Способи правового регулювання в кримінальному процесі — це складові елементи впорядкованих кримінальне-процесуальних відносин:
• дозволяння — надання учасникам відносин суб'єктивних прав (ч. 2 ст. 43 КПК надає права обвинуваченому; ст. 69-1 КПК — свідкові);
• іооов 'язування — покладання на учасника відносин юридичного обов'язку вчинити якусь дію (ч. І ст. 135 КПК — обов'язок обвинуваченого з'явитися за викликом слідчого у призначений строк; ч, 1 ст. 70 КПК — свідка — з'явитися в зазначені місце і час та дати правдиві показання про відомі обставини у справі);
• заборона — покладання на учасника правовідносин обов'язку утримуватися від вчинення певних дій (заборона домагатись пока-
1 Див.: Вандышев В. В., Дербенев А. П., Смирнов А В. Уголовный процесе; Часть 1. Общая часть уголовного процесса и досудебные стадии. — СПб., 1996. — С. 9 — 10; Либойко Л. М. Поняття і структура судового (змагального) методу кримінально-процесуального права // Вісник Верховного Суду України — 2004 — № 9; Смирное А. В. Молели уголовного процесса — СПб., 2000 - С. 20-25, 50—52.
28
зань обвинуваченого та інших осіб шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів — ч. З ст. 22 КПК; заборона ставити навідні запитання обвинуваченому — ч. 6 ст. 143, свідкові — ч, 4 ст. 167 КПК, потерпілому — ч. 2 ст. 171 КПК).
Способи правового регулювання у кримінальному процесі поєднують, чим досягають найбільшої ефективності регулювання.
Надання прав особам, які беруть участь у кримінальній справі (статті 43, 49, 50, 5} та ін. — дозволяння), застосовується у поєднанні Із обов'язком суду, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, роз'яснити і забезпечити можливість їх здійснення (зобов'язування) — ст. 53 КПК.
Обов'язку суду, прокурора, слідчого та органу дізнання вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину (ст. 4 КПК — зобов'язування) кореспондує право учасників процесу оскаржувати дії цих посадових осіб — статті 99-1, 234, 236, 236-1, 236-2, 236-5, 236-6, 348, 384 КПК (дозволяння), а забороні домагатися показань (ч. З ст. 22 КПК) — право на оскарження, передбачене статтями 234 та 236 КПК.
Тип правового регулювання у кримінальному процесі — це загальний порядок регулювання відносин між суб'єктами, які беруть участь у кримінальній справі, що полягає у певному поєднанні способів (дозволянь і заборон).
У загальній теорії права розглядають два типи правового регулювання;
1) загальнодозвільний, що грунтується на загальному дозволянні, у межах якого закон встановлює заборони на здійснення конкретних Дій ("дозволено все, крім прямо забороненого законом");
2) слещально-дозвільний, шо грунтується на загальній забороні, у межах якої закон встановлює конкретні дозволи ("заборонено все, крім прямо дозволеного законом")'.
У кримінальне-процесуальному праві домінує другий тип правового регулювання, Особливо це позначається на діяльності державних органів і їх посадових осіб, які ведуть кримінальний процес. Вони можуть здійснювати тільки ті дії і приймати тільки ті рішення, Що прямо передбачені законом. Особи, які провадять дізнання, слідчі, прокурори і судді не мають дискреційних повноважень'.
Використання у вітчизняному кримінально-процесуальному праві загальнодозвільного типу правового регулювання ё проблем-
' Див.: Скакун О. Ф. Теорія держави І права: Підручник. — Харків, 2001. — С. 497-49S.
" На відміну від французького кримінальне-процесуального права, де головуючий у судовому засіданні наділений "дискреційними повноваженнями, в силу яких він може за власним сумлінням і честю вживати будь-яких заходів, які він Еаажає корисними для встановлення істини1' (ст. 310 КПК Франції)
29
ним. Хоча, зважаючи на те, що згідно з принципом верховенства права (а не закону) права людини не вичерпуються тими, що зазначені в законі, можна вести мову про застосування цього типу регулювання поведінки заінтересованих суб'єктів кримінального процесу.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:
1. Ефективність правового регулювання кримінально-про-цесуальних відносин забезпечується поєднанням різних способів (дозволяння, зобов'язування, заборона).
2. У кримінальне-процесуальному праві домінує спеціально-дозвільний тип правового регулювання.