Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Суб’єкти державного управління



Зміст

Теоретична частина.

1. Суб’єкти державного управління.

2. Форми діяльності Президента України.

Список використаної літератури.

Практична частина: державне регулювання рівнем і якістю життя населення(прогноз).

Теоретична частина

Суб’єкти державного управління.

Як відомо, будь-яка система, у тому числі й управлінська, розгляда­ється в сукупності двох невід'ємних складових - суб'єкта та об'єкта. Роз­глядаючи організаційну структуру державного управління, можна зазначи­ти, що його здійснюють суб'єкти державного управління. Управлінський вплив суб'єктів здійснюється відносно об'єктів державного управління. У системі державного управління об'єктом управління виступає суспільст­во, суспільна діяльність, а суб'єктом - органи виконавчої влади .

А. Петров визначає суб'єкт управління як спеціальні групи людей, які за допомогою різних форм організаційної практики здійснюють необхідні рухи об'єкта. А. Годунов зазначає, що суб'єктом управління в суспіль­них процесах виступають люди. Ю. Тихомиров указує, що суб'єкти, які управляють суспільством, - це або народ у цілому, або окремі його верст­ви, об'єднання, колективи, оформлені відповідним чином у політико-правових формах через систему державних і громадських організацій, інститути безпосередньої демократії. В. Афанасьев на­голошує, що суб'єктом управління є складна система державних і недер­жавних організацій. В. Бакуменко вважає, що «суб'єктом державного управління є система державної влади у вигляді спеціально утворених органів влади, що взаємодіють, між якими розподілені певні функції дер­жавного управління» .

Але вважають, що таке розуміння поняття «суб'єкта державного управ­ління», що виключає можливість виконання ролі суб'єкта посадовими особами, є неповним. Адже політичні діячі (члени Кабінету Міністрів України), посадові і службові особи (керівники органів виконавчої влади) наділені відповідними владними повноваженнями, а тому об'єктивно не можуть бути виключені з переліку суб'єктів державного управління. Тому суб'єктами управління однозначно є не лише органи виконавчої влади, а й їх керівний склад.

Головною рисою суб'єкта державного управління є наявність у нього певної компетенції і владних повноважень, які дають змогу втілювати свою волю у формі управлінських рішень, керівних команд, обов'язкових до виконання. Владний вплив, що виходить від суб'єкта до об'єкта управ­ління, дозволяє підпорядковувати волю і діяльність останнього волі пер­шого, що є необхідною умовою досягнення цілей і вирішення завдань, визначених суб'єктом управління. Відповідно об'єкт державного управлін­ня зобов'язаний підкорятися владній волі суб'єкта і в обов'язковому по­рядку виконувати його рішення.

Отже, суб'єкт управління - система, наділена певною компетен­цією і державно-владними повноваженнями, що дозволяють їй вті­лювати свою волю у форму керівних команд чи рішень, обов'яз­кових для виконання, тобто, це система, що управляє.

У державному управлінні до суб'єктів управління належать: органи ви­конавчої влади (уряд, міністерства, державні комітети, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації); керівники і керів­ний склад цих органів (політичні діячі; посадові особи; службові особи, які наділені державно-владними повноваженнями).

Суб'єкти управління мають суттєві ознаки, які характеризують їх сут­ність як найважливіших елементів державного управління. Слушно за­уважує у цьому зв'язку Ю. Тихомиров, що суб'єкт управління забезпечує реалізацію інтересів певної соціальної спільноти - народу, певної верстви суспільства, нації, професії тощо, існує певна ієрархія інтересів, яка відо­бражає структурованість суспільства, що закріплена Конституцією та ін­шими правовими актами. Механізм погодження та гармонізації інтересів розрахований на подолання суперечностей з метою досягнення загальних соціальних цілей. Такий механізм, звичайно, спирається на діючі структу­ри державного управління.

Кожному суб'єкту управління притаманні певні функції, які відобража­ють загальносистемний поділ праці щодо їхнього виконання, у зв'язку з чим функції характеризують основний зміст та напрями діяльності суб'єк­та управління. Суб'єкт є системно організованим, і в цій якості має влас­тиві ознаки будь-якої соціальної системи. Суб'єктам управління прита­манні загальні функції і цілі, єдність принципів їх утворення, побудови та діяльності, структурна єдність та інші ієрархічні зв'язки та відносини, прийняття суворо обумовлених управлінських рішень, узгодження їх між собою.

Суб'єкт і об'єкт управління перебувають у постійній динамічній взає­модії, в процесі якої виникають управлінські відносини. Взаємодіючи, суб'єкт і об'єкт утворюють процес управління. Як зазначає В. Афанасьев: «Важливе місце в системі суспільних відносин займають управлінські від­носини - відносини людей стосовно здійснення функцій управління. Це відносини людських колективів - об'єктів і суб'єктів управління як суспіль­ством у цілому, так і притаманними йому конкретними власними підсис­темами». Таким чином, функції державного управління реалізуються через управлінські (державно-управлінські) відносини, тобто у процесі цілеспрямованого впливу суб'єкта управління, наділеного розпорядчими правами, на об'єкт управління, що має переважно виконавчі обов'язки.

Завдяки тому, що суб'єкти наділені відносно об'єктів владними повно­важеннями, це дає змогу їм здійснювати свій управлінський вплив.

Державно-управлінські відносини - це особливий вид суспіль­них відносин, які виникають у процесі державного управління, діяльності свідомо-вольового та організаційного характеру, що вста­новлюються в ході взаємної діяльності, в яких їхні учасники від­чувають на собі державно-управлінську дію, що відповідає меті держави, визначається економічними та політичними основами су­спільного устрою [174].

Ці відносини типу «влада - підпорядкування» можуть мати різний ха­рактер залежно від повноважень суб'єкта, ступеня самостійності об'єкта управління та багатьох інших факторів. Вони можуть бути формальними (субординації) і неформальними (координації), галузевими, міжгалузеви­ми, територіальними та ін. Відносини управління формуються на основі закономірностей, принципів, функцій і методів державного управління. Найчастіше ці відносини виникають за ініціативою одного з учасників, а у разі порушення адміністративно-правових норм порушник несе відповіда­льність перед державою.

Відносини між суб'єктами і об'єктами можуть мати субординаційний та координаційний характер. Деякі автори виділяють «формальні» (офіційні) і «неофіційні», а також відносини «організації» та «дезорганізації». Крім того, державно-управлінські відносини можна класифікувати таким чином: галузеві (відносини в межах однієї галузі); територіальні (у межах одного регіону); міжгалузеві (між органами різних галузей); міжрегіональні (між органами різних регіонів); територіально-галузеві.

Таким чином, державне управління характеризується наявністю цілісної системи, керуючою і керованою її частинами, причинно-наслідковими зв'язками між ними, динамізмом розвитку.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.