Усі проблеми поділяються на первинні, вторинні, проміжні

Етапи сестринського процесу

I етап – медсестринське обстеження або загальна оцінка стану пацієнта.

ІІ етап – виявлення проблем пацієнта. Встановлення медсестринського діагнозу.

ІІІ етап – планування обсягу медсестринських втручань.

ІV етап – впровадження плану в дію.

V етап – оцінка результатів та корекція догляду.

Необхідність впровадження медсестринського процесу в медсестринську освіту та практику.

Переваги впровадження методології сестринського процесу.

- забезпечується системний та індивідуальний підхід до проведення сестринського догляду;

- стає необхідною активна участь пацієнта і його сім’ї в плануванні і забезпеченні догляду;

- створюється можливість широкого використання стандартів фахової діяльності;

- здійснюється ефективне використання часу і ресурсів, які спрямовані на вирішення основних потреб і проблем пацієнта;

- універсальність методу;

- гарантується якість наданої допомоги і професіоналізм м/с;

- демонструється рівень фахової компетенції, відповідальність і надійність мед сестринської служби, медичного обслуговування;

- забезпечується безпека проведення медичного обслуговування.

Перший етап – медсестринське обстеження пацієнта.

Оцінка стану пацієнта – це систематичний безперервний процес, що вимагає спостереження і спілкування.

Мета оцінки – визначення конкретних потреб пацієнта або сім’ї в сестринському догляді, а також їх можливостей у самодопомозі.

Методи обстеження:

Суб’єктивний метод – це бесіда, під час якої сестра з’ясовує біографічні дані, необхідні для оцінки стану пацієнта, а також одержує інформацію про його самопочуття, про ті чи інші потреби, реакції, відчуття, особливості адаптації, тобто суб’єктивну інформацію, яку надає пацієнт щодо проблеми, пов’язаної з його здоров’ям.

Джерело інформації:

- пацієнт;

- члени його сім’ї;

- медичні працівники.

Мета бесіди:

- встановити відносини «сестра – пацієнт», у центрі яких стоїть здоров’я пацієнта;

- виробити адекватну самооцінку пацієнта, сприяти зменшенню його хвилювань і тривоги;

- визначити рівень надії пацієнта, що він очікує від системи надання медичної допомоги;

- отримати необхідну інформацію для планування догляду.

Об’єктивне обстеження:

- огляд пацієнта;

- спостереження за виразом його обличчя, диханням, положенням в ліжку;

- вимірювання АТ, температури, пульсу, дихання, визначення набряків.

Додаткове джерело інформації:

- дані лабораторних та інструментальних досліджень.

Від майстерності спілкування дуже часто залежить успішність оцінки, а отже і ефективність етапів СП.

М/с повинна розвивати дар спілкування і уміння кваліфіковано ставить запитання (короткі і конкретні) у бесіді з пацієнтом і членами його сім’ї.

ІІ етап медсестринського процесу :

виявлення фізіологічних, психологічних та соціальних проблем хворого, які є на сьогодні актуальними або можуть бути потенційними, а також постановка сестринського діагнозу.

Зібравши данні про пацієнта медсестра проводитьаналізта синтез їх.

Метою аналізу даних є встановлення медсестринського діагнозу, який після ухвалення з пацієнтом і його сім’єю допоможе медсестрі спланувати надання відповідної медсестринської допомоги та догляду. Медсестринська діагностика зосереджується на проблемі пацієнта, існуючій, чи потенційній, яка, щоб її усунути, розв’язати потребує втручання, активних дій медсестри.

Медсестринський діагноз формується на основі об’єктивних та суб’єктивних даних, які підтверджують наявність проблеми.

Усі проблеми поділяються на первинні, вторинні, проміжні.

Первинні проблеми – проблеми які вимагають екстреного вирішення.

Проміжні проблеми – це не екстремальні і безпечні для життя потреби хворого.

Вторинні проблеми – проблеми, які не мають прямого відношення до захворювання або прогнозу.

Приклад:Пацієнт 50 років одержав травму хребта. Знаходиться на суворому ліжковому режимі.

Існуючі проблеми: біль, стресовий стан, обмеження рухливості, дефіцит

(дійсні) спілкування.

Первинні проблеми: больовий синдром, стрес.

Проміжні проблеми: вимушене положення тіла, обмеження дії, дефіцит спілкування.

Потенційні проблеми: поява пролежнів, пневмонія, зниження тонусу м’язів, закрепи, тріщини, геморой.

Первинні проблеми: поява пролежнів і закрепи.

Проміжні проблеми: пневмонія, зниження тонусу м’язів.

Синтез даних: зібрані данні синтезують, намагаючись встановити зв’язки між симптомами, проблемами та подіями, які можливо, призвели до їх виникнення. Ці висновки її ляжуть в основу початкового мед сестринського діагнозу.

Наступним завданням ІІ етапу є формулювання медсестринського діагнозу.

У медсестринських діагнозах є три важливих компоненти, що позначаються як “PES-формат”. “P” указує на проблему, пов’язану зі здоров’ям, “E” представляє собою етіологію (причину) проблеми, а “S” описує сукупність ознак і симптомів, тобто те, що називається «характерні риси».

Ці три частини об’єднуються в одне формулювання за допомогою з’єднувальних слів. Діагноз повинен звучати так: проблема, пов’язана з (етіологія), що підтверджується (ознаки і симптоми або характерні риси).

Завдання сестринської діагностики – установити всі наявні або потенційні відхилення від комфортного гармонійного стану, встановити, що найбільше обтяжує пацієнта в цей момент і спробувати в межах своєї компетенції скоригувати ці відхилення.

Деякі приклади мед сестринського діагнозу:

1. Тривога, хвилювання очевидні з сумнівів і побоювань, які висловлює пацієнт, очікуючи на операцію.

2. Можливе утворення пролежнів в місцях почервоніння шкіри, як наслідок фізичної імобільності (нерухомості).

Медсестра розглядає не захворювання, а реакцію пацієнта на хворобу і стан пацієнта. Ця реакція може бути фізіологічною, соціальною, психологічною, духовною.

Таксономія укладена так, щоб відобразити моделі людських реакцій, а саме – проблеми.

1. Обмін. Модель людської реакції щодо отримання та віддачі енергії.

2. Спілкування. Модель людської реакції щодо встановлення контактів.

3. Взаємовідносини. Модель людської реакції щодо встановлення зв’язків.

4. Оцінювання. Модель людської реакції щодо визначення відносної цінності.

5. Вибір. Модель людської реакції щодо вибору альтернативи.

6. Рухомість. Модель людської реакції щодо діяльності.

7. Сприйняття. Модель людської реакції щодо сприйняття інформації.

8. Знання. Модель людської реакції щодо знань, пов’язаних з інформацією.

9. Почуття. Модель людської реакції щодо суб’єктивного усвідомлення інформації

Варто ще раз зазначити, що на відміну від лікарського діагнозу сестринський спрямовано на виявлення відповідних реакцій організму на захворювання (біль, гіпертермія, слабкість). Лікарський діагноз не змінюється, якщо не була допущена лікарська помилка, а сестринський діагноз може змінюватись щодня і навіть протягом дня в міру того, як змінюються реакції організму на хворобу. Крім того, сестринський діагноз може бути однаковим при різних лікарських діагнозах. Наприклад, сестринський діагноз “страх смерті” може бути встановлено пацієнтам з різними тяжкими захворюваннями.

Поиск по сайту: