Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою



Значення. Судова діяльність щодо розгляду справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою спрямована на зміну правового статусу осіб. Така зміна правового статусу фізичної особи викликана необхідністю захисту інтересів інших осіб - громадян та організацій, які перебувають з ним у певних юридичних відносинах і для яких тривала відсутність фізичної особи стала перешкодою для здійснення суб'єктивних цивільних прав. Судовий порядок розгляду справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою є надійною процесуальною гарантією від незаконної та необґрунтованої зміни їх юридичного статусу (статті 246-250 ЦПК). Так, якщо протягом одного року у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування, то така особа може бути визнана судом безвісно відсутньою (ст. 43 ЦК). Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. За наявності конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (ст. 46 ЦК).

Підсудність. За ст. 246 ЦПК заява подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) зниклої особи або за місцезнаходженням її майна (ст 246). Відкривається справа у суді заявником, це можуть бути:

· громадяни, яким це необхідно для здійснення суб'єктивних цивільних прав або охоронюваних законом інтересів,

· організації (наприклад, банк, який видав позику громадянину, у разі його тривалої відсутності, щоб вирішити питання про списання чи одержання від спадкоємців суми виданої позики; фінансові органи — про його майно).

· органи держави, підприємства, установи, організації і окремі громадяни, якщо зазначена зміна юридичного статусу громадянина необхідна для захисту прав та інтересів інших осіб, який вона має право здійснювати (ст. 45 ЦПК).

У заяві зазначається:

  • реквізити як у позовної заяви;
  • з якою метою необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою;
  • обставини що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку;
  • Заява повинна відповідати загальним вимогам позовної заяви.

При підготовці справи до розгляду суд визначає:

  • наявність у особи, що подає заяву, права на звернення до суду,
  • склад осіб, яких належить притягнути до участі у процесі у справі,
  • які необхідні докази,
  • осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть надати відомості про відсутнього, а також звернутися із запитом до відповідних організацій за останнім місцем проживання відсутнього і за останнім місцем його роботи про наявність відомостей про нього.
  • заходи через органи опіки та піклування щодо призначення опікуна для охорони майна відсутнього, якщо опіка ще не встановлена.

Розгляд справи за ст. 249 ЦПК відбувається за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких суд вважає за потрібне допитати. За наслідками розгляду справи ухвалюється рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення померлою. У резолютивній частині рішення зазначаються також початок безвісної відсутності або день смерті фізичної особи, що визначається відповідно до правил статей 43 і 46 ЦК. Рішення суду про оголошення фізичної особи померлою після набрання ним законної сили надсилається органові реєстрації актів цивільного стану, що є в районі діяльності суду, для реєстрації смерті громадянина, а також до нотаріальної контори, архіву або органу місцевого самоврядування, для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Якщо фізична особа, яку визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, з'явиться або буде виявлено місце її перебування, особи, за заявою яких судом був змінений правовий статус цієї особи, він сам та інші особи, які можуть звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб, мають право подати до суду заяву про скасування рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення його померлим. Розгляд справи відбувається за участю фізичної особи, заявника та заінтересованих осіб. Копія рішення суду, після набрання рішенням законної сили, надсилається відповідному органові РАЦСу для анулювання запису про смерть (ст. 47 ЦК, ч. 2 ст. 250 ЦПК).

Усиновлення

Правове регулювання умов усиновлення передбачено главою 18 СК, розгляд судами справ про усиновлення визначений ст.. 251-255 ЦПК. Підсудність. За ст. 251 ЦПК заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання. Зміст заяви (ст. 252 ЦПК):

· назва суду, до якого подається заява, прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника (заявників), Заява повинна відповідати загальним вимогам позовної заяви, та зокрема у ній мають бути зазначені обставини усиновлення;

· прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я.

· можливе клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявниками батьками останньої.

До заяви за наявністю додаються документи: копія свідоцтва про шлюб; у разі усиновлення дитини одним із подружжя - письмова згода на це другого з подружжя, завірена нотаріально, медичний висновок про стан здоров'я заявника; довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; документи, що підтверджують право власності на користування жилим приміщенням; інші документи, визначені законом. До заяви про усиновлення дитини іноземцями або особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, також додаються: дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок відповідного компетентного органу держави про умови їх життя і можливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органу держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене у нотаріальному порядку, про надання представником дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.

До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадянином іншої держави, крім документів, зазначених вище (ч. 4 ст. 252 ЦПК), додаються згода законного представника дитини та згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.

Документи, які подаються усиновлювачами-іноземцями мають бути у встановленому порядку легалізованими, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР України, перекладеними на українську мову і засвідченими нотаріально.

Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити зазначені відомості, дані про відсутність матері, батька або піклувальника, а також згоду особи на усиновлення (ч. 6 ст. 252 ЦПК.

Підготовка справи до розгляду. За ст. 253 ЦПК Суд вирішує питання про участь у ній органів опіки та піклування, а у справах, відкритих за заявами іноземних громадян, - уповноваженого органу виконавчої влади. Відповідним органом опіки та піклування до суду подається висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. До висновку додаються: акт обстеження умов життя заявника за місцем його проживання; свідоцтво про народження дитини; медичний висновок про стан здоров'я дитини; про її фізичний і розумовий розвиток; згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення, інші документи установлені законом і визначені судом.

Розгляд справи. Справа про усиновлення дитини розглядається за обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, яка за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд вважає за необхідне допитати. Справа про усиновлення повнолітньої особи розглядається за обов'язковою участю заявника, усиновлюваної особи, із викликом заінтересованих та інших осіб, якщо суд визнає за потрібне їх допитати. Для забезпечення таємниці усиновлення справа розглядається у закритому судовому засіданні (ст. 226 СК, ч. 3 ст. 254 ЦПК).

Рішення суду ухвалюється, якщо суд перевірив законність підстав для усиновлення, у тому числі наявність згоди усиновлюваної особи, якщо вона необхідна. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками). На клопотання заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, а також про зміну імені, прізвища та по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновителів батьками дитини. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників). З набранням рішенням законної сили виникає усиновлення. Для внесення змін до акта про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається органу реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1.07.10 р. № 2398-VІ), а у справах усиновлення дітей іноземними громадянами - також до уповноваженого органу виконавчої влади. Якщо батьки дитини відкликали свою згоду на усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рішення і поновлює розгляд справи. У разі відкликання заяви про усиновлення суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду (частини 5, 6 ст. 255 ЦПК). Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої влади.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.