ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

Крим і нальн о -процесуальне право здійснює свій регулятивний вплив через систему кримінальне-процесуальних відносин, учасники котрих діють у межах наданих їм прав і покладених на них обов'язків. Кримінально-процесуальні відносини є предметом правового регу­лювання'.

Кримінальне-процесуальні відносини мають юридичний і фак­тичний зміст.

Юридичним змістом цих відносин є зафіксовані у нормах кримї-нально-процесуального права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників,

Фактичний зміст процесуальних відносин — це реально здійсню­вані їх учасниками дії, спрямовані на реалізацію своїх суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, що визначаються інтересами у кри­мінальній справі (публічними чи приватними).

Кримінально-процесуальні відносини:

• за функціональною спрямованістю норм права, на основі яких вони виникають, є охоронними, бо завжди виникають з факту вчинен­ня злочину (суспільне небезпечного діяння);

. за рівнем індивідуалізації суб'єктів можуть бути тільки віднос­ними (права й обов'язки учасників всіх правовідносин у криміналь­ній справі € точно визначеними);

• за кількістю суб'єктів як прості (відносини, що виникають між слідчим і допитуваним), так і складні (відносини між слідчим, прокурором, суддею і обвинуваченим при вирішенні питання про взяття останнього під варту);

• за розподілом прав і обов'язків між суб'єктами завжди Є дво­сторонніми, бо кожна сторона правовідносин має як права, так і обов'язки;

• за характером дій зобов'язаного суб'єкта — активні (слідчий зобов'язаний призначити експертизу у випадках, передбачених ст. 76 КПК) і пасивні (слідчий зобов'язаний утриматися від допиту свідка, який дає показання під псевдонімом, щодо дійсних даних про його особу — п. 4 ч, 1 ст. 69 КПК);

Ф за волевиявленням -- управлінські, для виникнення яких достатньо лише бажання уповноваженої сторони (накладення судом грошового стягнення на поручителя в разі ухилення обвинуваче­ного від явки до органів дізнання чи слідства — ст. 153 КПК), дого­вірні, для виникнення яких необхідне виявлення (згода) сторін пра­вовідносин (примирення потерпілого з обвинуваченим — ст. 8 КПК)'.

Метод кримінальне-процесуального права — це категорія права, завдяки якій здійснюється юридичний вплив держаои на суб'єктів правовідносин, шо виникають, розвиваються і припиняються у кри­мінальній справі, а також їх взаємодія один з одним.

Більшість кримінальне-процесуальних відносин врегульовано із застосуванням імперативного методу правового регулювання (методу влади і підкорення), що має примусовий характер. Відносини сто­рін правовідносин при ньому будуються "по вертикалі" (слідчий -обвинувачений). Метод використовують за схемою "обов'язок + відповідальність".

Останнім часом для врегулювання кримінальне-процесуальних відносин все ширше (особливо після "малої" судової реформи 2001 р.) застосовують диспозитивний метод правового регулювання. У його межах суб'єкт кримінально-процесуальних правовідносин має повну свободу у розпорядженні своїми процесуальними, а іноді й матеріальними, правами. Відносини сторін будуються "по гори­зонталі" (потерпілий — обвинувачений, у межах дії корми права, викладеної в ст. 8 КПК).

З огляду на Інтерес українських юристів до положень антропологічної школи права а юридичній літературі обговорюють питання про визнання прав людини самостійним предметом правового регулювання.

¹ Кримінальне-процесуальні відносини класифіковано відповідно до загальних положень (лив.: Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копєйчикова. — К., 1998. -С. 191-192).

При застосуванні цього методу відносини регулюються за схемою "право + гарантія".

Деякі кримінальне-процесуальні відносини врегулювати з допо­могою цих двох методів неможливо, зокрема тристоронні право­відносини. Наприклад, слідчий для того, аби вирішити питання про взяття обвинуваченого під варту, повинен звернутися до арбітра — суду. Тут слідчий діє щодо обвинуваченого не прямо, а немов би по дузі. Цей метод дістав у літературі назву змагального (судового, арбіт-рального)¹.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:

1. Предметом кримінальне-процесуального права є суспільні від­носини, що виникають, розвиваються і припиняються у зв'язку із вчиненням злочину і можуть існувати тільки в межах криміналь­ного процесу.

2. Регулювання кримінальне-процесуальних відносин здійсню­ється Із використанням трьох методів: імперативного, диспозитив­ного і змагального.

3. У кримінальному процесі домінує імперативний метод право­вого регулювання.

Поиск по сайту: