Дайте оцінку доказів по даній справі. До якого виду доказів відноситься лист відповідача? Чи правильно поступив суддя?

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра цивільно-правових дисциплін

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА №7. Процесуальні строки. Судові витрати.

З дисципліни:Цивільний процес

Категорія слухачів: студенти 4 курсу

Навчальна мета: Формування у студентів уявлення про поняття та види процесуальних строків, порядку та особливостей їх обчислення, зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків; судових витрат. Поглиблення і закріплення знань, отриманих на лекції і в процесі самостійного вивчення законодавства, інших нормативних матеріалів, правової літератури, необхідної для отримання спеціальних знань.

Виховна мета:Виховувати у студентів уміння творчо дискутувати, аналізувати різні погляди, робити аргументовані узагальнення і висновки.

Розвивальна мета: Прищеплення студентам навички пошуку, користування і викладу навчального матеріалу з вивченої теми.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: дошка, крейда.

Наочні засоби:

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: Теорія держави і права, Конституційне право, Цивільне право.

Навчальні питання:

1. Поняття процесуальних строків та їх значення.

2. Види процесуальних строків.

3. Порядок та особливості обчислення процесуальних строків.

4. Зупинення процесуальних строків.

5. Поновлення та продовження процесуальних строків.

6. Поняття і види судових витрат у цивільному процесі.

7. Поняття та види державного мита (судового збору).

8. Порядок обчислення, сплати та повернення державного мита (судового збору).

9. Витрати пов’язані з розглядом справи.

10. Порядок розподілу судових витрат.

Література:

a. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30.

b. Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атака, 2006. –

c. Цивільний процесуальний кодекс України. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006.

d. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Тертишніков В.І. – Х.: Ксилон, 2006.

Методичні поради з викладання теми:

Перше питаннямає на меті з’ясування поняття та значення процесуальних строків. Цивільні процесуальні строки – це строки, встановлені ЦПК для вчинення процесуальних дій судом і учасниками процесу в цивільному судочинстві.

Відповідно до ст. 68 ЦПК цивільні процесуальні строки обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Значення процесуальних строків полягає в тому, що вони:

- забезпечують стабільність і визначеність цивільних процесуальних правовідносин, цивільного провадження у справі;

- забезпечують суб’єктам правовідносин можливість належно підготуватися і виконати певні процесуальні дії;

- є процесуальними засобами впливу на поведінку несумлінних учасників процесу, на виконання ними процесуальних обов’язків, засобами реалізації принципу раціональної процесуальної форми.

Поряд з іншими цивільними процесуальними засобами цивільні процесуальні строки повинні забезпечити гарантованість, реальність та оперативність судового захисту суб’єктивних прав заінтеретсованих осіб, які беруть участь у справі, та інтересів держави.

При розгляді другого питання виявляються види процесуальних строків за різними критеріями.

1. За способом визначення (ст. 68 ЦПК) строки поділяються на встановлені законом і встановлені судом. Пріоритет мають строки, встановлені законом, і лише у випадку, коли процесуальний строк не визначений законом, він може бути встановлений судом.

Встановлені законом процесуальні строки за чіткістю визначення є абсолютно визначеними, тобто такими, що мають чітку визначеність встановленням їх тривалості і відносно визначеними, тобто такими, що мають відносну визначеність і можуть пов’язуватись з іншими подіями. Для вчинення окремих дій ЦПК не встановлені процесуальні строки (невизначені строки), тобто строки, які не мають жодних вказівок на певну визначеність, наприклад, так званий розумний строк. Так, ст. 154 ЦПК не встановлено строк постановлення ухвали про скасування заходів забезпечення позову.

Встановлені судом процесуальні строки можуть бути різної тривалості залежно від складності та місця виконуваних процесуальних дій.

2.За суб’єктами вчинення процесуальних дій процесуальні строки поділяються на такі, що встановлені:

· суду (ст. 129 – строк проведення попереднього судового засідання, ст. 157 – строки розгляду справ);

· особам, які беруть участь у справі (ст. 123 – пред’явлення зустрічного позову, ст. 131 – подання доказів; ч. 4 ст. 133 – у разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дна постановлення ухвали про забезпечення доказів);

· іншим учасникам процесу (ч. 3 ст. 200 – строк оформлення протоколу окремої процесуальної дії).

3.За тривалістю процесуальні строки визначають:

Третє питання. Процесуальні строки, незалежно від того, встановлені вони законом чи судом, обчислюються роками, місяцями і днями (ст. 68 ЦПК). В окремих випадках цивільні процесуальні строки можуть обчислюватись і годинами (ст. 280, 281, 284 ЦПК). Строк може бути визначеним вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Так, речові докази повертаються особам, від яких були одержані, після набрання рішенням суду законної сили (ч. 3 ст. 142 ЦПК); відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред’явити зустрічний позов (ч. 1 ст. 123 ЦПК) та ін.

