Прощання як одна з основних форм етикету

Вступ

Мовноетикетні одиниці активно вивчалися лінгвістами з кінця XIX століття. Їх, зокрема, досліджували О.Т. Захарків, Т.І. Панько, Л.М. Полюга, О.О. Потебня, І.І. Коровицький, В.М. Литовченко, О.М. Миронюк, В.І. Сімович та ін. Одиниці мовленнєвого етикету стали об’єктом зацікавлення дослідників слов’янських (С.К. Богдан, Т.Г. Винокур, В.Є. Гольдин, В.Г. Костомаров, О.М. Миронюк, Н.П. Плющ, Н.І. Формановська та ін.) та неслов’янських (П. Браун, Ж. Лендел, Ф. Папп тощо) мов. Попри це, ґрунтовне дослідження формул мовного етикету в контексті дискурсивного аналізу залишаться одним із важливих завдань сучас- ної лінгвістики. Актуальність розвідки детермінується відсутністю опису мов- них індикаторів бесіди, до яких зараховуємо етикетні формули вітання/прощання, а також недостатнім ступенем вивчення особливостей лінг- вістичних явищ «вітання», «прощання» та їхньої залежності від комунікативної ситуації.

Історія походження терміну « етикет», його поняття, рівні та види

Етикет (франц. étiquette), зведення правил поведінки, поводження, прийнятих в певних соціальних кругах (при дворах монархів, в дипломатичних кругах і т. п.). У переносному значенні — форма поведінки, поводження, правила чемності, прийняті в даному суспільстві.Слово етикет — французького походження. Etiquette в перекладі означає ярлик, етикетка й церемоніал, тобто порядок проведення певної церемонії. Норми етикету носять погоджувальний характер, вони як би припускають угоду про те, що вважати прийнятим в поведінці людей, а що — не прийнятим. Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень.
Етикет — слово французького походження, що означає манеру поведінки. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.

Етикет має багаторівневу будову:

- вербальний (словесний) рівень (етикетні вислови привітання, прощання, подяки, вибачення тощо);

- паралінгвістичний рівень (темп мовлення, гучність, інтонація);

- кінетичний рівень (жести, міміка, пози);

- проксемічний рівень (стандартні дистанції спілкування, почесне місце для гостей тощо).

Мовленнєвий етикет українців

Мовленнєвий етикет - це національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і висловів, що рекомендуються для висловлення подяки, прощання тощо в різних ситуаціях ввічливого контакту зі співбесідником, зокрема, під час привітання, знайомства, звертання тощо.

Мовний етикет українців постає із живої мовної практики українського народу. Він вироблявся впродовж тисячоліть і відбиває культурні традиції української нації, відповідає її духовним засадам. Без сумніву, в основі національних традицій спілкування лежать загальнолюдські морально-етичні цінності-доброзичливість, повага, привітність, ґречність. Поборник національного відродження, член "Руськоїтрійці" Я. Головацький у статті "Слова вітання, благословенства, чемності і обичайності у русинів" засвідчує: "Його [народу] вітання, прощання, просьби, перепроси, понука, благословення дихають одним духом доброти, сердечні, ніжні, богобійні, а заодно чесні та гідні чоловіка ".

За умовами та змістом ситуації спілкування в системі українського мовленнєвого етикету розрізняють 15 видів стійких мовних висловів :звертання ; вітання;знайомство;запрошення.;прохання;вибачення;згода;незгода;скарга; втішання; комплімент; не схвалення.;побажання.;вдячність; прощання .

Прощання як одна з основних форм етикету

Прощання - це слова і вислови, які говорять, коли розлучаються. Мовленнєва частина прощання простіша, ніж вітання. Переважно це співвідносні формули, що мають інколи антонімічний характер, напр.: До побачення! Прощай! Будь здоров! або функціонують як самостійні вислови чи як репліки-відповіді на власне прощальні слова, напр.: На все добре! Бувайте здорові! Щасливо!

До побачення! - вислів стилістично нейтральний, найбільш вживаний у високій тональності. За походженням його вважають калькою з російської До свидания!. Разом із висловами На все добре! До нових зустрічей! обслуговує також ситуацію розлуки в межах нейтральної тональності.

Прощайте - це прощальний вислів, пов'язаний з ритуалом просити пробачення перед розлукою за можливі провини.

Життя людини в суспільстві регламентоване системою різних правил, законів. Правила соціальної поведінки людини, які виробилися впродовж усієї культурної еволюції людства і враховують його соціально-історичний досвід, становлять зміст поняття "етикет".При розставанні і прощанні прийнято говорити наставні слова. Ця традиція бере свій початок у глибокій давнині. Як заклинання звучало «скатертиною дорога». «З Богом», – напучували близькі і рідні один одного, вирушаючи в дорогу. Зараз повчають словами «щасливої дороги», «будьте здорові», «до побачення», «прощайте» (залежно від ситуації).
Проте інколи етикетна форма «Прощай(те)» вживається і на знак швидкого побачення, але як більш емоційна: «— Прощай, Соломіє! — Прощай, Романе! А чи будеш тепер частіше виходити до нас гуляти на вулицю? — Хоч і щовечора, аби тільки ти виходила. А коли ти не вийдеш, то для мене й зорі не світитимуть. Прощай, Соломіє! Добраніч тобі» (І. Нечуй-Левицький). Етикетні форми «Добрий день (ранок, вечір)», «Здрастуй(те)», «До побачення», «Прощай(те)» належать до дуже давніх вітальних і прощальних зворотів. Привітальні звороти виражають завжди побажання добра і здоров’я, а на прощання висловлюється надія побачитися знову або залишити про себе хороший спогад [4, c.92-94].

«Знявши шапку, підійшов [Щорс] у скорботі до труни Боженка. — Прощай, комбриг. Прощай, батьку! Прийми нашу любов і дружбу на віки вічні» (О. Довженко). Форма «До побачення» означає можливість повторної зустрічі: «В лице сталевий вітер віє, лунає залпами навкруг. Ні, не прощай, моя Маріє, а до побачення, мій друг!» (В. Сосюра). Проте інколи етикетна форма «Прощай(те)» вживається і на знак швидкого побачення, але як більш емоційна: «— Прощай, Соломіє! — Прощай, Романе! А чи будеш тепер частіше виходити до нас гуляти на вулицю? — Хоч і щовечора, аби тільки ти виходила. А коли ти не вийдеш, то для мене й зорі не світитимуть. Прощай, Соломіє! Добраніч тобі» (І. Нечуй-Левицький) [2, с. 1].

Поиск по сайту: