Аналіз закупівель – збутної діяльності виробничого підприємства

Збутову діяльність підприємства доцільно аналізувати за такими напрямками:

1. Аналіз активності збутової діяльності оцінюється за відповідними показниками: фактичним обсягом реалізованої продукції; кількістю укладених договорів з покупцями.

2. Аналіз виконання договірних зобов'язань перед покупцями щодо доставки продукції.

Відсоток виконання договірних зобов'язань розраховується за формулою:

,

(9)

де - відсоток виконання договірних зобов'язань; - обсяг доставки продукції підприємством за певний період відповідно до укладених договорів; - обсяг недопоставки продукції за період, що розглядається.

3. Аналіз якості продукції, що постачається споживачам.

Про якість поставок продукції свідчить кількість рекламацій, які надійшли від покупців та частка сертифікованої продукції, що постачається.

Рекламація– це претензія споживача товару чи послуги у формі акта, яка містить відомості про порушення продавцем умов договору, вимога усунення порушень, а також компенсації нанесеного збитку.

Сертифікація продукції - це процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам.

4. Аналіз ритмічності збутової діяльності підприємства.

Для аналізу збутової діяльності підприємства розраховують показники, що характеризують ритмічність реалізації товарів: середньоквадратичне відхилення від середнього обсягу збуту ( ), та коефіцієнт варіації ( ):

,	(10)
,	(11)

де - обсяг реалізації за і-й період; - середній обсяг реалізації за періодів; - кількість періодів дослідження (місяців, кварталів тощо).

Середньоквадратичне відхилення визначає діапазон коливання реалізації товарів підприємства в середньому за період дослідження.

Коефіцієнт варіації оцінює рівномірність реалізації товарів протягом періоду, що досліджується, тобто відносний (у відсотках) розмір відхилення обсягу товарообороту від середнього розміру.

Дослідження середньоквадратичного відхилення та коефіцієнта варіації дозволяє встановити ступінь рівномірності продажу продукції. Чим вище значення мають показники, тим неритмічнішим є процес реалізації товарів на даному підприємстві.

5. Аналіз показників результативності збутової діяльності.

Обсяг реалізованої продукції можна визначити за формулою:

,

(12)

де - обсяг реалізованої продукції; n – номенклатура; - кількість і-тої продукції, що реалізовується; - оптова ціна і-тої продукції; - кількість реалізованих напівфабрикатів; - ціна на напівфабрикати; - обсяг наданих послуг; - ціна на послуги.

Для з’ясування результативності діяльності підприємства останнім часом широко використовується поняття маржинального прибутку.

Постійні витрати в сумі з прибутком від реалізації називаються маржинальним прибутком ( ):

,

(13)

де - чистий прибуток від реалізації продукції; - постійні витрати підприємства.

Маржинальний прибуток можна представити також, як перевищення виручки від реалізації над розміром змінних витрат:

,

(14)

де - виручка від реалізації продукції; - змінні витрати підприємства.

Питомий маржинальний прибуток - це перевищення продажної ціни ( ) над величиною змінних витрат на одиницю продукції ( ):

(15)

Коефіцієнт маржинального прибутку ( ) визначається, як частка маржинального прибутку в обсязі продаж:

.

(16)

6. Аналіз беззбитковості та безпеки комерційної діяльності підприємства.

У розвинутих країнах ринкової економіки з метою визначення гранично допустимих обсягів діяльності підприємства широко використовується точка беззбитковості (точка рівноваги продаж чи точка критичного обсягу продажу).

Точка беззбитковості ( ) – це обсяг реалізації продукції (виручка від продажу), що рівний витратам на виробництво і збут продукції. Точка беззбитковості (в натуральний одиницях) визначається за формулою:

,

(17)

де – питомий маржинальний прибуток; - постійні витрати підприємства.

Графічна інтерпретація визначення точки беззбитковості діяльності підприємства представлена на рис. 7.

Рис. 1. Визначення точки беззбитковості діяльності підприємства

Визначення точки беззбитковості має суттєве значення під час обґрунтування доцільності випуску нової продукції та діяльності підприємства на певному регіональному чи товарному ринку, а також у процесі функціонування – для визначення критичного зниження обсягу збуту, яке обумовлює отримання збитків від діяльності.

Для здійснення успішної комерційної діяльності підприємство повинно визначати показник безпеки діяльності, що дозволить розрахувати суму коштів, на яку можна зменшити збут товарів і виручку від реалізації, у випадку погіршення збуту товарів, не виходячи із зони прибутку.

Показник безпеки комерційної діяльності (запас фінансової стійкості) – це сума, на яку підприємство може собі дозолити зменшити виручку від реалізації, не виходячи з зони прибутку. Показник безпеки комерційної діяльності визначається за формулою:

(18)

чи у відсотках:

,

(19)

де – очікуваний обсяг виручки від реалізації продукції.

Для підприємства мінімально допустимий обсяг збуту пов’язаний з визначенням точки мінімальної рентабельності.

Рентабельність– це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність має ряд модифікацій: рентабельність збуту продукції, рентабельність застосовуваних ресурсів (капіталу), рентабельність продукції тощо.

Рентабельність товарообороту (продаж) визначається за формулою:

,

(20)

де - прибуток підприємства; - обсяг збуту продукції.

Досягнення цієї мінімальної межі діяльності підприємства є умовою отримання мінімального прибутку та задоволення його економічних інтересів.

Під точкою мінімальної рентабельності розуміють такий обсяг збуту продукції, за якого сума валових доходів не лише повністю покриває змінні і постійні витрати підприємства, а й утворює прибуток, розмір якого (після сплати податків) задовольняє керівництво та власників підприємства. Кількісно мінімальний рівень рентабельності визначається рівнем депозитної ставки Національного банку, що склався на певний час. Оскільки власник підприємства незацікавлений у комерційній діяльності, якщо одержуваний чистий прибуток за результатами діяльності підприємства менший за суму відсотків, яку він міг би отримати від зберігання своїх грошових коштів у банку або придбав би на них цінні папери інших підприємств.

У кризові періоди заради збереження ринків збуту підприємству доцільно продовжувати виробництво, навіть якщо ціна нижча за собівартість продукції. При цьому мінімально допустимою може бути ціна, яка покриває лише змінні витрати, оскільки збитки в цьому випадку не будуть перевищувати постійних витрат. Майже такі ж самі збитки підприємство зазнало б у разі зупинки виробництва, але при цьому втратило б свої ринки збуту.

Прибуток підприємства залежить від його операційної активності, яка на виробничих підприємствах виражається передусім обсягом збуту продукції. Вплив зміни обсягу виручки на прибуток підприємства визначається за допомогою операційного важеля.

Операційний важіль (операційний ліверидж) показує у скільки разів зміниться прибуток підприємства при збільшенні виручки.

Для аналізу впливу зміни виручки підприємства на розмір кінцевого прибутку широко використовують наступні три види операційного важеля: ціновий важіль, натуральний важіль, комбінований важіль.

Операційний ціновий, натуральний і комбінований важіль показує в скільки разів темпи зміни прибутку перевищують темпи зміни чистого доходу, відповідно від зміни цін, натуральних обсягів реалізації і обох факторів разом при відповідних витратах.

Операційний ціновий важіль ( ) розраховується за такою формулою:

.

(21)

Операційний натуральний важіль ( ) розраховується за наступною формулою:

.

(22)

Однак використання операційного натурального та цінового важеля можливе лише у випадку, коли динаміка прибутку визначається одним фактором при незмінному іншому: або змінюється ціна, але не змінюється натуральний обсяг реалізації, або навпаки. В реальних умовах господарювання, як правило, відбувається одночасна зміна і цін, і натурального обсягу реалізації, причому обидва фактори можуть діяти і в одному напрямку, і в протилежних напрямках. В даному випадку необхідно скористатися розрахунком операційного комбінованого важеля.

Операційний комбінований важіль ( ) розраховується за такою формулою:

,

(23)

де - зміна ціни; - зміна натурального обсягу реалізації.

Вплив розміру операційного важеля та маржинального прибутку на діяльність підприємства відрізняється залежно від кон’юнктури ринку:

1. Підприємство з більшим розміром операційного важеля більше ризикує у випадку погіршення ринкової кон’юнктури, і в той же час воно має переваги у випадку покращення ринкової кон’юнктури. Тобто, внаслідок покращення ринкової кон’юнктури підприємство з більшим значенням операційного важеля значно збільшить прибутки, а у випадку погіршення ринкової кон’юнктури його прибуток суттєво скоротиться.

2. Підприємство з меншим розміром операційного важеля менше ризикує у випадку погіршення ринкової кон’юнктури, і в той же час воно має менше переваги у випадку покращення ринкової кон’юнктури. Тобто, внаслідок покращення ринкової кон’юнктури підприємство з меншим значенням операційного важеля помірно збільшить прибутки, а у випадку погіршення ринкової кон’юнктури його прибуток скоротиться не суттєво.

Операційний важіль значною мірою залежить від частки постійних витрат у сукупних витратах підприємства. З її зростанням величина операційного важеля збільшується і навпаки. Таким чином, чим більша величина операційного важеля, тим чутливіша реакція прибутку на зміну обсягу збуту продукції.

Поиск по сайту: