Роль літератури в житті європейського суспільства доби Просвітництва

Лобода Наталля

Освіта епохи Просвітництва

В області моралі і педагогікиПросвітники проповідували ідеали гуманності і покладали великі надії на магічну силу виховання.

Потужний вплив ідей раціоналізму та просвітництва виявився в реформуванні системи освіти та виховання. Насамперед ставилась під сумнів схоластична система навчання, яка здебільшого була орієнтована лише на відтворення освяченого авторитетом і традицією знання. Схема "учитель-учень", за якою вимагалася точна інтерпретація "істинних знань" учителя, не задовольняла допитливий, просвітлений розум. Руйнування такої моделі освіти і насамперед середньовічного диспуту почалося з 20-х років XVII ст.

План перебудови вищої і спеціальної освіти висунув Г.-В. Лейбніц. який обґрунтував необхідність демократизації та технізації навчання, поглибленого вивчення геометрії та математики. Поряд з книжками-підручниками, що виростали з лекцій викладачів, заявилися спеціальні школи: Інженерні, ремісничі, політехнічні, військово-морські тощо. Зокрема, мережа "безплатних шкіл малювання" складалась у Франції протягом 1748-1788 рр. З 1747 р. у Парижі діяла "школа шляхів ті мостів", що стала прообразом майбутнього політехнічного інституту. Як своєрідний спеціальний навчальний заклад існував паризький "Сад короля", а його колекція флори у 1788 р. налічувала 6000 рослин. Доба Просвітництва удосконалила і систему академічних структур. У XVIII ст. у Франції та Німеччині створилася мережа гірничих академій. Розгорнулась діяльність публічних бібліотек (з 1647 р. у Парижі діяла "бібліотека Мазарині").

Просвітництво, яке покладалось на визначальну роль освіти та розуму в революційному перетворенні суспільства, підготувало грунт для введення безкоштовного початкового навчання. Зокрема, таке навчання започатковувалось у Франції едиктом від 1698 р. для всіх дітей віком до 14 років і підтверджувалося едиктом від 1794 р. Останній передбачав навіть покарання батьків, які перешкоджали навчанню своїх дітей у школі. На початку XVIII ст. в англії почали створюватися школи для дітей бідняків.

Педагогічна доктрина Просвітництва спрямовувалась не на формування універсальної людини, що було характерним для епохи Відродження, а на підготовку "маленької людини" до життя, завдаючи тим самим удар по освітянському елітаризму попередньої доби. Докорінно переглядалися та з'являлися нові педагогічні теорії, оскільки саме у вихованні особистості вбачався моральний прогрес людства.

Педагогічні ідеї стали серцевиною суспільно-політичних та філософських доктрин. Ж.-Ж.Руссо, змінивши постулат насилля на принципи свободи та природності виховання, проповідував розвиток у людині почуттів мораль­ності, людяності, доброзичливості, добропорядності (педагогічний роман "Еміль, або Про виховання", 1762). Соціальний прогрес, починаючи з Б. Спінози та Ф. Бекона, пов'язувався з прогресом людської свободи.

Мелетієва Юля

Роль літератури в житті європейського суспільства доби Просвітництва

Табір просвітників не був однорідним. До нього входили представники різних політичних верств та релігійних поглядів, які часто не погоджувалися один з одним, а їх суперечки переростали у протистояння (Вольтер і Ж.-Ж. Руссо). У світогляді просвітників було багато непослідовного і навіть помилкового. Але вони вірили в людину, її розум, вважали її творцем історії. Незважаючи на нищівну критику церкви та католицьких догматів, не всі просвітники були атеїстами. На цих позиціях стояли філософи-матеріалісти Ж.-0. де Ламетрі(слайд 64)., Д. Дідро(слайд 64)., П.-А.-Д. Гольбах(слайд 64)., К.-А. Гельвеций(слайд 64). Більшість просвітників були деїстами (деїзм, від лат. (іецз - бог), тобто сповідували ті ідеї, що Бог - творець світу та природи, але він не втручається у перебіг подій. До них належали Ж.-Л. д'Аламбер (слайд 65).,, Вольтер(слайд 65), Ш.-Л. Монтеск'є. (слайд 65).

У соціальних питаннях просвітники були ідеалістами. Вони вважали, що досягнення ідеального суспільства можливе лише через звільнення людини від релігійних та станових забобонів, через розповсюдження освіти й науки. Просвітники не могли передбачити того, що висунуті ними гасла свободи, рівності, братства, під якими пройшла Французька революція 1789 р., не будуть використані сповна. Невиправданими залишились надії деяких просвітників щодо вирішення соціальних питань зведенням на трон освічених монархів. Фактично один Ж.-Ж. Руссо залишався прибічником ідей республіканізму.

Література Просвітництва відбила суперечності в таборі Її носіїв. Зокрема, в літературно-художніх формах виділилися такі основні течії, як просвітницький класицизм (О. Поп, Вольтер), просвітницький реалізм (Д. Дефо, Д. Дідро, А.-Ф. Прево. Г.-Е. Лессінг) та сентименталізм (С. Річардсон, Л. Стерн, Ж.-Ж. Руссо).

Ідеї Просвітництва знайшли яскраве виявлення і в художній літературі, яку просвітники вважали головним засобом впливу на свідомість людей з метою утвердження ідей розуму, справедливості, громадського ідеалу та обов'язку. Просвітники виходили з того, що в суспільстві, якщо воно організоване розумно, "природна людина" стає "цивілізованою", долаючи середньовічне неуцтво та невігластво. В основу піднесення культури та моральності суспільства вони поклали розвиток торгівлі та промисловості, створення національних держав, розширення влади людини над стихійними силами природи та власними пристрастями.

Основний літературний жанр епохи Освіти — роман. Успіх роману, особливо значний в А н г л і і, був підготовлений успіхом просвітницької публіцистики. Письменники-просвітники чудово усвідомлювали, наскільки недосконале сучасне їм суспільство і порочна людина, і проте сподівалися, що подібно Робінзону(слайд 66) із роману Даніеля Дефо (слайд 66)(1660—1731) людство, покладаючись на свій розум і працьовитість, зійде на вершини цивілізації. Та, мабуть, і ця надія ілюзорна, про що так недвозначно свідчить Джонатан Свіфт(слайд 67)(1667—1754) в романі алегорії «Подорож Гуллівера», коли відправляє свого героя на острів розумних коней. В створеному їм памфлеті «Казка про бочку» він від душі посміявся над церковними розбратами.

Розглядаючи людину як абстрактну родову істоту, в літературі просвітники висунули ідею "робінзонади Тема розумного егоїзму, активної, життєстверджуючої позиції, необмежених людських можливостей та їх реалізації актуальна і в наш час. Ідея "робінзонади" переконливо доводить, що з найбезнадійніших ситуацій завжди є вихід, але для цього потрібно докласти власних зусиль, неабиякої праці, стійкості, мужності, бути впевненим у своїх силі та розумі.

Мусієнко Аня

Поиск по сайту: