СУТНІСТЬ МЕТОДУ АНАЛОГІЙ В ОЦІНЮВАННІ РИЗИКУ

ВСТУП

Ризик - невід’ємна складова частина людського життя. Він породжується невизначеністю, відсутністю достатньо повної інформації про подію чи явище, та неможливістю прогнозувати розвиток подій. Ризик виникає тоді коли рішення вибирається з декількох можливих варіантів і немає впевненості , що воно найефективніше.

Проблеми ризику мають розглядатися й ураховуватися як при розроблені стратегії , так і в процесі виконання оперативних завдань. У кожній ситуації, що пов’язана з ризиком постає питання : що означає доцільний ризик, де межа, що відокремлює доцільний ризик від нерозумного.

Причини появи фінансових ризиків пов'язані, по-перше, із розвитком товарно-грошових відносин, по-друге, з невизначеністю та непередбаченістю багатьох економічних явищ, їх багатокритеріальністю, конфліктністю.

Фінансові ризики є невід'ємною характеристикою фінансових рішень, тому однією із функцій банківської системи с мінімізація негативних інфляційних тенденцій та розподіл ризику між учасниками (останній залежить від зміни валютних курсів, відсоткових ставок, ціни на товар та акції).

У цілому, ризик є складною для розуміння категорією, коріння якої сягає глибини філософських проблем причинності, випадковості, проблем пізнання світу та поводження цілеспрямованих систем. Напевне тому, доволі нелегко дати всеосяжне й чітке визначення ризику, запропонувати універсальну кількісну міру його оцінки.

Існує принаймні два підходи до визначення ризику – у термінах втрат і збитків та в термінах непевності.

СУТНІСТЬ МЕТОДУ АНАЛОГІЙ В ОЦІНЮВАННІ РИЗИКУ

В інвестиційному й фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють міру непевності в одержанні очікуваних доходів від заданих інвестицій.

Очевидно, що для загального визначення ризику слід виходити з того, за яких умов він виникає.

Система потрапляє в полк дії фактора ризику за наявності трьох умов:

· система прагне до певної мети;

· система має вибір шляху її досягнення;

· вибір здійснюється в умовах непевності.

З огляду на це можна сформулювати загальне визначення ризику. Ризик – це міра непевності в досягненні системою заданої мети при обраному способі досягнення цієї мети.

Якщо прийняти це формулювання, то вищенаведене визначення ризику в термінах втрат є його окремим випадком, коли мета системи – існування без втрат і збитків.

Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то метою системи є одержання очікуваного рівня доходності, а способом досягнення мети – реалізація даного проекту. Тобто, ризик проекту – це міра непевності в одержанні очікуваного рівня доходності при реалізації даного проекту.

Метод аналогій використовують у тому разі, коли інші методи оцінки ризику неприйнятні. Часто до такого методу вдаються у страхуванні для розробки правил страхування нових ризиків. Аналогами є дані про ризик подібних проектів чи угод. Метод аналогів можна застосовувати при виявленні ступеня ризику нових напрямів підприємницької діяльності. Коли відсутня точна статистична інформація, екстраполяція інформації про минулі події дає змогу зорієнтуватися у виборі рішень щодо майбутнього.

Метод аналогій полягає в аналізі всіх наявних даних, що стосуються здійснення фірмою або банком аналогічних проектів у минулому з метою розрахунку можливостей виникнення втрат. Колосальну роль при цьому відіграє банк накопичених даних про всі започатковані раніше проекти, утворений на основі їхньої оцінки вже після завершення. Найбільше застосування метод аналогій знаходить при оцінюванні ризику проектів, які часто повторюються, наприклад у будівництві. Якщо будівельна фірма хоче реалізувати проект, аналогічний уже завершеним проектам, то для розрахунку рівня ризику нового проекту можна побудувати так звану криву ризику на підставі наявного статистичного матеріалу. З цією метою встановлюються області ризику, обмежені нижньою і верхньою межами загальних втрат[4, c. 63-64].

