Художня своєрідність «малої прози» Е.Андієвської «Подорож», «Тигри», «Джалапіта»

Емма Андієвська (нар. 19 березня 1931, м. Сталіно, нині Донецьк) — українська письменниця, поетеса та художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму. Емма Андієвська є авторкою двадцяти чотирьох поетичних збірок, п'яти книжок короткої прози, трьох романів та понад дев'яти тисяч картин. Художні виставки малярки проводилися в США, Канаді, Франції, Німеччині, Австралії, Бразилії, Ізраїлі, Україні та Швейцарії. Поетеса є членом Національної спілки письменників України з 1994 року, українського ПЕН-клубу та Професійного об'єднання художників Баварії. Більшу частину свого життя Андієвська провела поза Україною, проживаючи в Мюнхені та Нью-Йорку.

Емма Андієвська зростала у російськомовному середовищі, проте ще у дитячому віці усвідомила власну українську ідентичність й прийняла українську мову, яку вперше почула у Вишгороді у віці шести років. Відтоді письменниця вирішила писати лише українською, яку вона сприймала як мову пригнічених. Завданням для себе авторка визначила «створити українську державу в слові». Пізніше, щоправда, для того, аби показати власну незалежність від мов, Андієвська написала декілька віршів англійською, німецькою та французькою мовами.

Емму Андієвську нерідко пов'язують з угрупуванням українських письменників Нью-Йоркської групи. Проте, сама авторка свою належність до цієї групи заперечує, оскільки почала публікуватися раніше, ніж інші члени групи.

Емма Андієвська є авторкою короткої прози — збірки оповідань «Подорож» (1955), «Тигри» (1962), «Проблема голови» (2000), збірки «Казки Емми Андієвської» (2000) та твору «Джалапіта» (1962). Деякі з творів письменниці мають відношення до її картин. Наприклад у «Казці про двох пальців» розказується про два невидимі пальці на руці, які творять найбільше. Чимало персонажів картин Андієвської мають понад п'ять пальців на руках.

Казки Емми Андієвської — збірка авторських казок-притч Емми Андієвської. Одна із казок включена до програми з вивчення української літератури в школі.[1] Казки були опубліковані разом у 2000 р. видавництвом «Зерна» і частина казок була видана видавництвом «Піраміда». Частина казок також опублікована у книжці «Джалапіта», виданій у 2006 р. львівським видавництвом «Піраміда». збірка казок містить вісімнадцять оповідань. Перед самими казками, між ними та після них відбувається розмова між шакалом та консервною бляшанкою. Ці двоє зустрівшись ввечері домовляються розповідати один одному казки. При цьому шакал розповідає казки із сумним закінченням, а бляшанка — казки із щасливим кінцем. Кожну розказану казку обоє коментують та інтерпретують її мораль по-своєму.

Як і в багатьох інших творах Андієвської, в казках відбувається олюднення речей. Шакал та бляшанка обговорюють власне уподібнення до людей. Персонажі казок, такі як блискавка, море та живі істоти також наділені людськими якостями.

В казках піднімаються питання моралі такі як дружба (Говорюща риба та Казка про гадюку й орла, або невдячного приятеля), воля (Казка про упиреня, що живилося людською волею), шкідливість пихатості (Казка про пихатість), важливість віри людини у себе (Казка про чоловіка, що заступав Усевишнього), осудження егоїзму (Казка про яян).

Список казок у збірці:

Казка про Галайла, Казка про двох пальців, Казка про упиреня, що живилося людською волею, Казка про слимака, Казка про рінину, подарунок моря, Казка про гуску, яку змушували нести прості яйця замість золотих, Казка про гадюку й орла, або невдячного приятеля, Казка про бика й метелика, Казка про дракона, шевця, що не вмів дарувати заподіяної йому шкоди, та інших, Казка про блискавку, Казка про пихатість, Казка про те, як заєць збирав податки з капусти, Казка про чоловіка, який заступав Усевишнього, Казка про чоловіка, який мав сумніви, Казка про кулі зла, Казка про яян, Казка про мандрівника, Казка про двох пальців

«Джалапіта» – сюрреалістичний прозовий твір Емми Андієвської. Виданий вперше в Нью-Йорку у 1962 році, перевиданий в Україні в 2006 році львівським видавництвом «Піраміда». Твір був перекладений російською та французькою мовами.

У книзі йдеться про якості та метаморфози доброго, гнучкого та наївного головного героя – Джалапіти, ім’я якого ймовірно походить із санскриту. Джалапіта також нагадує своїми якостями східні бачення святих чи богів

Ми не рекомендуємо читати книгу Емми Андієвської «Джалапіта» тим, хто взагалі далекий від такої літературної течії як сюрреалізм. Бо в такому випадку книга може здаватися набором фраз, які нічого не означають, нісенітницею, абсурдом.

Сюрреалі́зм(фр. surrealisme — надреалізм) — один із найпоширеніших напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Надреалізм — літературний і мистецький напрям, що виник після Першої світової війни, на початку ХХ століття головним чином у Франції.

Основні ознаки:

- ускладненість образів;

- суб’єктивні асоціативні зв’язки;

- приреченість людини на самотнє існування;

- прийом автоматичного письма;

- правила випадковості, сновидіння;

- фантастичні сюжети, галюцинації;

- сфера «надреального» і «надприродного»;

- «справжнє» і «несправжнє» буття;

-проблема свободи та етичного вибору особистості;

- екзистенцій на тривога, нудота;

- протиприродність сполучення предметів і явищ, що лякає.

Емма Андієвська завжди пропонує читачеві прийняти правила її поетичної гри, спробувати вийти за рамки стандартизованої буденщини, перевтілитися, подивитися довкола себе за своєрідними законами її світобачення, яке, синтезуючи українську фольклорну магію та західний модернізм, робить прорив в інші виміри, які нам видаються фантастичними. Її несподівані, багатозначні асоціації апелюють до емоційної сфери читача, його образного мислення.

В одному із своїх інтерв’ю письменниця говорить: «Я ніколи не думала про злиття чогось з чимось чи, скажімо, що є західне, а що українське. Я мушу тільки чітко висловити явище, яке бачу. Інколи воно дуже складно сприймається іншими людьми.

Але це зрозуміло: перша реакція на те, чого людина не знає, — відкинути, однак щойно, як вона повертається до цього, то встановлює, що це зовсім не так уже й незбагненно.

Мета мого життя — якомога повніше відтворити ту дійсність, яка навколо

мене. Її всі бачать, тільки чомусь не помічають».

Отож, визначимо основні особливості творів Емми Андієвської:

1. Сюрреалістичне видіння – надреальне, надприроднє.

2. Інтуїтивізм, фантазійне мислення.

3. Багатоплановість образів.

4. Одночасність подій.

5. Ланцюгове нанизування (проза).

6. Проекція суб’єктивної картини світу.

7. Метод розриву логічних зв’язків

Поиск по сайту: