контролю ефективності лікування або санації носіїв;
виявлення збудника у зовнішньому середовищі (вода);
контролю дезінфекційних заходів.
Матеріал для дослідження:
•випорожнення, блювотні маси, жовч, секційний матеріал, вода відкритих водойм, стічні води, харчові продукти та ін.
Методи діагностики:
Бактеріологічний. Проводять в декілька етапів.
•посів матеріалу у 1% пептонну воду і на лужний агар, середовище TCBS
•через 6-8 год на рідкому середовищі утворюється плівка, яку досліджують за наступними тестами:
- виготовлення мазка, фарбування за Грамом
- вивчення рухливості збудника (метод “висячої” краплі
- постановка РА на склі з холерною сироваткою
Попередній позитивний результат
•через 10-12 год визначають результати посіву на лужному агарі та TCBS агарі. При наявності підозрілих колоній:
- готують мазки-препарати та фарбують за Грамом;
- ставлять РА на склі О1 сироваткою.
При позитивному результаті чисту культуру накопичують та ідентифікують за:
- біохімічними властивостями (біля 13 тестів – тріада Хейберга, нітрозоіндолова реакція, реакція Фогеса-Проскауера, короткий строкатий ряд Гіса, тест на оксидазу)
- за антигенними властивостями (визнячення серовару Огава, Інаба, Гікошима)
- тести для диференціації біоварів
•Експрес-діагностика (попередня відповідь через 2-4 год)
- реакція імобілізації збудника холери - РІФ
- РНГА з антитільним діагностикумом - ПЛР
Бактеріоскопічний метод
- фарбування мазків за Грамом
- вивчення рухливості (“висяча” крапля)
Серологічний метод (використовують для ретроспективної діагностики)
- РА - РНГА - ІФА ( для виявлення антитоксичних антитіл)
Профілактика(конвенційна)
Неспецифічна:
•постійне спостереження та індикація збудника у відкритих водоймах;
•охорона джерел водопостачання;
•посилений санітарний нагляд за харчоблоками;
•раннє виявлення хворих та носіїв;
•дезінфекція осередків виявлення
Специфічна:
•убита вакцина – вводять підшкірно – імунітет на 6 місяців
•жива атенуйована – вводять на слизову оболонку ротової порожнини – імунітет на 1 рік
•анатоксин – вводять підшкірно - імунітет більше року
•зараження відбувається при вживанні в їжу сирих або напівсирих морських продуктів, а також при купанні. В результаті розвивається харчова токсикоінфекція. При потраплянні збудника в рану може викликати ранову інфекцію.
•Основний метод діагностики: бактеріологічний.
V.vulnificus
•був відкритий у 1976 р.
•один із найбільш патогенних нехолерних вібріонів
•виявляють у морській воді, рибі, молюсках, ракоподібних