Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

СПОСОБИ І ТИПИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ



Способи правового регулювання в кримінальному процесі — це складові елементи впорядкованих кримінальне-процесуальних від­носин:

дозволяння — надання учасникам відносин суб'єктивних прав (ч. 2 ст. 43 КПК надає права обвинуваченому; ст. 69-1 КПК — свід­кові);

іооов 'язування — покладання на учасника відносин юридич­ного обов'язку вчинити якусь дію (ч. І ст. 135 КПК — обов'язок обвинуваченого з'явитися за викликом слідчого у призначений строк; ч, 1 ст. 70 КПК — свідка — з'явитися в зазначені місце і час та дати правдиві показання про відомі обставини у справі);

заборона — покладання на учасника правовідносин обов'язку утримуватися від вчинення певних дій (заборона домагатись пока-

1 Див.: Вандышев В. В., Дербенев А. П., Смирнов А В. Уголовный процесе; Часть 1. Общая часть уголовного процесса и досудебные стадии. — СПб., 1996. — С. 9 — 10; Либойко Л. М. Поняття і структура судового (змагального) методу кримінально-процесуального права // Вісник Верховного Суду Ук­раїни — 2004 — № 9; Смирное А. В. Молели уголовного процесса — СПб., 2000 - С. 20-25, 50—52.

28

зань обвинуваченого та інших осіб шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів — ч. З ст. 22 КПК; заборона ставити навідні запитання обвинуваченому — ч. 6 ст. 143, свідкові — ч, 4 ст. 167 КПК, потерпілому — ч. 2 ст. 171 КПК).

Способи правового регулювання у кримінальному процесі по­єднують, чим досягають найбільшої ефективності регулювання.

Надання прав особам, які беруть участь у кримінальній справі (статті 43, 49, 50, 5} та ін. — дозволяння), застосовується у поєд­нанні Із обов'язком суду, прокурора, слідчого, особи, яка прова­дить дізнання, роз'яснити і забезпечити можливість їх здійснення (зобов'язування) — ст. 53 КПК.

Обов'язку суду, прокурора, слідчого та органу дізнання вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину (ст. 4 КПК — зобов'язування) кореспондує право учасників процесу оскаржувати дії цих посадових осіб — статті 99-1, 234, 236, 236-1, 236-2, 236-5, 236-6, 348, 384 КПК (дозволяння), а забороні домага­тися показань (ч. З ст. 22 КПК) — право на оскарження, передба­чене статтями 234 та 236 КПК.

Тип правового регулювання у кримінальному процесі — це загальний порядок регулювання відносин між суб'єктами, які беруть участь у кримінальній справі, що полягає у певному поєднанні способів (дозволянь і заборон).

У загальній теорії права розглядають два типи правового регу­лювання;

1) загальнодозвільний, що грунтується на загальному дозволянні, у межах якого закон встановлює заборони на здійснення конкретних Дій ("дозволено все, крім прямо забороненого законом");

2) слещально-дозвільний, шо грунтується на загальній забороні, у межах якої закон встановлює конкретні дозволи ("заборонено все, крім прямо дозволеного законом")'.

У кримінальне-процесуальному праві домінує другий тип право­вого регулювання, Особливо це позначається на діяльності дер­жавних органів і їх посадових осіб, які ведуть кримінальний процес. Вони можуть здійснювати тільки ті дії і приймати тільки ті рішення, Що прямо передбачені законом. Особи, які провадять дізнання, слідчі, прокурори і судді не мають дискреційних повноважень'.

Використання у вітчизняному кримінально-процесуальному праві загальнодозвільного типу правового регулювання ё проблем-

' Див.: Скакун О. Ф. Теорія держави І права: Підручник. — Харків, 2001. — С. 497-49S.

" На відміну від французького кримінальне-процесуального права, де голову­ючий у судовому засіданні наділений "дискреційними повноваженнями, в силу яких він може за власним сумлінням і честю вживати будь-яких заходів, які він Еаажає корисними для встановлення істини1' (ст. 310 КПК Франції)

29

ним. Хоча, зважаючи на те, що згідно з принципом верховенства права (а не закону) права людини не вичерпуються тими, що зазначе­ні в законі, можна вести мову про застосування цього типу регулю­вання поведінки заінтересованих суб'єктів кримінального процесу.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:

1. Ефективність правового регулювання кримінально-про-цесуальних відносин забезпечується поєднанням різних способів (дозволяння, зобов'язування, заборона).

2. У кримінальне-процесуальному праві домінує спеціально-дозвільний тип правового регулювання.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.