Перебіг процесуальних строків, їх початок і закінчення визначаються статтями 69, 70 ЦПК.

Із пропущенням встановленого законом або судом процесуального строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку за клопотанням особи, яка їх подала (ст. 72 ЦПК). Після пропущення процесуального строку не втрачається обов’язок особи з виконання конкретних процесуальних дій.

Четверте питання. Зупинення процесуальних строків настає у зв’язку із зупиненням провадження у справі (ст. 71 ЦПК). Зупинення процесуальних строків починається з моменту настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. Підстави для зупинення процесуальних строків ті ж самі, що й для зупинення провадження у справі (ст. 201, 202 ЦПК). Строки, на які зупиняється провадження у справі, визначені у ст. 203 ЦПК. Зупинення провадження у справі оформлюється ухвалою суду, а зупинення процесуального строку починається не з дня постановлення такої ухвали, а з тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. З дня відновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується (ч. 2 ст. 204 ЦПК).Таким чином, час, на який було зупинено провадження в справі, не входить до процесуального строку.

П’яте питання Поновлення процесуальних строків. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ЦПК суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Отже, поновлення процесуальних строків допускається тільки тих, які встановлені законом в разі пропуску їх з причин, визнаних судом поважними. Так, статтею 325 ЦПК передбачено двомісячний процесуальний строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду. Якщо такий строк був пропущений з поважних причин суб’єктом касаційного оскарження, то за його заявою цей строк може бути поновлений судом (ч. 2 ст. 325 ЦПК). Строки, встановлені законом, не можуть продовжуватися.

Продовження процесуальних строків можливе в тому разі, коли у призначені судом строки виконати певні процесуальні дії неможливо, оскільки виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації. Поважність причин пропуску строку визначається виключно судом.

Видом продовження процесуальних строків є допущена судом відстрочка виконання рішення (ст. 373 ЦПК). Суд, постановляючи рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання (ст. 217 ЦПК).

Шосте питання Поняття судових витрат у цивільному процесі

Витратами по провадженню справи є грошові витрати, які несуть сторони, треті особи з самостійними вимогами у справах позовного провадження, заявники та заінтересовані особи у справах окремого провадження за вчинення в їхніх інтересах процесуальних дій, пов’язаних з розглядом справи у порядку цивільного судочинства.

Витрати з провадження справиу цивільному судочинстві, відповідно до ст. 79 ЦПК, складаються з двох видів – судового збору і витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 79 ЦПК). Закон України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI в ст.1 визначає поняття судового збору.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

У справах наказного провадження встановлена спеціальна ставка судового збору, а саме у розмірі 50% ставки, яка призначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження (ст. 99 ЦПК). У разі відмови у видачі судового наказу сплачений судовий збір не повертається, а може бути зарахований як частина судового збору при зверненні з відповідною позовною заявою.

Ціна позову складається з грошової суми в гривнях, яка відображає заявлену грошову матеріально-правову вимогу позивача до відповідача і визначається за правилами, встановленими ст. 80 ЦПК.

Ціна позову вказується в позовній заяві. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (ч. 2 ст. 80 ЦПК).

Принципи визначення ціни позову зводяться в основному до таких правил: 1) у тих позовах, де ставиться питання про стягнення сум або майна, а також у позовах про право власності на нерухоме майно ціну позову становить розмір суми або вартість майна; 2) у позовах про періодичні платежі ціна позову визначається сукупністю виплат, обмежених певним періодом (шість місяців, три роки); 3) у позовах про зменшення, збільшення або припинення платежів або виплат ціна позову визначається сукупністю виплат, що залишилися, але не більше, ніж за певний період (один рік, три роки); 4) у позовах, що складаються з декількох вимог, ціна позову визначається сукупністю всіх вимог.

Сьоме питання. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК належать:

Восьме питання Розподіл судових витрат між сторонами. Витрати, понесені сторонами у справі, розподіляються між ними за правилами, встановленими статтями 88-89 ЦПК. Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеної частини позову. Так, наприклад, якщо позов був заявлений у сумі 600 грн., а задоволений на 400 грн. і судові витрати склали 30 грн., то ці витрати розподіляються у такий спосіб: 600 : 400 = 30 : х . При цьому х = 20 грн. Оскільки рішення ухвалене в цій частині проти відповідача, то він сплачує дану суму, а частину витрат, що залишилася (10 грн.), сплачує позивач, тому що вона буде пропорційна тій сумі, в якій позивачу відмовлено [1].

Відповідно до ст. 82 ЦПК суд наділений правом відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати.

Запитання до семінару 1 (__2_ год.):

Поиск по сайту: