Розкрити сутність методу вправ в профільному навчанні учнів старших класів

Що слід розуміти під терміном “вправи”?

В психології вправами називають багаторазове виконання певних дій або видів діяльності, які мають своєю метою їх засвоєння, спираються на розуміння і супроводжуються контролем та коректуванням. В цьому визначенні підкреслюється цілеспрямованість вправ, які виконуються на основі розуміння учнями виконуваних дій і продуманого педагогічного керівництва. Стихійне, некероване повторення дій може привести до механічного тренування при застосуванні дій в стандартних умовах. Педагогічне керівництво вправами передбачає застосування певної методики занять і науково обґрунтованих посібників для учнів.

Фізіологічною основою утворення навичок і вмінь є утворення систем тимчасових нервових зв’язків, які, закріплюючись, робляться стереотипними.

На початковому етапі формування навичок важливе значення має взаємодія слова (другої сигнальної системи людини) і демонстрації (рухів, дій, малюнків, образів тощо). Правда, вже на цьому етапі формування навичок можна обмежитись словесним поясненням правила, інструкції, якщо у учнів є достатній для їх розуміння життєвий досвід або знання.

Слово сприяє формуванню навичок і вмінь дотриманню певної послідовності дій, рухів, їх темпу і ритму. Спочатку учні невпевнено володіють діями, які вивчають, при найменшому забрудненні намагаються згадати відповідне правило або інструкцію. В міру удосконалення дій потреба в згадуванні правила або способу виконання дії зменшується і згодом зовсім відпадає. Поступово дії автоматизуються, переходячи в навички. Увага учнів при цьому перемикається на процес отримання необхідного результату і на якість виконання дій і операцій.

Таким чином, в процесі застосування вправ змінюється взаємодія між першою і другою сигнальними системами. Роль слова при цьому постійно знижується. Але контроль людини над автоматизованою дією ніколи не припиняється.

Як педагогічна наука, так і шкільна практика в останні роки значно просунулись в вирішенні питань про визначення раціональних способів формування у школярів навчальних навичок та вмінь. Немало зроблено для удосконалення змісту вправ, зміни співвідношення репродуктивних і творчих вправ на користь останніх, запровадження в навчальний процес проблемних завдань, розробки методики керівництва працею учнів в процесі виконання вправ. Однак до цього часу не вироблена дидактична система вправ, яка передбачає поступове наростання складності завдань і самостійності учнів в їх виконанні.

В дидактичній системі вправ перші завдання повинні носити репродуктивний характер і бути направлені на актуалізацію раніше отриманих знань, чуттєвого і практичного досвіду, на які повинно спиратись засвоєння нових навичок та вмінь. Вони виконуються під жорстким контролем і з допомогою постійного коректування вчителя, але при цьому потребують мінімум самостійності і творчості. Перехід від попередніх видів завдань і вправ до наступних має поступово нарощувати складність і самостійність тобто творчий підхід до їх вирішення.

Послідовність вправ в процесі засвоєння учнями вмінь та навичок:

Після пояснення і демонструвань учителя учні пробують виконувати трудові дії і вправи.

У цей період вони навчаються окремим рухам і прийомам виконання операції: триманню інструмента, робочій позі та темпу. При цьому важливо, щоб кожний новий елемент операції додавався до попередніх, а не заміняв їх. При повтореннях елементи операцій пов¢язуються між собою і поступово стають єдиним ланцюгом рухів (операцією). Хоч як добре, докладно і чітко не пояснював учитель, як добре б не знав учень теорії про робочі рухи і прийоми, проте його перші спроби виконати роботу часто бувають невдалими. Учням можна пояснити й показати зовнішні характеристики трудової дії: траєкторію переміщення інструмента, стійку, хватку інструмента. Проте неможна задовільно пояснити або показати внутрішню картину дії: величину і характер робочих зусиль, швидкість і інерцію робочих органів, інструментів. Отже, вправи потрібні не лише як засіб закріплення матеріалу, а й як засіб сприйняття тієї частини інформації, яку не може дати інструктування. Тому треба уважно стежити за першими спробами учнів. Завдання вчителя полягає в тому, щоб не дати учням діяти випадково, а навчити їх стежити за своїми рухами і свідомо змінювати силу, темп, координацію рухів. Слід запобігати квапливості учнів, неуважності в зусиллях, до чого схильні учні 5-7класів.

Дослідження процесу трудового навчання показує, що для засвоєння трудових умінь учні в перший період навчання повинні уважно стежити за своїми рухами, тобто зосереджувати увагу на своїх робочих рухах, а не тільки на предметі, що виготовляється. Тому вивчення кожної нової операції доцільно починати з нетривалих вправ (5-15хв.) на заготовках із збільшеним припуском або на викидному матеріалі.

В трудовому навчанні виділяють такі види вправ:

Підготовчі вправи.

Підготовчі вправи мають на меті підвести школярів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці. Для цього в першу чергу актуалізуються знання і навички, отримані на попередніх уроках і які є опорою для засвоєння нових способів дії, оволодіння вміннями і навичками.

Опорні знання і практичні навички актуалізуються головним чином на основі виконання вправ, в зміст яких входять окремі елементи нових способів виконання дій. Підготовчі вправи носять як правило репродуктивний характер. Самостійність учнів при виконанні цих вправ мінімальна.

Процесу засвоєння нового матеріалу на основі розрізнення близьких по змісту понять і дій сприяють пізнавальні (ввідні) вправи. Вони застосовуються для створення проблемної ситуації, як способу мотивації навчання, підготовки учнів для самостійного пошуку нових способів виконання дій, підведення учнів до розуміння опорного теоретичного матеріалу.

Пробні і тренувальні вправи.

Пробні вправи – це самі перші завдання на застосування тільки що отриманих знань. Їх використовують тоді, коли новий матеріал ще не добре засвоєний і учні допускають помилки в його застосуванні.

Спостереження показують, що помилки в процесі засвоєння вмінь і навичок виникають на етапі першого застосування знань – під час виконання пробних вправ, і якщо помилки виправити на протязі 30 секунд, то вони не закріплюються в пам’яті. Оскільки після вивчення теорії учні ще відчувають невпевненість в застосуванні знань, пробні вправи обов’язково виконують під безпосереднім керівництвом і контролем вчителя. Виконання пробних вправ учні супроводжують словесним поясненням своїх дій.

Пробні вправи можна застосовувати при вивченні різних навчальних предметів, де передбачається формування в учнів вмінь та навичок. Зміст вправ може бути різним, але загальним для них буде співставлення слова і дії в одному акті застосування знань. В залежності від місця пояснення і дії в процесі застосування знань виділяються три види пояснення використовуваних прийомів і дій:

1. Попередній. Виконання пробних вправ характеризується тим, що учні спочатку пояснюють, як слід виконувати дії, обгрунтовують свої міркування правилами, знанням теорії, а потім виконують вправи.

2. Біжучий. Виконуючи пробні вправи, учні одночасно пояснюють відповідне правило (коментуючі вправи). Цей прийом використовували липецькі вчителі.

3. Наступний. Виконання завдання попереджає пояснення дії.

Тренувальні вправи направлені на засвоєння учнями навичок в стандартних (постійних) умовах. Від пробних вони відрізняються більшим степенем самостійності та ініціативи учнів в їх виконанні, а також більшим переліком завдань, складність виконання яких поступово зростає.

По степені пізнавальної і виконавчої самостійності учнів тренувальні вправи бувають трьох видів.

1. Вправи по зразку – це завдання з повною основою дії: учні знають, як виконати завдання і які результати вони повинні отримати. Ці вправи нескладні по змісту і виконанню. Учні успішно можуть їх виконувати по заданим алгоритмам.

2. Вправи по інструкції – виконуються по вказівкам про порядок виконання дій, самостійних робіт, застосування окремих операцій і їх послідовності. Інструкція може бути письмовою або усною. Вправи по інструкції, як і вправи по зразку, носять відтворюючий характер, але відрізняються більшим степенем самостійності учнів і більш складними по змісту завданнями.

Під час виконання роботи вчитель спостерігає за учнями, контролює їх дії, допомагає. Самостійність учнів при виконанні тренувальних вправ по зразку та інструкції не виходить за рамки точного копіювання зразка або виконання передбачених інструкцією прийомів і їх послідовності.

3. Вправи по завданню – більш самостійні, до них відносять завдання, які потребують самостійного виконання без яких-небудь вказівок вчителя. Вправи по завданню поступово переходять в творчі вправи.

Творчі і контрольні вправи.

Творчі вправи по змісту і методам виконання наближаються до ситуацій, які можуть виникнути в житті кожної людини. Дидактична ціль творчих вправ полягає в тому, щоб сформувати в учнів вміння успішно орієнтуватися в житті, в процесі праці, чітко, правильно і швидко вирішувати проблеми на основі творчого застосування отриманих знань і надбаних навичок.

Розрізняють два рівні творчих вправ. Перший характеризується тим, що їх виконання потребує певної перебудови відомого. Другий рівень відрізняється більшим степенем творчості при виконанні завдань з внесенням в них нових елементів дії.

Контрольні вправи – носять головним чином навчальний характер. Це комплексні вправи середньої складності, які складаються із типових ситуацій без ускладнення змісту і містять репродуктивні та творчі елементи.

Розрізняють письмові, графічні та практичні контрольні роботи. Наприклад, в майстерні після тренувальних вправ на виконання окремих операцій учням пропонується виготовити якийсь виріб. Вчитель спостерігає за роботою учнів, за тим, як вони виконують окремі прийоми, аналізує результати роботи і відповідним балом оцінює вміння та навички кожного учня окремо.

До вправ як методу навчання ставлять такі дидактичні вимоги:

Вправи повинні ґрунтуватися на свідомій діяльності учнів. Провідну роль у процесі формування навичок відіграє свідомість. Практика трудового навчання показала, що механічний підхід до робітника, спроба “навчати м’язи” поза свідомістю (система ЦІП) не досягають успіху.

Фізіологія і психологія встановили певні закономірності утворення навичок. Безпосередньому формуванню вміння, навички передує утворення елементарного уявлення про них. Чим більш точним, конкретним буде уявлення учнів про виучувані рухи, тим швидше і точніше вони ними оволодіють. Звідси стає зрозумілою важливість роботи вчителя, яка передує вправам і в процесі якої перед учнями розкривається значення виучуваних операцій, обґрунтовуються правила виконання трудових прийомів.

Вправи і їх елементи мають поступово ускладнюватись. У різних трудових операціях зустрічаються однакові елементи (прийоми, рухи). Якщо проаналізувати операції з цієї точки зору, то можна встановити, яка з них більш, а яка менш складна. Наприклад, операція різьблення деревини полягає в тому, що учень, тримаючи в правій руці інструмент, завдає ударів по головці зубила так, щоб його вістря знімало з поверхні заготовки, закріпленій у лещатах, тонкий шар металу. Робота молотком пов’язана з деякими труднощами: учень повинен заздалегідь вивчити конструкцію руху молотка, оволодіти точністю і силою удару, правильністю і чистотою обробки. Тільки оволодівши всіма цими елементами, учень зможе засвоїти операцію рубання металу. Тому перед цією операцією треба вивчати інші, простіші. Так, вправи у випрямленні металу сприятимуть виробленню конструкцій і сили удару молотком, вправи у клепанні поступово розвиватимуть влучність. Спрямовуючі зазначені операції на розв’язання певних технологічних завдань, можна одночасно підготувати грунт для оволодіння учнями майстерності рубання металів.

У процесі вправ повинен відбуватися самоконтроль учнів за своїми трудовими діями. У профільному навчанні велике значення має правильна початкова підготовка. Відомо, що нестійкі навички або неправильні прийоми роботи стають гальмом у дальшому навчанні. Значно легше навчити спочатку, ніж викорінити неправильні прийоми. Саме тому вчитель зобов’язаний з самого початку стежити за тим, щоб трудові прийоми, рухи, операції учні виконували правильно. Цього можна добитися, якщо до контролю залучати самих учнів, щоб вони здійснювали самоконтроль. Тому, пояснюючи правила виконання трудових прийомів, вчитель одночасно пояснює учням критерії, на основі яких вони роблять висновки про правильність своїх дій. Включення самоконтролю не повинно накладати на учнів будь-яких додаткових обов’язків, які відвертали б їхню увагу від основного завдання – оволодіння трудовими вміннями.

Розкривши сутність методу вправ в профільному навчанні, я встановив їх сутність, види, особливості організації та проведення, вимоги які висуваються до вправ, як методу навчання, фізіологічні особливості створення вправ для учнів та старших класів.

Поиск по сайту: