Будь-який суб'єкт, звертаючись до навколишньої дійсності, стикається з нескінченною множиною об'єктів: предметів, явищ, процесів. Спроба вивчення їх всіх одночасно не має сенсу. Через це в ході пізнання виокремлюють у реальному світі лише деякі предмети, явища, процеси, спрямовуючи на них свій пізнавальний інтерес.
Залежло від їх кількості (обсягу) розрізняють: 1) об'єктивну реальність; 2) об'єкт пізнання; 3) предмет пізнання.
Злочин є об'єктом дослідження в багатьох галузях права і суміжних науках. Однак кожна з них досліджує окремі його сторони. Наприклад, у кримінальному праві досліджують поняття, види злочинів, їх склад тощо; в кримінології — рівень і динаміку злочинності та способи її запобігання і протидії. Окремі сторони злочину досліджують у .межах інших галузей права і наук: криміналістики, правової психології, оперативно-розшукової діяльності.
У кримінальному процесі також встановлюють обставини, які підлягають доказуванню у кримінальній справі, їх називають предметом доказування.
У предметі доказування є кримінально-правовий, цивільно-пра-иовий, кримінологічний та кримінальне-процесуальний елементи.
Кримінальна-правовий елемент предмета доказування утворює сукупність обставин, регламентованих ст. 64 КПК, а саме:
1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);
2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;
3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також ті, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;
4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Зазначені обставини підлягають доказуванню у кожній кримінальній справі. На момент провадження у справі вони можуть існувати лише в минулому.
Цивільно-правовий елемент предмета доказування визначається обставинами, пов'язаними із заявленим цивільним позовом та можливою конфіскацією майна винного.
Кримінологічний елемент предмета доказування складають причини та умови, що сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК), які можуть існувати і на момент провадження.
Кримінальна'процесуальний елемент — це ті обставини, доказати які необхідно для вирішення поточних питань провадження у кримінальних справах. Ці обставини визначено законом як підстави до прийняття кримінальне-процесуальних рішень як за результатами певного обсягу діяльності у кримінальній справі (підстави до застосування запобіжного заходу), так і для провадження процесуальних дій (підстави до провадження обшуку; до приводу свідка чи обвинуваченого тощо).
Спірним у теорії кримінального процесу є питання про звільнення від доказування загальновідомих і преюдиційних фактів.
У цивільному процесі це питання вирішено на законодавчому рівні. В статті 32 ЦПК України врегульовано підстави звільнення від доказування. Ними є:
1) загальновідомість обставин (ч. 1);
2) встановлення фактів судовим рішенням, що набрало законної сили (ч. 2).
Факти, які згідно з законом припускаються як встановлені, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спрос-' товано в загальному порядку (ч. 3).
Під час провадження у кримінальних справах положення шодо звільнення від доказування фактично також визнаються. Це сто-] сується випадків, коли, наприклад, одним судом визнається факт винності підсудного у вчиненні злочину, за вчинення якого він був раніше засуджений. Факт попередньої судимості покладається а обгрунтування висновку суду про наявність такої кваліфікуючої ознаки, як повторність вчинення злочину. Для суду, що розглядає кримінальну справу, обов'язковим є і факт, що підтверджений рішенням Іншого суду у цивільній справі (наприклад шодо порушення авторського права).
Для однозначності розуміння працівниками судових і правоохоронних органів положень щодо визнання доказаними загальновідомих І преюдиційних фактів, а також з метою забезпечення узгодженості у врегулюванні схожих між собою положень двох видів юридичного процесу (кримінального і цивільного) в кримінально-процесуальному законі доцільно врегулювати підстави звільнення від доказування зазначених вище фактів під час провадження у кримінальних справах.
Межі доказування — це такі межі доказової процесуальної діяльності, які констатують:
1) повноту версій, які перевіряють;
2) "глибину" дослідження обставин, що підлягають встановленню;
3) обсяг доказів і їх джерел, обов'язкових для визнання наяв-; ності або відсутності цих обставин;
4) достатність обгрунтування висновків у кримінальній справі. Межі доказування є різними у кожній кримінальній справі. Одна»
вони обов'язково мають забезпечувати законність і обгрунтованіст прийнятих у справі процесуальних рішень.
Наслідком неправильного визначення меж доказування може бути необгрунтоване звуження або розширення процесу доказування.
j3 необгрунтованого звуження деякі обставини, які належать до предмета доказування, залишаються недостатньо дослідженими через прогалини в доказовому матеріалі.
Наслідком необгрунтованого розширення є невиправдане нагромадження доказової інформації, залучення додаткових процесуальних сил І засобів.
Межі доказування на досудовому слідстві та в судовому розгляді кримінальної справи можуть не збігатися внаслідок:
— необхідності перевірки в стадії судового розгляду нових версій;
— неоднаковості визначення предмета доказування;
— різниці в оцінці належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.
Суб'єкти доказування — це суб'єкти, які беруть участь у формуванні системи (сукупності) доказів у кримінальній справі. Суб'єктів доказування поділяють на дві групи:
1) державні органи і посадові особи, зобов'язані висувати версії, збирати, перевіряти, оцінювати і використовувати докази: орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя — всі в межах своєї компетенції (ст. 4 КПК);
2) особи, які мають право брати участь у доказуванні певних обставин справи: обвинувачений, захисник, законний представник, потерпілий та інші суб'єкти, заінтересовані у результатах вирішення кримінальної справи. Вони можуть представляти докази, заявляти клопотання про витребування і приєднання доказів, вислоаіювати свою думку з приводу оцінки того чи іншого доказу тощо.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 5:
1. Предметом доказування у кримінальній справі є низка обставин, які підлягають встановленню.
2. У предметі доказування виділяють кримінальне- право вий, цивільно-правовий, кримінологічний та кримінальне-процесуальний елементи.
3. Межі доказування є індивідуальними у кожній кримінальній справі.
4. Суб'єктів доказування поділяють на дві групи: 1) суб'єкти, що зобов'язані здійснювати доказування; 2) суб'єкти, що мають право брати участь у доказуванні.