Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ПРЕДМЕТ, МЕЖІ ТА СУБ'ЄКТИ ДОКАЗУВАННЯ



Будь-який суб'єкт, звертаючись до навколишньої дійсності, стика­ється з нескінченною множиною об'єктів: предметів, явищ, про­цесів. Спроба вивчення їх всіх одночасно не має сенсу. Через це в ході пізнання виокремлюють у реальному світі лише деякі предмети, явища, процеси, спрямовуючи на них свій пізнавальний інтерес.

Залежло від їх кількості (обсягу) розрізняють: 1) об'єктивну реаль­ність; 2) об'єкт пізнання; 3) предмет пізнання.

Злочин є об'єктом дослідження в багатьох галузях права і суміж­них науках. Однак кожна з них досліджує окремі його сторони. Наприклад, у кримінальному праві досліджують поняття, види зло­чинів, їх склад тощо; в кримінології — рівень і динаміку злочин­ності та способи її запобігання і протидії. Окремі сторони злочину досліджують у .межах інших галузей права і наук: криміналістики, правової психології, оперативно-розшукової діяльності.

У кримінальному процесі також встановлюють обставини, які підлягають доказуванню у кримінальній справі, їх називають пред­метом доказування.

У предметі доказування є кримінально-правовий, цивільно-пра-иовий, кримінологічний та кримінальне-процесуальний елементи.

Кримінальна-правовий елемент предмета доказування утворює сукупність обставин, регламентованих ст. 64 КПК, а саме:

1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також ті, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та об­тяжують покарання;

4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потер­пілого від злочинного діяння.

Зазначені обставини підлягають доказуванню у кожній кри­мінальній справі. На момент провадження у справі вони можуть існувати лише в минулому.

Цивільно-правовий елемент предмета доказування визначається обставинами, пов'язаними із заявленим цивільним позовом та мож­ливою конфіскацією майна винного.

Кримінологічний елемент предмета доказування складають при­чини та умови, що сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК), які можуть існувати і на момент провадження.

Кримінальна'процесуальний елемент — це ті обставини, доказати які необхідно для вирішення поточних питань провадження у кри­мінальних справах. Ці обставини визначено законом як підстави до прийняття кримінальне-процесуальних рішень як за результатами певного обсягу діяльності у кримінальній справі (підстави до зас­тосування запобіжного заходу), так і для провадження процесуаль­них дій (підстави до провадження обшуку; до приводу свідка чи обвинуваченого тощо).

Спірним у теорії кримінального процесу є питання про звіль­нення від доказування загальновідомих і преюдиційних фактів.

У цивільному процесі це питання вирішено на законодавчому рівні. В статті 32 ЦПК України врегульовано підстави звільнення від доказування. Ними є:

1) загальновідомість обставин (ч. 1);

2) встановлення фактів судовим рішенням, що набрало закон­ної сили (ч. 2).

Факти, які згідно з законом припускаються як встановлені, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спрос-' товано в загальному порядку (ч. 3).

Під час провадження у кримінальних справах положення шодо звільнення від доказування фактично також визнаються. Це сто-] сується випадків, коли, наприклад, одним судом визнається факт винності підсудного у вчиненні злочину, за вчинення якого він був раніше засуджений. Факт попередньої судимості покладається а обгрунтування висновку суду про наявність такої кваліфікуючої ознаки, як повторність вчинення злочину. Для суду, що розглядає кримінальну справу, обов'язковим є і факт, що підтверджений рішенням Іншого суду у цивільній справі (наприклад шодо пору­шення авторського права).

Для однозначності розуміння працівниками судових і право­охоронних органів положень щодо визнання доказаними загально­відомих І преюдиційних фактів, а також з метою забезпечення узгодженості у врегулюванні схожих між собою положень двох видів юридичного процесу (кримінального і цивільного) в кримінально-процесуальному законі доцільно врегулювати підстави звільнення від доказування зазначених вище фактів під час провадження у кримінальних справах.

Межі доказування — це такі межі доказової процесуальної діяль­ності, які констатують:

1) повноту версій, які перевіряють;

2) "глибину" дослідження обставин, що підлягають встанов­ленню;

3) обсяг доказів і їх джерел, обов'язкових для визнання наяв-; ності або відсутності цих обставин;

4) достатність обгрунтування висновків у кримінальній справі. Межі доказування є різними у кожній кримінальній справі. Одна»

вони обов'язково мають забезпечувати законність і обгрунтованіст прийнятих у справі процесуальних рішень.

Наслідком неправильного визначення меж доказування може бути необгрунтоване звуження або розширення процесу дока­зування.

j3 необгрунтованого звуження деякі обставини, які належать до предмета доказування, залишаються недостатньо дослідженими через прогалини в доказовому матеріалі.

Наслідком необгрунтованого розширення є невиправдане нагро­мадження доказової інформації, залучення додаткових процесуаль­них сил І засобів.

Межі доказування на досудовому слідстві та в судовому розгляді кримінальної справи можуть не збігатися внаслідок:

— необхідності перевірки в стадії судового розгляду нових версій;

— неоднаковості визначення предмета доказування;

— різниці в оцінці належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Суб'єкти доказування — це суб'єкти, які беруть участь у форму­ванні системи (сукупності) доказів у кримінальній справі. Суб'єктів доказування поділяють на дві групи:

1) державні органи і посадові особи, зобов'язані висувати версії, збирати, перевіряти, оцінювати і використовувати докази: орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя — всі в межах своєї компетенції (ст. 4 КПК);

2) особи, які мають право брати участь у доказуванні певних обставин справи: обвинувачений, захисник, законний представник, потерпілий та інші суб'єкти, заінтересовані у результатах вирішен­ня кримінальної справи. Вони можуть представляти докази, заявляти клопотання про витребування і приєднання доказів, вислоаіювати свою думку з приводу оцінки того чи іншого доказу тощо.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 5:

1. Предметом доказування у кримінальній справі є низка обста­вин, які підлягають встановленню.

2. У предметі доказування виділяють кримінальне- право вий, ци­вільно-правовий, кримінологічний та кримінальне-процесуальний елементи.

3. Межі доказування є індивідуальними у кожній кримінальній справі.

4. Суб'єктів доказування поділяють на дві групи: 1) суб'єкти, що зобов'язані здійснювати доказування; 2) суб'єкти, що мають право брати участь у доказуванні.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.