Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ДОКАЗУВАННЯ В ОКРЕМИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ



Процес доказування відбувається у всіх стадіях кримінального процесу у формах і способами, залежно від особливостей кожної стадії.

Особливості процесу доказування полягають у такому. 1. Кожна стадія мас прятамашіе тільки для неї коло засобів Доказування — пізнавальних дій.

125

Наприклад, у стадії порушення кримінальної справи для доказу­вання може бути застосовано:

• відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб (ч. 4ст. 97 КПК);

• витребування необхідних документів (ч. 4 ст. 97 КПК). У стадії досудового слідства:

• проваджений слідчих дій (допитів, очних ставок, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події тощо);

• вимога до підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явити предмети і документи, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані тощо.

Деякі пізнавальні засоби можна застосовувати у кількох стадіях. Наприклад, огляд місця події — в стадіях порушення кримінальної справи, досудового слідства, судового розгляду, апеляційного провадження. А експертизу не проводять у стадіях порушення кримі­нальної справи, попереднього розгляду справи суддею, касаційного провадження, виконання вироку.

2. У кожній стадії є власні суб'єкти доказування. Під час пору­шення кримінальної справи і досудового слідства це, як правило, є органи дізнання та досудового слідства; в суді — суд, суддя.

3. Хоча коло обставин, що підлягають доказуванню у кожній кримінальній справі, визначено у загальній статті КПК (ст. 64), все ж таки вони мають свою специфіку у кожній стадії. Приміром, винуватість особи у вчиненні злочину не встановлюють у стадії порушення кримінальної справи та виконання вироку,

4. Для кожної стадії процесу можуть бути специфічними і межі доказування. Згідно з правилами вільної оцінки доказів суб'єкт, який веде процес, у кожній наступній стадії здійснює їх оцінку за власним внутрішнім переконанням. Останнє ж зумовлено індивідуальними особливостями розумової діяльності, життєвим та професійним досвідом, умовами діяльності в тій чи іншій стадії. Ці обставини, своєю чергою, зумовлюють розширення або звуження меж дока­зування.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 6:

1. Процес доказування здійснюється у всіх стадіях криміналь­ного процесу у формах і способами, шо залежать від особливостей кожної стадії.

2. Особливими в кожній стадії кримінального процесу є: коло засобів доказування; коло суб'єктів доказування; коло обставин, що підлягають доказуванню; межі доказування.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

1. Кримінально-процесуальний закон України, на відміну від законодавства держав Євросоюзу, містить легальне визначення до­казів, згідно з яким ними можуть бути будь-які фактичні дані.

2. Невід'ємними ознаками кримінальне-процесуальних доказів є їх допустимість, належність, достовірність та достатність.

3. Об'єктивна істина є пізнавальним ідеалом, якого мають праг­нути суб'єкти кримінальне-процесуального доказування.

4. Елементами процесу доказування є: 1) побудова і динамічний розвиток версій; 2) збирання доказів; 3) перевірка доказів; 4) оцін­ка доказів; 5) обґрунтування висновків у справі, які не можна роз­глядати як етапи доказування.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

Нормативно-правові акти

1. Закон України від 18 лютого 1992 р. "Про оперативно-розшукову діяльність" // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 12. — Ст- 303.

2. Закон України від ЗО червня 1993 р. "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 35. - Ст. 358.

3. Закон України від 22 травня 2003 р. "Про електронні документи та електронний документообіг" // Відомості Верховної Ради України. -2003. - № 36. - Ст. 275.

4. Инструкция о порядке изъятия, учета, хранения и передачи вещественных доказательств по уголовным делам, ценностей и иного имущества органами предварительного следствия, дознания и судами от 18 октября 1989 г.: Письмо Генеральной прокуратуры СССР, Верховного Суда СССР, МВД СССР, Министерства юстиции СССР, КГБ СССР .Ч- 34/15 от 12 февраля 1990 г.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від ЗО травня 1997 p. Л"9 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заґ. ред. В. Т. Маляренка. — К.. 2004.

Наукові та навчальне-методичні джерела

1. Баштега Р. Охорона таємниці сповіді у кримінальному судочинстві // Право України. — 2004. - № 6,

2. Белоусов А. В. Процессуальное закрепление доказательств при рас­следовании преступлений. — М., 2001.

3. Білаусов О. І. Оцінка окремих джерел доказів у кримінальному су­дочинстві: Посіб. для слідчих і суддів. — К., 1996.

4. Бочаров Д. Про- місце доказового права в системі права // Право України. — 2003. — № 2,

5. Гмирко В. Кримінально-проііесуальні докази: поняття, структура, характеристики, класифікація: Конспект проблемної лекції. — Дніпропет­ровськ, 2002.

6. Громов Н. А., Зайцева С. А. Оценка доказательств в уголовном про­цессе. - М., 2002.

7. Грошевий Ю, Дідоренко Е., Розовський Б. К р им інально- процесуальні аспекти о перегнано-роз шуко во; діяльності // Право України. — 2003. —

N» 1.

8. Зыенецкии В. С. Проблемы формирования совокупности доказа­тельств в уголовном процессе. — Харьков, 2004.

9. Зеленецкий В. С. Прокурорский надзор за исполнением закона о всестороннем, полном и объективном исследовании обстоятельств уго­ловного дела в стадии предварительного расследования. — Харьков, 1990. ]

10. Зинату.члин 3. 3. Уголовно-процессуальное доказывание. — Ижевск,: 1993.

11. Кипнис Н. М. Доказывание в уголовном процессе. Традиции и сов­ременность. — М., 2000

12. Костім М. Щодо реалізації принципу з'ясування істини у кримі­нальному судочинстві // Право України. — 2004. — № 7.

11 Курылее С. В. Основы теории доказывания в советском правосудии. — Минск, 1969.

14. Лобойко Л. М. Структура предмета доказування у дослідчому кри­мінальному процесі // Наук, вісник Дніпропетровського юрид. Ін-ту МВС України. - 2000. - № 3.

15. Ляш А. А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уго­ловного процесса. — К., 1991.

16. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном процессе. -К., 1984.

17. Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. — Львів, 1978.

18. Оперативно-розыскная деятельность и уголовный процесс: Учебн.-практич. пособие / Под общ. ред. В. В. Чернышева, В. Я. Кикотя. — М., 2002.

19. Попелюшко В. О. Предмет доказування в кримінальному процесі (кримінально-проиесуальні та кримінально-правові аспекти). — Острог, 200!.

20. Салтееський М. Про поняття доказів у новому кримінально-про­цесуальному законодавстві // Право України. — 1996. — № 1.

21. Стахівський С. М. Показання свідків як джерело доказів у кримі­нальному процесі. — К.., 2001.

22. Тертоїшпик В. М. Нетрадиционные способы и формы собирания и исследования доказательств при расследовании преступлений. — Харьков, 1994.

23. Тертишник В. М., Козаченко [. П., Антонов К. В. Використання в кримінальному процесі матеріалів оперативно-розшукової діяльності т^ гарантії захисту прав і свобод людини. — Дніпропетровськ, 2004.

24. Тертышник В. М., Слинько С. В. Теория доказательств. — Харьков, 1998.

25. Шевченко В. Співвідношення понять "факту", "фактичних даних", "відомостей про факти" та "доказової інформації" // Право України. -2003. - № 2.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.