Тема: «Види дії лікарських речовин»

Під місцевою слід розуміти дію, яка з'являється на місці застосування тієї чи іншої лікарської форми. Вона зумовлюється безпосереднім впливом лікарської речовини на тканини чи збудників захворювання під час її застосування або навіть через досить тривалий час. Місцева дія може проявлятись як збудженням так і пригніченням функції. З метою місцевого впливу застосовують лікарські речовини у відповідних лікарських формах, найчастіше у вигляді порошків, розчинів, мазей, лініментів, паст, аерозолів.

Резорбтивна (гр. resorbtio - всмоктування) дія, яка проявляється навіть у віддалених від місця введення органах після всмоктування лікарських речовин у кров і проникнення в клітини. Вона може бути збуджуючою або пригнічуючою, прямою і непрямою, загальною і вибірковою основною і побічною, зворотною і незворотною.

Поділ дії лікарських речовин на місцеву і резорбтивну має не тільки теоретичне, а й величезне практичне значення. Так, кокаїн одним із перших почали використовувати як ефективний місцевоанестезуючий засіб завдяки здатності його діяти місцево на чутливі рецептори та нервові провідники. Однак, як виявилось пізніше, він має також виражену резорбтивну побічну негативну дію, яка полягає у високій токсичності. Тому довелося вести пошуки замінників, які б не так швидко всмоктувалися і не так сильно діяли токсично.

Рефлекторна дія проявляється в результаті взаємодії лікарської речовини з закінченнями еферентних нервів і є наслідком місцевого подразнення нервових закінчень. Наприклад, камфора після підшкірного введення подразнює нервові закінчення рецепторів, що викликає рефлекторну стимуляцію дихання і роботи серцево-судинної системи.

Під прямою дією слід розуміти зміну функції клітини чи органу під безпосереднім впливом на них лікарської речовини, її можна розглядати як первинну фармакологічну реакцію, оскільки вона є результатом взаємодії молекул лікарської речовини з клітинними структурами.

Непряма дія - це зміна функції клітин чи органів, які не вступають безпосередньо у взаємодію з лікарською речовиною. Вона проявляється посередньо за допомогою нервових або гуморальних шляхів. Наприклад, серцеві глікозиди проявляють насамперед резорбтивну, пряму, вибіркову, стимулюючу дію на серце, поліпшення роботи якого зумовлює діуретичний ефект. Діуретичний ефект при цьому можна розглядати як непряму, вибіркову, побічну, позитивну дію.

Розрізняють також дію загальну та вибіркову, основну та побічну, зворотну та незворотну.

Загальна дія лікарської речовини проявляється у тому випадку, коли речовина одночасно змінює функцію клітин багатьох органів та систем завдяки однотипності впливу на біохімічні реакції. Так можуть діяти глюкоза, амінокислоти, деякі біостимулятори, які широко використовують при ослабленні організму, хронічних захворюваннях, для стимуляції росту та розвитку тварин.

Вибіркова дія - це специфічна дія лікарської речовини на окремі органи та системи. В лікувальній практиці вибіркова дія є найбільш цінною, оскільки вона дає змогу цілеспрямовано змінювати функцію того чи іншого органа, не ризикуючи значно вплинути на інші функції організму. Можна навести дуже багато прикладів вибіркової дії. Це і серцеві глікозиди,наркотичні засоби, гормональні, сечогінні і деякі інші.

Незважаючи на деяку умовність класифікації, завжди можна виділити дію основну, яка домінує над іншими і на яку розраховує лікар, та другорядну, побічну дію, менш виражену, але її необхідно враховувати обов'язково. Важко визначити лікарський препарат, який би мав лише основну дію, хоча його використовують завдяки їй. Причому побічна дія може бути бажаною, оскільки вона доповнює основну, та небажаною, яка не тільки звужує основну дію, а нерідко впливає дуже негативно на функцію інших органів і систем. Тому фармакологи та клініцисти дуже ретельно вивчають різні сторони побічної небажаної дії.

Найбільш важлива побічна негативна дія лікарських речовин - гостра та хронічна токсичність, яку вивчають обов'язково спочатку на лабораторних тваринах, потім на сільськогосподарських під час клінічного випробування.

Однією з побічних дій, що найчастіше зустрічаються, є алергія на ліки, яка може бути природженою (ідіосинкразія) та набутою. В основі будь-якої алергічної реакції лежить сенсибілізація (підвищена чутливість) організму до речовин, які є неприродними для нього. Алергічні захворювання виникають частіше після застосування антибіотиків, сульфаніламідів, новокаїну, деяких алкалоїдів, органічних сполук миш'яку.

Канцерогенна (cancer - рак) дія виявлена у багатьох хімічних сполук, тому для лікарських речовин вона не допускається.

Тератогенна (гр. teratos - потвора) дія проявляється дефектами розвитку ембріонів під впливом різних фізичних (іонізуюча радіація), біологічних (деякі мікроорганізми та віруси) та хімічних (пестициди, деякі лікарські речовини, алкалоїди) факторів. 3 лікарських речовин вона виявлена у салицілатів, стероїдних гормональних препаратів, деяких антибіотиків і сульфаніламідів.

Мутагенна (гр. mutatio - зміна, переміна) дія проявляється стійкими раптовими (спонтанними) або викликаними штучно змінами спадкового апарата (генів, хромосом), що призводить до різних змін морфологічних і якісних ознак організму.

Мутагенні властивості притаманні ультрафіолетовим та іонізуючим променям, а також багатьом хімічним сполукам. Серед лікарських засобів вони виявлені у формальдегіді, солях важких металів, похідних фенолу.

Ембріотоксична (гр. embryon-зародок) дія проявляється негативним впливом на розвиток зародків. Вона притаманна лікарським засобам, що мають здатність проникати через плацентарний бар'єр і проявляти токсичний вплив на ембріон.

Ембріотоксичну дію виявлено у деяких протипаразитарних засобів (фосфорорганічних сполук, похідних карбаматів тощо).

Поиск по сайту: