечує жінці можливість поєднувати професійні та сімейні обов'язки".

Рівність статей закладена в основу всіх законів України, як, наприклад, "Про охорону дитинства", "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та інших. Питан­ня гендерної рівності забезпечується статтею 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права та свободи та є рівними перед законом. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується наданням рівних можли­востей у громадсько-політичній і культурній діяльності, здобутті освіти і профе­сійної підготовки, у прати та винагороді за неї. Ґендерно-чутлива політика також включає в себе спеціальні заходи щодо охорони праці і здоров'я жінок, встанов­лення пенсійних пільг, створення умов жінкам для поєднання праці і материнст­ва, моральну і матеріальну підтримку материнства і дитинства, в тому числі на­дання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам.

Законодавчі акти в Україні, які стосуються захисту прав дитини, орієнтовані на її людський розвиток незалежно від статі. Права хлопчиків та дівчаток розгляда­ються інтегральною частиною прав людини та громадянина. Наріжним принци­пом гендерного виховання є уникнення будь-яких проявів упередженості та дис­кримінації дітей, диференціації вимог щодо їхнього навчання та поведінки, осво­єння майбутніх професійних, сімейних та громадянських ролей на підставі належ­ності до певної статі.

Отже, суспільство і батьківська сім'я задають ззовні певні взірці батьківства- материнства та визначають межі варіабельності його моделі. Проте кожна кон­кретна особистість інтеріоризує цю зовнішню модель, пропускаючи зовнішній досвід через призму власних переконань, поглядів, індивідуальних особливостей. Насамкінець відбувається узгодження та поєднання інтеріоризованих моделей батьківства подружньої пари — чоловіка та дружини, які створюють власну сі­м'ю та мають намір дати житгя дитині.

Характер відносин та психологічна атмосфера між членами сім'ї, активна участь обох батьків у вихованні дітей та подібність їхніх поглядів на виховання, організація побутової діяльності і відпочинку сім'ї, вміння аналізувати і розуміти мотиви поведінки партнерів та власні вчинки та дії, наявність навичок вирішення конфліктних ситуацій, які виникають у взаєминах, — усе це впливає на виховання в дітей якостей сім'янина та формує психологічну готовність особистості до сі­мейного життя та виконання майбутніх батьківських ролей.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.