Метод аналогій базується на використанні даних про ризики аналогічних проектів (виконуваних у порівнянних умовах) для оцінки ризику конкретних проектів. Точність даного методу невисока, в основному він використовується для попередніх оцінок. Основний його недолік полягає в тім, що кожен проект має свої відмінні риси і специфіку реалізації, а це не дозволяє підготувати вичерпний набір сценаріїв розвитку подій у майбутньому, ґрунтуючись на досвіді минулого.

Приклад

Підприємство досліджує можливість виходу із своєю продукцією на новий ринок (Туркменістан). Оцінку політичного ризику отримано на основі аналізу індексу розвитку людського потенціалу і рівня реформ відповідно до доповіді про розвиток людини Представництва ООН (дані наведено у табл. 1).

Дати рекомендації стосовно рівня ризику і перспектив роботи на новому ринку (підприємство вже освоїло ринки інших середньоазійських країн — Казахстану, Таджикистану, Киргизстану).

Розв'язування:

Для досліджуваної країни відсутні дані за 1990 та 1995 роки і наявні лише за 2005 p., що унеможливлює виявлення тенденції зміни показника. Але на основі інформації, вміщеної у таблиці, можна провести такі аналогії:

— до 1991 р. Туркменістан входив до складу СРСР як союзна республіка і в перші роки незалежності зберігав тісні зв'язки з іншими новоствореними незалежними країнами (за винятком республік Прибалтики);

— Туркменістан є однією із середньоазійських країн колишнього СРСР, тісно з ними пов'язана економічно і політично;

— найближчим сусідом (серед ближніх республік) є Казахстан, хоча країни і відокремлюють 9 пунктів у рейтингу.

Висновок: рекомендувати підприємству оцінити результати роботи на ринках середньоазійських країн (Казахстан, Таджикистан, Киргизстан), рівень ризику роботи у Туркменістані оцінити як середній між ризиком у Казахстані і Киргизстані і нижчий, ніж у Таджикистані[2, c. 11-13].

Однак розглянуті вище приклади ілюструють лише загальні принципи кількісного аналізу ризику в діяльності підприємств, оскільки в багатьох випадках дуже важко визначити як імовірності можливих результатів, так і кількісно оцінити самі результати. Крім того, для розробки заходів спрямованих на запобігання, зниження чи компенсацію ризику необхідно знати ступінь впливу тих чи інших факторів ризику на загальну величину ризику конкретного виду діяльності (проекту).

Отже, для більшості ймовірних збитків та зумовлених ними ризиків характерні такі особливості:

— їх причини з часом нашаровуються одна на одну, має місце тривалий інкубаційний період їх визрівання;

— вони якісно відрізняються між собою;

— їх ефект проявляється як результат складної суперпозиції низки непрогнозованих причин.

При використанні методу аналогій завжди необхідно робити поправку отриманих результатів оцінки ризику на ступінь подібності явищ або процесів.

Для перевірки адекватності побудованої структури реальним умовам може бути використана інформація про несприятливі результати при реалізації аналогічних проектів у минулому. У цьому випадку використовують зворотний ланцюжок міркувань. За його допомогою на підставі наслідків встановлюють причини - які фактори ризику й у яких комбінаціях привели до негативних результатів. Це дозволяє уточнити прогнози на майбутнє і скорегувати схему і процедури аналізу ризику.

До числа основних переваг розглянутого підходу слід віднести принципову можливість розрахунку ризику в умовах різноспрямованої дії факторів, які його спричиняють, з нечіткою оцінкою ступеня впливу кожного з них. При цьому можна визначити вплив кожного з прийнятих у розрахунок факторів ризику, оцінити його частку в загальній сумі втрат.

У підсумку слід зазначити, що аналіз ризику не є самоціллю, він є основою для прийняття обґрунтованих і ефективних рішень про вибір оптимальних рішень чи видів діяльності, а також основою розробки заходів спрямованих на запобігання, чи зниження компенсацію ризику (можливих утрат)[3, c. 125-127].

Поиск по сайту: